Справа № 127/37844/25
Провадження № 22-ц/801/1377/2026
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Горбатюк В. В.
Доповідач:Шемета Т. М.
28 травня 2026 рокуСправа № 127/37844/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),
суддів Берегового О. Ю., Сала Т. Б.,
секретар судового засідання Куленко О. В.
учасники справи:
позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Свитка Сергієм Леонідовичем, на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Горбатюка В. В. в м. Вінниця, дата складання повного судового рішення відповідає даті його ухвалення, -
02.12.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль.
Позов мотивовано тим, що 22 листопада 2022 року між відповідачем та ТОВ «Автосправа» було укладено договір комісії, за умовами якого останнє діяло як комісіонер з продажу належного відповідачу транспортного засобу: автомобіля HYUNDAI ELANTRA, 2008 року випуску.
23 листопада 2022 року між позивачкою та ТОВ «Автосправа» укладено договір купівлі-продажу зазначеного транспортного засобу, відповідно до якого позивачка сплатила його вартість у розмірі 160 000 грн та фактично отримала автомобіль, тобто набула право власності на нього.
Після придбання автомобіля позивачка не змогла здійснити його своєчасну державну реєстрацію у зв'язку з вимушеним виїздом за межі України через запровадження воєнного стану та пов'язані з цим обставини.
Повернувшись в Україну у 2025 році, позивачка звернулася до сервісного центру МВС з метою перереєстрації транспортного засобу, однак отримала відмову у зв'язку з наявністю в Єдиному реєстрі боржників відомостей про відповідача як боржника, внесених на підставі судового рішення у справі про порушення митних правил.
Позивачка зазначає, що придбаний нею автомобіль не є предметом застосованих до відповідача санкцій, оскільки був відчужений до їх накладення, арешт на вказаний транспортний засіб не накладався, що підтверджується відповіддю органу державної виконавчої служби.
Наявність відомостей про відповідача у Єдиному реєстрі боржників, за твердженням позивачки, фактично унеможливлює реалізацію нею правомочностей власника, зокрема щодо державної реєстрації транспортного засобу, що свідчить про невизнання її права власності.
З огляду на викладене, позивачка просила визнати за нею право власності на спірний автомобіль з метою подальшої його державної реєстрації та усунення перешкод у здійсненні права власності.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позивачкою на підтвердження позовних вимог надано договір купівлі-продажу, який не підписаний сторонами та не містить печатки продавця. Оскільки договір не підписаний, то він є неукладеним, а всі інші надані позивачкою документи не можуть підміняти собою договір купівлі-продажу, який повинен бути укладений у письмовій формі. Тому суд висував, що позивач не довела належними та допустимими доказами факт укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу, факт підписання цього договору сторонами, факт сплати грошових коштів за придбаний автотранспортний засіб, а тому не довела факт набуття права власності на спірне майно.
Не погодившись з таким рішенням, 27 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Свитка С. Л., подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції під час розгляду справи замовчав про те, що надана до справи копія договору купівлі-продажу автомобіля не містить останньої сторінки, яка дійсно помилково не була долучена при формуванні матеріалів в електронному суді. Суд не сприяв позивачеві в усуненні цього недоліку та не повідомляв про нього, навпаки при дослідженні доказів послався на договір купівлі-продажу.
Також суд невірно застосував норми матеріального права. Так, суд помилково вважав, що набуття права власності нерозривно пов'язане з реєстрацією транспортного засобу, проте наслідком порушення правил реєстрації транспортного засобу не може бути позбавлення права власності на нього, яке набувається на підставі укладеного договору купівлі-продажу (пункти 7.13, 7.15 постанови ВП ВС від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20). Оскільки право власності позивачки заперечується і вона не може зареєструвати автомобіль, тому вимушена звернутися до суду з позовом про визнання права власності.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.
В судовому засідання апеляційного суду представник позивачки адвокат свитка С. Л. підтримав викладене в апеляційній скарзі, наголосив, що іншого способу захистити своє право власності у позивачки немає.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає вимогам закону.
По справі встановлено наступні обставини:
-22 листопада 2022 року між ТОВ «Автосправа» як комісіонером в особі ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 як комітентом в особі представника Авраменка О.Р. укладено договір комісії №7191/22/001178 від, за яким комісіонер зобов'язується за дорученням комітента та за комісійну плату вчинити від свого імені, але за рахунок комітента, один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу - автомобіля HYUNDAI ELANTRA, 2008 року випуску, червоного кольору, за визначеною сторонами ціною 160 000 грн (а. с.8-9).
- інформаційна картка транспортного засобу містить відомості про суб'єкта господарювання - ТОВ «Автосправа», що здійснює торгівлю транспортними засобами, а також дані щодо автомобіля HYUNDAI ELANTRA, зокрема його ідентифікаційні характеристики, номер двигуна, показник одометра та вартість транспортного засобу, визначену у розмірі 160 000 грн (а.с.9 на звороті);
- з акту технічного стану транспортного засобу або його складових частин від 22 листопада 2022 року №7191/22/1/004007 встановлено, що на підставі договору комісії відповідною комісією у складі представників комісіонера та за участю комітента (його представника ОСОБА_5 , який діє на підставі нотаріально посвідченого доручення) проведено огляд транспортного засобу, встановлено його технічний стан, комплектність, пробіг (18 000 км), рік випуску (2008), а також визначено ступінь зносу у розмірі 50 % та погоджено ціну продажу - 160000 грн. Зазначений акт підписаний членами комісії та представником комітента (а. с. 10);
-- зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 встановлено, що транспортний засіб HYUNDAI ELANTRA, 2008 року випуску, зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 , із зазначенням відповідних реєстраційних даних та органу реєстрації - територіального сервісного центру МВС (а. с. 11 на звороті);
-23 листопада 2022 року № 7191/22/001178 між ТОВ «Автосправа» як продавцем (комісіонером, який діє на підставі договору комісії) в особі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як покупцем укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві транспортний засіб марки HYUNDAI ELANTRA, 2008 року випуску(а.с.54, 65-66).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що продавцем здійснено передпродажну підготовку транспортного засобу.
Згідно з пунктом 1.3 договору покупець оглянув транспортний засіб, ознайомився з його станом та не має претензій до продавця щодо технічних і якісних характеристик.
Відповідно до пункту 2.1 договору передача транспортного засобу та його прийняття покупцем здійснюється після повної оплати вартості, а моментом переходу права власності визначено момент підписання договору.
Пунктом 2.2 встановлено, що з моменту підписання договору сторони не мають майнових претензій одна до одної.
Згідно з пунктом 3.1 договору ціна транспортного засобу становить 160000 грн.
Пунктом 4.1 передбачено обов'язок сторін належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання та сприяти одна одній у їх виконанні;
-на виконання договору купівлі-продажу сторони Договору склали Акт огляду реалізованого транспортного засобу від 23 листопада 2022 року №7191/22/001178 на підставі договору купівлі-продажу, який містить відомості про продавця (ТОВ «Автосправа»), власника у межах комісійної торгівлі ( ОСОБА_2 ), покупця ( ОСОБА_1 ), технічні характеристики автомобіля, його вартість у розмірі 160 000 грн, а також дату набуття права власності покупцем - 23 листопада 2022 року. Акт містить підписи сторін та печатку ТОВ «Автосправа» (а. с. 11).
-відповідно до листа відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 14 жовтня 2025 року №16454/В-4 на виконанні перебувало виконавче провадження № 72796350 з виконання постанови Галицького районного суду м. Львова від 22 грудня 2022 року, якою відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 481 Митного кодексу України, та накладено стягнення у вигляді конфіскації транспортного засобу марки BMW 525. У зазначеному листі також вказано, що арешт на транспортний засіб HYUNDAI ELANTRA, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 у межах цього виконавчого провадження не накладався (а.с. 12);
- згідно листа територіального сервісного центру МВС № 7144 від 23.10.2025 до Єдиного реєстру боржників внесено відомості щодо відповідача як власника транспортного засобу HYUNDAI ELANTRA, 2008 року випуску, у зв'язку з чим проведення реєстраційних дій щодо вказаного транспортного засобу є неможливим до усунення обставин, що стали підставою для внесення таких відомостей (а. с.13);
- зі скрін-повідомлення з пошуку у Єдиному реєстрі боржників вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться боржником щодо якого відкрито виконавче провадження №72796350. У витягу зазначено, що документ виданий судом загальної юрисдикції - Галицьким районним судом м. Львова, категорія стягнення - конфіскація у справі про порушення митних правил, а органом державної виконавчої служби, який здійснює примусове виконання, є відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.с.14);
-Постановою Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року у справі № 461/6763/22, відповідно до якої постанову Галицького районного суду м. Львова від 22 грудня 2022 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 481 Митного кодексу України, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді конфіскації транспортного засобу марки BMW 525, залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а. с. 14-15);
- відповідно до витягу з Єдиного реєстру боржників, який сформований станом на 16 листопада 2024 року, боржником зазначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зазначенням суду, що видав виконавчий документ - Галицького районного суду м. Львова, номера виконавчого провадження № 72796350 та категорії стягнення - конфіскація у справі про порушення митних правил (а.с.16).
Насамперед апеляційний суд дає оцінку доводам апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права: неналежне дослідження письмового доказу: договору купівлі від 23.11.2022 року.
Відповідно до частини другої, шостої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
На підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_1 серед інших доказів надала копію договору купівлі-продажу від 23.11.2022 року.
З огляду на частину шосту статті 95 ЦПК України, єдиним належним доказом достовірності наданих копій могло бути лише дослідження оригіналу договору купівлі-продажу, зокрема за ініціативою суду.
Належним чином дослідити поданий стороною доказ (у даному випадку - договір купівлі-продажу), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково, - зазначити правові аргументи на його спростування, - це процесуальний обов'язок суду. (Такий висновок міститься і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 757/28231/13-ц).
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції зазначив, що договір купівлі-продажу не містить підписів сторін, печатки продавця, позивач не надав сторінки договору, яка б містила відповідні підписи сторін.
Отже, суд першої інстанції, виявивши явно технічну помилку(ненадання однієї із сторінок договору), зобов'язаний був витребувати оригінал для огляду, а не виснувати про недоведеність з цих підстав позовних вимог.
Саме тому апеляційний суд приймає додану до апеляційної скарги належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу (а. с. 65 - 66).
Щодо доводів апеляційної скарги по суті спору.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 ЦК України).
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).
Критерієм віднесення речей до рухомих визначається можливість їх вільного переміщення у просторі. Автомобіль є рухомою річчю. За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть в договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ. Правила частини четвертої статті 334 ЦК України застосовуються до нерухомих речей. (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 26 квітня 2023 року у справі 569/20334/21 (провадження № 61-474св23).
У пункті 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22) вказано, що:
«положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу».
В справі що розглядається, з пункту 2.1 договору купівлі-продажу вбачається, що передача транспортного засобу та його прийняття покупцем здійснюється після повної оплати вартості, а моментом переходу права власності визначено момент підписання договору.
Відтак після підписання договору купівлі-продажу від 23.11.2022 року № 7191/22/001178 до ОСОБА_1 перейшло право власності на транспортний засіб HYUNDAI ELANTRA, 2008 року випуску.
Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. напр. постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. Тож під час розгляду справи суд має з'ясувати:
?чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором;
?чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача;
?чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права / інтересу у спірних правовідносинах.
В позовній заяві позивачка стверджує, що її право порушене тим, що вона не може зареєструвати своє право власності через наявність попереднього власника транспортного засобу в реєстрі боржників в зв'язку з тим, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 22 грудня 2022 року у справі № 461/6763/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 481 Митного кодексу України, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді конфіскації транспортного засобу марки BMW 525. Саме цим обґрунтована відмова сервісного центру в проведенні державної реєстрації транспортного засобу.
Отже, позивачкою обрано неефективний спосіб захисту, оскільки її право власності на транспортний засіб виникло на підставі укладеного 22.11.2022 року договору купівлі-продажу та не потребує підтвердження судовим рішенням. Натомість, за наявності відмови в державній реєстрації цього права, саме оскарження реєстраційних дій є належним способом захисту, в даному випадку відповідач (колишній власник автомобіля) не вчинив дій, які порушують права позивачки.
Відтак позивачці слід відмовити в задоволенні позову саме з підстав обрання неефективного способу засобу та через недоведеність порушеного права відповідачем.
Суд першої інстанції хоча й вірно відмовив у задоволенні позову, однак навів невірні мотиви прийнятого рішення, тому рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 квітня 2026 року слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини( частина 4 статті 376 ЦПК України).
Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд виснує, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильним є і висновок про відмову у позові, однак підставою для відмови суд зазначив недоведеність позовних вимог, тоді, як уже зазначено вище, підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 є те, що нею обрано неефективний спосіб захисту та через недоведеність свого порушеного права відповідачем. Відтак оскаржуване судове рішення підлягає зміні: з викладом мотивувальної його частини в редакції цієї постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389- 391 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Свитка Сергієм Леонідовичем, задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 квітня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 . .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 28.05.2026.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді: О. Ю. Береговий
Т. Б. Сало