"28" травня 2026 р.
м. Київ
справа № 755/9652/25
провадження № 2-з/755/113/26
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-фуд» про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-фуд» про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд: вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача невідкладно нанести на всю продукцію типу «лутбокс», що реалізується, чітке та видиме маркування вікового обмеження «18+»; зобов'язати відповідача розміщувати на упаковці зазначеної продукції та на цінниках у місцях їїх продажу попереджувальний напис «Увага! Продукція містить елементи азартної гри та може викликати ігрову залежність (лудоманію). Шанси на отримання рідкісних предметів є низькими та визначаються випадково».
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускаються як до пред'явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 р. (п.4), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову наведено у статті 151 ЦПК України.
Разом з тим, статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статті 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Позов забезпечується шляхом, зокрема, забороною вчиняти певні дії. (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України)
Судова палата у цивільних справах ВСУ в Постанові від 25.05.2016 р., винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа №6-605цс16), зазначила, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною Постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Верховний суд України в п. 4 згаданої вище Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 р. № 9 зазначає, що суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову,
з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність позовним вимогам виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою.
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та відповідно скасування оскаржених судових рішень. (постанова Верховного Суду від 22.09.2021 року у справі № 752/24015/20)
Таким чином, ураховуючи, що предмет спору про захист прав споживачівта вимоги заявника у порядку забезпечення позову не є видом забезпечення позову, а є окремим предметом спору у вже відкритому провадженні, тобто є тотожними, та такі вимоги підлягають судовому розгляду.
При цьому зміст заяви не містить обґрунтування факту існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про захист прав споживачів, не забезпечивши позов у обраний заявником спосіб.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову, - задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 149-153, 258-261 ЦПК України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-фуд» про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди, - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасники розгляду мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії даної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 28 травня 2026 року.
Суддя: В.І. Галаган