1-кп/130/66/2026
130/2065/22
29.05.2026 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст.185 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020130000233 від 11.07.2022 року, №12023020130000072 від 16.02.2023 року,
за участісторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
В провадженні Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
Прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, оскільки 26.06.2026 року спливає строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 відповідного запобіжного заходу і продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_5 не заперечували.
Заслухавши думки учасників судового провадження, суд приходить до такого.
Судом встановлено, що строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.01.2026, продовжений ухвалами суду від 02.03.2026 та від 29.04.2026 та спливає 26.06.2026.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення обвинуваченим ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків/експертів, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд враховує, що при обранні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 ухвалою суду від 12.01.2026 були наступні ризики, а саме: переховуватись від суду, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, окрім того обвинувачений умисно систематично не виконував покладені на нього обов'язки, без поважних причин не з'являвся до суду, за результатами таких неявок застосовувались приводи, однак останній продовжував не з'являтись до суду, тим самим затягуючи розгляд справи; незаконно впливати на свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно; обвинувачений ОСОБА_3 може продовжити свою злочинну діяльність, оскільки продовжував вчиняти злочин будучи судимим, тобто на шлях виправлення не став.
Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 хоча і має місце проживання, працював, проте обвинувачується у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121, ч. 4 ст. 185 КК України санкцією яких передбачене покарання у у виді позбавлення волі строком до 8 років, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, він може переховуватись від суду, судове слідство у справі не здійснене, а тому є ризики незаконного впливу на потерпілих, свідків та експертів, а також переховування від суду та продовження чи повторення протиправної поведінки.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, оцінюючи суспільний інтерес, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 виправдане, як це підтверджує практика Європейського суду з прав людини, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою на шістдесят днів.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, відсутні підстави для визначення розміру застави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178,183,184 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.4 ст.185 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020130000233 від 11.07.2022 року, №12023020130000072 від 16.02.2023 року у виді тримання під вартою продовжити на шістдесят днів, а саме до 27 липня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя