Справа № 276/76/26
Провадження по справі №2/276/292/26
28 травня 2026 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Бобра Д.О.,
при секретарі судового засідання Свиридок А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ "ФК "ЕЙС") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором №00-8186354 від 30.05.2023 в розмірі 24850 грн та судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 30.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай гроші» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «Качай гроші») та Відповідачем було укладено кредитний договір №00-8186354. Вказаний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора, у кредитному договорі сторонами погоджено істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами. На виконання умов кредитного договору 30.05.2023 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «Контрактовий дім» на платіжну картку № НОМЕР_1 . Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
Всупереч умов Договору №00-8186354 від 30.05.2023 Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі -24850 грн, яка складається з наступного: 7350 грн - заборгованість по кредиту; 17500 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
18.12.2023 між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №1-18122023 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «Качай гроші» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги до відповідача за укладеним Кредитним договором №00-8186354.
Позивач стверджує, що за таких обставин ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором №00-8186354 від 30.05.2023 в розмірі 24850 грн, з яких: 7350 грн - заборгованість по кредиту; 17500 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 15.01.2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи.
Копію ухвали про відкриття провадження відповідач отримала особисто 19.01.2026, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.сп. 91).
У судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи провести без участі представника позивача, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач та представник відповідача - адвокат Козуб О.М., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, відзив до суду не подавали.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
Частинами 1, 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1, ч.2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.ч. 3-6, ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова Установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Судом встановлено, що 30.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай гроші» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-8186354 (далі - Договір, кредитний договір). Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача, вказаний ним при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційні системі первинного кредитора, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.сп. 42, 59-63).
Суд звертає увагу, що договір містить ідентифікаційні відомості про відповідача, зокрема, номер його ІD картки, ідентифікаційного номеру платника податків, місця проживання, вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (дані паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були неправомірно використані товариством чи іншими особами для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем не надано.
Згідно з п.п. 1.1., 1.2., 1.3. вказаного договору позичальнику надається кредит у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, сума кредитного ліміт складає 7000 грн на строк 120 днів (до 27.09.2023).
Відповідно до п.п. 1.4, 1.6, 1.7, договору знижена процентна ставка за користування коштами кредиту: 1,00% в день (застосовується в межах строку надання кредиту, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день), стандартна процентна ставка: 2,50% в день (застосовується в межах строку надання кредиту, після 20 дня користування кредитом). Тип процентної ставки - фіксована. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату кладення договору становить: 5472,01 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 26250,00 грн.
Пунктом 2.3. договору визначено, що кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту позичальника № НОМЕР_1 , емітовану банком України.
За надання Кредиту, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю комісію у розмірі 5% від суми Кредиту, що становить 350,00 грн (п.1.5 договору). Позичальник зобовязаний сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у останній день повного погашення кредиту.
Також сторонами договору погоджено графік платежів та орієнтовна сукупна вартість кредиту, що підтверджується Додатком №1 до Договору №00-8186354, згідно з яким визначено кінцеву дату платежу за кредитом - 27.09.2023.
Відповідно до Листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 19.01.2024 №4043 фінансова компанія повідомила ТОВ «Качай Гроші» про успішне перерахування грошових коштів згідно з укладеним договором 30.05.2023 на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 7000 грн, що відповідає умовам укладеного з відповідачем договору кредитної лінії №00-8186354 (а.сп. 39-40).
Обставини щодо перерахування грошових коштів позичальнику, також підтверджені інформацією ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 11.05.2025, наданої на виконання ухвали суду, згідно якої 30.05.2023 року о 23:34 успішно здійснено (завершено) переказ коштів від платника ТОВ «Качай Гроші» за платіжною операцією №1242370240 на суму 7000 грн на користь отримувача ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_2 , емітовану АТ «Сенс Банк» з призначенням платежу «кредитні кошти від ТОВ ОСОБА_2 кредиту у сумі 7000 грн 5168752006433018, 380969915094» (а.сп. 165-169).
Водночас суд бере до уваги, що відповідач не скористалася своїми процесуальними правами, передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надав до суду доказів того, що картка № НОМЕР_2 , емітована АТ «Сенс Банк», на яку було перераховано кредитні кошти в сумі 7000 грн за кредитним договором №00-8186354 йому не належить, або що грошові кошти в сумі 7000 грн, які надійшли на таку картку 30.05.2023 не є кредитними коштами, наданими ТОВ «Качай Гроші», а мають інше джерело походження.
Згідно з детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором №00-8186354 від 30.05.2023, виконаного ТОВ «Качай Гроші», заборгованість за вказаним договором за період з 30.05.2023 по 26.09.2023 складає 24850 грн, з яких: 7350 грн - заборгованість по кредиту; 17500 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (а.сп. 81).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позикодавець, перерахувавши відповідачу обумовлені грошові кошти, виконав умови кредитного договору, натомість відповідач свої зобов'язання з повернення коштів за договором позики не виконав.
При цьому, відповідачем не спростовано розмір цієї заборгованості, свій контррозрахунок він не надав.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
18.12.2023 між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №1-18122023 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «Качай гроші» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «Качай гроші» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 18.12.2023 до Договору факторингу №1-18122023, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 24850 грн, з яких: 7350 грн - заборгованість по кредиту; 17500 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (а.сп. 8-12).
З виписки з особового рахунка вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №00-8186354 від 30.05.2023 перед ТОВ "ФК "ЕЙС" станом на 25.12.2025 включно складає 24850 грн, з яких: 7350 грн - заборгованість по кредиту; 17500 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Станом на 25.12.2025 заборгованість за кредитним договором не погашена (а.с.80).
Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов'язання в строк, передбачений умовами кредитного договору, суд вважає вимоги позивача, який є новим кредитором, щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором №00-8186354 від 30.05.2023 року за основною сумою боргу в розмірі 7000,00 грн, обґрунтованими.
Разом з тим, суд відмовляє у стягнення з відповідача частини заборгованості по тілу кредиту у розмірі 350 грн (7350 - 7000 грн), оскільки позивачем не доведено перерахування відповідачу кредиту у розмірі саме 7350 грн, а інформація надавача платіжних послуг ТОВ «ФК «Контрактовий дім» свідчить про перерахування 30.05.2023 відповідачу лише 7000 грн.
Оскільки позивачем безпідставно включено до заборгованості по тілу кредиту суму у розмірі 350 грн, у позовній заяві позивач не просив стягнути з відповідача заборгованість по комісії чи штрафним санкціям, а тому з урахуванням вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 350 грн.
Разом з тим, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, нарахованих в межах строку кредитування в період з 30.05.2023 по 27.09.2023 року в розмірі 17500,00 грн, що відповідає положенням як ст. 1048 ЦК України та п.1.4 кредитного договору №00-8186354 від 30.05.2023.
З огляду вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №00-8186354 від 30.05.2023 року у загальному розмірі 24500 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн., заборгованість за відсотками - 17500,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, враховуючи часткове задоволення позову (98%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2609,15 грн. (2662,4*98%) судового збору.
У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2025 між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» було укладено Договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01. Згідно Додаткової угоди №25770675777 від 11.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги та Акту прийому-передачі наданих послуг від 25.12.2025 вбачається, що АБ «Соломко та партнери» надано правові послуги у справі стягнення заборгованості за кредитним договором №00-8186354 щодо позичальника ОСОБА_1 на суму 7000,00 грн.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Враховуючи, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, беручи до уваги зміст заявлених позивачем позовних вимог, усталену практики з вирішення кредитних спорів, кількості судових засідань, обсяг робіт виконаних адвокатом, у тому числі подання клопотань про витребування доказів, значимість спору для сторін, виходячи із засад розумності та співмірності, а також враховуючи ціну позову, яка складає 24 тис. грн та часткове задоволення позову (98%), суд вважає за необхідне частково відмовити у стягненні заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" заборгованість за Договором кредитної лінії №00-8186354 від 30.05.2023 в сумі 24500 (дванадцять чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн, заборгованість за відсотками - 17500,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" судовий збір в розмірі 2609 (дві тисячі шістсот дев'ять) гривень 15 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони у справі:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС", адреса місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб 13, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя Д.О. Бобер