21 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 308/2835/26 пров. № А/857/19869/26
Восьмий апеляційний адміністративний суду у складі:
головуючого судді Сала П.І.,
суддів Димарчук Т.М., Москаля Р.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Бугрінової Е.В.,
представника позивача Свиди О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
за апеляційною скаргою представника позивача, адвоката Свиди Олександра Георгійовича, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2026 року (головуючий суддя Бенца К.К.),
У лютому 2026 року адвокат Свида Олександр Георгійович (далі - представник позивача) від імені та в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції (далі - Департамент, УПП в Закарпатській області, відповідач), у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6669185, якою позивачку визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
На обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що позивачку було зупинено працівниками поліції та пред'явлено їй звинувачення у порушенні правил дорожнього руху (далі - ПДР) - не поданні сигналу світлового покажчика повороту відповідного напрямку при перестроюванні, за відсутності жодних належних й допустимих доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 не були роз'ясненні права, передбачені статтею 268 КУпАП, зокрема право звернутись за правовою допомогою.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив. Вказав на те, що 15.02.2026 під час несення служби працівниками УПП в Закарпатській області на площі Б. Хмельницького, 2 в місті Ужгороді було виявлено порушення п. 9.2 "б" ПДР України, а саме, що водій транспортного засобу "MINI COOPER" з державним номерним знаком НОМЕР_1 , перед перестроюванням в іншу смугу не ввімкнув відповідний світловий покажчик повороту. На підставі положень ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" транспортний засіб було правомірно зупинено, водночас інспектор підійшов до водія, яким виявилася ОСОБА_1 , належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину зупинки, попросив пред'явити необхідні документи. Встановивши вчинення адміністративного правопорушення, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо водія. Наголошує, що факт правопорушення та дотримання процедури притягнення ОСОБА_1 до відповідальності повністю підтверджуються відеозаписами з відеореєстратора службового транспортного засобу та з нагрудної камери поліцейського. Крім того, своїм підписом у постанові серії ЕНА № 6669185 від 15.02.2026 позивачка підтвердила роз'яснення їй прав відповідно до ст. 268 КУпАП.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.03.2026 у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник позивача просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове про повне задоволення позовних вимог, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неправильне встановлення обставин справи.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд зробив підміну понять "рух по смузі" на "перестроювання" та фактично помилково прирівняв рух транспортного засобу відповідно до дорожньої розмітки до перестроювання.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 рухалася в межах своєї смуги, смуга змінювала напрямок (звужувалась/переходила в іншу) і тому позивачка правомірно продовжила рух нею, не здійснюючи самостійного маневру, який би зобов'язував її подавати сигнал покажчика повороту.
Вважає, що на наданому відповідачем відеозаписі чітко видно відсутність межі між смугами, відсутність виїзду на іншу смугу та рух відповідно до конфігурації дороги. Тобто є рух по смузі, без маневру (перестроювання). Водночас оцінка цього відеозапису, зроблена судом, є формально та однобічною.
13.04.2026 від Департаменту надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.03.2026 - без змін.
Вказує на те, що звуження смуги руху за своєю правовою природою призводить до фактичної зміни водієм займаної смуги руху. У випадку звуження смуги: транспортний засіб втрачає можливість подальшого руху в межах раніше займаної смуги; водій об'єктивно змушений зайняти суміжну смугу руху; при цьому відбувається перетин лінії дорожньої розмітки, що відокремлює смуги руху. У свою чергу, відповідно до вимог ПДР України, зокрема пункту 9.2, подання сигналу світловими покажчиками повороту є обов'язковим перед перестроюванням.
Зауважує, що на відеозаписі із відеореєстратора службового транспортного засобу (часовий проміжок 01:57:00 - 01:57:02) зафіксовано, що позивачка, керуючи транспортним засобом на перехресті з круговим рухом у місті Ужгороді на площі Б. Хмельницького, здійснила перестроювання ліворуч з однієї смуги в іншу без попереднього увімкнення світлового покажчика повороту. Таким чином, ОСОБА_1 порушила п. 9.2 "б" ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
У судовому засіданні (в режимі відеоконференції) представник позивача повністю підтримав вимоги за апеляційною скаргою та надав пояснення відповідно до її змісту. Просить скаргу задовольнити.
Інші учасники справи на виклик суду не прибули, а тому апеляційний розгляд здійснюється за їх відсутності відповідно до положень ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів виходить з наступного.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови ЕНА № 6669185 від 15.02.2026, оскільки наданими відповідачем та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема відеофіксацією правопорушення, підтверджується той факт, що при перестроюванні з однієї смуги руху на іншу позивачка не подала сигналу лівим покажчиком повороту. Наведені представником позивача доводи не спростовують факту правопорушення та не можуть звільняти ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене. Водночас процедурних порушень, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду питання про її притягнення до адміністративної відповідальності не встановлено. Відеозаписами підтверджується, що позивачці було роз'яснено причину зупинки, поліцейський представився, попередив про проведення відеофіксації, роз'яснив права, передбачені ст. 268 КУпАП, та надав можливість ними скористатися, виконав інші обов'язкові дії, передбачені законом під час розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення.
Зазначені висновки, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи та релевантним нормам чинного законодавства.
При цьому, виходячи з положень ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції надає оцінку оскаржуваному судовому рішенню в межах доводів апеляційної скарги, які стосуються виключно питання щодо наявності/відсутності у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з недотриманням вимог п. 9.2 "б" ПДР України, а також доведеності цього правопорушення наявними у справі доказами.
Так, адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 9.1 ПДР України попереджувальними сигналами є: а) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою.
За приписами п. 9.2 ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
У свою чергу, у пункті 1.10 ПДР України надано визначення терміну маневрування (маневр), під яким треба розуміти початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.
Таким чином, з огляду на наведені норми права, можливо констатувати, що водій транспортного засобу зобов'язаний подати сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед перестроюванням з однієї смуги руху на іншу і невиконання такого обов'язку має наслідком відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 510 грн як за порушення користування попереджувальними сигналами при зміні напрямку руху.
Матеріалами справи підтверджується, що інспектором 1 взводу 2 роти УПП в Закарпатській області капралом поліції Цигак В.В. 15.02.2026 о 02:39:40 год розглянуто справу та винесено постанову серії ЕНА № 6669185 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 510 грн.
Підставою винесення оскаржуваної постанови стало те, що 15.02.2026 о 01:57:30 год, рухаючись на площі Б. Хмельницького, 2 в місті Ужгороді транспортним засобом макри "MINI COOPER", А06767АВ, водій ОСОБА_1 перед перестроюванням в іншу смугу не увімкнула відповідний (лівий) світловий покажчик повороту, чим порушила вимоги п. 9.2 "б" ПДР України.
Як встановлено судом з відеофіксації адміністративного правопорушення на відеореєстратор службового автомобіля, зазначений вище транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 під'їжджає до перехрестя, де організовано круговий рух, водій вмикає правий покажчик повороту, сигналізуючи тим самим про рух праворуч, та пропускає транспортний засіб, який рухається кільцем праворуч по окремій смузі (далі - смуга-1). Проїхавши відповідне кругове перехрестя праворуч, автомобіль під керуванням позивачки продовжує рух своєю смугою (далі - смуга-2) з увімкненим правим покажчиком повороту. Орієнтовно через 15-20 м від перехрестя смуга-2 закінчується та зливається (з'єднується) зі смугою-1, якою щойно проїхав транспортний засіб, якому раніше надавалася перевага в русі і який, з'їхавши з кільця, продовжив рух по смузі-1. При цьому, в'їхавши на смугу-1 справа наліво зі своєї смуги-2, позивачка не подала лівий покажчик повороту, а на автомобілі продовжував "блимати" правий покажчик повороту.
Оцінюючи вказану дорожню ситуацію, суд першої інстанції зазначив, що, рухаючись своєю крайньою правою смугою руху з увімкненим правим покажчиком повороту, ОСОБА_1 здійснила зміну смуги руху (перестроювання) з правої смуги руху на ліву смугу без ввімкнення лівого світлового покажчика повороту. Разом з тим, оскільки згідно з дорожньою розміткою смуга руху, по якій рухалась позивачка, закінчувалась, це вказувало на зміну смуги руху та здійснення перестроювання з однієї смуги руху в іншу, що відповідно до п. 9.2 "б" ПДР України зобов'язувало водія подати сигнал світловими покажчиком повороту, чого зроблено не було. Отже, з наведеного вбачається, що позивачка, керуючи транспортним засобом, при перестроюванні з крайньої правої смуги руху в ліву смугу руху не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку.
Колегія суддів підтримує таку позицію та наголошує, що згідно з правилами дорожнього руху зміна смуги руху є маневром (перестроюванням), про який необхідно заздалегідь попереджати інших учасників руху.
У спірній ситуації рух закінчувався у поточній смузі-2, автомобіль зміщувався ліворуч у сусідню смугу-1. Водії на смузі-1 мають побачити наміри водіїв зі смуги-2 та знати, що вони планують зайняти їхню смугу.
Будь-яке перестроювання вимагає подачі сигналу світловим покажчиком відповідного напрямку, у даному випадку - ліворуч. Оскільки смуга-2 закінчувалася (звужувалася), водій на смузі-2 змінював траєкторію руху, а тому повинен був увімкнути саме лівий покажчик повороту. Крім того, враховуючи, що поворот праворуч на кільці вже було виконано, перехрестя залишилось позаду, такий сигнал став більше неактуальним. Навпаки, його залишення лише вводить в оману інших водіїв, адже праворуч їхати неможливо.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до п. 10.3 ПДР України у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Тобто при перестроюванні водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він намір перестроїтися.
Наявність стрілки "прямо" на дорожньому покритті, на чому акцентує представник позивача, лише дозволяє рух у цьому напрямку, але не скасовує правила пріоритету при злитті смуг і необхідності ввімкнення лівого покажчика повороту. Той факт, що смуга-2 закінчується, не надає їй переваги.
Також варто звернути увагу і на штрихпунктирну лінію розмітки в місці злиття смуги-1 та смуги-2, яка додатково підтверджує, що в цій ситуації увімкнення лівого покажчика повороту є обов'язковим, а водій на смузі-2 повинен поступитися дорогою.
Отже, враховуючи, що траєкторія руху автомобіля під керування позивачки змінювалася ліворуч відносно його поточної смуги, водій мав юридично визначений обов'язок вимкнути правий поворот (який інформував про попередній маневр - з'їзд з кільця) та увімкнути лівий покажчик повороту. Невиконання цієї дії кваліфікується як порушення вимог п. 9.2 "б" ПДР України, що тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вина позивачки у вчиненні даного правопорушення доводиться зібраними й дослідженими у судовому засіданні доказами і насамперед відеофіксацією виявленого правопорушення.
Таким чином, оскаржувана постанова серії ЕНА № 6669185 від 15.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, прийнята відповідачем обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Доводи апелянта щодо відсутності об'єктивної сторони правопорушення у діях позивачки мають суб'єктивний характер, не відповідають фактичним обставинам справи і наявним у ній доказам, а тому до уваги судом не беруться.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на результат апеляційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 139, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника позивача залишити без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2026 року у справі № 308/2835/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя П. І. Сало
судді Т. М. Димарчук
Р. М. Москаль
Повне судове рішення складено 26.05.26