27 травня 2026 р. Справа № 902/401/26
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
представники сторін:
заявник: ОСОБА_1
представник заявника: Редька М.Г.
30.03.2026 року до Господарського суду Вінницької області надійшла заява представника ОСОБА_1 б/н від 26.03.2026 року (вх. № 437/26) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/401/26) від 30.03.2026 року, вказану заяву передано на розгляд судді Тісецькому С.С.
Ухвалою від 02.04.2026 року прийнято заяву ОСОБА_1 б/н від 26.03.2026 року (вх. № 437/26) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, до розгляду. Призначено підготовче засідання на 27.05.2026 року. Ухвалено забезпечити участь представника ОСОБА_1 , адвоката Редьки М.Г. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/401/26, яке призначено на 27.05.2026 року - 10:00 год. та всіх наступних судових засіданнях, в приміщенні Господарського суду Вінницької області, з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
На визначену дату в судове засідання з'явились заявник та її представник.
В судовому засіданні представник заявника надав пояснення щодо обставин справи та просив відкрити провадження у справі про неплатоспроможність. На запитання суду щодо визначення розміру вимог та доказів на підтвердження припинення виконання зобов'язань боржником, представник заявника послався на відомості з виписки ТОВ "УБКІ".
Заявник надала усні пояснення щодо обставин справи.
Суд, заслухавши учасників справи, розглянувши заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та дослідивши надані докази, встановив наступне.
Так, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність мотивована тим, що ОСОБА_1 повідомляє господарському суду, що по даній справі вона звертається із заявою на підставі пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 115 КУзПБ.
При цьому, Боржник змушений був припинити погашення своїх кредитів, тобто упродовж більш, ніж двох місяців, Боржник не має об'єктивної фінансової можливості виконувати свої грошові зобов'язання перед кредиторами у розмірі 100% місячних платежів по всім кредитних зобов'язаннях (пункт 2 частини 2 статті 115КУзПБ).
Також, у боржника відсутнє рухоме та/або нерухоме майно, на яке може бути звернено стягнення (пункт 3 частини 2 статті 115КУзПБ).
Крім того, на даний час існують й інші обставини, які свідчать, що найближчим часом боржник не зможе відновити погашення своїх кредитів (пункт 4 частини 2 статті 115 КУзПБ), що виникли внаслідок російсько-української війни з 24.02.2022 р.
Боржник перебував у кредитних відносинах з банківськими та іншими фінансовими установами України та укладав правочини, за якими отримував послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою придбання споживчих товарів, робіт та послуг для задоволення власних потреб.
Проте, внаслідок несприятливої економічної ситуації, що сталась в країні в останні роки, в тому числі через початок воєнної агресії з боку росії на території України з 24.02.2022 року, у Боржника накопичилась певна кількість грошових зобов'язань, які не можуть бути виконані ним з причин недостатності грошового доходу та відсутності майна, яке може бути реалізоване з метою погашення всієї суми заборгованості.
Загальна історія кредитних відносин Боржника відображається у відповідній Кредитній історії станом на 05.03.2026 р., яка була складена та сформована в електронному вигляді ТОВ "Українське бюро кредитних історій" (надалі - ТОВ "УБКІ") у відповідності до ЗУ "Про організацію формування та обігу кредитних історій".
На момент подачі даної заяви загальна сума заборгованості Боржника перед всіма його кредиторами 578 427, 90 грн., в тому числі розмір заборгованості за основним зобов'язанням в сумі 475 961, 43 грн., сума неустойки (штрафу, пені) 102 466, 47 грн. (детальний розрахунок заборгованості наведено у Списку кредиторів і боржників, що додається).
Додатково Боржник зазначає, що не має заборгованості зі сплати обов'язкових платежів до бюджету, заборгованості зі сплати аліментів або заборгованості з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи.
За даними Кредитної історії Боржника він був вимушений повністю припинити погашення своїх кредитів, тобто у розмірі більше 50% місячних платежів (графік припинення платежів наведений в Кредитні історії Боржника по кожному кредитору в розділі "Історія платежів").
Отже, повне припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців є однією з підстав для звернення Боржником до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 115 КУзПБ "боржник має право звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо ...4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності".
Боржник зазначає, що об'єктивно існують інші обставини, які свідчать про наявність загрози неплатоспроможності Боржника, що виникли у 2022-2023 роках та діють на даний час, а саме: військова агресія, щомісячна девальвація, відсутність динаміки зростання власних доходів боржника.
У зв'язку з цим Боржник на даний час не тільки не може планувати відновлення платежів по кредитам, але й вважає, що зазначені вище обставини лише ускладнюють можливість у майбутньому погашення кредиторської заборгованості Боржника та призводять лише до щомісячного накопичення (збільшення) боргів перед його кредиторами, що є загрозою виникнення стійкої неплатоспроможності Боржника, відновлення якої можливе не інакше, як через застосування процедур банкрутства у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
Таким чином, зазначені вище обставини є окремою та додатковою підставною для звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Боржник станом на день звернення до господарського суду не має статус фізичної особи-підприємця, що підтверджується відповідним Витягом з Єдиного державного реєстру.
Боржник станом на день звернення офіційно працевлаштована в ТОВ "АСТЕС" на посаді Старший контролер-касир.
Боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Боржник не має у власності нерухоме майно, що підтверджується відповідною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Боржник не має у власності транспортних засобів.
Боржник не має у власності рухомого майна, яке знаходиться у заставі або обтяженого в інший спосіб, що підтверджується Витягом з ДРОРМ.
Боржник не має часток в статутних капіталах юридичних осіб, інших корпоративних прав, а також будь-яких інших нематеріальних активів, в тому числі прав інтелектуальної власності.
Інформація про доходи Боржника:
2023 - 332 410,00 грн. (заробітна плата), 27 135,39 грн. (ін. доходи); 2024 - 277 721,79 грн. (заробітна плата), 43 029,52 грн. (ін. доходи); 2025 - 14 071,20 грн. (заробітна плата), 47 616,00 грн. (ін. доходи); 2026 - 10 084,80 грн. (заробітна плата).
Боржник не має у власності цінних паперів (акцій, облігацій), а також будь-яких інших цінних паперів в розумінні чинного законодавства України про цінні папери.
У боржника відсутня дебіторська заборгованість.
Посилаючись на наведені вище обставини, заявник просить суд: прийняти заяву до розгляду та відкрити провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ; ввести процедуру реструктуризації боргів боржника; ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Пушкарь Л.М.
На підтвердження наведених у заяві обставин, заявником, зокрема, додано:
- запити, відповіді кредиторів на них разом з кредитними договорами;
- виписки по рахунках в АТ КБ "ПриватБанк" за 03.03.2026 року, АТ "Універсал Банк" за 03.03.2026 року, АТ "Ідея банк" за 03.03.2026 року, АТ "А-Банк" за 03.03.2026 року, АТ "ОТП Банк" за 04.03.2026 року;
- довідку АТ "ПУМБ" станом на 03.03.2026 року;
- довідки про доходи боржника та членів її сім'ї;
- опис майна;
- список кредиторів боржника;
- проект плану реструктуризації боргів боржника
- витяг ДРОРМ боржника;
- витяги ДРРП боржника та членів її сім'ї;
- відомості про трудову діяльність боржника;
- заяву про самообмеження від 03.02.2026 року;
- УБКІ станом на 05.03.2026 (сторінки звіту з 1-33, 165, 196).
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Згідно ст. 1 КУзПБ, загроза неплатоспроможності - фінансово-господарський стан боржника, що характеризується наявністю обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов'язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями;
неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".
Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, врегульовано Книгою четвертою КУзПБ.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до ст. 115 КУзПБ, провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Відповідно до ст. 116 КУзПБ, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються: 1) найменування господарського суду, до якого подається заява; 2) ім'я боржника, його місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), номер засобу зв'язку боржника, його адреса електронної пошти (за наявності); 3) виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду; 4) перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються: 1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця; 3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; 4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; 6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; 7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 8) відомості про всі наявні рахунки / електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях; 9) копія трудової книжки (за наявності); 10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника; 11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; 12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень; 13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини; 14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Згідно ч. 1ст. 119 КУзПБ, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Відтак, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, суд з урахуванням положень ч. 3 ст. 13, ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України, повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст. 116 КУзПБ та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
За приписами ч. 3 ст. 119 КУзПБ, суд за наслідками підготовчого засідання може вчинити одну із таких процесуальних дій: відкрити провадження у справі про неплатоспроможність у разі підтвердження однієї з підстав відкриття провадження у справі, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ та відповідності заяви вимогам ст. 116 КУзПБ, а за відсутності таких підстав - відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність з підстав визначених ч. 4 ст. 119 КУзПБ.
Частиною 4 ст. 119 КУзПБ визначено, що господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Наведений в ч. 4 ст. 119 КУзПБ перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність є вичерпним та розширювальному тлумаченню не підлягає, оскільки зазначена норма за ступенем визначеності є абсолютно визначеною, що свідчить про встановлення законодавцем вичерпного переліку підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Тобто, саме на стадії підготовчого засідання у справі судом надається оцінка відповідності поданої заяви боржника за формою та змістом вимогам ст. ст. 115, 116 КУзПБ та наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за ч. 5 ст. 119 КУзПБ, за відсутності яких суд зобов'язаний відкрити провадження у справі.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20, від 26.05.2022 у справі № 922/1426/21, від 11.01.2024 у справі № 924/622/23, від 11.07.2024 у справі № 909/1179/23.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21, у справах про неплатоспроможність фізичних осіб стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб конкурсних кредиторів.
Тому, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також із тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Отже відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
У свою чергу способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у ч. 3 ст. 116 КУзПБ переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
Підсумовуючи, наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Таким чином, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 909/937/21.
Як було зазначено вище, що підставою звернення заявника з заявою до суду є п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, а саме: припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Отже, для встановлення підстави для відкриття провадження у справі:
- за п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ дослідженню підлягають: підстави виникнення зобов'язання (правочини); розмір щомісячного платежу за кожним таким зобов'язанням та строк його сплати (умови правочинів); дата останнього платежу, здійсненого заявницею або дата прострочення зобов'язання; підстави не здійснення відповідних платежів. При цьому, відповідному дослідженню підлягає кожний кредитор, який зазначений заявником у конкретизованому списку кредиторів.
У свою чергу, дані обставини мають підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами.
Такими доказами можуть бути, серед іншого, відповідні правочини, судові рішення, банківські виписки, платіжні доручення, квитанції/чеки, вимоги (претензії) кредиторів та будь-які інші докази, що у сукупності доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань упродовж строку та у розмірі визначеному п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ перед усіма зазначеними ним кредиторами.
При цьому, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В свою чергу, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц);
- за п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ дослідженню підлягають конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули або вплинуть на заявника (змінили або змінять його матеріальний стан), та як наслідок, протягом наступних 12 місяців (тобто у майбутньому) ускладнять або унеможливлять виконання ним грошових зобов'язань у відповідний строк.
Щодо п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ суд зазначає, що зі змісту заяви та доданого до неї списку кредиторів заявника вбачається, що у неї наявні зобов'язання перед 20 мікрофінансовими організаціями та 6 банківськими установами за кредитними договорами, згідно з відповідями кредиторів та договорами на загальну суму - 578 427,90 грн., в т.р.: розмір заборгованості за основним зобов'язанням 475 961,43 грн., сума неустойки (штрафу, пені) 102 466,47 грн.
Боржник у заяві зазначає, що нею проводилась досудова робота в частині надіслання запитів до кредиторів, з вимогою про надання інформації про стан справ по кредитам і позикам, відповіді, що надійшли додаються (відповіді надано не всіма кредиторами).
В судовому засіданні представник заявника на запитання суду щодо визначення розміру вимог та доказів на підтвердження припинення виконання зобов'язань боржником, послався на відомості з виписки ТОВ "УБКІ".
Суд зауважує, що наданий заявником список кредиторів є одним із основних документів на підставі якого судом здійснюється перевірка обставин, визначених у п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, оскільки саме у зазначеному списку повинні міститися юридичні та/або фізичні особи, які підпадають під поняття "кредитор", визначеного у ст. 1 КУзПБ.
Як зазначалось вище, за наслідками підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про відкриття провадження або про відмову у відкритті (ч. 3 ст. 119 КУзПБ). Підстави для відмови є вичерпними (ч. 4 ст. 119 КУзПБ), серед яких - відсутність підстав для відкриття провадження.
Разом із тим "відсутність підстав" у розумінні п. 1 ч. 4 ст. 119 КУзПБ у тому числі передбачає ситуацію, коли боржник не довів наявність підстав, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ, або коли подані матеріали не дозволяють суду перевірити наявність таких підстав через невідповідність заяви вимогам ст. 116 КУзПБ та відсутність належних і допустимих доказів. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.08.2025 у справі № 907/96/25, де наголошено: на стадії підготовчого засідання суд перевіряє відповідність заяви вимогам ст. ст. 115, 116 КУзПБ, а відкриття провадження має істотні правові наслідки, зокрема майнового характеру, що зумовлює обов'язок боржника подати докази у відповідному обсязі.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази припинення погашення заявником платежів кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
Так, посилаючись на підстави, передбачені пунктом 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, не надано по кожному з зобов'язань узгодженого (деталізованого) опису, для судової перевірки: дат останніх платежів, розміру планових платежів і розміру фактичного припинення погашення (відповіді на адвокатські запити містять відомості не щодо всіх кредиторів, частина відомостей складена заявником на підставі інформації з УБКІ).
Водночас суд зауважує, що роздруківка кредитної історії з УБКІ не є належним доказом припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, як цього вимагає п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Також, суд зауважує, що до матеріалів справи надано не повний звіт УБКІ станом на 05.03.2026 року, а лише сторінки звіту з 1-33, 165, 196.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 13.05.2024 у справі № 922/5486/23, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні правові наслідки процесуального та майнового характеру, то на фізичну особу - боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному (достатньому) обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження зазначених обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Отже, подання боржником при зверненні до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність лише кредитного звіту, однак без додавання інших документів (які стали підставою виникнення грошового зобов'язання у розумінні статті 1 КУзПБ) для належного підтвердження розміру заборгованості цього боржника (в тому числі за основним зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань та строків їх виконання, є недостатнім для доведення відповідних обставин та, як наслідок, встановлення судом наявності підстав для відкриття провадження у такій справі.
Тому, відсутність належних доказів щодо зазначених кредиторів унеможливлює встановлення судом обставин, необхідних для вирішення справи, оскільки сам факт зазначення заявником у своїй заяві про наявність у нього заборгованості у відповідному розмір перед відповідним кредитором не є підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство.
Крім того, наявність відповідних обставин, які дають підстави для звернення до суду, повинні бути наявні на день звернення до суду із відповідною заявою та підтверджуватися належними та допустимим доказами, які повинні подаватися разом із заявою, оскільки, як зазначалось вище, метою підготовчого засідання є саме дослідження наданих доказів, а не їх збирання.
Отже, відсутність належних доказів по всім кредиторам унеможливлює встановлення судом факту припинення погашення заявником кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів та зобов'язань упродовж двох місяців по даним кредиторам.
З огляду на вказане, суд зазначає, що неподання всіх документів, які підтверджують розмір прострочених зобов'язань боржника і строки їх виконання, позбавляє суд можливості надати оцінку щодо права заявника звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ та встановити наведені заявником підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність належних доказів за кожним з кредитних зобов'язань боржника для застосування п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Щодо наявності підстав, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, суд зазначає, що за змістом заяви, у боржника відсутнє рухоме та/або нерухоме майно, на яке може бути звернено стягнення.
Водночас, суд зауважує, що згідно доданої до заяви роздруківки витягу АСВП, вбачається, що станом на 25.03.2026 року записів щодо виконавчих проваджень, стороною в яких є заявник, не знайдено. Відповідно, виконавцем не здійснювались згідно ЗУ "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку майна боржника та які в результаті виявилися безрезультатними, як то визначено п. 3 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, що може бути підставою для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Щодо наявності підстав, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, суд зазначає, що за змістом заяви, обставинами, що свідчать про наявність загрози неплатоспроможності, є військова агресія, щомісячна девальвація, збільшення інфляції, відсутність динаміки зростання власних доходів боржника.
Водночас, посилання заявника на воєнний стан, щомісячну девальвацію гривні та зростання інфляції, суд не може прийняти як аргумент, оскільки ці фактори є загальновідомими та однаково впливають на всіх громадян України. Відповідно, вони не є винятковими підставами для звільнення від виконання зобов'язань за кредитним договором.
Воєнний стан, попри складні умови, не є юридичною підставою для припинення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором. Нормативно-правові акти не передбачають автоматичного звільнення від фінансових зобов'язань через воєнний стан, а кредитні договори залишаються дійсними та обов'язковими до виконання, якщо інше не визначено окремо в договорі.
Крім того, заявник не надала належних доказів, які б підтверджували обставини, що вона не може виконувати свої зобов'язання за кредитами через зазначені причини. Відсутність документального підтвердження робить заявлені підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність необґрунтованими.
Поряд з цим, суд зауважує, що наведені обставини самі по собі не можуть бути визнані такими, що підтверджують наявність загрози неплатоспроможності у розумінні п. 4 ч. 2 ст. 115 КУЗПБ, оскільки не свідчать про існування конкретних обставин, які вплинули або вплинуть на майновий стан боржника та унеможливлять виконання ним грошових зобов'язань у майбутньому.
Як встановлено судом, заявник - ОСОБА_1 , 1998 р.н., заміжня, дітей немає, є працевлаштованою особою (згідно відомостей про трудову діяльність - з 11.2025 року на посаді старший контролер-касир, контролер-касир у ТОВ "Астес"; згідно відомостей декларацій за 2023-2026 (станом на 01.02) - на посаді старший контролер-касир у ТОВ "Астес") та отримує дохід у вигляді заробітної плати; також згідно відомостей про джерела та суми нарахованого доходу від 25.03.2026 року, за період з січня 2023 рок по лютий 2026 року, у заявника значиться дохід у вигляді виграшів та призів, систематично, починаючи з листопада 2023 року по листопад 2025 року, джерело доходів: ТОВ "Нейтів АППС", ТОВ "Слотс Ю.ЕЙ", ТОВ "Нейролінк", ТОВ "ВБЕТ Україна", ТОВ "Спарктек".
При цьому, належних доказів, які б підтверджували неможливість здійснення погашення заборгованості у майбутньому, суду не надано.
Також, сам по собі факт наявності заборгованості у певному розмірі у співвідношенні до доходу не є безумовним підтвердженням загрози неплатоспроможності без належного обґрунтування причин виникнення такого стану та його подальшого розвитку.
Крім того, не наведено та не підтверджено доказами обставин, які б свідчили про зміну матеріального стану або втрату джерел доходу, що унеможливлюватиме виконання зобов'язань протягом наступних 12 місяців, а також не зазначено причин отримання кредитних коштів у відповідному обсязі та їх використання.
Водночас із матеріалів справи вбачається, що кредитні зобов'язання приймалися як у 2023 році, так і в подальшому систематично у 2024 - 2025 роках, тобто за умов, коли боржнику вже було відомо про рівень власних доходів та, на що посилається заявник, загальновідомі обставини щодо військової агресії, девальвації та росту інфляції.
За таких обставин, прийняття на себе значної кількості кредитних зобов'язань за відсутності об'єктивних змін у матеріальному стані свідчить про усвідомлене прийняття фінансового навантаження, а не про виникнення обставин, які об'єктивно унеможливлюють виконання грошових зобов'язань у майбутньому.
Також суд враховує, що не надано доказів вжиття заходів щодо врегулювання заборгованості у позасудовому порядку, в період виникнення кредитних зобов'язань за вказані вище роки, зокрема щодо реструктуризації чи відстрочення виконання зобов'язань, що свідчить про відсутність належного підтвердження об'єктивної неможливості виконання грошових зобов'язань.
При цьому, в матеріалах справи наявні запити до мікрофінансових організацій та банківських установ від 03.02.2026 року про надання інформації про фінансові зобов'язання, в прохальній частині яких містить прохання про реструктуризацію тіла кредиту. Наведене свідчить про те, що таке питання ініційовано боржником лише в ході підготовки матеріалів для звернення до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (заяв надійшла до суду 30.03.2026 року).
Крім того, суд зауважує, що заявник отримуючи дохід, не вживала заходів на здійснення погашення заборгованості. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Також, суд зауважує, що заявником не надано до суду банківських виписок по рахунках за період виникнення кредитних зобов'язань, з яких можливо було б дослідити рух коштів боржника.
Водночас, до матеріалів заяви додано лише виписки та довідки банківських установ за період одного дня, 03.03.2026 року та 04.03.2026 року.
Водночас, відсутність у боржника зареєстрованого майна та транспортних засобів сама по собі не є доказом наявності загрози неплатоспроможності без встановлення обставин, які об'єктивно унеможливлюють виконання грошових зобов'язань у майбутньому.
Боржником не надано також доказів на підтвердження, того що вона не може здійснювати погашення заборгованості, враховуючи, що вона працевлаштована.
Інших обставин, які б свідчили про наявність реальної загрози неплатоспроможності та зміну фінансового стану у майбутньому, не наведено та належними доказами не підтверджено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність ознак неплатоспроможності та відповідно підстав для відкриття провадження у справі за п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Також суд зазначає про те, що звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст.ст.76-77 ГПК України, що також передбачено п.п.3, 14 ч.3 ст. 116 КУзПБ.
Водночас, до заяви також не долучено докази використання грошових коштів, отриманих від фінансових установ, зазначених заявником у конкретизованому списку кредиторів.
Крім того, суд зауважує, що у списку кредиторів та боржників станом на 05.03.2026 року, заявником зазначено в якості кредиторів, організації строк виконання зобов'язань перед якими станом на момент звернення до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (ТОВ "ФК "Є Гроші" - 19.05.2026р., ТОВ "Авентус Україна" - 23.04.2026р.) та на момент розгляду справи в суді (ТОВ "ФК "УПЦ" - 01.12.2026р., ТОВ "ФК "ТОП1" - 29.05.2026р., ТОВ "Лінеура Україна" - 30.10.2026р., ТОВ "Мілоан" - 17.10.2026р., 11.05.2026р., 18.10.2026р., ТОВ "Слон Кредит" - 23.10.2026р., ТОВ "Незалежні Фінанси" - 22.09.2026р., АТ "Універсал Банк" - 09.09.2050р., ТОВ "Таліон Плюс" - 26.12.2030р., ТОВ "Селфі Кредит" - 15.07.2026р., АТ "Акцент-Банк" - 01.01.2099р.. АТ "ПУМБ" - 12.08.2026р., ТОВ "Укр Кредит Фінанс" - 21.12.2026р., АТ КБ "Приват Банк" - 03.10.2026р.) ще не настав, згідно наведених у списку відомостей.
Водночас, в заяві не наведено переконливих обґрунтувань, як ці зобов'язання впливають на підстави відкриття провадження за ст. 115 КУзПБ.
Також, до матеріалів справи додано заяву ОСОБА_1 про самообмеження, яка надіслана на електронні адреси відомих гральних компаній, з проханням обмежити її у відвідуванні гральних закладів та в участі в азартних іграх строком на три роки.
Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" фізична особа може ініціювати обмеження себе у відвідуванні гральних закладів та в участі в азартних іграх на строк від шести місяців до трьох років шляхом особистого подання організатору азартних ігор або Уповноваженому органу заяви про самообмеження.
Заява про самообмеження може бути подана у паперовій або електронній формі, у тому числі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.
Однак, як вбачається із вказаної заяви, остання датована та надіслана на електронні адреси гральних компаній 03.02.2026 року, тобто перед зверненням до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Натомість, доказів, які б свідчили про встановлення ігровими платформами/організаторами азартних ігор обмежень щодо заявника, в матеріалах справи не міститься.
Також суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 вказано, що з огляду на мету та цілі КУзПБ, інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини 1 статті 3, частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України).
До боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Верховним Судом у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 вказано, що за змістом приписів статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 КУзПБ щодо вимог до боржника та процесуальних наслідків їх невиконання, законодавець означив принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності (подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 31.01.2024 у cправі №911/2140/22, від 15.02.2024 у справі №904/7413/21, від 25.01.2024 у справі №916/1575/21, від 18.04.2024 у справі №920/1398/21, від 13.05.2024 року у справі № 922/5486/23).
Таким чином, наведені правові висновки Верховного Суду свідчать про те, що інститут неплатоспроможності фізичної особи спрямований на досягнення балансу інтересів боржника та кредиторів, однак його застосування можливе виключно за умови добросовісної поведінки боржника, його повного та відкритого сприяння суду і кредиторам, а також відсутності ознак зловживання правами. Недотримання зазначених стандартів добросовісності виключає можливість досягнення цілей процедури реструктуризації боргів та, відповідно, отримання боржником передбачених Кодексом України з процедур банкрутства правових наслідків у вигляді відновлення платоспроможності або звільнення від боргів.
Згідно п.1 ч.4 ст. 119 КУзПБ, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо, відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відтак, враховуючи наведені вище обставини та положення закону, оскільки заявником не наведено обставин та не надано відповідних доказів, які б у своїй сукупності вказували на наявність підстав, визначених у п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 б/н від 26.03.2026 року (вх. № 437/26) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Таким чином, у зв'язку з відмовою у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , заява арбітражного керуючого Пушкарь Л.М. про участь у справі про неплатоспроможність судом не розглядається.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених КУзПБ.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 9, 113, 115, 116, 119 (п.1 ч.4) КУ з питань банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 73, 74, 76-79, 86, 234, 235 ГПК України, суд -
1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 26.03.2026 року (вх. № 437/26) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
2. Копію ухвали надіслати рекомендованим листом згідно переліку, до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику ОСОБА_1 , адвокату Редьці М.Г. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Пушкарь Л.М. - ІНФОРМАЦІЯ_3
Згідно ч. 4 ст. 9 КУ з процедур банкрутства, ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим:
1 - до справи;
2 - ОСОБА_1 (адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 )