Справа № 287/106/26
провадження 2/287/1198/26
28 травня 2026 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Винара Л.В.
з участю секретаря Кострицької Т.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», представник позивача Пєскова Софія Володимирівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (надалі - позивач, ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , відповідачка, позичальник) заборгованість за договором № 491402-КС-004 про надання кредиту від 05.01.2025, що становить 85465,00 грн., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 35000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 34300,00 грн.; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн.; суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦКУ - 14000,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 2165,00 грн. Також представник позивача просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 05.01.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір № 491402-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Цього ж дня ТОВ «Бізнес Позика» направило відповідачці пропозицію укласти договір про надання кредиту. Остання прийняла пропозицію щодо укладення договору на умовах, визначених офертою. ТОВ «Бізнес Позика» направило відповідачці через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA4421 на номер телефону НОМЕР_1 , який боржником було введено/відправлено. Відповідно до пункту 1 кредитного договору, ТОВ «Бізнес Позика» надано позичальнику грошові кошти у розмірі 35000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених кредитним договором та правилами про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами кредитного договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,7 % за кожен день користування кредитом. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 35000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 . Відповідачка належним чином не виконала свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у неї станом на 07.01.2026 утворилась заборгованість в розмірі 85465,00 грн., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 35000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 34300,00 грн.; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн.; суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦКУ - 14000,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 2165,00 грн. Враховуючи вищевикладене, позивач просить задоволити позов в повному обсязі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Винару Л.В.
На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 20.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Викликано в судове засідання сторони по справі. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
31.03.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів від Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» надійшла запитувана судом інформація.
Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або за власною ініціативою суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить провести розгляд справи за відсутності представника позивача. Проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.
Відповідачка у судові засідання на розгляд справи 20.03.2026 та 28.05.2026 не з'явилась та не повідомила про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, у встановленому законодавством порядку, шляхом направлення на її адресу судової повістки, що стверджується матеріалами справи. Заяву про відкладення розгляду справи та відзив на позов відповідачка до суду не надала.
Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки, відповідачка в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала, жодних заяв та клопотань до суду не надіслала та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідив матеріали справи, вирішив питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин та дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05 січня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договір № 491402-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого відповідачка отримала кредит в розмірі 35 000,00 грн., строком на 24 тижні, тобто до 22.06.2025, зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом (а.с. 36-54).
Згідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачці кредит на наступних умовах: тип кредиту - кредит; строк кредиту -24 тижні; процентна ставка за кредитом: в день 0,7 % фіксована; комісія за надання кредиту - 7000,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту - 35 000,00 грн.; термін дії договору - до 22.06.2025; орієнтована загальна вартість наданого кредиту - 71567,30 грн.; орієнтована реальна річна процентна ставка - 2432,69 процентів.
ТОВ «Бізнес Позика» 05 січня 2025 року направлено відповідачці пропозицію (оферту) укласти договір № 491402-КС-004 про надання кредиту (а.с. 55-76).
Цього ж дня відповідачка прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 491402-КС-004 про надання кредиту на умовах, визначених офертою (а.с. 77-96).
Зі своєї сторони, Товариство направило відповідачці через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA6971 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачкою було введено/відправлено (а.с. 97-98).
Відповідно до анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.tpozyka.com/) від 10.01.2026 відповідачкою зазначено адресу реєстрації та проживання, РНОКПП, дату та місце народження, а також інформацію стосовно бажаного кредиту, сума бажаного кредиту 35 000,00 грн., дату отримання кредиту 05.01.2025, електронну адресу позичальника, номер телефону та номер банківської картки/банківської картки для перерахунку коштів № НОМЕР_2 (а.с. 99).
Згідно паспорта споживчого кредиту відповідачка ознайомилась з умовами кредитування, загальними витратами, орієнтованою вартістю кредиту, та порядком повернення кредиту, штрафними санкціями у разі прострочення платежів (а.с. 30-35).
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 35000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку відповідачки вище зазначеної суми, що підтверджується повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» (а.с. 100).
Також, інформацією Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» від 31.03.2026 підтверджено те, що на ім'я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 05.01.2025 здійснено переказ грошових коштів в розмірі 35000,00 грн.
Проте, відповідачка не виконала свої зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим у неї відповідно до наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку заборгованості станом на 09.01.2026 утворилась заборгованість в розмірі 85465,00 грн., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 35000,00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 34300,00 грн.; суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦКУ - 14000,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 2165,00 грн. (а.с. 23-28).
Також, згідно з наявною довідкою про стан заборгованості за договором № 491402-КС-004 про надання кредиту від 05.01.2025 за відповідачкою рахується заборгованість в розмірі 85465,00 грн., яка складається із: суми заборгованості за кредитом - 35000,00 грн.; суми заборгованості за відсотками - 34300,00 грн.; суми заборгованості за штрафами - 14000,00 грн.; суми заборгованості за комісією - 2165,00 грн.(а.с. 29).
Згідно з ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. Впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норм права.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2022 року у справі № 947/25785/19 (провадження № 61-3732св22) зроблено висновок, що: «за змістом ст.526, ч.1 ст.530, ст.610 та ч.1 ст.612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням. Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частини 2 статті 1050 ЦК України.
Із розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачкою платежі на погашення кредиту частково сплачувались на загальну суму 15440,00 грн.
Порядок та умови надання кредиту, а також періодичність внесення платежів визначені в пункті 4 Договору.
Пунктом 2 визначено розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту 35000,00 грн., строк кредиту 24 тижні, стандартна процентна ставка в день 0,7 %, фіксована, комісія за надання кредиту 7000,00 грн., строк дії договору до 22.06.2025.
Встановлено, що відповідачка взяті на себе зобов'язання перед позивачем належним чином не виконувала, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість з несплати тіла кредиту в розмірі 35000,00 грн., процентів в розмірі 34300,00 грн. та заборгованість по комісії 2165,00 грн.
Зазначений розрахунок заборгованості не спростований відповідачкою належними та допустимими доказами.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання кредиту № 491402-КС-004 від 05.01.2025
в частині нарахування відсотків. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову у вказаній частині, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Відповідачкою доводи позивача щодо невиконання ним зобов'язань за договором не спростовані, доказів сплати заборгованості за тілом кредиту в розмірі 35000,00 грн., процентів в розмірі 34300,00 грн. та комісії в розмірі 2165,00 грн., суду не надано, таким чином суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Бізнес Позика » заборгованості за тілом кредиту, по процентах та за комісією в загальному розмірі 71465,00 грн.
Щодо стягнення з відповідачки заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 14000,00 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.
Таким чином, ураховуючи, що позивачем нараховано неустойку (штраф, пеня) за невиконання відповідачкою зобов'язання за кредитним договором у сумі 14000,00 грн. у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідачки, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За правилом частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, згідно платіжної інструкції № 1858 від 23.01.2026 (а.с. 1) позивачем було сплачено 2662,40 грн. судового збору, які підлягають стягненню з відповідачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем пред'явлено позов на суму 85465,00 грн., і судом такий позов задоволено частково на суму 71465,00 грн., що складає 83,62 % від ціни позову. Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2226,30 грн. (2662,40 грн. х 83,62 %).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 525, 526, 611, 625, 626, 628, 631, 638, 639, 1048, 1050,1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3,4,12,13,76-81,141,263, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», представник позивача Пєскова Софія Володимирівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 491402-КС-004 про надання кредиту від 05.01.2025 у розмірі 71465 ( сімдесят одна тисяча чотириста шістдесят п'ять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» сплачений судовий збір у розмірі 2226 (дві тисячі двісті двадцять шість) грн. 30 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.
Представник позивача: Пєскова Софія Володимирівна, РНОКПП НОМЕР_3 , місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Л. В. Винар