Справа №2а-151/2011 року
31 січня 2011 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Максимович Г.В., розглянувши у скороченому провадженні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Іллічівську Одеської області про визнання дій незаконними і зобов'язання вчинити певні дії та про стягнення соціальної допомоги, як «дитині війни»,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м.Іллічівську Одеської області, стверджуючи, що він отримує пенсію та належить до категорії громадян, які згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»мають право на отримання до пенсії підвищення (соціальної допомоги) у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус «дитини війни»у зв'язку, з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2010 роках позивачу допомога в таких розмірах не виплачувалась. Вважає, що нарахування та виплата в 2006-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії повинно здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області 23 грудня 2010 року (а.с.12), яка набрала законної сили, визначено, що строки позовної давності не пропущенні.
Представник відповідача Малімонов М.І. проти позову заперечував, стверджуючи, що розмір нарахованої та виплачуваної позивачу пенсії відповідає вимогам закону (а.с.15).
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. Судове рішення приймається суддею на підставі повідомлених позивачем, відповідачем обставин.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію (а.с.7) та відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни (а.с.6).
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 30 відсотків прожиткового мінімуму (соціальна допомога).
Протягом 2006-2010 років позивач не отримував дану соціальну допомогу у вказаному розмірі.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо нарахування йому соціальної допомоги за 2006 рік не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 17 ст.77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік»зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно Закону України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»з даного закону виключено п.17 ст.77, а ст.110 закону викладена в редакції, яка передбачає, що виплата зазначеної соціальної допомоги провадиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що Кабінет Міністрів України не визначив цей порядок, то позовні вимоги є необґрунтованими.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо нарахування йому соціальної допомоги за 2007 рік підлягають частковому задоволенню.
При цьому суд виходить з наступного.
Пунктом 12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ч.2 ст.46 Конституції України та ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншим нормативно-правовим актом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року це положення закону визнане неконституційним.
Таким чином, позивач має право на отримання соціальної допомоги з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо нарахування йому соціальної допомоги за 2008 рік підлягають частковому задоволенню.
При цьому суд виходить з наступного.
Пунктом 41 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладена у новій редакції, якою зменшений розмір соціальної допомоги.
Згідно ч.2 ст.46 Конституції України та ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншим нормативно-правовим актом.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року це положення закону визнане неконституційним.
Таким чином, позивач має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо нарахування йому соціальної допомоги за 2009 рік підлягають задоволенню.
При цьому суд виходить з наступного.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені.
Відповідно до ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлено у розмірі, що діяли у грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо нарахування йому соціальної допомоги за 2010 рік підлягають задоволенню.
При цьому суд виходить з наступного.
Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня -695 гривень, з 1 квітня-706 гривень, з 1 липня-709 гривень, з 1 жовтня-723 гривні, а з 1 грудня -734 гривні. Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Цими Законами будь-яких змін до Закону України до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не внесено, та дія цієї статті не зупинена, а тому відповідач повинен проводити нарахування та виплату підвищення: до пенсії у розмірі 30% відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»та з наступними змінами його розміру.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у cnoci6, що передбачений Конституцією та законами.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись принципом адміністративного судочинства, а саме верховенством права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, суд вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги i зобов'язати здійснити перерахунок пенсій позивачу на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює встановленому законом прожитковому мінімуму для непрацездатних ociб з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.158-163, 183-2 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною дії Пенсійного фонду України в м.Іллічівську Одеської області щодо невиплати коштів ОСОБА_1 згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівську Одеської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, за період 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року з урахуванням фактично виплачених за цей період сум.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Іллічівську Одеської області виконати Постанову суду негайно.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Іллічівський міський суд Одеської області протягом 10 днів з дня її отримання.
Суддя