Справа № 204/6502/24
Провадження № 1-кп/204/427/26
27 травня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12023041030002840, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.07.2023, за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, з вищою освітою, який перебуває у цивільному шлюбі, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України,
Чечелівським районним судом міста Дніпра здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.
У дане судове засідання прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , яке обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та на даний час не зменшились. Існування вказаних ризиків виправдовує тримання особи під вартою, а також свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п. 1,2, 3, 5 ст. 177 КПК України, для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший, більш м'який, не встановлено. Застосований запобіжний захід щодо обвинуваченого відповідає конкретним підставам і меті запобіжного заходу, обставинам даного провадження, виду і розміру покарання, яке може загрожувати в разі визнання його винуватим, що також свідчить про можливість переховування від суду. На теперішній час у даному кримінальному провадженні триває судовий розгляд, не вчинені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі, не досліджені письмові докази та не допитані свідки.
Так, ураховуючи майновий стан ОСОБА_5 , існує ризик того, що обрання більш м'якого запобіжного заходу створить ризик виїзду останнього за межі України або іншим чином переховуватись від суду, що у подальшому унеможливить притягнення останнього до встановленої законом кримінальної відповідальності. Також ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні нетяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 161, ч. 2 ст. 436-2 КК України та тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України. Злочин передбачений ч. 3 ст. 436-2 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Таким чином, тяжкість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень та суворість покарання за їх вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від суду.
Крім того, ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням введення в Україні воєнного стану, обвинувачений, розуміючи складність проведення судового розгляду в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України, може переховуватися від суду, у тому числі шляхом виїзду на непідконтрольну територію.
Під час досудового розслідування ОСОБА_5 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та надалі 09.07.2024 під час підготовчого судового засідання запобіжний захід ОСОБА_5 змінено з тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатись з м. Дніпра та Дніпропетровської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні. У подальшому запобіжний захід 06.09.2024 продовжено до 06.11.2024. Надалі, у порушення вимог ч. 7 ст. 42 КПК України обвинувачений ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судових засідань, до суду не з'являвся, про причини неприбуття заздалегідь суд не повідомляв. Таким чином, обвинувачений порушив умови застосованого до нього раніше запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, стало ухилявся від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, переховувався від суду, внаслідок чого з великою імовірністю у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, може вдатися до вчинення дій, направлених на переховування від суду.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи не під вартою, може знищити, сховати або спотворити речі, які в подальшому будуть предметом розгляду в суді. Зокрема, ОСОБА_5 може особисто або у змові з іншими особами видалити відеозаписи з відеохостингу «YouTube» (https://www.youtube.com)та сторінки соціальної мережі «Facebook»(https://www.facebook.com/). Про наявність такого ризику свідчить те, що після обшуку за місцем проживання останнього з метою знищення доказів обвинувачений або інша особа за його сприяння видалив з власного стільникового (мобільного) телефону всю інформацію, привівши його до заводського стану, що унеможливило огляд інформації, яка там зберігалась.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, ОСОБА_5 перебуваючи не під вартою, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені, шляхом застосування до останніх методів залякування, підкупу, шантажу, фізичного впливу. Покази свідків у зазначеному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище обвинуваченого, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, у тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання під час судового розгляду та/або змінити свої показання, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Про наявність даного ризику також свідчить поведінка ОСОБА_5 у судових засіданнях, де обвинувачений погрожував розправою учасникам судового розгляду. Таким чином, ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що обвинувачений має стійкі та сформовані проросійські погляди, не підтримує діючу владу на території України. Дії обвинуваченого свідчать про стійкі проросійські погляди та схильність до ідеології, що виправдовує агресію проти України. ОСОБА_5 , маючи доступ до публічного або медіа-простору, соціальних мереж та інших платформ отримає можливість до продовження протиправної діяльності з поширення відповідних матеріалів з виправдовування збройної агресії проти України.
Ураховуючи те, що Україна перебуває в умовах повномасштабної війни - будь-які публічні заперечення агресії РФ чи глорифікація її учасників мають підвищену суспільну небезпеку. За таких умов навіть поодинокі прояви подібної поведінки можуть мати масштабний резонанс та наслідки, що свідчить про існування ризику продовження кримінального правопорушення, або його рецидиву.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання ризикам зазначеним у клопотанні. При цьому судовий розгляд кримінального провадження не завершений, у зв'язку з чим, з метою запобігання вчиненню ОСОБА_5 позапроцесуальних дій та неналежної процесуальної поведінки наявні обґрунтовані підстави для продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, оскільки у такий спосіб буде забезпечено пропорційність дотримання балансу між гарантіями виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, дотриманням належної правослухняної поведінки, усуненням негативних ризиків для кримінального провадження.
Окрім того, за час перебування в розшуку, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а саме грабежу, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у кримінальному провадженні №12025042150001426 від 11.11.2025. Таким чином, викладене підтверджує ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення.
Ураховуючи наведене, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення обвинуваченим незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.
У судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував в повному обсязі, оскільки воно не містить жодного факту та аргументу, базується на припущеннях. Склад злочину у його діях відсутній, обвинувачення базується на припущеннях. У зв'язку з викладеним, а також тим, що він має поганий стан здоров'я, поросив суд звільнити його з-під варти, змінивши обраний запобіжний захід на особисте зобов'язання.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні думку підзахисного підтримав в повному обсязі, просив суд у задоволенні клопотання прокурора відмовити та задовольнити клопотання підзахисного, змінивши йому запобіжний захід.
Вислухавши клопотання прокурора, заперечення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з ч. 4 ст. 199 КПК України, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу, крім випадків передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Розглядаючи клопотання прокурора та перевіряючи існування ризиків, якими обґрунтовано наявність підстав для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд виходить з того, що раніше встановлені ризики на даний час не зменшилися та залишаються існуючими, при цьому ураховується поведінка обвинуваченого під час застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, його поведінка під час судових засідань, відомості про особу обвинуваченого, тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, обставини справи, тощо. При цьому, при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення дійсних та триваючих ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Судом також враховується наявність об'єктивних обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення строку дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою, та те, що раніше встановлені ризики на даний час не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою. При цьому, застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід не виходить за межі розумного строку тривалості, відповідає чинним підставам, меті його застосування та кореспондується із суспільним інтересом.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 161 КК України, одне з яких відноситься до категорії тяжких злочинів, за що передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої. При цьому, злочини у вчиненні, яких обвинувачується ОСОБА_5 відносяться до кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку, мають високий рівень суспільної небезпеки, а з урахуванням умов воєнного стану суспільна небезпека таких злочинів посилюється.
Згідно з практикою ЄСПЛ, суворість передбаченого покарання, врахування тяжкості злочину, ступеню суспільної небезпечності особи та інтересів суспільства є суттєвими елементами при прогнозуванні та оцінці ймовірної майбутньої поведінки особи. Доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Продовження строку тримання під вартою, як підстава для втручання в право особи на свободу, має містити його обґрунтування, доцільність, аналіз ризиків у конкретних обставинах та інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. («W проти Швейцарії», «Тейс проти Румунії» та ін.).
Отже, ризик переховування у даному кримінальному провадженні оцінюється судом, не тільки з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , а з урахуванням характеру особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками, та зв'язком з країною, в якій особа піддається кримінальному переслідуванню, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі.
Так, ОСОБА_5 є раніше не судимим, має постійне місце проживання, одружений, на утриманні нікого не має. Водночас неодноразово висловлені обвинуваченим у судових засіданнях заяви про невизнання ним держави Україна, громадянства України, діючих законів, органів влади, зокрема прокуратури та суду, свідчить про відсутність в обвинуваченого стримуючих факторів, здатних забезпечити його належну процесуальну поведінку під час судового розгляду. При цьому, така позиція обвинуваченого залишається незмінною протягом усього часу судового розгляду кримінального провадження, що знаходить свій вияв у численних, допущенних ним порушеннях, під час проведення судових засідань, що значно перешкоджає проведенню судового розгляду кримінального провадження.
Також, оцінюючи продовження існування ризику переховування, судом ураховується, що на території України діє правовий режим воєнного стану, тому, з метою переховування від суду та уникнення кримінальної відповідальності, у разі визнання винуватим, обвинувачений, ураховуючи його позицію, може переховуватися від суду, у тому числі шляхом виїзду за межі області та України.
Оцінюючи ризик переховування, судом також враховано, що ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10.01.2024 відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого у подальшому було продовжено. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2024 обвинуваченому ОСОБА_5 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби, з покладенням, строком до 09.09.2024, наступних обов'язків: не відлучатися з м. Дніпра та Дніпропетровської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні. Ухвалою суду від 06.09.2024 застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби відносно ОСОБА_5 було продовжено строком на два місяці.
У подальшому в підготовчі судові засідання, призначені на: 17.09.2024, 24.10.2024, 04.11.2024, 14.11.2024, 25.11.2024, 25.12.2024, обвинувачений ОСОБА_5 не з'явився. Судові засідання були відкладені, у зв'язку з хворобою обвинуваченого та його перебуванням на стаціонарному лікуванні.
У судові засідання, призначені на: 05.06.2025, 16.06.2025, 30.06.2025, 08.07.2025, 22.07.2025, обвинувачений не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Ухвалою суду від 22.07.2025 до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано привід. Згідно рапорта ДОП СП ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Д/о під час виконання ухвали суду шляхом опитування свідків встановлено, що ОСОБА_5 вибув до Київської області, де перебуває станом на 27.08.2025.
Ухвалою суду від 27.08.2025 обвинуваченого ОСОБА_5 оголошено в розшук. Судове провадження до розшуку обвинуваченого зупинено та відновлено згідно ухвали суду від 18.11.2025, у зв'язку з отриманням інформації про місце знаходження ОСОБА_5 .
Отже обвинувачений ОСОБА_5 раніше порушив умови застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, ухилявся від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, переховувався від суду. Таким чином, ураховуючи наведене, обвинувачений з великою імовірністю, у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може вдатися до вчинення дій, направлених на переховування від суду.
Таким чином, раніше встановлений ризик переховування є існуючим, а зменшення його інтенсивності не встановлено.
Також на даний час, залишається актуальним та не зменшився ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 перебуваючи на свободі може знищити,сховати або спотворити речі, які в подальшому будуть предметом розгляду в суді. Так, ОСОБА_5 може особисто або за допомогою інших осіб вчинити дії направлені на видалення відеозаписів з відеохостингу «YouTube» (https://www.youtube.com) та сторінки соціальної мережі «Facebook» (https://www.facebook.com/).Про вказане, зокрема свідчить те, що ОСОБА_5 або інша особа за його сприяння, видалив зі свого мобільного телефону всю інформацію, привівши його до заводського стану, що унеможливило огляд інформації, яка там зберігалась.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, то оскільки 09.04.2026, після оголошення прокурором обвинувального акта, розпочато судовий розгляд кримінального провадження, у судовому засіданні визначено обсяг та порядок дослідження доказів, обвинувачений перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, що є вагомим психологічним фактором, може впливати свідків, які не допитані в судовому засіданні.
При встановленні ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні судом враховано встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, саме відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому ризик впливу на потерпілого, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом. Процедура допиту свідка судом врегульовано ст. 224 КПК України.
Таким чином, оскільки кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, свідки судом не допитані, на даний час продовжує існувати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який не зменшився.
Поряд із наявністю вказаних ризиків у даному кримінальному провадженні залишається існуючим ризик вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачений має стійкі сформовані погляди, які заперечують діючу владу на території України, її закони, заперечення легітимності правосуддя в Україні. При цьому, при застосуванні до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ОСОБА_5 маючи доступ до публічного або медіа-простору, соціальних мереж та інших платформ, зможе продовжити протиправну діяльності з поширення відповідних матеріалів.
Окрім того, при оцінці вказаного ризику вагомим залишається встановлений факт, що під час перебування ОСОБА_5 у розшуку, останньому повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме грабежу, у кримінальному провадженні №12025042150001426 від 11.11.2025, що також підтверджує ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 нового
кримінального правопорушення.
Щодо доводів обвинуваченого про необхідність звільнення його з-під варти, то такі судом не приймаються, оскільки, а ні в даному судовому засіданні, а ні в минулих засіданнях стороною захисту не доведено існування обставин, які б вказували на зменшення наведених, існуючих ризиків, або наявності обставин, які б унеможливлювати застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Незгода обвинуваченого з застосуванням відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може бути підставою для зміни запобіжного заходу. Відомості щодо неможливості тримання обвинуваченого під вартою, за станом здоров'я, відсутні.
Посилання обвинуваченого, як на підставу для зміни запобіжного заходу про недоведеність обвинувачення, судом не приймаються, оскільки згідно з п. 13 ч.1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. ОСОБА_5 пред'явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення ним інкримінованих злочинів, тому суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей лише визначає, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.
На даній стадії судового розгляду суд не вирішує питання щодо винуватості або невинуватості особи, належності та допустимості доказів, а виходить лише з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень. Таким чином, вказані твердження обвинуваченого судом не приймаються.
Щодо посилань обвинуваченого про необґрунтованість та недоведеність ризиків вказаних прокурором, які на його думку є лише припущеннями, то вказане спростовано наведеною судом оцінкою існуючих у даному кримінальному провадженні ризиків, що відповідно спростовує такі твердження.
Таким чином, ураховуючи сукупність наведених обставин, суд уважає підтвердженим продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,2, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які у своїй сукупності обґрунтовано зумовлюють необхідність продовження раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу.
Щодо застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 6 та 7 ст. 176 цього Кодексу.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання.
При визначенні запобіжного заходу, який підлягає застосуванню, судом враховано: (1) суспільна небезпека та тяжкість пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення; (2) наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення; (3) інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що застосування до обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ураховуючи у сукупності встановлені ризики, неодноразове порушення обвинуваченим покладених на нього більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження, не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків. Відтак клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м'який задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою суду від 09 квітня 2026 року, судом з урахуванням: вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зменшено заставу стосовно обвинуваченого до 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2329600 гривень.
За висновком суду, ураховуючи обставини, інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, визначений розмір застави відповідає критеріям справедливості співмірності (пропорційності), забезпечить досягнення її мети, адже розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Таким чином, ураховуючи усі вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що раніше визначений розмір застави у розмірі 2329600 грн., слід залишити незмінним.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 183, 193, 194, 197, 331, 369- 372, 376, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 25 липня 2026 року включно.
Визначити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в кримінальному провадженні у розмірі 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 2329600 (два мільйона триста двадцять дев'ять тисяч шістсот) гривень.
У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначеної застави у розмірі 2329600гривень, вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.
У випадку внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 25 липня 2026 року виконувати наступні обов'язки: прибувати за першим викликом до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
У задоволенні клопотання сторони захисту про обрання більш м'якого запобіжного заходу - відмовити.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов'язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання та вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 29 травня 2026 року.
Суддя ОСОБА_1