ф
28 травня 2026 року
м. Київ
справа №520/13701/25
адміністративне провадження №К/990/21802/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі № 520/13701/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене Витягом протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 2/в від 26.01.2024, в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок травми пов'язаної із захистом Батьківщини, молодшого сержанта ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 та призначити одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду представник позивачки - адвокат Керімов А. З. подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 13.05.2026.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Оскаржуючи судові рішення, розглянутій у справі за правилами спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що предметом касаційного перегляду у цій справі є питання правильного застосування статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: чи може факт вчинення військовослужбовцем адміністративного правопорушення вважатися встановленим за відсутності постанови суду або іншого компетентного органу про притягнення особи до адміністративної відповідальності, що набрала законної сили.
На думку скаржника, зазначене питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки стосується меж дискреційних повноважень Міністерства оборони України, стандартів доказування у справах щодо призначення одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих військовослужбовців та застосування принципу презумпції невинуватості.
Зауважує, що підхід судів попередніх інстанцій фактично допускає можливість встановлення вини особи лише на підставі висновків службових розслідувань чи інших матеріалів без дотримання визначеної законом процедури, що, на його переконання, має системний характер у спорах цієї категорії.
Крім того, скаржник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується реалізації соціальних гарантій членами сімей загиблих військовослужбовців під час дії воєнного стану та безпосередньо пов'язана із виконанням державою конституційного обов'язку щодо соціального захисту осіб, які захищали незалежність та територіальну цілісність України, а також членів їхніх сімей.
Аналіз доводів касаційної скарги у сукупності з установленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дає підстави для висновку про наявність у цьому випадку обставин, передбачених підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Як на підставу касаційного оскарження, скаржник покликається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у системному взаємозв'язку зі статтею 353 КАС України, зазначаючи, що у цій справі судами першої та апеляційної інстанцій допущено істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили повне, всебічне та об'єктивне встановлення обставин справи. Зокрема, суди фактично погодилися з висновками Міністерства оборони України про наявність у діях загиблого військовослужбовця адміністративного правопорушення, не встановивши при цьому належним чином факту притягнення особи до адміністративної відповідальності у передбаченому законом порядку.
Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що:
- щодо ОСОБА_2 відсутня постанова суду про притягнення до адміністративної відповідальності;
- кримінальне провадження було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення;
- матеріали службового розслідування та висновки автотехнічної експертизи самі по собі не є рішенням компетентного органу про встановлення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення;
- факт ймовірного порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху України не тотожний встановленню юридичного факту вчинення адміністративного правопорушення у розумінні статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зауважує, що судами фактично ототожнено наявність припущення про порушення Правил дорожнього руху із доведеністю вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що суперечить статті 62 Конституції України, практиці Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини.
Наведені аргументи потребують перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі № 520/13701/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Витребувати з Харківського окружного адміністративного суду справу № 520/13701/25.
Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.
Судді Н. В. Шевцова
С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій