ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.05.2026Справа № 910/14396/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТБС - ПРОФ»
до Акціонерного товариства “Укртрансгаз»
про стягнення 202 073, 14 грн
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ТБС - ПРОФ» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства “Укртрансгаз» (далі - відповідач) про стягнення 202 073, 14 грн, з яких: 199 523, 08 грн сума основного боргу, 3 % річних у розмірі 754, 36 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 795, 70 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору про закупівлю робіт № 2212000022 від 07.12.2022 в частині повної та своєчасної оплати, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 відкрито провадження у справі № 910/14396/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву, позивачу строк для подачі відповіді на відзив.
15.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог.
За доводами відповідача, несвоєчасне надання Підрядником податкової накладної/розрахунку коригування, або її оформлення з порушеннями порядку заповнення, встановленого ПКУ, або надання податкової накладної з порушенням вимог щодо електронного підпису уповноваженої особи, яка її підписала, або не підтвердження реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені ПКУ, є відкладальною обставиною для настання обов'язку Замовника щодо здійснення оплати робіт за цим Договором, до моменту одержання Замовником такої податкової накладної/розрахунку коригування та одержання інформації з Єдиного реєстру податкових накладних про підтвердження факту здійснення такої реєстрації Підрядником та перевірки податкової накладної/розрахунку коригування на предмет додержання вимог законодавства щодо її заповнення та підписання.
Однак, як вказує відповідач, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань (ТОВ «ТБС-ПРОФ» не були надані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку, передбаченому Податковим кодексом України в тому числі на роботи згідно акту № 6 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2025 року (КБ-2в).
Таким чином, за твердженнями відповідача, з відкладанням моменту виникнення обов'язку АТ «Укртрансгаз» здійснити оплату, перебіг строку виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт в т.ч. вартістю 26 123, 57 грн на момент пред'явлення даного позову ще не розпочався, у зв'язку з чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
19.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.
25.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
04.03.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07 грудня 2022 року між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБС-ПРОФ" (далі - підрядник) укладено договір про закупівлю робіт № 2212000022 (далі - договір) .
Відповідно до пункту 1.1. договору підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору роботи, зазначені в п. 1.2 (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Згідно з пунктом 1.2. договору найменування робіт: "Інші завершальні будівельні роботи (Ремонт споруди цивільного захисту Опарського ВУПЗГ)", код ЄЗС ДК 021-2015: 45450000-6.
Пунктом 1.3. договору визначено, що зміст робіт, вимоги до робіт, обсяги робіт, назва та місцезнаходження об'єктів замовника (далі - об'єкти), на яких підрядник зобов'язаний виконати роботи, технічні вимоги та якісні характеристики робіт, інші вимоги зазначені в технічному завданні, яке наведене у додатку № 1 до договору.
За умовами пункту 1.4. договору строки виконання робіт зазначені у графіку виконання робіт, який наведений у додатку № 2 до договору.
Відповідно до пункту 1.5. договору обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.
Положеннями пунктів 3.1., 3.2. договору сторони передбачили, що ціна цього договору становить 1 895 998, 80 грн, в тому числі ПДВ 315 999,80 грн. Ціна цього договору включає відшкодування всіх витрат підрядника, які пов'язані з виконанням робіт за цим договором та плату за виконані підрядником роботи. Якщо до ціни договору, зазначеної в п. 3.1, не включені якісь витрати підрядника, які можуть виникнути при виконанні робіт за цим договором, то такі витрати покладаються на підрядника.
Згідно з пунктом 3.3. договору ціна цього договору не може збільшуватися в ході його виконання, якщо інше не передбачено цим договором та чинним законодавством України. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору, без зміни передбачених договором обсягів робіт та інших умов договору.
Відповідно до пункту 3.4. договору розрахунок договірної ціни наведений у додатку № 3 до цього договору (далі - договірна ціна). Підрядник не має права вимагати збільшення договірної ціни у зв'язку із зростанням цін на матеріальні ресурси, конструкції тощо, які використовується ним при виконанні робіт (далі - матеріали).
Пунктом 4.1.1. договору передбачено, що замовник протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів, але не раніше ніж через 35 (тридцять п'ять) календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3), перераховує на рахунок Підрядника, зазначений у розділі 16 цього Договору, суму вартості прийнятих робіт (за виключенням 10 (десяти) відсотків вартості прийнятих робіт).
Остаточний розрахунок у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості прийнятих робіт проводиться Замовником протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів, але не раніше ніж через 35 (тридцять п'ять) календарних днів, з моменту підписання Сторонами останнього акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим Договором (п. 4.1.2 договору).
Пунктом 4.3. договору визначено, що підрядник зобов'язаний надати Замовнику податкову накладну (якщо Підрядник (п.14.6. Договору) є платником ПДВ), складену в електронній формі та оформлену належним чином, з зазначенням обов'язкових реквізитів, відповідно до вимог Податкового кодексу України, з дотриманням умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, встановлені Податковим кодексом України.
Несвоєчасне надання підрядником податкової накладної/розрахунку коригування, або її оформлення з порушеннями порядку заповнення, встановленого ПКУ, або надання податкової накладної з порушенням вимог щодо електронного підпису уповноваженої особи, яка її підписала, або не підтвердження реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені ПКУ, є відкладальною обставиною для настання обов'язку Замовника щодо здійснення оплати робіт за цим Договором, до моменту одержання Замовником такої податкової накладної/розрахунку коригування та одержання інформації з Єдиного реєстру податкових накладних про підтвердження факту здійснення такої реєстрації Підрядником та перевірки податкової накладної/розрахунку коригування на предмет додержання вимог законодавства щодо її заповнення та підписання.
Пунктом 4.4. Договору встановлено, що у разі затримки виконання підрядником своїх зобов'язань за цим Договором замовник має право затримати розрахунки на відповідний строк. Замовник також має право затримати розрахунки у разі наявності у нього претензій до кількості, комплектності чи якості виконаних робіт, в тому числі після їх прийняття, на строк необхідний підряднику для усунення таких претензій замовника про що замовник письмово повідомляє підрядника.
Пунктом 5.1. договору сторонами визначено, що підрядник зобов'язується виконати роботи протягом строку, зазначеного у графіку виконання робіт, після отримання від замовника допуску до виконання робіт на об'єктах замовника (далі - допуск на об'єкт).
За умовами пунктів 5.9., 5.9.1. договору після одержання повідомлення від підрядника про готовність виконаних робіт до здачі, замовник має розпочати їх приймання протягом 5 (п'яти) робочих днів. Приймання виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3). При прийманні виконаних робіт замовник може затребувати сертифікати/паспорти на застосовані матеріали, документи, що підтверджують вартість матеріалів, розрахунки, інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством України. Замовник протягом 5-ти (п'яти) робочих днів після підписання акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3) надсилає оформлені належним чином примірники актів підряднику. У випадку невідповідності виконаних робіт вимогам державних стандартів, будівельних норм, технічної документації, цього договору, додатків до договору замовник надсилає підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт з переліком недоліків, які підлягають усуненню.
За умовами пункту 5.11. договору роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.
Відповідно до пунктів 7.1., 7.1.1. договору замовник зобов'язаний надати підряднику допуск на об'єкт для виконання робіт на умовах цього договору.
Згідно з пунктами 7.3., 7.3.3. договору підрядник зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дати укладення цього договору надати документи, передбачені чинним законодавством України та умовами цього договору, для отримання від замовника допуску на об'єкт.
Згідно з п.п. 7.3., 7.3.1, 7.3.6. договору підрядник зобов'язаний виконати роботи якісно та у встановлені графіком виконання робіт строки відповідно до вимог державних стандартів, норм і правил, технічного завдання, умов договору, додатків до договору; передати замовнику завершені роботи у порядку встановленому чинним законодавством України та цим договором.
Відповідно до пункту 8.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.
Згідно з п. 8.8 Договору за прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу Підрядника Замовник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка річних від простроченої суми. Положення цього пункту Договору не застосовується у разі, якщо порушення Замовника сталося внаслідок застосування п. 4.4 цього Договору.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по "01" листопада 2023 року, в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення зазначених у розділі 6 гарантійних строків, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань (п. 13.1. Договору).
За умовами пункту 14.2. договору всі зміни і доповнення до договору складаються в письмовій формі, які є невід'ємною частиною договору і мають юридичну силу, у випадку підписання їх сторонами.
Згідно з пунктом 14.11. договору будь-які повідомлення за цим договором мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і направлені іншій стороні на її поштову адресу рекомендованим або цінним листом або доведені до відома іншої сторони кур'єром під розписку. Поштовою адресою кожної зі сторін вважається поштова адреса, зазначена у розділі 16 цього договору або письмово повідомлена нею іншій стороні відповідно до п. 14.9 цього Договору.
Договорів та додатки до договору підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін.
Судом встановлено, що на виконання умов договору підрядник передав, а замовник прийняв виконані роботи на загальну суму 1 733 995,11 гривень шляхом підписання наступних актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в:
-акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 29.05.2023 на загальну суму 376 777, 92 грн;
-акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 2 (за липень 2023 року) від 19.07.2023 на загальну суму 346 039, 79 грн;
-акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 3 (за липень 2023 року) від 19.07.2023 на загальну суму 551 692, 19 грн;
-акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 4 (за серпень 2023 року) від 31.08.2023 на загальну суму 145 026, 77 грн;
-акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 5 (за вересень 2023 року) від 28.09.2023 на загальну суму 314 458, 44 грн.
Так, 20.08.2025 року між сторонами підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № 6 на суму 26 123, 57 грн.
В подальшому, позивач звернувся до відповідача з претензією № 09/10-1 від 09.10.2025, в якій просив протягом 5 днів з дня отримання претензії здійснити погашення заборгованості у розмірі 199 523, 08 грн.
Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 2212000022 про закупівлю робіт від 07.12.2022 не оплатив виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 199 523,08 грн., яка складається з суми 173 399, 51 грн - 10 відсотків від вартості прийнятих робіт та заборгованості по акту № 6 від 20.08.2025 у розмірі 26 123, 57 грн.
Крім того, позивачем нараховано на загальну суму заборгованості 199 523, 08 грн до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 754, 36 грн та 1 795,70 грн інфляційних втрат за період з 04.10.2025 по 19.11.2025.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти заявлених позовних вимог.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 2212000022 про закупівлю робіт від 07.12.2022 є Договором підряду.
Відповідно до положень статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Як вбачається з Технічного завдання (Додаток №1 до договору), місцем виконання робіт є Опарське ВУПЗГ: с.Опарі, Дрогобицький р-н, Львівська область.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з положеннями статей 853, 882 Цивільного кодексу України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.
Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.
Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. Та роботи викопані за такими актами вважаються прийнятими та підлягають оплаті.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у справі №910/16308/20.
Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем підписано акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 29.05.2023 на загальну суму 376 777, 92 грн; акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 2 (за липень 2023 року) від 19.07.2023 на загальну суму 346 039, 79 грн; акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 3 (за липень 2023 року) від 19.07.2023 на загальну суму 551 692, 19 грн; акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 4 (за серпень 2023 року) від 31.08.2023 на загальну суму 145 026, 77 грн; акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 5 (за вересень 2023 року) від 28.09.2023 на загальну суму 314 458, 44 грн та 20.08.2025 року підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № 6 на суму 26 123, 57 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом, рішенням Господарським судом Вінницької області у справі № 902/819/24 за позовом АТ «Укртрансгаз» до ТОВ «ТБС-ПРОФ» про стягнення штрафних санкцій за договором про закупівлю робіт № 2212000022 від 07.12.2022 у розмірі 82 536,90 гривень, з яких: 41 711,97 гривень пені нарахованої відповідно до пункту 8.3. договору, 29 484,67 гривень пені та 11 340, 26 гривень штрафу, нарахованих відповідно до пункту 8.4. договору, досліджувалися правовідносини сторін Договору з наданням їм правової оцінки та встановлено наступне:
«Судом установлено, що на виконання умов договору підрядник передав, а замовник прийняв виконані роботи на загальну суму 1 733 995,11 гривень шляхом підписання наступних актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в:
- акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 29.05.2023 на загальну суму 376 777,92 грн;
- акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 2 (за липень 2023 року) від 19.07.2023 на загальну суму 346 039,79 грн;
- акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 3 (за липень 2023 року) від 19.07.2023 на загальну суму 551 692,19 грн;
- акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 4 (за серпень 2023 року) від 31.08.2023 на загальну суму 145 026,77 грн;
- акт (КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт № 5 (за вересень 2023 року) від 28.09.2023 на загальну суму 314 458,44 грн.
Доказів підписання між сторонами акту/актів приймання виконаних будівельних робіт на суму 162 003,69 гривень матеріали справи не містять.
Як убачається із матеріалів справи, 27.05.2024 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію № 1001ВИХ-24-3214 від 24.05.2024 за договором № 2212000022 від 07.12.2022 з вимогою щодо сплати штрафних санкцій за порушення умов договору в частині строку надання документів, обсягів та строку виконання робіт.
Відповіді на претензії відповідач не надав, неустойку не сплатив.
З огляду на несплату відповідачем неустойки позивач звернувся із позовом до суду про стягнення 82 536,90 гривень пені та штрафу за неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору.
Підрядник всупереч умовам договору та взятих на себе зобов'язань передбачені пунктами 7.3., 7.3.3. договору документи необхідні для надання замовником допуску на об'єкт для початку виконання робіт у строк до 21.12.2022 року не надав, чим допустив прострочення з виконання зобов'язання з надання таких документів на 22 календарних дні (з 22.12.2022 по 12.01.2023 включно) з огляду на їх надання 13.01.2023.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договорами щодо своєчасного виконання робіт за договором, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасного та повного виконання робіт за договором.
Так, рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.01.2025 по справі № 902/819/24 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-ПРОФ" (21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Героїв Крут, будинок 4-В, офіс 48, ідентифікаційний код юридичної особи 41571234) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код юридичної особи 30019801) штрафні санкції за договором про закупівлю робіт №2212000022 від 07.12.2022 у розмірі 41 268,46 гривень (сорок одна тисяча двісті шістдесят вісім гривень, 46 копійок), з яких: 20 855,99 гривень пені нарахованої відповідно до пункту 8.3. договору, 14 742,34 гривень пені та 5 670,13 гривень штрафу, нарахованих відповідно до пункту 8.4. договору та 2 422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок) судових витрат зі сплати судового збору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 20 855,98 гривень пені нарахованої відповідно до пункту 8.3. договору, 14 742,33 гривень пені та 5 670,13 гривень штрафу, нарахованих відповідно до пункту 8.4. договору відмовлено».
Отже, обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Вінницької області від 09.01.2025 у справі № 902/819/24 мають преюдиціальне значення для даної справи відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Відповідно до п. 4.1.2 Договору остаточний розрахунок у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості прийнятих робіт проводиться Замовником протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів, але не раніше ніж через 35 (тридцять п'ять) календарних днів, з моменту підписання Сторонами останнього акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим Договором.
Пунктом 4.3. договору визначено, що підрядник зобов'язаний надати Замовнику податкову накладну (якщо Підрядник (п.14.6. Договору) є платником ПДВ), складену в електронній формі та оформлену належним чином, з зазначенням обов'язкових реквізитів, відповідно до вимог Податкового кодексу України, з дотриманням умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, встановлені Податковим кодексом України.
Несвоєчасне надання підрядником податкової накладної/розрахунку коригування, або її оформлення з порушеннями порядку заповнення, встановленого ПКУ, або надання податкової накладної з порушенням вимог щодо електронного підпису уповноваженої особи, яка її підписала, або не підтвердження реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені ПКУ, є відкладальною обставиною для настання обов'язку Замовника щодо здійснення оплати робіт за цим Договором, до моменту одержання Замовником такої податкової накладної/розрахунку коригування та одержання інформації з Єдиного реєстру податкових накладних про підтвердження факту здійснення такої реєстрації Підрядником та перевірки податкової накладної/розрахунку коригування на предмет додержання вимог законодавства щодо її заповнення та підписання.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 30 серпня 2024 року в справі № 911/1766/22.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вже зазначалося судом, сторони в пункті 4.3 договору прямо передбачили обов'язок замовника оплатити роботи за Договором виключно після надання податкової накладної (якщо Підрядник (п.14.6. Договору) є платником ПДВ), складену в електронній формі та оформлену належним чином, з зазначенням обов'язкових реквізитів, відповідно до вимог Податкового кодексу України, з дотриманням умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, встановлені Податковим кодексом України.
За частиною 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Докази припинення дії укладеного між сторонами договору в частині вказаного пункту правочину (або визнання його недійсним) у матеріалах даної справи відсутні.
Відтак, з урахуванням наведених норм чинного законодавства, вказана умова договору є обов'язковою для виконання сторонами.
При цьому, як встановлено судом, на час розгляду даного спору позивачем до матеріалів справи не надано доказів реєстрації спірної податкової накладної в ЄРПН у передбаченому законом порядку.
Враховуючи імперативні положення пункту 4.3 укладеного між сторонами договору, а також те, що на момент розгляду даної справи судом податкова накладна позивачем не була зареєстрована в ЄРПН, і Товариство не надало суду документів, які підтверджують протилежне, суд дійшов висновку про те, що строк виконання відповідачем свого обов'язку з оплати вартості робіт у розмірі 10 відсотків за умовами договору не настав.
Аналогічна правова позиція щодо порядку застосування подібних умов правочинів з обов'язком покупця оплатити товар після реєстрації відповідної податкової накладної в ЄРПН викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 16 січня 2019 року в справі № 915/206/18, від 18 серпня 2020 року в справі №916/3089/19, від 3 вересня 2024 року в справі № 910/6004/23.
Разом із цим, суд звертає увагу позивача на те, що після реєстрації вказаної податкової накладної, у випадку не проведення відповідачем оплати спірного товару, Товариство не позбавлене права та можливості звернутися до суду з вимогами про стягнення спірної заборгованості.
При цьому, судом також враховано, що у випадку сплати відповідачем заявленої Товариством до стягнення суми без реєстрації відповідної податкової накладної, відповідач буде позбавлений права включити таку суму до податкового кредиту, як, зокрема, і звернутися до органів ДПС України про стягнення понесених нею у такому випадку збитків.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Акціонерного товариства “Укртрансгаз» основного боргу у розмірі 173 399, 51 грн (10 %) від вартості прийнятих робіт за актами № 1, 2, 3, 4, 5, у зв'язку з чим така вимога позивача є необґрунтованою та передчасною, а відтак задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення суми за актом № 6 від 20.08.2025 у розмірі 26 123, 57 грн, то суд зазначає наступне.
Так, 20.08.2025 року підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № 6 на суму 26 123, 57 грн.
Відповідно до п. 4.1.1 Договору сума, яку мав сплатити відповідач по акту № 6 від 20.08.2025 становить 23 511, 21 грн.
Строк оплати (протягом 45 календарних днів) припадає на 04.10.2025 року, однак 04.10.2025 є вихідним днем, то строк оплати переноситься на 06.10.2025 року.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 статті 254 ЦК України).
Згідно вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів оплати відповідачем робіт за актом № 6 від 20.08.2025 на суму 23 511, 21 грн.
Щодо стягнення 3 % річних у розмірі 754, 36 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 795, 70 грн нарахованих на загальну суму 199 523, 08 грн за період з 04.10.2025 по 19.11.2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, з огляду на те, що стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 23 511, 21 грн, на яку нараховуються 3 % та інфляційні втрати, а початок періоду прострочення зобов'язання судом визначено з 07.10.2025 по 19.11.2025, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТБС - ПРОФ» в частині стягнення з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме 3 % річних у розмірі 85, 03 грн та інфляційні втрати у розмірі 306, 49 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.
Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
У зв'язку з наведеними обставинами суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Так, у зв'язку із частковим задоволенням позову, судовий збір, сплачений позивачем з урахуванням понижуючого коефіцієнта у розмірі 0,8, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 237 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТБС - ПРОФ» до Акціонерного товариства “Укртрансгаз» про стягнення 202 073, 14 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “Укртрансгаз» (адреса: 01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТБС - ПРОФ» (адреса: 21001, місто Вінниця, вулиця Героїв Крут, будинок 4-В, офіс 48; код ЄДРПОУ 41571234) суму основного боргу у розмірі 23 511 (двадцять три тисячі п'ятсот одинадцять) грн 21 коп, 3 % річних у розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн 03 коп, інфляційні втрати у розмірі 306 (триста шість) грн 49 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) грн 83 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 28.05.2026 року.
Суддя М.Є. Літвінова