пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
27 травня 2026 року Справа № 903/229/16
Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1
про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України
у справі №903/229/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"
до відповідача: фізичної особи - підприємця Щербакова Сергія Валерійовича
про стягнення 38625,26 доларів США
за участю представників-учасників справи:
від заявника: н/з;
від Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк": н/з;
від відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку ЛМУМЮ: н/з.
У зв'язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України
установив:
Рішенням Господарського суду Волинської області від 01.06.2016 позовну заяву публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задоволено повністю, стягнуто з фізичної особи-підприємця Щербакова Сергія Валерійовича на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 38625,26 доларів США та 15411,91 грн. витрат по сплаті судового збору.
21.06.2016 на виконання вказаного рішення видано наказ за №903/229/16-1.
11.07.2016 на виконання до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області надійшла заява про прийняття до виконання наказу №903/229/16-1 від 21.06.2016.
28.10.2019 головний державний виконавець Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ О.В. Арсенюк звернувся до Господарського суду Волинської області із поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон громадянина України фізичну особу-підприємця Щербакова Сергія Валерійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 за не виконання наказу № 903/229/16-1 від 21.06.2016 виданого Господарським судом Волинської області про стягнення із фізичної особи-підприємця Щербаков Сергія Валерійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь ПАТ ''Універсал Банк» 38625,26 доларів США та 15411,91 грн. витрат по сплаті судового збору. Також просять виконання ухвали покласти на Державну прикордонну службу України (01601, м. Київ, вул. Володимирська 26).
Ухвалою суду від 28.10.2019 розгляд подання призначено на 29.10.2019.
Ухвалою суду від 29.10.2019 подання головного державного виконавця Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ О.В. Арсенюк №55956 від 23.10.2019(вх.№01-61/3/19 від 28.10.2019) задоволено. Постановлено тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 до виконання наказу Господарським судом Волинської області №903/229/16-1 від 21.06.2016 про стягнення із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь ПАТ ''Універсал Банк» 38625,26 доларів США та 15411,91 грн. витрат по сплаті судового збору, без вилучення паспортного документа.
21.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 надійшла заява у якій просить суд скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України встановлене ухвалою Господарського суду Волинської області від 29.10.2019 року у справі №903/229/16 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 22.05.2026 заяву представника ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України від 21.05.2026 прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.05.2026. Запропоновано АТ «Універсал Банк» та Відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку ЛМУМЮ подати письмові пояснення/заперечення щодо заяви, докази надіслання учасникам справи надати суду.
Від представника заявника надійшла заява від 26.05.2026 у якій просить розгляд справи проводити без їх участі та заяву задовольнити в повному обсязі.
26.05.2026 учасники справи не прибули у судове засідання, хоча належно були повідомлені про час та місце розгляду заяви.
Розглянивши заяву представника ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд зазначає таке.
Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Водночас, Господарський процесуальний кодекс України не урегульоване питання щодо скасування тимчасового обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України як виключного заходу забезпечення.
Однак, відповідно до положень ст. 11 Господарського процесуального кодексу України: якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Суд, відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, враховує висновки, викладені у пунктах 78, 79, 80, 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11, згідно із якими, необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.
У відповідності до ч.2 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Згідно з ч.1 ст. 145 ГПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. (ч. 2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно до ч. 8 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, у разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.
Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 313 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що Законом України "Про виконавче провадження" передбачено відповідне право державного або приватного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.
Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Згідно із статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в країну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
На виконання статті 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 № 261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 № 25-32/463 та № 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України при проведенні аналізу судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Судом встановлено, що на виконанні у Відділі ДВС у місті Луцьку перебувало виконавче провадження №51621857 про стягнення з фізичної особи-підприємця Щербакова С.В. на користь ПАТ «Універсал Банк» 38625,26 доларів США та 15411,91 грн витрат по сплаті судового збору.
26.10.2021 державним виконавцем Другого відділу ДВС у місті Луцьку Арсенюком О.В., керуючись п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Повторно наказ Господарського суду Волинської області №903/229/16-1 від 21.06.2016 до Відділу ДВС у місті Луцьку на виконання не надходив та станом на 28.04.2025 на виконанні не перебуває, що підтверджується відповіддю Відділу ДВС у місті Луцьку №65256 від 28.04.2025.
Згідно з відповіддю на адвокатський запит приватного виконавця Таранка Д.В. №2935 від 07.04.2026 року у приватного виконавця перебувало виконавче провадження №685521112 з примусового виконання наказу №903/229/16-1 від 21.06.2016, виданого Господарським судом Волинської області, про стягнення з фізичної особи-підприємця Щербакова С.В. на користь ПАТ «Універсал Банк» 38625,26 доларів США та 15411,91 грн витрат по сплаті судового збору.
У подальшому, на підставі заяви стягувача АТ «Універсал Банк» про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» 15.01.2025 приватним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та про закінчення виконавчого провадження.
При цьому, відповідно до витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження від 08.04.2026 щодо ОСОБА_1 відсутні відкриті виконавчі провадження.
Із витягу з Державного реєстру речових прав №409066651 від 22.01.2025 вбачається, що обтяження, а саме заборона відчуження об'єктів нерухомого майна, накладене на квартиру, яка належить заявнику 21.01.2025 було припинене на підставі листа повідомлення №9233 від 26.12.2024 року виданого АТ «Універсал Банк».
16.04.2026 ОСОБА_1 подано заяву до АТ «Універсал Банк». У відповідь на заяву надано довідку №Щ-984/КЕП від 13.05.2026 зі змісту якої вбачається, що право вимоги повернення заборгованостівідступлене на користь ТОВ «Командор Фінанс Груп» (ЄДРПОУ: 43898777) та повідомлено, що станом на 11.05.2026 в останнього відсутня заборгованість за кредитним договором перед АТ «Універсал Банк».
Крім того, адвокатом заявника, було подано адвокатський запит №77/26 від 15.05.2026 до ТОВ «Командор Фінанс Груп» на який було надано відповідь №15-05/02/26 від 15.05.2026 з якої вбачається, що право вимоги за кредитом було відступлено ОСОБА_2 та повідомлено, що заборгованість у ОСОБА_1 перед ТОВ «Командор Фінанс Груп» відсутня.
Враховуючи викладене, суд встановив, що на даний час відсутні підстави, що зумовили встановлене ухвалою Господарського суду Волинської області від 29.10.2019 тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон, оскільки відсутні відкриті виконавчі провадження відносно нього, тобто ухилення від їх виконання не має.
У справі "Гочев проти Болгарії" ("Gochev v. Bulgaria" від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і, по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів необхідно пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдане лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте, навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим з самого початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, у тому числі й ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За наведених обставин, дослідивши наявні у матеріалах заяви докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду, вжитого судом щодо ОСОБА_1 та задоволення поданої заяви від 21.05.2026.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 76, 86, 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України , суд, -
постановив:
1. Заяву представника ОСОБА_1 від 21.05.2026 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - задовольнити.
2. Скасувати заходи у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, вжиті ухвалою Господарського суду Волинської області від 29.10.2019 у справі №903/229/16 стосовно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 виданий органом 0710 від 24.06.2024).
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвала суду підписана 28.05.2026
Суддя А. С. Вороняк