18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
01 травня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/229/26
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:
від позивача: Лихвар В.А. - адвокат (приймає участь в режимі відеоконференції),
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Майоленд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат»
про стягнення 1 848 297,57 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Майоленд» (просп. Незалежності, 75, оф. 307, м. Житомир, Житомирська область, 10001, код ЄДРПОУ 45193998) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат» (вул. Олексія Панченка, 15, кв. 512, м. Черкаси, 18034, код ЄДРПОУ 44785285) про стягнення заборгованості за договором поставки № 02/09-25 від 02.09.2025 (договір): 1 743 962,44 грн - заборгованість за поставлений товар, 85 974,67 грн - пеня, 9 924,74 грн - інфляційні втрати, 8435,72 грн 3 % річних, що разом складає 1 848 297,57 грн.
Понесені судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання з оплати поставленого йому товару за укладеним між сторонами договором. Правовими підставами визначив статті 526, 530, 610, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України (ЦК України), посилаючись, зокрема, на умови та обов'язковість умов укладеного між сторонами договору.
Ухвалою від 27.02.2026 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.04.2026.
Ухвалою від 05.03.2026 суд задовольнив заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
11.03.2026 представник відповідача через систему “Електронний суд» подав відзив на позовну заяву в якому заперечив обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:
- видаткові накладні підписані не уповноваженою на те особою (зі сторони відповідача);
- позивачем не надано допустимих доказів щодо здійснення постачання товарів;
- відсутні підписи водія (експедитора) на ТТН.
За твердженням відповідача до позовної заяви позивач не надав документів на підтвердження права підпису видаткових накладних іншою особою відмінною від директора відповідача Іванченка Олексія Леонідовича. Тому, додані до позову на підтвердження факту відвантаження та реалізації товару видаткові накладні не підписані уповноваженою на те особою і не підтверджують факту поставки товару.
12.03.2026 представник позивача через систему “Електронний суд» подав відповідь на відзив, в якому спростовує заперечення відповідача зазначаючи таке:
- відповідач у відзиві зазначає, що поставка не доведена, але не вказує що таких поставок насправді не було;
- видаткові накладні надані до суду містять всі необхідні реквізити, які встановлені законом, у тому числі містять відбиток печатки відповідача, що в свою чергу вказує на реальність поставки;
- до позовної заяви додані товарно-транспортні накладні, які також підписані представником відповідача та містять відтиск печатки відповідача.
- до позовної заяви додані акти звірки взаєморозрахунків, які підписані відповідачем та підтверджують визнання відповідачем суми заявленої позивачем до стягнення заборгованості за основним зобов'язанням у розмірі 1743 962,44 грн;
- до позовної заяви додані платіжні доручення, які в свою чергу свідчать про визнання відповідачем поставок за Договором поставки № 02/09-25 від 02.09.2025;
- позивачем на підтвердження виконання господарської операції за Договором поставки № 02/09-25 від 02.09.2025 надаються податкові накладні з квитанціями, що підтверджують їх реєстрацію та отримання відповідачем податкового кредити з ПДВ, а отже і товару вказаного у такій податковій накладній.
За доводами представника позивача, вище вказане у сукупності свідчить про реальність господарської операції з постачання позивачем відповідачу товару на загальну суму - 3577212,56 грн, за який відповідач сплатив - 1833250,12 грн, а отже зобов'язання по оплаті поставленого товару у сумі - 1743 962,44 грн. відповідачем не виконане та підлягає задоволенню.
26.03.2026 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій товариство просить суд вжити заходи забезпечення позову, накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат», у розмірі 1 848 297,57 грн.
Ухвалою від 27.03.2026 суд відмовив у задоволенні вказаної заяви.
27.03.2026 від відповідача надійшов відзив на заяву про забезпечення позову.
Ухвалою від 02.04.2026 Господарський суд Черкаської області відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання; закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 29.04.2026.
28.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю отримання підприємством якісної правової допомоги шляхом залучення адвоката.
Відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи судом належним чином, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа (копії ухвали про призначення справи до судового розгляду по суті) до його електронного кабінету, проте участі свого представника у засіданні суду не забезпечив.
У судовому засіданні представник позивача заперечував щодо задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки у відповідача був час для отримання підприємством якісної правової допомоги шляхом залучення адвоката та зауважив, що відповідач затягує розгляд справи.
Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду. Основною умовою відкладення підготовчого засідання є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість виконання завдань підготовчого провадження в підготовчому засіданні.
З огляду на викладене суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Відповідно до статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо його було належним чином повідомлено про судове засідання.
Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні господарський суд розпочав розгляд справи по суті, представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.
Суд заслухавши представника позивача, дослідивши докази, завершив розгляд справи по суті, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 01.05.2026 ухвалено судове рішення, підписана вступна та резолютивна частини рішення.
Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив такі обставини.
02.09.2025 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Майоленд», як постачальник, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Черкаський мясокомбінат», як покупець, уклали договір поставки № 02/09/-25 (далі - Договір, а.с. 40-50).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю продукти найменування, перелік, характеристики, обсяг, ціна яких визначені в специфікації (додаток № 1), а покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем коштів на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний у розділі 15 цього договору.
Розрахунок за Товар здійснюється у строк, передбачений в специфікації (додаток № 1), після його фактичного приймання покупцем на підставі належним чином оформлених видаткових накладних у розмірі 80 % (вісімдесят відсотків) від вартості товару. Кінцева оплата за поставлений товар у розмірі 20 відсотків від вартості поставленого товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання постачальником наступних документів:
а) податкову накладну, належним чином оформлену у відповідності до правил, які встановлені п. 201.1 Податкового кодексу України, зокрема із обов'язковим зазначенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних через систему електронного документообігу в момент першої події (отримання коштів або переоформлення/відвантаження товару) протягом строків, вказаних в Податковому кодексі України, з дати першої події.
У випадку затримки надання постачальником покупцю належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної відповідно до п. 2.4. а), включаючи зупинення її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, незалежно від причин, термін оплати товару в частині відповідної суми ПДВ продовжується до моменту реєстрації та надання такої накладної;
Відповідно до п. 3.2 Договору датою оплати є дата списання грошових коштів з рахунку покупця.
Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку, вказаного в Специфікації.
Договір підписаний представниками обох сторін, підписи посвідчені їхніми печатками.
02.09.2025 сторони підписали додаток №1 - Специфікацію (а.с. 51), у якій визначили:
п. 1 обсяг закупівлі товару: найменування товару, артикул, вартість товару;
п. 2 відповідно до п. 1.1 Договору та для цілей Закону України “Про оборонні закупівлі» Товар за цим Договором відноситься до ДК 021:2015:15890000-3: Продукти харчування та сушені продукти різні - Продукти харчування (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів) для особового складу (годування штатних тварин) військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах на 2025 рік;
п. 3 - відповідно до п. 2.1 договору загальна ціна договору становить суму всіх видаткових накладних;
п. 4 - відповідно до п. 3.1. та 5.10. договору оплата вартості поставленого товару здійснюється замовником протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня підписання видаткових накладних у розмірі 80 відсотків від вартості товару. Кінцева оплата за поставлений Товар у розмірі 20 відсотків від вартості поставленого товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання постачальником наступних документів:
а) податкову накладну, належним чином оформлену у відповідності до правил, які встановлені п. 201.1 Податкового кодексу України, зокрема із обов'язковим зазначенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних через систему електронного документообігу в момент першої події (отримання коштів або переоформлення/відвантаження товару) протягом строків, вказаних в Податковому кодексі України, з дати першої події.
У випадку затримки надання постачальником Покупцю належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної відповідно до п. 2.4. а), включаючи зупинення її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, незалежно від причин, термін оплати товару в частині відповідної суми ПДВ продовжується до моменту реєстрації та надання такої накладної.
02.09.2025 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Майоленд», як постачальник, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Черкаський мясокомбінат», як покупець, уклали додатковий договір до Договору поставки № 02/09/-25 (а.с. 82-87), яким внесено зміни до Договору поставки, зокрема щодо оплати, покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару не пізніше 21 (двадцять одного) календарного дня від дати поставки товару на підставі належним чином оформлених видаткових накладних.
Виключено наступні пункти з Договору 7.6, 7.7, 7.8, 7.9, 7.10.
Додано пункт 7.11., в якому зазначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати останній зобов'язаний, на вимогу постачальника, сплатити суму основного боргу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що розраховується від основної суми боргу, за кожен день протермінування оплати. У разі, якщо покупець прострочив оплату поставленого товару понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів, то постачальник має право припинити поставку товару (виконання замовлень покупця) за даним Договором без застосування до постачальника санкцій передбачених даним Договором та діючим законодавством України.
На виконання умов Договору поставки № 02/09/-25 постачальником було здійснено поставку товару покупцю на суму 3 577 212,56 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких долучені позивачем до позовної заяви (а.с. 10-39)
Видаткові накладні містять найменування товару, кількість, його ціну, реквізити позивача (оферта), а також підпис і печатку відповідача про прийняття товару в тій кількості, що була визначені позивачем у видатковій накладній (акцепт). Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, відповідач прийняв товар без зауважень.
11.11.2025 відповідачем здійснено часткову оплату за товар, відповідно до умов договору поставки на рахунок позивача перераховано 808202,76 грн, в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 8576 (а.с. 89).
18.12.2025 відповідачем здійснено часткову оплату за товар, відповідно до умов договору поставки на рахунок позивача перераховано 435 099,66 грн, в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 9345 (а.с. 90).
19.12.2025 відповідачем здійснено часткову оплату за товар, відповідно до умов договору поставки на рахунок позивача перераховано 589 947,70 грн, в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 9376 (а.с. 91).
У позовній заяві позивач зазначив, що у визначений сторонами строк відповідач обов'язок по оплаті отриманого товару не виконав.
18.02.2026 позивач направив відповідачу вимогу (а.с. 92), за якою просив провести повну оплату поставленого товару на загальну суму 1743962,44 грн. Вимога була направлена засобами Укрпошти, що підтверджується копією опису вкладення до поштового відправлення та копією рекомендованого повідомлення Укрпошти (а.с.92, на звороті). Також вимога була направлена в електронному вигляді на електронну пошту відповідача, однак зобов'язання щодо погашення заборгованості покупець не виконав.
В позовній заяві позивач повідомив, що відповідач прийняв товар, але свої зобов'язання по оплаті виконав частково (не в повному обсязі) лише на суму 1 833 250,12 грн грн, тобто належним чином не виконав та допустив прострочення, тому на момент звернення позивачем до суду з позовною заявою борг відповідача складає 1 743 962,44 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань відповідно до умов Договору стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості з боржника.
Отже, предметом позову, що розглядається у даній справі, є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за отриманий товар відповідно до умов Договору поставки № 02/09-25 від 02.09.2025.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства, суд доходить до наступних висновків.
З матеріалів справи судом встановлено, що 02.09.2025 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Майоленд», як постачальник, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Черкаський мясокомбінат», як покупець, уклали договір поставки № 02/09/-25 (а.с. 40-50), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити покупцю продукти найменування, перелік, характеристики, обсяг, ціна яких визначені в специфікації (додаток № 1), а покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
02.09.2025 сторони уклали додатковий договір до Договору поставки № 02/09/-25 (а.с. 82-87), яким внесено зміни до Договору поставки, зокрема щодо оплати, покупець зобов'язався оплатити вартість поставленого товару не пізніше 21 (двадцять одного) календарного дня від дати поставки товару на підставі належним чином оформлених видаткових накладних.
02.09.2025 сторони підписали додаток №1 - Специфікацію (а.с. 51).
На виконання умов Договору поставки № 02/09/-25, додаткового договору, Специфікацій № 1 до цього договору, позивач здійснив поставку товару покупцю на загальну суму в тому числі з ПДВ суму 3 577 212,56 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних (а.с. 10-39).
Видаткові накладні містять найменування товару, кількість, його ціну, реквізити позивача (оферта), а також підпис і печатку відповідача про прийняття товару в тій кількості, що була визначені позивачем у видатковій накладній (акцепт). Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, відповідач прийняв товар без зауважень.
11.11.2025 відповідачем здійснено часткову оплату за товар, відповідно до умов договору поставки на рахунок позивача перераховано 808202,76 грн, в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 8576 (а.с. 89).
18.12.2025 відповідачем здійснено часткову оплату за товар, відповідно до умов договору поставки на рахунок позивача перераховано 435 099,66 грн, в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 9345 (а.с. 21).
19.12.2025 відповідачем здійснено часткову оплату за товар, відповідно до умов договору поставки на рахунок позивача перераховано 589 947,70 грн, в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 9376 (а.с. 21).
За результатами взаєморозрахунків сторони підписали акт звірки станом на 31.01.2026 та встановили, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 743 962,44 грн (а.с.34).
Таким чином, судом встановлено, що відповідач прийняв товар, але свої зобов'язання по оплаті виконав частково (не в повному обсязі) лише на суму 1833 250,12 грн, тобто належним чином не виконав та допустив прострочення, тому на момент звернення позивачем до суду з позовною заявою борг відповідача складає 1 743 962,44 грн.
Твердження відповідача, що позивач не надав документів на підтвердження права підпису видаткових накладних іншою особою відмінною від директора відповідача Іванченка Олексія Леонідовича, та, що додані до позову на підтвердження факту відвантаження та реалізації товару видаткові накладні не підписані уповноваженою на те особою і не підтверджують факту поставки товару, суд відхиляє з огляду на таке.
Суд встановив, що видаткові накладні та товарно-транспортних накладні підписані представниками відповідача та скріплені печаткою відповідача.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 20.12.2018 у справі 910/19702/17 дійшов висновку, що відсутність реквізитів довіреності (на підставі якої діяли уповноважені особи відповідача при прийнятті товару) в накладній також не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки, їх відсутність за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.
Також суд бере до уваги, що доказів, які б підтвердили факт втрати печатки, відбиток, якої містився на видаткових накладних, відповідачем не подано. Як і не подано клопотання про проведення експертизи, для з'ясування обставин, що мають значення для справи. Таким чином, спростовано доводи відповідача, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо здійснення постачання товару.
Позивач додав до матеріалів справи податкові накладні (а.с. 129 - 143), зареєстровані у встановленому порядку, які підтверджують факт того, що господарська операція відбулася, та спростовують заперечення відповідача про те, що товар він не отримував з огляду на таке.
Суд бере до уваги, що у Постанові від 22 червня 2023 року у справі № 914/1661/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що у разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. (7.35.)
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Крім того відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (7.37.).
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст (7.41.).
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи №910/23097/17.
З урахуванням наведеного Суд зазначає, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірної накладної, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за такою накладною, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною.
У цьому контексті Верховний Суд також враховує висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зроблений у постанові від 03.06.2022 зі справи №922/2115/19.
Зокрема, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 9.2. постанови від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 конкретизувала висновок колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладений у пункті 44 постанови від 28.08.2020 зі справи №922/2081/19 таким чином: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач здійснив поставку товару відповідачу, а останній прийняв товар, однак оплату провів частково.
Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов'язання зі сплати вартості поставленого позивачем товару у позивача виникло право вимагати з відповідача примусового виконання простроченого грошового зобов'язання в натурі щодо сплати заборгованості у розмірі 1 743 962,44 грн, які позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.
За несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті за отриманий товар позивачем нараховано відповідно до умов договору та норм діючого законодавства України: пеня - 85974,67 грн, інфляційні втрати - 9924,74 грн, 3% річних - 8435,72 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.7.11. Договору у випадку порушення покупцем строків оплати останній зобов'язаний, на вимогу постачальника, сплатити суму основного боргу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що розраховується від основної суми боргу, за кожен день протермінування оплати.
Дослідивши надані позивачем у позовній заяві розрахунки інфляційних втрат, 3% річних та пені, здійснивши перевірку правильності нарахування за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛігаЗакон» судом встановлено, що надані позивачем розрахунки відповідають вимогам діючого законодавства, є правомірними, обґрунтованими, арифметично правильними, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення - 85974,67 грн пені, 9924,74 грн інфляційних втрат, 8435,72 грн 3% річних.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
При зверненні до суду за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 22 179,58 грн.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в розмірі 22 179,58 грн.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський м'ясокомбінат» (вул. Олексія Панченка, 15, кв. 512, м. Черкаси, 18029, код ЄДРПОУ 44785285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Майоленд» (просп. Незалежності, 75, оф. 307, м. Житомир, Житомирська область, 10001, код ЄДРПОУ 45193998) - 1 743 962,44 грн основного боргу, 85974,67 грн пені, 9924,74 грн інфляційних втрат, 8435,72 грн 3% річних, 22179,58 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 28 травня 2026 року.
Суддя О.В. Чевгуз