"28" травня 2026 р.
м. Київ
справа № 755/8086/26
провадження № 2/755/7862/26
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди.
Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
Згідно з вимогами ч. 17 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України, позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру можуть пред'являтися також за місцем проживання чи перебування позивача.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України судом здійснено запит до органу реєстрації місця проживання позивача та отримано інформацію про те, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно постанови Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання. (постанова Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21)
Таким чином, ураховуючи, що предмет спору становлять вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, що не є вимогами розгляду спору у порядку виключної підсудності, розгляд даної справи підлягає визначенню за загальними правилами підсудності, за останнім відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача, тобто до Київського районного суду м. Полтави, якому підсудні справи Центрально-Міського суду м. Горлівки, які були підсудні Слов'янському міськрайонному суду Донецької області.
Згідно ч. 9 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. (ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України)
З огляду на викладене, дана справа не підсудна Дніпровському районному суду міста Києва, а тому підлягає передачі до Київського районного суду м. Полтави (36000, м. Полтава, Хорольський провулок, 6), до територіальної юрисдикції якого у порядку ч. 1 ст. 31 ЦПК України належить розгляд вищезазначеної позовної заяви.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 32, 187, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди - передати до Київського районного суду м. Полтави, за територіальною виключною підсудністю.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.
Суддя: В.І. Галаган