28.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1717/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Митюк С.П.
від відповідача: Медяний О.Ю.
від ВПВР: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Оператор газотранспортної системи України"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 р.
( суддя Юзіков А., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 08.12.2025 р. )
прийняту за результатами розгляду скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Оператор газотранспортної системи України"
на дії Головного державного виконавця
відділу примусового виконання рішень
Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
Рекашової Алли Миколаївни у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Оператор газотранспортної системи України"
до
Акціонерного товариства
"Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"
про стягнення боргу
за Договором транспортування природного газу № 2002000097 від 04.02.2020 р.
за участю:
Головного державного виконавця
відділу примусового виконання рішень
Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
Рекашової Алли Миколаївни
1. Короткий зміст позовних вимог.
31.10.2025р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А. М., в якій Скаржник ( Стягувач ) просив суд:
- визнати неправомірним винесення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. постанови від 23.10.2025 р. про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 79277577;
- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. від 23.10.2025 р. про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 79277577;
- зобов'язати посадову особу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідальну за вчинення заходів примусового виконання у виконавчому провадженні № 79277577 усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вжиття передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів для примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024 р. у справі № 904/1717/23 згідно з наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2025 р. № 904/1717/23, в частині стягнення з АТ "Дніпрогаз" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 6 629 778,83 грн. - пені, 21 499 721,14 грн. - індекс інфляції та 3 042 570,76 грн. - 3 % річних.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 р. у справі № 904/1717/23 в задоволенні скарги відмовлено.
3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 р. у справі № 904/1717/23 та прийняти постанову, якою задовольнити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 31.10.2025 р. на дії виконавця у виконавчому провадженні № 79277577.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник зазначає, що для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний встановити дві обставини: чи підлягає заборгованість, що стягується, врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом № 1639-IX, та чи перебуває боржник у Реєстрі. Оскільки виконавець не має повноважень самостійно вирішувати, чи відноситься заборгованість до тієї, що підлягає врегулюванню, він може лише врахувати надану сторонами виконавчого провадження інформацію. Стягувач у заяві про примусове виконання зазначив, яка частина заборгованості не підлягає врегулюванню, тоді як Боржник, звертаючись із заявою про зупинення виконавчих дій, не надав виконавцю доказів погашення основного боргу до 31.12.2022 р. Більше того, у письмових поясненнях від 24.11.2025 р. виконавець підтвердив, що обставини сплати основного боргу до 31.12.2022 р. ним не встановлювалися. Отже, не встановивши з наданих сторонами документів, чи підлягає заборгованість врегулюванню, виконавець не мав правових підстав для зупинення вчинення виконавчих дій.
Скаржник наголошує, що заборгованість, стягнута рішенням суду, лише частково підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1639-IX. Стягнуті пеня, інфляційні нарахування та проценти річних не підлягають врегулюванню, оскільки відповідно до абз. 17 ст. 1 та ст. 6 Закону № 1639-IX процедура врегулювання шляхом списання неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних можлива за умови погашення основного боргу до 31.12.2022 р. та за умови повного виконання підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості. Основна заборгованість не була погашена до 31.12.2022 р., а договір про реструктуризацію сторонами не укладався. Таким чином, одна з умов врегулювання ( списання ) частини заборгованості не лише не настала, а й не може настати з огляду на граничний строк для погашення основної заборгованості, що виключає можливість врегулювання частини заборгованості АТ «ДНІПРОГАЗ» шляхом її списання. Єдиним способом врегулювання заборгованості в частині неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних є їх списання, і будь-якого іншого способу врегулювання в цій частині Закон № 1639-IX не визначає. Підстави списання, передбачені ст. 6 Закону № 1639-IX, не настали та не можуть настати у майбутньому.
Апелянт вважає, що з 01.01.2023 р. АТ «ДНІПРОГАЗ» втратило законодавчо передбачене право врегулювання частини своєї заборгованості шляхом списання пені, інфляційних нарахувань та процентів річних, а п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» починаючи з 01.01.2023 р. не може застосовуватися до примусово стягнутих пені, інфляційних нарахувань та процентів річних. Зупинення вчинення виконавчих дій у частині сум, які не підлягають врегулюванню відповідно до Закону № 1639-IX, суперечить ст. ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції та принципам судочинства.
Скаржник зазначає, що норма п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» не охоплює ситуації з частковим підпаданням під врегулювання суми, що стягується, і зупинення виконавчого провадження у випадку, коли лише частина боргу підлягає врегулюванню, порушує конституційні права Стягувача. Виконавець не мав права зупиняти вчинення виконавчих дій до повної сплати боржником пені, індексу інфляції та процентів річних, оскільки після їх погашення у виконавця виникне обов'язок зупинити виконавчі дії щодо залишку заборгованості (основного боргу), який повністю підлягатиме врегулюванню.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі помилково послався на правовий висновок, нібито зазначений у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 р. у справі № 904/5697/20, про те, що наявність чи відсутність підстав для застосування ст. 6 Закону № 1639-IX не є підставою для незастосування п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону «Про виконавче провадження». На думку Скаржника, такого висновку Верховний Суд у зазначеній постанові не робив, а у справі № 904/5697/20 не досліджувалися правовідносини щодо обов'язку виконавця зупиняти вчинення виконавчих дій. Натомість, у постанові від 09.04.2024 р. у справі № 910/16181/18 Верховний Суд зазначив, що при одночасному існуванні умов - погашення основної заборгованості до 31.12.2022 р. та включення суб'єкта до Реєстру - підлягають реалізації заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості, що підтверджує позицію скаржника.
Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції помилково врахував нерелевантні до даної справи висновки Верховного Суду у постановах від 05.06.2025 р. у справі № 905/738/23, від 20.06.2025 р. у справі № 915/1270/20, від 12.12.2024 р. у справі № 924/395/24, від 30.10.2023 р. у справі № 925/555/21, від 16.05.2025 р. у справі № 903/421/24, оскільки у зазначених справах суди не досліджували обставин погашення або непогашення основної заборгованості до 31.12.2022 р. та не робили правових висновків щодо застосування п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв'язку зі ст. 6 Закону № 1639-IX. Крім того, справи № 924/395/24, № 925/555/21, № 903/421/24 мають інший суб'єктний склад та інший характер правовідносин. Посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 154/3029/14-ц та від 12.10.2021 р. у справі № 233/2021/19, Скаржник зазначає, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру, а подібність правовідносин слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. На думку Апелянта, висновки Верховного Суду стосовно застосування п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв'язку зі ст. 6 Закону № 1639-IX у подібних правовідносинах відсутні.
Скаржник посилається на рішення Конституційного Суду України від 15.05.2019 р. № 2-р(ІІ)/2019, від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012, від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012, а також на рішення ЄСПЛ у справах «Півень проти України», «Горнсбі проти Греції», «Войтенко проти України», «Фуклев проти України», «Чижов проти України», обґрунтовуючи, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на судовий захист, а зупинення виконавчого провадження має відповідати принципу верховенства права.
ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" подало відповідь на відзив АТ «ДНІПРОГАЗ», в якій підтримало доводи апеляційної скарги та зазначило, що Виконавець, не встановивши з наданих сторонами документів, чи підлягає заборгованість врегулюванню ( зокрема, не встановивши чи погашено основний борг до 31.12.2022 р.), не мав правових підстав для зупинення вчинення виконавчих дій. Стягувач наголосив, що основна заборгованість не була погашена до 31.12.2022 р., одна з умов врегулювання ( списання ) не настала та не може настати, що виключає можливість врегулювання частини заборгованості шляхом списання. Відповідач помилково зазначає про виконання усіх залежних від нього умов, адже погашення основного боргу до 31.12.2022 р. не було здійснено. Стягувач також зазначив, що не може нести відповідальності за дії державного органу, а зупинення виконавчих дій порушує принцип юридичної визначеності шляхом розширення дії ст. 6 Закону № 1639-IX на заборгованість, яка цим положенням не врегульовується.
5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що згідно з п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом № 1639-IX, за умови перебування боржника в Реєстрі. Постановою НКРЕКП від 10.11.2022 р. АТ "Дніпрогаз" включено до Реєстру. Абзацом 8 ст. 1 Закону № 1639-IX передбачено, що врегулюванню підлягає заборгованість операторів газорозподільних систем за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01.01.2020 р., яка виникла з 01.01.2020 р. по 28.02.2022 р. включно. Предметом розгляду у справі було стягнення заборгованості за договором транспортування газу № 2002000097 від 04.02.2020 р. за періоди травень, вересень та грудень 2021 року, тобто заборгованості тих періодів, які підлягають врегулюванню.
Крім того, АТ "Дніпрогаз" наголошує, що нараховані штрафні санкції також врегульовуються положеннями Закону № 1639-IX, оскільки згідно з ч. 2 ст. 6 цього Закону неустойка, інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню, в тому числі за умови повного виконання підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості. Законодавцем чітко визначено, що питання примусового стягнення нарахованих штрафних санкцій можливе лише за наслідками проведення процедури врегулювання та вирішення питання щодо їх списання.
Відповідач посилається на постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.05.2025 р. у справі № 903/421/24, в якій зазначено, що Виконавець не є учасником процедури врегулювання заборгованості і не уповноважений визначати її результати та хід проведення; встановивши включення Боржника до Реєстру та те, що заборгованість підлягає врегулюванню, Виконавець зобов'язаний зупинити вчинення виконавчих дій. Закон не надає Виконавцю повноважень оцінювати, тлумачити або перевіряти обсяг заборгованості, яка підлягає врегулюванню, а самостійна оцінка Виконавцем того, яка частина заборгованості включається до врегулювання, є виходом за межі його повноважень.
У відзиві Товариство також вказує на те, що що Законом № 1639-IX запроваджено чітку поетапну процедуру врегулювання заборгованості: перший етап - укладення договору про організацію взаєморозрахунків ( ст. 4 ); другий етап - укладення договору реструктуризації на суму, яка залишилася не врегульованою ( ст. 5 ); третій етап - списання/ненарахування пені, інфляційних нарахувань, процентів річних після повного виконання умов попередніх договорів ( ст. 6 ). На теперішній час питання укладення договору про проведення взаєморозрахунків та договору на реструктуризацію заборгованості цілком залежить від дій Держави в особі Кабінету Міністрів України, оскільки саме на цей орган покладено обов'язок з розроблення та впровадження відповідних договорів. АТ «ДНІПРОГАЗ» виконало всі залежні від нього умови та вимоги для врегулювання заборгованості і не може нести відповідальності за дії державного органу, що суперечило б принципу належного урядування. Відповідач посилається на рішення ЄСПЛ у справах «Беєлер проти Італії», «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та інших.
Товариство також зазначає, що у будь-якому випадку законодавцем передбачено списання відповідних нарахувань у разі виконання умов договору реструктуризації, а у разі невиконання - виключення з Реєстру і поновлення виконавчого провадження з примусового стягнення коштів. Підстави для виключення з Реєстру визначені ч. 3 ст. 3 Закону № 1639-IX.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відділ зазначає, що обов'язковою передумовою для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» є одночасне існування двох умов: сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур Закону № 1639-IX, та перебування боржника в Реєстрі. Обидві умови наявні. Відділ посилається на те, що згідно з рішенням суду вся сума основної заборгованості у розмірі 70 933 738,31 грн виникла та нарахована у період, на який поширюється дія Закону № 1639-IX, що Стягувачем не заперечується.
Відділ наводить правові позиції Верховного Суду, зокрема з постанов від 12.12.2024 р. у справі № 924/395/24, від 05.06.2025 р. у справі № 905/738/23, від 30.10.2023 р. у справі № 925/555/21, від 09.04.2024 р. у справі № 910/16181/18, від 03.11.2025 р. у справі № 911/1880/22, згідно з якими положення Закону № 1639-IX охоплюють не лише основну заборгованість, а й усі фінансові зобов'язання, що є похідними від неї та безпосередньо пов'язані з її існуванням. Зобов'язання зі сплати пені, 3 % річних та інфляційних втрат є наслідком прострочення виконання основного зобов'язання, носять додатковий, а не самостійний характер. Відтак, заборгованість у розмірі 31 172 070,73 грн ( пеня, індекс інфляції, 3 % річних ) є похідними фінансовими зобов'язаннями, на які розповсюджуються заходи Закону № 1639-IX. Державний виконавець діяв у межах наданих законом повноважень.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.12.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/1717/23.
Матеріали справи № 904/1717/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2026 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 р. у справі № 904/1717/23 залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 15.04.2026 р..
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2026 р. судове засідання у справі № 904/1717/23 призначене на 15.04.2026 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
15.04.2026р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Кощеєва І.М. у відпустці, розгляд справи, призначеної на 15.04.2026 р. не відбувся.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.04.2026р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025р. у справі № 904/1717/23 призначено в судове засідання на 28.05.2026р..
Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
У судовому засіданні 28.05.2026 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 р. позов задоволено, стягнуто з АТ "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ" на користь ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" - 70 933 738,31 грн. основного боргу, 6 629 778,83 грн. пені, 21 499 721,14 грн. індексу інфляції, 3 042 570,76 грн. - 3 % річних, 939 400,00 грн. - судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2025 р. залишено без змін на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2024 р. у справі № 904/1717/23.
На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024 р. у справі № 904/1717/23, видано наказ.
За заявою Стягувача, 07.10.2025 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А. М. відкрито виконавче провадження № 79277577 про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024 р. у справі № 904/1717/23.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. від 07.10.2025 р. відкрито виконавче провадження ВП № 79277577.
20.10.2025 р. від Боржника до Відділу примусового виконання рішень надійшла заява про зупинення провадження мотивована тим, що 10.11.2022 р. на засіданні Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову НКРЕКП про включення АТ "Дніпрогаз" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу. Отже, враховуючи те, що сума за виконавчим документом у справі № 904/1717/23 підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом № 1639, Боржник просив зупинити вчинення виконавчих дій. До заяви Боржник додав докази сплати судового збору, стягнутого судом, що підтверджується платіжною інструкцією № 9085931266 від 05.07.2024 р.
21.11.2025 р. до Відділу примусового виконання рішень надійшла заява в доповнення до заяви про примусове виконання рішення суду в якій Стягувач повідомив, що 05.07.2024 р. Боржник перерахував Стягувачеві судовий збір у розмірі 939 400,00 грн.
23.10.2025 р. головним державним виконавецем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 79277577 до виключення боржника з Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". В постанові зазначено, що зі змісту рішення суду вбачається, що нарахування річних відсотків, пені та інфляційних втрат здійснено на основну заборгованість, що виникла в період з 01.01.2021 р. по 28.02.2022 р. та підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1639-ІХ. Відповідно, положення цього Закону охоплюють не лише основну заборгованість, яка виникла у визначений період, а й усі фінансові зобов'язання, що є похідними від неї. Пунктом 15 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу. Аналогічної позиції дотримується Верховний суд, в тому числі у постанові від 12.12.2024 р. у справі № 924/395/24 та у постанові від 05.06.2025 р. у справі № 905/738/23. Також в постанові зазначено, що в ході виконання встановлено, що судовий збір у розмірі 939 400,00 грн сплачений Боржником до відкриття виконавчого провадження.
31.10.2025 р. від Стягувача до суду першої інстанції надійшла скарга на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М., в якій Скаржник ( Стягувач ) просив суд: визнати неправомірним винесення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. постанови від 23.10.2025 р. про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 79277577; скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. від 23.10.2025 р. про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 79277577; зобов'язати посадову особу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідальну за вчинення заходів примусового виконання у виконавчому провадженні № 79277577 усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вжиття передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів для примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024 р. у справі № 904/1717/23 згідно з наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2025 р. № 904/1717/23, в частині стягнення з АТ "ДНІПРОГАЗ" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 6 629 778,83 грн. - пені, 21 499 721,14 грн. - індекс інфляції та 3 042 570,76 грн. - 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 р. скаргу прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні.
Від Відділу примусового виконання рішень надійшли заперечення на скаргу, в яких зазначено, що 07.10.2025 р. головним державним виконавцем Відділу Рекашовою А.М. відкрито виконавче провадження № 79277577 про примусове виконання вищевказаного наказу та винесено постанову про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. У подальшому, на адресу Відділу примусового виконання рішень надійшла заява Боржника про зупинення вчинення виконавчих дій, в якій останній повідомив, що 10.11.2022 р. на засіданні НКРЕКП, було прийнято рішення про включення АТ "Дніпрогаз" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу. З огляду на зазначене, Боржник вважає, що сума, визначена виконавчим документом у справі № 904/1717/23, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". Крім того, Боржник зазначив, що 05.07.2024 р. згідно з платіжною інструкцією № 9085931266 на рахунок Стягувача було сплачено 939 400,00 грн судового збору за вищевказаним судовим рішенням. З доводами Скаржника Виконавець не погодився, зазначивши на тому, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024 р. у даній справі вся сума основної заборгованості у розмірі 70 933 738 грн 31 коп. виникла та нарахована у період, на який поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". Зазначена обставина Скаржником не заперечується. При цьому, Відділ примусового виконання рішень посилається на численну практику Верховного Суду, згідно з позицією якого положення цього Закону охоплюють не лише основну заборгованість, яка виникла у визначений період, а й усі фінансові зобов'язання, що є похідними від неї та безпосередньо пов'язані з її існуванням. Відтак, такі нарахування носять додатковий, а не самостійний характер, і правова природа їх тісно пов'язана з основною заборгованістю, яка вже підпадає під дію механізму врегулювання, у зв'язку з чим у державного виконавця відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виник обов'язок зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з виконання зазначеного наказу також у частині пені, інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на основну заборгованість.
Від Боржника надійшли заперечення на скаргу на дії державного виконавця, в яких йдеться, що предметом розгляду в судовій справі № 904/1717/23 було стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору транспортування газу № 2002000097 від 04.02.2020 р. за період травень 2021, вересень 2021, грудень 2021 років. В той же час штрафні санкції нараховані у даній справі № 904/1717/23 також врегульовуються положеннями Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в справі № 903/421/24 від 16.05.2025 р. На теперішній час, питання укладення договору про проведення взаєморозрахунків та договору на реструктуризацію заборгованості, цілком залежить від дій Держави в особі Кабінету Міністрів України, оскільки Законом 1639 саме на цей орган виконавчої влади покладено обов'язок з розроблення та впровадження відповідних договорів, зі свого боку Боржником виконані усі необхідні дії.
Від Скаржника надійшли письмові пояснення про те, що стягнута за рішенням суду у даній справі заборгованість лише частково підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1639-IX, оскільки стягнута пеня, інфляційні нарахування та проценти річних не підлягають врегулюванню, з огляду на те, що відповідно до ст. 6 Закону №1639-IX процедура врегулювання заборгованості, шляхом списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних можлива за умови погашення основного боргу до 31.12.2022 р., у тому числі, але не виключно, шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до ст. 4 Закону №1639-IX, та за умови повного виконання належним чином підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості. У той же час, стягнута судовим рішенням у даній справі основна заборгованість не була погашена до 31.12.2022 р.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 р. у справі № 904/1717/23 в задоволенні скарги відмовлено.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що АТ "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ" є суб'єктом правовідносин, що врегульовуються Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 № 1639-IX, оскільки постановою НКРЕКП від 10.11.2022 № 1410 боржника включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу. Суд першої інстанції зазначив, що положення Закону № 1639-IX поширюють свою дію як на основну заборгованість, нараховану за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 включно, так і на інші фінансові зобов'язання, що є похідними від неї, які можуть бути нараховані також і після спливу цього періоду. За умови перебування боржника в Реєстрі та віднесення стягнутої за рішенням суду суми заборгованості до процедури врегулювання за Законом № 1639-IX, у виконавця був наявний обов'язок зупинити виконавчі дії на підставі п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» також і в частині стягнення повного розміру основного боргу, пені, інфляційних втрат, процентів річних (за винятком суми судового збору). При цьому суд зазначив, що виконавець не наділений повноваженнями оцінювати, чи є підстави для списання нарахувань, оскільки основна заборгованість не була погашена до 31.12.2022. До посилань скаржника на невстановлення виконавцем періоду заборгованості суд поставився критично. Суд першої інстанції послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2025 у справі № 905/738/23, від 20.06.2025 у справі № 915/1270/20, від 12.12.2024 у справі № 924/395/24, від 30.10.2023 у справі № 925/555/21, від 09.04.2024 у справі № 910/16181/18, від 11.07.2024 у справі № 921/366/23, від 15.06.2023 у справі № 904/5697/20, від 16.05.2025 у справі № 903/421/24.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду попередньої інстанції, якою відмовлено у задоволені скарги Позивача ( Стягувача ) на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А. М.
Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності / відсутності підстав для задоволення скарги на дії державного виконавця.
Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У ст. 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби ( державних виконавців ) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Так, виконавець відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження» є одним з учасників виконавчого провадження. Державний виконавець є суб'єктом виконавчих процесуальних правовідносин, статус якого характеризується владними повноваженнями.
Повноваження виконавця щодо вчинення виконавчих дій наведені у ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» через визначення переліку прав і обов'язків виконавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Підстави та порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено у статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
Згідно з ч. 11 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку, передбаченому пунктом 15 ч. 1 ст. 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі пункту 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з таких підстав не підлягає.
З урахуванням наведеного об'єднана палата Касаційного господарського суду у п. 8.78. постанови від 16.05.2025 р. у cправі № 903/421/24 зазначила, що виконавець на підставі постанови НКРЕКП про включення до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, зупиняє вчинення виконавчих дій щодо такого підприємства, а також знімає накладені арешти на майно та грошові кошти у випадку, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» ( див. постанови Верховного Суду від 30.10.2023 р. у справі № 925/555/21, від 12.12.2024 р. у справі № 924/395/24, від 20.01.2025 р. у справі № 924/396/24, від 26.02.2025 р. у справі № 910/9745/22).
До того ж у постанові від 17.01.2025 р. у справі № 925/958/22 Верховний Суд зазначив, що відповідно до ч. 11 статті 35 такого Закону у випадку, передбаченому п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Тобто ключовим критерієм є включення боржника до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Зважаючи на положення ст. 19 Конституції України та ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець (приватний / державний) повинен вчиняти виконавчі дії не лише із дотриманням цього Закону, а й відповідно до інших нормативно-правових актів, додержання яких є обов'язковим при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
Принцип юридичної визначеності вимагає, щоб у разі прийняття спеціального закону з певного питання цей закон не ставився під сумнів ( зокрема, шляхом його невиконання ), а сторони, яких він стосується, мають обґрунтовано очікувати, що цей закон буде застосовуватися. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 р. у справі №908/1525/16.
29.08.2021 р. набув чинності Закон України № 1639-IX, відповідно до статті 1 якого визначено, що: процедура врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу - це заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість, у разі її погашення; реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу - це відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону; реєстр розміщується на офіційному вебсайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Дія Закону України № 1639-IX поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов'язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб'єктів ринку природного газу, що включені до реєстру (стаття 2 зазначеного Закону).
Згідно зі ст. 3 Закону України № 1639-IX для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єкти ринку природного газу включаються до реєстру, який веде НКРЕКП. Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та оприлюднюється на її офіційному веб-сайті.
10.11.2022 р. постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за № 1410 Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України № 1639-ІХ.
Отже, Боржник - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" є суб'єктом правовідносин, що врегульовуються Законом України № 1639-ІХ.
Згідно з абз. 8 ст. 1 Закону України № 1639-ІХ заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно.
Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість, яка стягується у примусовому порядку, виникла на підставі Договору № 2002000097 про транспортування природного газу від 04.02.2020 р., а Боржника включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, що підтверджується постановою НКРЕКП від 10.11.2022 р. № 1410.
Відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024 р. та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2025 р. та заяви про примусове виконання рішення суду з Боржника стягнута сума, включає в себе: - основну заборгованість у розмірі 70 933 738,31 грн. за період з травня 2021 по грудень 2021, 2 285 426,75 грн - 3% річних за період з 01.03.2022 р. по 27.03.2023 р., 2 030 462,57 грн - пеня за період з 01.03.2022 р. по 27.03.2023 р., 18 405 202,54 грн - інфляційні втрати за період з 01.03.2022 р. по 27.03.2023 р. Всі нарахування проводилися окремо за кожним актом.
Про наявність обставин, зазначених у п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону виконавцеві стало відомо у день отримання заяви Боржника.
Зупинення вчинення виконавчих дій на час перебування АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" у Реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», є обмеженням, передбаченим Законом, дія якого поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості ( грошових зобов'язань ), визначених у ст. 1 цього Закону, суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що виконавець (державний / приватний) не є учасником процедури врегулювання заборгованості, визначеної Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» і відповідно до пункту 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», а отже, у виконавця виник обов'язок зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу ( схожого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду у п. 8.93. постанови від 16.05.2025 р. у cправі № 903/421/24 ).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець, який не є учасником процедури врегулювання заборгованості між сторонами та не уповноважений визначати її результати і хід проведення, встановивши що АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, на підставі відповідної постанови НКРЕКП, та те що заборгованість за наказом Господарського суду Дніпропетровської області у цій справі, щодо якої Боржником вживаються заходи із врегулювання відповідно до Закону України № 1689-ІХ, зобов'язаний був зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні стосовно виконання цього наказу на підставі п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення чинного законодавства - статті 34 та 35 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв'язку із Законом України № 1639-ІХ, - і дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для зупинення виконавчого провадження і, відповідно відмови у задоволенні скарги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А. М.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2025 р. у справі № 904/1717/23 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 29.05.2026 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін