Справа № 761/16499/26
Провадження № 1-кс/761/11014/2026
25 травня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025110000000947 від 03.11.2025, -
Прокурор звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно.
В обґрунтування клопотання вказано, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025110000000947 від 03.11.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.
22.04.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, після чого було затримано в порядку ст. 615 КПК України.
22.04.2026 при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки iPhone зеленого кольору серійний номер НОМЕР_1 ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 із сім-карткою; ноутбук марки ASUS K40IN чорного кольору; ноутбук марки Apple 1466.
22.04.2026 постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_5 вказані речі та документи визнані речовими доказами, оскільки є підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди злочину (оскільки ОСОБА_4 при збуті вогнепальної зброї та боєприпасів використовував для підшукання потенційних покупців месенджер «Telegram», в якому, зокрема направляв відеозаписи та фотознімки із демонстрацією вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових, які робила стороння особа) та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З огляду на викладене виникла необхідність у накладенні арешту на майно, що належить ОСОБА_6 та було вилучене при проведенні обшуку 22.04.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом позбавлення її права на їх відчуження, розпорядження та користування.
Посилаючись на встановлені в ході досудового розслідування обставини, з метою забезпечення зберігання речових доказів, враховуючи, що з матеріалів досудового розслідування вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України та має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, прокурор просив накласти арешт на вказане тимчасово вилучене майно.
Учасники у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду клопотання про арешт майна повідомлялися належним чином.
Прокурор подав до суду заяву, в якій просив здійснювати розгляд без його участі, а також долучити до клопотання .
Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття прокурора та власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчий суддя ухвали здійснювати розгляд справи без їх участі.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області за процесуального керівництва Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025110000000947 від 03.11.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.
22.04.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, після чого було затримано в порядку ст. 615 КПК України.
22.04.2026 на підставі ухвали слідчого судді Шевечнківського районного суду міста Києва від 23.03.2026 у справі № 761/10384/26 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки iPhone зеленого кольору серійний номер НОМЕР_1 ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 із сім-карткою; ноутбук марки ASUS K40IN чорного кольору; ноутбук марки Apple 1466.
Постановою слідчого від 22.04.2026 вказане вилучене майно визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 12025110000000947 від 03.11.2025.
Дане клопотання направлене засобами поштового зв'язку 24.04.2026, а отже слідчим не пропущено строк звернення до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, визначений ч. 5 ст. 171 КПК України.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У клопотанні про накладення арешту на тимчасово вилучене майно вказано, що арешт необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів, які мають суттєве доказове значення у кримінальному провадженні.
Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, в силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного, арешт майна з огляду на положення, передбачені п.1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Так, з матеріалів клопотання встановлено, що вказане вилучене майно, яке належить підозрюваному, може бути використано як доказ у кримінальному провадженні № 12025110000000947 від 03.11.2025, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а накладення арешту є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як постанова про визнання вказаного майна речовим доказом так і клопотання про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема посилання на те, що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Крім того, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.
Керуючись ст. ст. 98, 100, 131, 132, 169-173, 175, 309, 395 КПК України, суд, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та було вилучено 22.04.2026 при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки iPhone зеленого кольору серійний номер НОМЕР_1 ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 із сім-карткою; ноутбук марки ASUS K40IN чорного кольору; ноутбук марки Apple 1466.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1