Справа № 296/14938/25
2/296/808/26
27 травня 2026 року м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Петровська М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось до Корольовського районного суду м. Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить:
- стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь АТ "А-Банк" заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101705670225758 від 19.01.2024 у розмірі 10 047,77 станом на 23.12.2025, яка складається з наступного: 5 958,37 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 4 089,40 грн - загальний залишок заборгованості за процентами;
- стягнути з відповідача на АТ "А-Банк" судові витрати у розмірі сплаченого судового збору в сумі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.01.2024 ОСОБА_1 уклала з банком кредитний договір №АВН0СТ155101705670225758 щодо надання останній кредиту в розмірі 7 000 грн строком на 36 місяців (тобто до 18.01.2027) зі сплатою процентів у розмірі 85,00% щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. Вказує, що станом на 23.12.2025 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором, яка становить 10 047,77 грн та складається з наступного: 5 958,37 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 4 089,40 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, яка добровільно відповідачкою не погашена.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира Петровської М.В. у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подавала. Ухвала про відкриття провадження у справі двічі направлялася на адресу відповідачки за зареєстрованим місцем її проживання, у відповідності до приписів ЦПК України, однак поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими, востаннє з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Також, відповідач про розгляд справи повідомлялася шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України.
Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року в справі № 910/1730/22 визначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 19.01.2024 ОСОБА_1 підписала електронним цифровим підписом заяву про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101705670225758 з наступними умовами надання кредиту: сума кредиту 7 000 грн (п.4); строк кредиту 36 місяців з 19.01.2024 по 18.01.2027 включно (п.5); процентна ставка 85% на рік (п.6); щомісячний платіж 547,92 грн (п.8); загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить (загальна вартість кредиту) 19 725, 32 грн (п. 10.).
Відповідно до п.12 заяви про надання послуги «Швидка готівка» передбачено, що у випадку порушення клієнтом зобов'язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п'ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.
Відповідно до п.18 відповідач погодився, що до укладання договору ознайомився з актуальними умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua/terms, та до укладання цієї угоди ознайомився з інформацією, яка розміщена на веб-сайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, в повному об'ємі у відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».
У вказаній заяві відповідач також підтвердив, що ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір.
Меморіальним ордером №TR.34887103.48509.65455 від 19.01.2024 підтверджено факт перерахування відповідачці коштів в сумі 7 000 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №АВН0СТ155101705670225758 від 19.01.2024 та виписки по кредиту від 23.12.2025 відповідачка станом на 23.12.2025 має заборгованість у розмірі 10 047,77 грн, яка складається з наступного: 5 958,37 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 4 089,40 грн - загальний залишок заборгованості за процентами. Відповідачка частково погашала заборгованість.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Пунктом 1 частини першої статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджено факт підписання кредитного договору відповідачем та отримання ним кредитних коштів, суд дійшов висновку про укладеність кредитного договору між АТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору №АВН0СТ155101705670225758 від 19.01.2024. Зазначений договір недійсним не визнано.
Разом з тим, 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.
Відповідно до пунктів 10, 11 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23 (провадження №61-17096св23) дійшов висновку, що споживчим є будь-який кредит, наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Пунктом 5 заяви про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101705670225758 від 19.01.2024 передбачено, що строк кредиту - 36 місяців з 19.01.2024 по 18.01.2027.
Тобто на час звернення до суду з позовом строк дії договору не закінчився і позивач просить стягнути повністю тіло отриманих коштів за кредитним договором.
Праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов'язання, відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».
Положеннями ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких ненастав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Доказів направлення відповідачці та одержання нею вимоги АТ «Акцент-Банк» про дострокове повернення кредитних коштів матеріали справи не містять.
Слід зауважити, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Закону України «Про споживче кредитування» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги абз.3 ч.4 ст.16 цього Закону, не дотримавши передбачений кредитним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (позиція Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц).
Враховуючи наведене, у задоволенні позову слід відмовити.
В силу приписів статті 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідачки не стягуються.
Керуючись статтями 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні цивільного позову Акціонерного товариства “Акцент - Банк» (м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 27.05.2026.
Суддя М. В. Петровська