8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
про забезпечення позову
29 травня 2026 року м. ХарківСправа № 922/1888/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Перевозчикова Сергія Миколайовича про забезпечення позову до подання позову у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Перевозчикова Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІНВЕСТ- КОМПАНІ" (61058, м. Харків, вул. Роллана Ромен, 12)
про стягнення коштів
28.05.2026 до Господарського суду Харківської області надійшла заява Фізичної особи-підприємця Перевозчикова Сергія Миколайовича про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх.№ 1888/26 від 28.05.2026), в якій заявник просить суд:
- накласти арешт на кошти в розмірі ціни позову 325'056 (триста двадцять п'ять тисяч п'ятдесят шість) гривень 27 копійок, які обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІНВЕСТ-КОМПАНІ" ЄДРПОУ 44336052, p\p НОМЕР_1 в АТ "Укргазбанк" та інші рахунки у разі їх існування.
Подана заява обґрунтована тим, що Фізична особа-підприємець Перевозчиков Сергій Миколайович має намір звернутися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІНВЕСТ-КОМПАНІ" про стягнення заборгованості за договором поставки від 02.02.2022, яка станом на подання позову становить 286'019,75 грн.
ФОП Перевозчиков Сергій Миколайович зазначає, що є всі підстави вважати, що за наявності коштів на рахунках ТОВ "ГРАНІНВЕСТ-КОМПАНІ", останнє вчинятиме усі можливі необхідні дії для того щоб позбутися коштів і після набрання рішенням законної сили, в разі задоволення позову, рахунках відповідача будуть відсутні кошти для стягнення.
Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Перевозчикова Сергія Миколайовича про забезпечення позову до подання позовної заяви (вх.№ 1888/26 від 28.05.2026), суд зазначає таке.
Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення, тобто, це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).
Суд зазначає, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі №344/14718/20).
Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК.
Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 15.09.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 16.10.2019 у справі №911/1530/19, 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 25.09.2020 у справі №925/77/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі №907/269/22).
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.
Позивач зазначає, що предметом спору у цій справі буде стягнення з відповідача коштів у розмірі 325'056,27 грн.
Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів або майна, за рахунок якого можна буде задовольнити вимоги кредитора.
Обґрунтовуючи можливість утруднення виконання судового рішення, позивач посилався на те, що сума стягнення є значною, тоді як відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна будь-які відомості щодо наявності речових права на рухоме чи нерухоме майно, а також рухоме і нерухоме майно в реєстрах відсутні, а статутний капітал відповідно до витягу з ЄДРФОП становить 5000 грн. Також заявник вказує, що відповідач не здійснює добросовісних дій для врегулювання спору, що свідчить про достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Проаналізувавши наведені доводи заявника, суд доходить висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на таке.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.
Крім того, у справі №905/448/22 об'єднана палата, фактично, уточнила попередній висновок про застосування положень процесуального законодавства щодо вжиття заходів забезпечення позову, виснувавши, що доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо), може бути однією з підстав для застосування заходів забезпечення позову, однак не є обов'язковою підставою для їх застосування. Викладення наведених висновків саме у постанові об'єднаної палати свідчить про те, що зазначені висновки мають пріоритет у застосування перед висновками Верховного Суду у складі колегії суддів, а тому до вирішення аналогічних спорів мають застосовуватися саме висновки об'єднаної палати.
Відтак стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, значна сума стягнення, відсутність інформації з Реєстрів про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення в достатньому розмірі, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 07 липня 2025 року у справі № 927/172/25.
З огляду на відсутність у відповідача будь-якого рухомого чи нерухомого майна, на яке може бути звернено стягнення, беручи до уваги ігнорування відповідачем письмових вимог про сплату заборгованості та суму коштів заборгованості, яка для позивача є значною, суд визнає обґрунтованими посилання заявника на те, що у разі вчинення відповідачем дій для того щоб позбутися коштів, в подальшому (у разі задоволення позову) виконання рішення суду, ухваленого за наслідками розгляду даної справи, може суттєво ускладнити виконання рішення суду або унеможливити таке виконання. Тобто не вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення позову та призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.
При цьому суд враховує ту обставину, що наразі у відповідача наявне нічим не обмежене право в будь-який момент розпорядитися грошовими коштами, які знаходяться на його рахунках.
З огляду на викладене вище, суд вважає заявлені позивачем заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із позовними вимогами та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову у справі є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення) (ч. 1 ст. 141 ГПК України).
Заявник вказує, що він не може перерахувати на депозитний рахунок суду будь-яку суму, оскільки у зв'язку з існуючим боргом відповідача не в змозі проводити господарську діяльність, без коштів.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення в даному випадку. При цьому суд враховує, що відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та відсутність вирішення судом питання зустрічного забезпечення не є підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.12.2022 у справі №760/34352/21, від 02.03.2023 у справі №643/14180/21, від 17.01.2024 у справі №522/11884/22-Е.
Суд також зазначає, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 232-235 ГПК України, господарський суд
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Перевозчикова Сергія Миколайовича про забезпечення позову до подання позову у справі - задовольнити.
2. Накласти арешт на кошти в розмірі ціни позову 325'056 (триста двадцять п'ять тисяч п'ятдесят шість) гривень 27 копійок, які обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІНВЕСТ-КОМПАНІ" ЄДРПОУ 44336052, p/р НОМЕР_1 в АТ "Укргазбанк" та інші рахунки у разі їх існування, до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.
3. Дана ухвала відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.
4. Стягувачем за даною ухвалою є: Фізична особа-підприємець Перевозчиков Сергій Миколайович ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
5. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНІНВЕСТ-КОМПАНІ" (61058, м. Харків, вул. Роллана Ромен, 12; ідент. код 44336052).
6. Ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову набирає законної сили 29.05.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 30.05.2029.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 255-257 ГПК України.
СуддяІ.В. Трофімов
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.