Справа № 752/12117/26
Провадження по справі № 1-кс/752/4494/26
іменем України
"27" травня 2026 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , вирішуючи питання про відкриття провадження за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність дізнавача Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , керівника відділу дізнання Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 4202510281000038 від 18.04.2025,-
встановив:
26 травня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва зі скаргою у порядку ст. 303 КПК України, у якій просить визнати її, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 потерпілими у кримінальному провадженні № 4202510281000038 від 18.04.2025, зобов'язати керівника відділу дізнання Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 змінити правову кваліфікацію злочину, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4202510281000038 від 18.04.2025 на ч.3 ст. 197-1 КК України, надати витяг з ЄРДР зі зміненою правовою кваліфікацією та постанову про початок досудового розслідування, а також визнати систематичною бездіяльність керівника відділу дізнання Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 .
Згідно протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 26.05.2026 вищезазначена скарга передана на розгляд слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 .
Ознайомившись зі змістом скарги та доданими до неї матеріалами, слідчий суддя, вирішуючи питання про можливість відкриття провадження за скаргою, приходить до наступних висновків.
Згідно ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Главою 26 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.
Частиною 1 ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності дізнавача, слідчого або прокурора, що можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а саме:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Частина друга зазначеної статті встановлює заборону розгляду під час досудового розслідування скарг на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора. Такі скарги можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді згідно з правилами статей 314-316 зазначеного Кодексу.
Зазначені обставини також кореспондуються і з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, відображеної у постанові від 26 березня 2019 року по справі № 807/1456/17, які беруться слідчим суддею до уваги в силу вимог ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, згідно якої наведений у частині першій статті 303 КПК України перелік рішень, дій або бездіяльності, що можуть бути предметом судового оскарження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Так, за змістом скарги, поданій у порядку ст. 303 КПК України, ОСОБА_2 просить: 1) визнати її, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 потерпілими у кримінальному провадженні № 4202510281000038 від 18.04.2025, 2) зобов'язати керівника відділу дізнання Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 змінити правову кваліфікацію злочину, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4202510281000038 від 18.04.2025 на ч.3 ст. 197-1 КК України, 3) надати витяг з ЄРДР зі зміненою правовою кваліфікацією та постанову про початок досудового розслідування, 4) визнати систематичною бездіяльність керівника відділу дізнання Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 .
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження за п.4 прохальної частини, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, ОСОБА_2 просить слідчого суддю винести ухвалу за результатами розгляду скарги, яка згідно положень ст. 307 КПК України не може бути винесена.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження за п.1, прохальної частини, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Частиною ст. 40-1 та ч. 5 ст. 40 КПК України визначено, що слідчий, дізнавач здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий, дізнавач або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення про вчинення конкретних процесуальних та слідчих дій викладеного приймає слідчий (дізнавач) самостійно.
Тобто, питання, порушені ОСОБА_2 , є виключною дискрецією самого дізнавача (слідчого), у яку слідчий суддя втручатися не має права.
Чинним законодавством не передбачено повноважень слідчого судді, надавати конкретні вказівки прокурору, слідчому чи дізнавачу щодо вчинення тих чи інших конкретних процесуальних дій за наслідками розгляду клопотань учасників кримінального провадження.
Більш того, спроба вчинення таких дій з боку суду була б втручанням в роботу органу досудового розслідування в цілому та у здійснення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні, що прямо суперечить принципу диспозитивності.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження за п.2,3, прохальної частини, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Так, на початку досудового розслідування наявний лише обмежений обсяг відомостей про події. У ході досудового розслідування кількість, обсяг та якість виявлених відомостей збільшуються, і на момент завершення досудового розслідування відповідний суб'єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними й достатніми даними про скоєне діяння (поведінку).
Відповідним суб'єктом, який визначає попередню правову кваліфікацію при отриманні відомостей про кримінальне правопорушення є слідчий, дізнавач або прокурор, оскільки вказані особи наділені повноваженнями починати досудове розслідування та вносити відомості до ЄРДР.
Натомість, визначення кваліфікації є проявом дискреції прокурора, слідчого чи дізнавача, втручатися у яку слідчий суддя не має.
При цьому, предметом оскарження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України є невиконання обов'язку вчинити певну процесуальну дію, яку прокурор, слідчий чи дізнавач зобов'язані вчинити у визначений КПК України строк.
Незгода особи із обсягом такої процесуальної дії, а саме визначеною прокурором кваліфікацією не охоплюється таким видом бездіяльності, яка може підлягати оскарженню у вказаному порядку.
Відтак, викладені ОСОБА_2 у скарзі вимоги не можуть бути розглянуті слідчим суддею під час досудового розслідування у порядку ст. 303 КПК України.
Згідно із ч.4 ст.304 КПК слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, які не підлягають оскарженню.
За наведених обставин підстави для відкриття провадження за скаргою ОСОБА_2 відсутні.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 303, 304 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність дізнавача Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , керівника відділу дізнання Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 4202510281000038 від 18.04.2025.
Після набрання ухвалою законної сили, скаргу разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня отримання копії судового рішення безпосередньо до суду Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1