21 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 29 квітня 2026року,
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 29.04.2026 задоволено частково клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , та продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , у межах строку досудового розслідування, а саме до 04.06.2026.
Цією ж ухвалою визначено підозрюваному ОСОБА_8 заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200,00 гривень.
У разі внесення застави, покладено на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом та вимогою;
- не відлучатися за межі міста Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
Справа № 758/6869/26 Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/4432/2026 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
20.05.2026 від захисника ОСОБА_7 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких останній просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги з доповненнями, апелянт зазначав, що стороною обвинувачення не дотримано вимог ч. 3 ст. 199 КПК України, оскільки доводи слідчого, викладені у клопотанні про продовження строку тримання під вартою мають виключно формальний характер, не обґрунтовані та не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Крім того, посилаючись на обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під варто, слідчий у клопотанні фактично обмежився формальним переліком слідчих (розшукових) та процесуальних дій, які планується провести, не зазначивши жодної конкретної причини, яка б унеможливила їх проведення у межах попереднього строку.
Також апелянт вказував про відсутність обґрунтованої підозри та відсутність доказів вчинення підозрюваним ОСОБА_8 кримінального правопорушення, та зазначав, що долучені до клопотання документи, зокрема протоколи допиту потерпілої та свідка, протокол пред'явлення особи для впізнання, протоколи огляду відеозапису та огляду речей вилучених ОСОБА_8 , жодним чином не доводять причетність останнього до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Також апелянт зазначав, що в діях ОСОБА_8 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, зокрема його суб'єктивна сторона у виді прямого умислу, корисливого мотиву та мети.
Із долучених стороною обвинувачення матеріалів не простежується пов'язаність ОСОБА_8 з іншими підозрюваними в контексті вчинення інкримінованого діяння, що в свою чергу виключає наявність у нього умислу на вчинення шахрайства та його обізнаність у спільному єдиному злочинному умислі групи осіб.
Крім того, апелянт посилався на недоведеність та відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та недоведеність стороною обвинувачення існування зазначених у клопотанні ризиків.
Матеріали клопотання не містять жодних даних, які характеризують особу підозрюваного та недостатність у нього міцних соціальних зв'язків, а також не містять жодних доказів того, що ОСОБА_8 вчиняв спроби втечі чи ухилявся від явки до органу досудового розслідування.
На переконання апелянта, застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не створить ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є лише формальним припущенням, яке не підтверджено будь-якими фактичними даними чи доказами.
Ризик незаконного впливу на свідків чи потерпілого є необґрунтованим, оскільки матеріали справи вже містять протоколи допиту свідка та потерпілої, водночас матеріали не містять інших даних та відомостей щодо свідків, які надали чи можуть надати показання відносно ОСОБА_8 , а тому ризик впливу на них повністю відсутній.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, на думку апелянта, також є необґрунтованим та не доведеним, оскільки встановленні фактичні обставини безумовно свідчать про належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 та відсутність у нього умислу приховувати чи знищити речі та документи, які матимуть значення у даному кримінальному провадженні або іншими чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Підозрюваний ОСОБА_8 раніше не судимий та не притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, має відзнаки, приймав активну участь у волонтерській діяльності, має міцні соціальні зв'язки.
Крім того, на думку апелянта, визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного та його родини.
При визначенні розміру застави слідчим суддею не враховано майновий стан ОСОБА_8 , який не працює та не має у власності будь-якого рухомого чи нерухомого майна.
На переконання апелянта, стороною обвинувачення не наведено переконливих доводів, що на даному етапі досудового розслідування застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним у клопотанні ризикам.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 , який в режимі відеоконференцзв'язку та його захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , підтримали подану апеляційну скаргу з доповненнями та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який в режимі відеоконференцзв'язку заперечував проти задоволення апеляційної скарги з доповненнями захисника ОСОБА_7 , вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 з доповненнями не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим відділом Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026100060000114 від 24.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , переслідуючи мету збагачення та незаконного отримання прибутку, за попередньою змовою з невстановленими на даний час особами, до початку вчинення кримінального правопорушення досяг домовленості про спільне незаконне заволодіння грошовими коштами шляхом обману жителів міста Києва під приводом перевірки походження грошових коштів працівниками Служби Безпеки України, виконуючи роль кур'єра, тим самим вчинив умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, невстановлена слідством особа, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, реалізуючи злочинний умисел, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного заволодіння чужим майном, перебуваючи у невстановленому слідством місці та час, визначила мобільний номер телефону НОМЕР_1 , який належить потерпілій ОСОБА_12 для подальшого здійснення до неї дзвінка через месенджер «Viber» з метою повідомлення неправдивої інформації щодо перевірки походження грошових коштів, представившись працівниками правоохоронних органів.
Після цього, невстановлена слідством особа 19.02.2026 зателефонувала ОСОБА_12 , використовуючи ефект несподіваності, скориставшись хвилюванням та розгубленим станом потерпілої, повідомила про те, що необхідно перевірити її грошові кошти на їх зв'язок з російською федерацією та запропонувала останній передати грошові кошти, які в неї є в наявності, попередньо встановивши в ході розмови, в сумі 1 070 000,00 грн, 7 754,00 доларів США та 100,00 Євро особі, яка підійде до під'їзду.
ОСОБА_13 , будучи введеною в оману, реально сприймаючи слова невстановленої особи та будучи переконаною в тому, що діє в своїх інтересах та в інтересах держави, оцінивши характер негативних наслідків, які можуть в подальшому настати відносно її зв'язку з російською федерацією у випадку, якщо вона не передасть вказані невстановленою особою грошові кошти, погодилася передати грошові кошти в сумі 1 070 000 грн., 7 754 доларів США та 100 Євро. Отримавши її згоду на передачу грошових коштів, невстановлена особа, повідомила ОСОБА_8 про те, що йому необхідно прибути за адресою проживання потерпілої, яка повинна передати грошові кошти.
Реалізуючи свій злочинний намір, 19.02.2026 у невстановлений слідством час невстановлена слідством особа повідомила ОСОБА_8 про необхідність поїздки за адресою: м. Київ, просп. Європейського Союзу, буд. 10 для отримання грошових коштів від потерпілої.
У подальшому, 19.02.2026 приблизно о 09 год. 20 хв. ОСОБА_8 відповідно до заздалегідь розподілених ролей, прибув за адресою, яку він отримав у ході телефонної розмови від невстановленої слідством особи, де отримав від ОСОБА_12 на вулиці біля будинку, грошові кошти в сумі 1 070 000 грн., 7 754 доларів США (що відповідно курсу НБУ станом на 19.02.2026 становить 335 686,17 грн.) та 100 Євро (що відповідно курсу НБУ становить 5125,77 грн.). Після отримання грошових коштів у потерпілої ОСОБА_8 зник з місця вчинення злочину.
У подальшому, ОСОБА_8 в невстановленому слідстві місці та час, але не пізніше 19.02.2026 відніс вищевказані грошові кошти до невстановленого пункту обміну валют (криптовалют) та перерахував їх на криптогаманець, вказаний невстановленою особою, таким чином, розпорядившись отриманими грошовими коштами на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 1 410 811,94 грн., яка в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та становить особливо великі розміри.
Згідно даних протоколу затримання від 04.03.2026, цього ж дня о 23 год. 38 хв. ОСОБА_8 затримано в порядку ч. 1 ст. 208 КПК України.
04.03.2026 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_8 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану в особливо великих розмірах, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 5 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Подільськогорайонного суду міста Києва від 06.03.2026 задоволено клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 02.05.2026, із можливістю внесення застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400,00 гривень.
Постановою керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_14 від 27.04.2026 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026100060000114 від 24.01.2026 продовжено до трьох місяців.
27.04.2026 слідчий слідчого відділу Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 04.06.2026 строком із визначенням застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 300 гривень.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 29.04.2026 задоволено частково клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , та продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , у межах строку досудового розслідування, а саме до 04.06.2026.
Цією ж ухвалою визначено підозрюваному ОСОБА_8 заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200,00 гривень.
У разі внесення застави, покладено на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом та вимогою;
- не відлучатися за межі міста Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування наведених у клопотанні ризиків переховування від органу досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Такого висновку слідчий суддя обґрунтовано дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на дані про особу ОСОБА_8 , характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_8 строку тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , аніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, конкретні обставини кримінального правопорушення, дійшов висновку про можливість визначення підозрюваному застави у розмірі 499 200, 00 грн.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Доводи, викладені захисником у доповненнях до апеляційної скарги про недоведеність обгрунтованості підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника про відсутність доказів вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину, а також відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, зокрема його суб'єктивної сторони у виді прямого умислу, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Сукупність долучених до клопотання слідчого доказів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Посилання захисника на те, що органом досудового розслідування не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже, ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_8 є необґрунтованими, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, наслідків кримінального правопорушення, а також даних про особу підозрюваного, слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов вірного висновку, що застава саме у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 499 200, 00 грн., здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з чим погоджується і колегія суддів.
При цьому, доводи захисника про те, що ОСОБА_8 раніше не судимий та не притягувався до кримінальної відповідальності, має міцні соціальні зв'язки, характеризується позитивно, має відзнаки, приймав активну участь у волонтерській діяльності, самі по собі не спростовують висновків про існування ризиків у кримінальному провадженні та не є достатніми підставами для відмови у задоволенні клопотання.
На підставі наданих сторонами матеріалів, колегією суддів надано оцінку в сукупності всім обставинам, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбаченим ст. 178 КПК, та на переконання колегії суддів, такі відомості не спростовують висновків про існування ризиків у кримінальному провадженні.
Інші доводи апеляційної скарги з доповненнями захисника ОСОБА_7 висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києвавід 29 квітня 2026 року,- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3