Номер провадження: 22-ц/813/3135/26
Справа № 522/1935/24
Головуючий у першій інстанції Косіцина В. В.
Доповідач Назарова М. В.
26.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради, відповідач - ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «ВТБ БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури Мерімеріна Костянтина Геннадійовича в інтересах держави в особі Одеської міської ради
на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2025 року, постановлену Приморським районним судом м. Одеси, у складі: судді Косіциної В.В. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки, іпотечного договору, визнання недійсним державного акту, свідоцтва про право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію ділянки з закриттям Поземельної книги,
Предметом апеляційного перегляду є ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2025 року, якою позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки, іпотечного договору, визнання недійсним державного акту, свідоцтва про право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію ділянки з закриттям Поземельної книги - залишено без розгляду (т. 5, а.с. 66-68).
В апеляційній скарзі позивач заступник керівника Одеської обласної прокуратури Мерімерін Костянтин Геннадійович в інтересах держави в особі Одеської міської ради просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13.11.2025 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводами апеляційної скарги є те, що, залишаючи позов прокурора без розгляду, у зв'язку з не наданням прокурором, зокрема, звіту про оцінку ринкової вартості майна, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Вважає, що суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву прокурора, допустив порушення норм процесуального права, зокрема, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин не враховував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у вказаних постановах Верховного Суду.
Так, зазначає, що у пунктах 29, 30 постанови від 19.10.2021 у справі № 918/188/21 Верховний Суд погодився з доводами скаржника, наведеними у касаційній скарзі, що чинним процесуальним законодавством позивача не зобов'язано проводити актуалізацію ринкової вартості майна, що є предметом позову, до того ж прокурор не має можливості замовити оцінку спірного майна, оскільки відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або в яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб, однак прокурор не є власником спірного об'єкта.
Прокурор у розумінні ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не може бути замовником звіту про оцінку майна - спірної земельної ділянки загальною площею 1,4529 га з кадастровим номером 5110137500:48:001:0006, оскільки прокурор не є власником спірного об'єкта. В силу принципу реєстраційного підтвердження, на теперішній час власником спірної ділянки є відповідач ОСОБА_1 , який не надавав доручення прокурору для здійснення такої оцінки майна.
Крім того, судом першої інстанції необгрунтовано відхилено доводи прокурора про те, що, відповідно до актуальних відомостей з Державного земельного кадастру (https://nks.dzk.gov.ua/ex/sb-parcels/view/5638740), стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:48:001:0006, нормативна грошова оцінка такої ділянки станом на 16.10.2023 становила 12 074461,75 грн, яка є меншою, ніж первинно визначена прокурором ціна позову в сумі 15 324 195,00 грн, яку взято зі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,4529 га з кадастровим номером 5110137500:48:001:0006, виконаного ТОВ «Регіональне агентство оцінки» для цілей проведення земельних торгів (аукціону) станом на 31.10.2005, та з якої прокурором визначався судовий збір за пред'явлення майнової вимоги про повернення земельної ділянки.
Таким чином, вбачається, що поряд з експертною грошовою оцінкою, звітом про оцінку майна належним доказом вартості земельної ділянки, з якої можливо обрахувати розмір судового збору за майновою вимогою, є довідка про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. З урахуванням викладеного, на підтвердження вартості земельної ділянки, актуальної на момент пред'явлення позову, прокурором на виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 23.10.2025 у справі № 522/1935/24 про залишення позовної заяви без руху, було долучено відповідний витяг з Державного земельного кадастру із вказівкою на нормативну грошову оцінку спірної ділянки. Однак судом першої інстанції означений документ, наданий прокурором, не прийнято до уваги. При цьому у оскаржуваній ухвалі від 13.11.2025 суд першої інстанції дійшов необгрунтованих висновків, що Одеська обласна прокуратура не надала доказів, які б підтверджували той факт, що прокуратурою було вжито всіх належних та допустимих заходів отримання звіту про оцінку.
Також зазначає, що надана відповідачем ОСОБА_1 довідка про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 09.04.2024 року не є належним документом, що підтверджує дійсну вартість спірної земельної ділянки на момент пред'явлення позову до суду та, відповідно, дійсної ціни позову. Приймаючи до уваги довідку про оціночну вартість земельної ділянки, сформовану на офіційному сайті Фонду державного майна України, для цілей визначення ціни позову та суми, з якої слід обраховувати судовий збір за подання позову, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, пунктів 1, 2 розділу І Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 658 від 17.05.2018 , а також ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (т. 5, а.с. 107-112).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, зазначаючи, що оскільки скаржник не згоден саме з розміром судового збору, розрахованого судом, він повинен був подати апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2025 року, якою було визначено розмір судового збору, який необхідно доплатити.
Зазначає, що норми господарського процесуального кодексу України не передбачають можливість оскарження окремо від рішення суду ухвали суду щодо визначення розміру судових витрат, а тому вважає також некоректним посилання апелянта на рішення по справах № 910/15316/21 та № 918/188/21, оскільки дані рішення виносились в рамках розгляду справ за правилами господарського судочинства у зв'язку з правовідносинами, які склалися між двома юридичними особами. Крім того, це не є правовими висновками стосовно застосування/тлумачення норми права, які здійснюються Великою Палатою Верховного Суду та є обов'язковими до застосування.
Вважає, що вільне трактування апелянта щодо обов'язку сплатити судовий збір у чітко визначеному розмірі з посиланням на приписи ч. 2 ст. 176 ЦПКУ нівелює не тільки вимоги Закону України "Про судовий збір", а й інші норми цивільно-процесуального законодавства, які у випадку не усунення недоліків позовної заяви у зв'язку з несплатою/неповною сплатою судового збору дають право суду повернути таку позовну заяву (ст. 185 ЦПКУ).
Скаржником не надано жодного доказу того, що він намагався здійснити оцінку майна, що є предметом спору у даній справі, та отримав при цьому відмову. Рівно як і не надано жодного доказу, що скаржник вичерпав всі можливості для отримання такої оцінки, в тому числі, але не виключно, звертався до суду з відповідним клопотанням.
Звертає увагу на те, що враховуючи, що зазначена ціна у позові від 2005 року навіть не використовувалась на аукціоні 2006 року, оскільки була вже перерахована на стартову ціну: 21 793 500,00 гривень без ПДВ, а продаж відбувся за ринковою ціною: 23 972 850,00 гривень без ПДВ, то вищезазначена невідповідність сплаченого судового збору не відповідає дійсній ринковій вартості, яка була на момент продажу даного майна на аукціоні 2006 року. Матеріали справи містять відомості щодо договору купівлі-продажу відповідно до протоколу проведення аукціону від 15.05.2006 року, згідно яких ціна продажу спірної земельної ділянки складає 23 972 850,00 гривень без ПДВ. Вказане в доларовому еквіваленті на час продажу за курсом НБУ вже становить: 4 747 099 дол. США. Таким чином, навіть без корегування за курсом, ціна продажу (ринкова) не відповідає заявленій у позові, яка застосована для розрахунку судового збору.
Відповідач ОСОБА_1 також вважає, що скаржник безпідставно не враховує Довідку про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 09.04.2024 року, яка була надана представником відповідача, а наполягає на ціні, яка зазначена в довідці ДЗК, яка була надана скаржником.
В наданій скаржником інформації з ДЗК зазначається саме нормативна оцінка землі, яка не застосовується для визначення розміру судового збору, який підлягає сплаті, оскільки для розрахунку розміру судового збору необхідно визначити саме дійсну вартість майна, що є предметом спору у даній справі.
Натомість, належними доказами на підтвердження вартості земельної ділянки, із якої необхідно визначити ціну позову та відповідно розмір судового збору, є, зокрема, звіт про оцінку майна з висновком про його вартість (станом саме на дату подання позову до суду), дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості аналогічного майна в районі місцезнаходження спірного майна тощо (т. 5, а.с. 124-141).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
В судовому засіданні 26.05.2026 прокурор Шафарчук О.В. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, представник відповідача АТ «ВТБ БАНК» - Кустова Т.В., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.
Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОМР та відповідач ОСОБА_1 - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як отримали судові повістки-повідомлення на 26.05.2026 в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного документа від 01.04.2026 о 16:55:23 та 16:55:59 відповідно (т. 5, а.с. 145зв.-146), до судового засідання не з'явилися.
Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
09 лютого 2024 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки, іпотечного договору, визнання недійсним державного акту, свідоцтва про право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію ділянки з закриттям Поземельної книги, в якому, крім іншого, просив зобов'язати останнього набувача спірного нерухомого майна ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення у власність територіальної громади в особі Одеської міської ради земельної ділянки площею 1,4529 га з кадастровим номером 5110137400:48:001:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 1-367).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2024 року відкрито провадження у справі, встановлено, що справа буде розглянута в загальному позовному провадженні та призначене проведення підготовчого судового засіданні на 14 травня 2024 року (т. 2, а.с. 44-46).
У судовому засіданні 14 травня 2024 року оголошено перерву на 20 серпня 2024 року об 11-й (т. 2, а.с. 203-206), згодом - на 05 листопада 2024 року об 11-й (т. 3, а.с. 95-97), на 11 лютого 2025 року об 11-й (т. 3, а.с. 148-152), на 28 квітня 2025 року об 11-й (т. 3, а.с. 196-198), у зв'язку із перебування судді на лікарняному - на 10 червня 2025 року (т. 4, а.с. 12), на 18 червня 2025 року (т. 4, а.с. 31-34), на 08 вересня 2025 року об 11-й (т. 4, а.с. 54-55).
08 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява від 05 вересня 2025 року представника ОСОБА_1 - адвоката Шевчук Вікторії Вікторівни про залишення позовної заяви без руху до усунення недоліків та приведення позову у відповідність до всіх змін, внесених Законом України № 4292-ХІ від 12 березня 2025 року (т. 4, а.с. 172-177).
До вказаної заяви стороною відповідача ОСОБА_1 надано клопотання про долучення доказів, що стосуються Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронної зони уздовж Чорного моря на території міста Одеси», а також інших документів, які були отримані на виконання ухвали суду від 10 червня 2025 року стосовно спірної земельної ділянки (т. 4, а.с. 150-152).
Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року позовну заяву прокурора залишено без руху. Надано позивачеві 10-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, оскільки після відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, адже позовна заява містить вимогу майнового характеру, ціну позову позивачем вказано 15324195,00 грн з урахуванням звіту про експертну грошову земельної ділянки від 31 жовтня 2005 року, строк дії якого становить 1 рік з дати оцінки, і який станом на час звернення до суду із позовом не є актуальним та таким, що відображає дійсну вартість об'єкта нерухомого майна на момент звернення прокурора із позовом .
З огляду на вимоги ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», неможливість визначення вартості майна на власний розсуд стороною та можливість подання суду в якості доказу вартості майна звіту про оцінку саме ринкової вартості майна або цінової довідки, судом запропоновано позивачу сплатити на зазначені в ухвалі банківські реквізити судовий збір, розмір якого буде визначено відповідно до вартості майна, дійсної на момент звернення до суду з урахуванням вже сплаченої суми судового збору.
Що стосується заяви відповідача ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без руху через недотримання позивачем вимог до позовної заяви, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, з огляду на те, що 09 квітня 2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-IX від 12.03.2025, яким передбачено зміни і до ЦПК України, то судом зазначено про відсутність підстав для задоволення такої, оскільки по справі не йдеться про витребування майна (т. 5, а.с. 8-12).
29 жовтня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява заступника керівника Одеської обласної прокуратури на виконання ухвали суду від 23 жовтня 2025 року, у якій заявник просив прийняти пояснення Одеської обласної прокуратури та продовжити розгляд справи (т. 5, а.с. 22-24).
30 жовтня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від відповідача ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Шевчук Вікторії Вікторівни надійшли заперечення на заяву позивача щодо виконання вимог ухвали суду, у якій заявник зазначив, що позивачем не виконані вимоги ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2025 року (т. 5, а.с. 25-26).
Ухвалою суду від 06 листопада 2025 року продовжено строк усунення недоліків позовної заяви у цивільній справі № 522/1935/24 строком на 5 днів з моменту отримання копії ухвали. Постановляючи вказану ухвалу, суд зазначив, що оскільки вартість майна, що визначена в якості ціни позову заступником керівника Одеської обласної прокуратури у розмірі 15 324 195,00 гривень не відповідає дійсності через втрату таким звітом дії 31 жовтня 2006 року, а відповідачем надано власний звіт про оцінку майна, яка проведена через два місяці після звернення прокурором до суду із позовом, відповідно до якого вартість спірної земельної ділянки складає 73 514 789,13 гривень, суд на виконання ч. 2 ст. 176 ЦПК України вважав за потрібне визначити, що грошовою сумою, яка б відображала дійсну вартість спірного об'єкта нерухомого майна на момент звернення до суду із позовом та відповідно до якої обраховувався б судовий збір, є 73 000 000,00 гривень.
Тому, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» щодо розміру судового збору за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" - прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року 3028,00 гривень та обмеження максимальної ставки судового збору за позовну вимогу майнового характеру, подану юридичною особою, яка не може перевищувати 1 059 800,00 гривень, судом визначено судовий збір у розмірі 829937,08 гривень (1059 800,00 - 229862,92 (фактично сплачений судовий збір) = 829937,08), який має сплатити позивач за зазначеними в ухвалі реквізитами, або у іншому розмірі, визначеному Одеською обласною прокуратурою у встановленому законом порядку відповідно до дійсної вартості об'єкта нерухомого майна на момент звернення до суду (т. 5, а.с. 41-45).
13 листопада 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява заступника керівника Одеської обласної прокуратури на виконання ухвали суду від 06 листопада 2025 року, у якій заявник просив продовжити розгляд справи, оскільки сплачений ним судовий збір розрахований на підставі офіційних відомостей з Державного земельного кадастру, натомість, суд взяв до уваги довідку про оціночну вартість об'єкта нерухомості, датовану 09 квітня 2024 року, надану разом із запереченнями представника відповідача ОСОБА_1 і яка формується для цілей обчислення доходу платника податку, а не для встановлення ціни позову та обрахування розміру судового збору.
Оскільки вказаний документ не є таким, що підтверджує дійсну вартість спірної земельної ділянки на момент пред'явлення позову до суду, вказана оцінка не проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, а прокурор не може замовити власну оцінку через те, що не є власником або законним користувачем спірного майна, то визначення вартості такої можливе з урахуванням офіційних відомостей і підстави для перерахунку і доплати судового збору відсутні (т. 5, а.с. 57-59).
Оскаржуваною ухвалою від 13 листопада 2025 року позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки, іпотечного договору, визнання недійсним державного акту, свідоцтва про право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію ділянки з закриттям Поземельної книги - залишено без розгляду.
Підставою для цього стало невиконання позивачем вимог ст. 175, 177 ЦПК України та не усунення Одеською обласною прокуратурою недоліків, визначених в ухвалі суду від 23 жовтня 2025 року (з урахуванням ухвали суду від 06 листопада 2025 року) - несплата судового збору у визначеному судом розмірі та у встановлений судом строк (т. 5, а.с. 66-68).
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до статті 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
При цьому, закон не визначає конкретних доказів, якими має підтверджуватися дійсна вартість майна, на підставі яких має бути визначена ціна позову та відповідно сума судового збору для сплати.
Згідно із ст. 201 Земельного Кодексу України, грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Встановлено, що на час пред'явлення прокурором позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції погодився з визначеною позивачем ціною позову в частині вимог про повернення спірної земельної ділянки.
Проте, на підставі клопотання представника відповідача ОСОБА_1 суд першої інстанції застосував приписи ч. 11 ст. 187 ЦПК України, залишивши позов без руху з посиланням на неправильність визначення прокурором ціни позову та відповідно несплати судового збору у більшому розмірі, що стало підставою для залишення позову без розгляду у зв'язку з несплатою судового збору у розмірі, та пропозицією спочатку надання позивачем доказів у вигляді звіту про оцінку саме ринкової вартості майна або цінової довідки та зазначення реквізитів для доплати судового збору, без визначення розміру доплати, а потім - під час продовження строку для усунення недоліків позову і з урахуванням наданої відповідачем ОСОБА_1 довідки про оціночну вартість спірного об'єкта нерухомого майна - у визначеному судом першої інстанції за наслідками встановлення судом нової ціни позову.
Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Отже, за змістом указаної норми на стадії після відкриття провадження у справі позовна заява може бути залишена без руху з підстав, якщо заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України.
Прокурором при пред'явленні позову зазначено його ціну та розрахунок суми позову, а також надано докази сплати судового збору відповідно до визначеної ним ціни позову, з якою суд погодився.
Порядок стягнення недоплаченого або повернення переплаченого судового збору з огляду на те, що ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо врегульовано нормою статті 176 ЦПК України. За викладеним у ній правилом стягнення недоплаченого або повернення переплаченого судового збору здійснюється відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Отже, суд першої інстанції з формальних міркувань залишив позовну заяву без руху, потім продовжив строк для усунення недоліків позовної заяви та, як наслідок, залишив без розгляду позовну заяву після відкриття провадження у справі на підставі доказів про оцінку спірного майна, які надав представник відповідача Іванова О.О.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Європейський суд з прав людини задекларував, що "сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету" ("Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), N 28249/95, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).
Поза увагою колегії суддів не може залишитися той факт, що справа перебувала в провадженні суду з березня 2024 року, неодноразово було проведено підготовче судове засідання, і лише за сплином 1 року 7 місяців судом було зазначено про невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону, що вочевидь не відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Пунктом 6 частини 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Що стосується поданого 19.05.2026 представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» клопотання про зупинення провадження у справі до остаточного перегляду в ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 09.10.2025 по справі № 522/1935/24 про повернення заяви про зміну предмету позову та до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 399/296/25 і оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту судових рішень, ухвалених за результатами такого розгляду, колегія суддів зазначає наступне.
В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача з посиланням на п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України зазначає, що у провадженні Одеського апеляційного суду перебуває одразу дві апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції (щодо повернення заяви прокурора про зміну предмета позову та залишення позову без розгляду), які є взаємопов'язаними. Крім того, обгрунтовує тим, що також подала клопотання про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу від 09.10.2025 про повернення заяви прокурора про зміну предмета позову до розгляду справи № 399/296/25, яка наразі перебуває у провадженні Верховного Суду та обставини справи у якій є подібними до обставин даної справи.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відхиляє таке, зазначаючи наступне.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що: «метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду».
Таким чином, клопотання про зупинення провадження у справі із заявлених у ньому мотивів не підлягає задоволенню, оскільки не підпадає під підстави, що викладені у п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, за яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Керуючись ст. 251, 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд
Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури Мерімеріна Костянтина Геннадійовича в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнити.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 27 травня 2026 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький