8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1053/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (місцезнаходження: 61004, м. Харків, вул. Москалівська,20; код ЄДРПОУ: 03359182)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Інком" (місцезнаходження: 62301, Харківська обл., м.Дергачі, вул. Залізнична, буд.31Д; код ЄДРПОУ: 42697606)
про стягнення 217 643,33 грн.
без виклику учасників справи
Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Інком" (відповідач) про стягнення з відповідача заборгованість за договором підряду №29 від 02.08.2024 у розмірі 217 643,33 грн.(160 845,60 грн.- основна заборгованість, 21 645,50 грн. - пеня, 27 713,35 грн. - інфляційні втрати, 7 438,88 грн. - 3% річних.
Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2026 позовну заяву Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1053/26. Справу № 922/1053/26 постановлено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, судом було направлено ухвалу Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 31.03.2026 до його електронного кабінету. Відповідач ухвалу Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 31.03.2026 отримав 31.03.2026 о 16:29 години, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.49).
Виходячи з зазначеного, ухвала суду від 31.03.2026 є врученою відповідачу 31.03.2026.
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання; відповідач мав достатньо часу підготувати заперечення на позовну заяву і визнається таким, що був належним чином повідомлений про розгляд даної справи (згідно частини 6 статті 242 ГПК України).
ТОВ "Тех-Інком" наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; у встановленийстаттею 251 ГПК України п'ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подало.
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другоїстатті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертоюстатті 240 Господарського процесуального кодексу Українивизначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши справу № 922/1053/26 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
02.08.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТЕХ-ІНКОМ» (далі - Замовник) та КОМУНАЛЬНИМ ПІДРЯДНИМ СПЕЦІАЛІЗОВАНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ПО РЕМОНТУ І БУДІВНИЦТВУ АВТОШЛЯХІВ М. ХАРКОВА «ШЛЯХРЕМБУД» (далі - Підрядник) було укладено Договір підряду № 29 (далі Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Підрядник зобов'язується виконати роботи з відновлення асфальтобетонного покриття проїжджої частини після проведення аварійних робіт з відновлення господарсько-побутової каналізації за адресою: вул. Бажанова, 23, м. Харків (далі - Послуги), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що перелік видів, обсяг та вартість Послуг за цим Договором визначаються Договірною ціною (додаток № 1 до договору) на основі кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п. 2.1 Договору Підрядник повинен надати Замовнику передбачені цим Договором послуги, якість яких відповідає умовам документації (Додаток 1), Цивільного та Господарського кодексів України та відповідних нормативно-правових актів.
Положеннями п. 3.1 Договору передбачено, що ціна цього Договору становить 160 845,60 грн (сто шістдесят тисяч вісімсот сорок п'ять гривень 60 копійок), у тому числі ПДВ - 26 807,60 грн.
Відповідно до п.3.2 Договору ціна цього Договору може бути зменшена або збільшена за взаємною згодою Сторін.
В пункті 4.1 Договору сторони погодили, що для виконання робіт Замовник сплачує Підряднику передоплату у розмірі 80 % ціни договору протягом 5 календарних днів з моменту підписання Договору.
Пунктом 4.3 Договору встановлено, що Замовник здійснює остаточні розрахунки за надані Послуги на підставі таких документів:
1) акта приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), підписаного уповноваженими представниками обох Сторін, належним чином оформленого відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України;
2) довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3), підписаної уповноваженими представниками обох Сторін.
Згідно з п. 4.4 Договору, остаточна оплата за надані Послуги проводиться шляхом перерахування Замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 10 календарних днів з дня підписання документів, визначених у п. 4.3 цього Договору.
Відповідно до п.4.5 Договору у випадку, якщо Замовник в строк 5 (п'яти ) робочих днів з моменту отримання, не повернув Підряднику підписаний зі свого боку Акт, не отримав відповідну поштову кореспонденцію протягом п'яти календарних днів з моменту надходження на поштове відділення або відмовляється підписувати Акт без поважних на те причин та/або без надання мотивованих письмових пояснень такої відмови з посиланням на чинне законодавство, то такий Акт, підписаний тільки Підрядником, вважається дійсним і є доказом належного виконання Підрядником своїх зобов'язань за Договором. В такому випадку, датою підписання Акту вважається дата проставлення підпису Підрядником.
Пунктом п.4.9 Договору передбачено, що амовник приймає надані послуги на підставі Акту приймання виконаних будівельних робіт (КБ- 2в) (далі - Акт), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3), підписаних уповноваженими представниками Сторін.
Згідно п. 5.1 Договору строк (термін) надання послуг з 05 серпня 2024 року по 31.12.2024 року.
Відповідно до п. 5.3 Договору, датою надання Послуг є дата підписання Сторонами Акта за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3.
В п.6.2.3 Договору сторони погодили 3амовник зобов'язується прийняти та оплатити в порядку передбаченим п.4.3. Договору фактично надані Підрядником послуги.
Відповідно до п.6.5.1 Договору підрядник зобов'язаний Забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором.
Згідно п.6.7.1 Договору підрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.
Пунктом 8. 1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинними законами України та цим Договором.
Відповідно до п.8.2 Договору Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
Згідно п.8.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати за послуги Замовник виплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період затримання виконання зобов'язань, від суми заборгованості за кожен день затримки.
В пункті 11.1 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2024 року.
Відповідно до п.11.3 Договору закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.
Як зазначає позивач, 30.08.2024 без претензій до якості виконаних робіт Замовником було прийнято від Підрядника Послуги з відновлення асфальтобетонного покриття проїжджої частини після проведення аварійних робіт з ремонту господарсько побутової каналізації за адресою: вул. Бажанова, 23, м. Харків, про що складено та підписано Замовником в особі директора ТОВ «ТЕХ-ІНКОМ» Дмитра Бикова та Підрядником в особі заступника начальника підприємства з адміністративних питань КП «ШЛЯХРЕМБУД» Сергія Масленникова, Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за серпень 2024 року № 1917 від 30.08.2024 та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 за серпень 2024 року на суму 160 845,60 грн, у тому числі ПДВ - 26 807,60 грн.
Відтак, згідно положень п.4.4 Договору Замовник був зобов'язаний сплатити на користь Підрядника заборгованість у розмірі 160 845,60 грн, у тому числі ПДВ - 26 807,60 грн, що виникла за Договором, у строк до 09.09.2024 (включно) (протягом 10 календарних днів з дня підписання акта та довідки).
На переконання позивача, починаючи з 10.09.2024, має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.
13.10.2025 позивач направив на адресу відповідача через відділення АТ «Укрпошта» претензію вих. № 19/10/10 від 10.10.2025 з повідомленням про вручення та описом вкладення, з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги за Договором підряду № 29 від 02.08.2024 негайно, але не пізніше наступного банківського дня з моменту пред'явлення зазначеної претензії. Разом з цим, відповідач вказану претензію на пошті не отримав, у зв'язку з чим вона повернулася на адресу відділення позивача, що підвтерджується роздруківкою трекінгу з офіційного сайту АТ «Укрпошта» та копією поштового відправлення, що повернулося (з відмітками Укрпошти про причину повернення).
06.02.2026 позивач повторно направив на адресу відповідача через відділення АТ «Укрпошта» претензію вих. № 04/06/02 від 06.02.2026 з повідомленням про вручення та описом вкладення, з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги за Договором підряду № 29 від 02.08.2024 негайно, але не пізніше наступного банківського дня з моменту пред'явлення зазначеної претензії. Разом з цим, відповідач вказану претензію на пошті не отримав, у зв'язку з чим вона повернулася на адресу відділення позивача, що підвтерджується роздруківкою трекінгу з офіційного сайту АТ «Укрпошта» та копією поштового відправлення, що повернулося (з відмітками Укрпошти про причину повернення).
Отже, станом на дату подання позовної заяви заборгованість Замовника перед Підрядником становить 160 845,60 грн.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання за Договором підряду, позивачем нараховано до стягнення пеню у розмірі 21 645,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 27 713,35 грн., 3% річних у розмірі 7 438.88 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникненння спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України) (який був чинним на момент виникненння спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно з приписами статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст. 317 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникненння спірних правовідносин) визначено, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Статтею 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Згідно статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до частини 4 та частини 6 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Згідно частини 1 статті 889 Цивільного кодексу України, за договором підряду замовник зобов'язаний сплатити підряднику встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
У даному разі, у матеріалах справи наявні: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №1123 від 30.08.2024 (а.с.18), акт приймання виконаних будівельних робіт №1123 від 30.08.2024 (а.с18-20).
При цьому, вказана довідка та акт підписані з боку відповідача без будь-яких претензій та зауважень. Мотивованої відмови від підписання актів приймання виконаних будівельних робіт відповідачем під час розгляду справи суду не представлено.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 617 Цивільного кодексу України та частини ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, суд констатує, що на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України (який був чинним на момент виникненння спірних правовідносин) та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів, затримка бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а тим більше не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання за договором щодо оплати виконаних та прийнятих відповідачем робіт.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазанчалося судом вище, позивачем два рази направялися на адресу відповідача претензії вих. № 19/10/10 від 10.10.2025 та вих. № 04/06/02 від 06.02.2026, які у зв'язку з неотриманням їх відповідачем у відділенні Укрпошта були повернуті на адресу позивача.
Отже, відповідач свій обов'язок по сплаті позивачу наданих послуг не виконав.
Крім того, наявність заборгованості у розмірі 160 845,60 грн. не заперечувалась та не спростовувалась відповідачем і під час розгляду справи, проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем не було вчинено дій щодо її погашення.
Враховуючи, що факт надання позивачем узгоджених послуг відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг за договором підряду №29 від 02.08.2024 підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 160 845,60 грн.
Щодо заявлених до стягнення пені у розмірі 21 645,50 грн., інфляційних втрат у розмірі 27 713,35 грн., 3% річних у розмірі 7 438.88 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання.
Як наслідок, таке судове рішення не припиняє договірного зобов'язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов'язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, та передбаченої договором неустойки (пені).
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (який діяв на час винипкнення спірних правовідносин) штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України (який діяв на час винипкнення спірних правовідносин) у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України (який був чинним на момент виникнення спірни правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Також за статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.8.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати за послуги Замовник виплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період затримання виконання зобов'язань, від суми заборгованості за кожен день затримки.
Суд зазанчає, що оскільки спірні правовідносини виникли та існували в період дії Господарського кодексу України, до них підлягають застосуванню норми законодавства, чинні на момент виникнення відповідних прав та обов'язків сторін.
Сам по собі факт ухвалення судового рішення після втрати чинності Господарським кодексом України не виключає можливості застосування його положень до правовідносин, що виникли під час дії такого акта.
Відповідно до принципу незворотності дії закону в часі, законодавство застосовується до правовідносин, які виникли та існували в період його чинності.
Отже, при вирішенні питання щодо нарахування та стягнення пені суд має виходити з правового регулювання, чинного на момент виникнення прострочення та права на застосування відповідної штрафної санкції.
Таким чином, якщо порушення зобов'язання мало місце в період чинності Господарського кодексу України, положення статті 231 Господарського кодексу України можуть бути застосовані судом при вирішенні спору, навіть якщо рішення ухвалюється після втрати чинності зазначеним кодексом.
Відтак, суд погоджується з позицією позивача, стосовно того, що оскільки договір між сторонами та обов'язок відповідача щодо сплати заборгованості виникли до втрати чинності ГК України (тобто до 28.08.2025) до спірних правовідносин підлягає застосування ч.6 ст. 231 ГК України. яка обмежує нарахування пені стрококом 6 місяців.
Оскільки у відповідності до п.4.4 Договору оплата відповідачем повинна була бути проведена протягом 10 календарних днів з дня підписання документів (довідки та акту, які підписані 30.08.2024), то останнім днем оплати було 09.09.2024, а відтак нарахування пені обгурнтовано здійснено позивачем з 10.09.2024 по 10.03.2025 (період що не перевищує 6 місяців).
Відтак вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 21 645,50 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).
За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, у тому числі статті 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлено порушенням відповідачем строків оплати заборгованості за виконані роботи за Договором підряду на суму 160 845,60 грн. , суд зазначає, що позивач наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 27 713,35 та 3% річних у розмірі 7 438,88 грн. є правильно розрахованими, а тому підлягають задоволенню повністю.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень, заперечень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме стягнення із відповідача суми основного боргу за договором № 29 від 02.08.2024 року у розмірі 160 845,60 грн., пеню у сумі 21 645,50 грн., 3 % річних у розмірі 7 438,88 грн., інфляційні втрати у розмірі 27 713,35 грн, а всього 217 643,33 грн.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 2 662,40 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Інком" (місцезнаходження: 62301, Харківська обл., м.Дергачі, вул. Залізнична, буд.31Д; код ЄДРПОУ: 42697606) на користь Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (місцезнаходження: 61004, м. Харків, вул. Москалівська,20; код ЄДРПОУ: 03359182) заборгованість за договором підряду №29 від 02.08.2024 у розмірі 217 643,33 грн.(160 845,60 грн.- основна заборгованість, 21 645,50 грн. - пеня, 27 713,35 грн. - інфляційні втрати, 7 438,88 грн. - 3% річних), а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "29" травня 2026 р.
СуддяВ.В. Рильова
Справа №922/1053/26