Справа №752/10679/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3481/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
21 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні №420231000000000629 від 22.12.2023 - заступника начальника першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України, Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 березня 2026 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 березня 2026 року задоволено скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 та скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України від 28.02.2025 складене старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 та погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 420231000000000629 від 22.12.2023.
Зобов'язано слідчого, прокурора у кримінальному провадженні №420231000000000629 від 22.12.2023 внести відповідні відомості до ЄРДР.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановитинову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги захисника підозрюваної ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України від 28.02.2025.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною і такою, що підлягає скасуванню внаслідок невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду, а також суттєвим порушенням кримінально-процесуального закону.
Апелянт вказує на те, щораніше означене питання вже вирішувалось Київським апеляційним судом на користь сторони обвинувачення.
Також апелянт зазначає, що перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України, не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ст. 303 ч. 1 п. 10 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, як то встановлено ст. 89 КПК України.
Крім того, під час розгляду такої скарги слідчим суддею не можливо забезпечити принципи безпосередності дослідження показань, речей і документів, передбачений статтею 23 КПК України.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України.
При здійсненні процедури повідомлення про підозру, відповідність змісту письмового повідомлення про підозру ОСОБА_8 вимогам КПК України, слідчим та прокурором дотримані.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, з наведених в ній підстав, пояснення захисника, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши надані матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих до апеляційного суду матеріалів судової справи, слідчим управлінням ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових за № 420231000000000629 від 22.12.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 194 КК України.
28.02.2025 року щодо ОСОБА_8 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.
19.11.2025 року захисник ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 , звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва зі скаргою на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №420231000000000629 від 22.12.2023 року, за ч. 2 ст. 209 КК України від 28.02.2025 року.
10.03.2026 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва задоволено вказану скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 та скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України від 28.02.2025 складене старшим слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 та погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 у кримінальному провадженні № 420231000000000629 від 22.12.2023.
Зобов'язано слідчого, прокурора у кримінальному провадженні №420231000000000629 від 22.12.2023 внести відповідні відомості до ЄРДР.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При постановленні ухвали слідчим суддею було враховано, що відповідно до п. 2 ст. 277 КПК України, повідомлення має містити такі відомості:
1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
4) зміст підозри;
5) правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
7) права підозрюваного;
8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Порядок вручення письмового повідомлення про підозру визначено ст. 278 КПК України, згідно якої вручення письмового повідомлення здійснюється у день його складання слідчим або прокурором.
Як було встановлено під час розгляду справи слідчим суддею суду першої інстанції та в суді апеляційної інстанції, органом досудового розслідування вищезазначених вимог закону щодо змісту підозри інкримінованого особі кримінального правопорушення дотримано не було.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (Влох проти Польщі п. 108).
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagoz v. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
Положення ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 94, п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України дають підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Таку перевірку слідчий суддя здійснює виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду під час постановлення вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Так, слідчим суддею встановлено, що за версією сторони обвинувачення, службові особи АТ «Фармак», у змові зі службовими особами ТОВ Фірма «Волиньфарм», переслідуючи корисливі мотиви та мету отримання надприбутків при здійсненні господарської діяльності: формували заздалегідь завищені вартості оптово-відпускних цін лікарських засобів, вироблених в АТ «Фармак», реалізовували лікарські засоби із завищеними цінами дистриб'ютору ТОВ Фірма «Волиньфарм»; ТОВ Фірма «Волиньфарм», у свою чергу, реалізовувало вказані лікарські засоби лікарняним закладам з націнкою, яка перевищувала 10% граничної постачальницько-збутової надбавки, передбаченої Постановою КМУ від 17.10.2008 р. № 955; вказані дії, направлені на легалізацію грошових коштів державних та місцевих бюджетів, призвели до завдання збитків у сумі 3 149 754,94 грн.
До вказаної протиправної діяльності ОСОБА_8 залучив директор з маркетингу і продаж АТ «Фармак» ОСОБА_11 , якого у свою чергу було залучено службовими особами ТОВ Фірма «Волиньфарм».
Роль ОСОБА_8 (фахівця сектору тендерних продажів відділу тендерних продажів) у інкримінованому злочині полягає у тому, що вона: Згідно посадової інструкції забезпечувала оформлення тендерної документації та забезпечувала документообіг, у зв'язку з чим займалася підготовкою пакету документів та ведення договірної роботи сектору у процедурах закупівлі та відправляла актуальну інформацію контрагентам та клієнтам. Спілкувалась із службовими особами ТОВ Фірма «Волиньфарм», зокрема ОСОБА_12 з приводу умов співпраці. Зокрема, узгоджувала інформацію щодо прайс-листів та «госпітальні програми» знижок АТ «Фармак»; Опрацьовувала звітність щодо «госпітальних» продажів препаратів виробництва АТ «Фармак», яка надходила від ТОВ Фірма «Волиньфарм».
Таким чином, протиправна участь ОСОБА_8 полягала виключно у виконанні свої посадових обов'язків.
При цьому, ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16.06.2025 р. та Київського апеляційного суду від 15.09.2025 р. у справі №752/10679/24 скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_11 .
Колегія суддів Київського апеляційного суду у справі №752/10679/24 від 15.09.2025 р., вказала, що повідомлення про підозру та матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що ОСОБА_11 отримував грошові кошти від ТОВ Фірма «Волиньфарм», чи набував або володів майном отриманим незаконним шляхом, знав, що таке майно прямо і повністю отримано незаконним шляхом або вступав у змову чи мав дружні, товариські чи інші відносин із співробітниками ТОВ Фірма «Волиньфарм» в ході розгляду клопотання не встановлено (відсутні НСРД, інформація з телекомунікаційних мереж, які б засвідчували факт спілкування ОСОБА_11 з представниками ТОВ Фірма «Волиньфарм» та могли б свідчити про якусь змову, відомості по картковим рахункам, що ОСОБА_11 отримував якісь грошові кошти від ТОВ Фірма «Волиньфарм» та інш.), як і відсутні докази того, що AT «Фармак» отримувало від ТОВ Фірма «Волиньфарм» якісь кошти окрім як оплати за поставку лікарських засобів. Вказані операції є результатом законної господарської діяльності Товариства.
Сам зміст повідомлення про підозру свідчить, що ОСОБА_11 у відносинах з ТОВ Фірма «Волиньфарм» діяв з дотриманням законодавства та договірних зобов'язань.
Поставка AT «Фармак» лікарських засобів здійснювалася у відповідності до законодавства України та договірних зобов'язань. Ціна поставки лікарських засобів залежала від замовлення покупця, тобто ТОВ Фірма «Волиньфарм». ТОВ Фірма «Волиньфарм» є окремим суб'єктом господарювання, тому самостійно встановлює та веде цінову політику продажу лікарських засобів. Очевидно, що ОСОБА_13 , як співробітник AT «Фармак» не міг на нього впливати.
Колегія суддів погодилась з висновком слідчого судді, що виходячи із аналізу змісту повідомлення про підозру, який не містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати в можливій причетності ОСОБА_13 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, у стороннього спостерігача виникає обґрунтований сумнів у тому, що безпосередньо ОСОБА_13 якимось чином набув та володів майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, що він знав, що таке майно прямо і повністю одержано злочинним шляхом, що він вступив із кимось у попередню змову для легалізації (відмиванні) майна одержаного злочинним шляхом.
Водночас, перевіряючи обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_8 , під час апеляційного розгляду встановлено, що слідчим суддею вірно визначено, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 сформульовано фактично на підставі тих самих обставин, документів, показань і висновків, що вже були предметом оцінки у рішенні стосовно ОСОБА_11 . У тексті повідомлення про підозру повторюються ті ж фактичні твердження, що стосуються подій, хронології, ролі учасників та нібито економічних збитків, дій, які раніше вже визнано необґрунтованими.
Наявність судового рішення про скасування підозри у провадженні з аналогічними фактичними обставинами є преюдиційною для оцінки наступних дій сторони обвинувачення. Встановлені судом факти не можуть бути проігноровані.
Наявність судових рішень, якими скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_11 за тотожних фактичних даних, свідчить про відсутність нових і достатніх доказів для обґрунтованої підозри ОСОБА_8 .
Згідно повідомлення про підозру ОСОБА_8 інкриміновано легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, а саме набуття та володіння майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчинене особою, яка повинна була знати, що таке майно прямо і повністю одержано злочинним шляхом та вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Однак, слідчим суддею встановлено та не спростовано прокурором під час апеляційного розгляду, що фактичні обставини справи вказують на непричетність ОСОБА_8 до інкримінованого їй злочину. Виклад обставин в повідомленні про підозру не вказує на набуття чи володіння ОСОБА_8 майном, одержаним злочинним шляхом або наявність будь-якої змови з співробітниками ТОВ Фірма «Волиньфарм». При цьому відсутність такої змови, яка вже спростована ухвалою Київського апеляційного суду від 15.09.2025 р.
При цьому, жодних конкретних обставин набуття чи володіння коштами набутими незаконним шляхом ОСОБА_8 підозра не містить.
Відсутні докази того, що ОСОБА_8 отримувала кошти від ТОВ Фірма «Волиньфарм», чи від його службових осіб, чи безпосередньо від державних та місцевих лікарняних закладів. Відповідно, фактичної можливості розпоряджатися коштами, отриманими злочинним шляхом вона не мала. Як і відсутні докази того, що АТ «Фармак» отримувало від ТОВ Фірма «Волиньфарм» грошові кошти, окрім як оплату за поставку лікарських засобів. Вказані операції є результатом законної господарської діяльності Товариства.
Стороною обвинувачення не вказується на будь-яку можливість володіння та фактичного розпорядження ОСОБА_8 грошовими коштами, одержаними незаконним шляхом - 3 149 754,94 грн. чи хоча б частиною вказаних коштів.
Згідно повідомленої підозри, ОСОБА_8 інкримінують вчинення легалізації за попередньою змовою групою осіб. Слідство вказує, що злочинний план тотожних дій по формуванню заздалегідь завищеної вартості оптово-відпускних цін лікарських засобів, вироблених АТ «Фармак» був начебто розроблений спільно з колегою ОСОБА_11 та представниками ТОВ Фірма «Волиньфарм» ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
Проте, стороною обвинувачення жодним чином не обґрунтовується наявність розподілу функцій між особами, фактів попередньої домовленості щодо вчинення злочину. Жодних доказів на підтвердження вищевикладеного стороною обвинувачення не надано.
ОСОБА_8 в АТ «Фармак» обіймала лише посаду фахівця сектору тендерних продажів відділу тендерних продажів. А тому, не могла жодним чином впливати на цінову політику ні АТ «Фармак», ні тим більш, ТОВ Фірма «Волиньфарм».
Таким чином слідчим суддею вірно встановлено, що ОСОБА_8 діяла в межах своїх посадових обов'язків, поставка АТ «Фармак» лікарських засобів здійснювалася у відповідності до законодавства України та договірних зобов'язань, ціна поставки лікарських засобів повністю залежала від замовлення покупця, тобто ТОВ Фірма «Волиньфарм» який є окремим суб'єктом господарювання, який самостійно встановлює та веде цінову політику продажу лікарських засобів. Тому ОСОБА_8 чи інші співробітники АТ «Фармак» не могли на нього впливати, а також відсутність доказів того, що ОСОБА_8 вступала у змову зі службовими особами ТОВ Фірма «Волиньфарм», набувала кошти отримані незаконним шляхом чи володіла коштами отриманими незаконним шляхом, у зв'язку з чим підозра є необґрунтованою.
Стороною обвинувачення не надано слідчому судді жодного доказу на підтвердження обґрунтованості повідомлення про підозру.
Таким чином повідомлення про підозру та матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що ОСОБА_8 отримувала грошові кошти від ТОВ Фірма «Волиньфарм», чи набувала або володіла майном отриманим незаконним шляхом, знала, що таке майно прямо і повністю отримано незаконним шляхом або вступала у змову чи мала дружні, товариські чи інші відносин із співробітниками ТОВ Фірма «Волиньфарм». В ході розгляду скарги не встановлено доказів (відсутні НСРД, інформація з телекомунікаційних мереж, які б засвідчували факт спілкування ОСОБА_8 з представниками ТОВ Фірма «Волиньфарм» та могли б свідчити про якусь змову, відомості по картковим рахункам, що ОСОБА_8 отримувала якісь грошові кошти від ТОВ Фірма «Волиньфарм» та інш.). Відсутні також докази того, що AT «Фармак» отримувало від ТОВ Фірма «Волиньфарм» якісь кошти окрім як оплати за поставку лікарських засобів, вказані операції є результатом господарської діяльності Товариства.
Сам зміст повідомлення про підозру свідчить, що ОСОБА_8 у відносинах з ТОВ Фірма «Волиньфарм» діяла з дотриманням законодавства та договірних умов. Поставка AT «Фармак» лікарських засобів ТОВ Фірма «Волиньфарм» здійснювалась з дотриманням вимог законодавства та договірних зобов'язань.
Зокрема, Договором поставки лікарських засобів №17 від 04.01.2022, передбачались чіткі та конкретні підстави для порядку ціноутворення поставки лікарських засобів, які залежали від повідомлення покупця (ТОВ Фірма «Волиньфарм»). Також, умовами Договору №17 було прямо передбачено, що ціна товару у Тендерній специфікації не може перевищувати оптово-відпускної ціни на відповідні лікарські засоби, задекларованої в Реєстрі оптово-відпускних цін на лікарські засоби, у Реєстрі граничних оптово-відпускних цін (п. 1.7. Договору №17).
Цивільним законодавством визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Державне регулювання цін відповідно до ЗУ «Про ціни і ціноутворення» здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами державної виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
Крім того, існує Антимонопольний комітет України - державний орган, покликаний здійснювати політику сприяння розвитку товарних ринків і конкуренції, забезпечувати державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень.
Поставка AT «Фармак» лікарських засобів здійснювалася у відповідності до законодавства України та договірних зобов'язань. Ціна поставки лікарських засобів залежала від замовлення покупця, тобто ТОВ Фірма «Волиньфарм». ТОВ Фірма «Волиньфарм» є окремим суб'єктом господарювання, тому самостійно встановлює та веде цінову політику продажу лікарських засобів. Очевидно, що ОСОБА_8 як співробітник AT «Фармак» не могла на нього впливати.
В той же час підозра повинна бути обґрунтованою, оскільки закон вимагає, що особа обов'язково повідомляється про підозру передусім за наявності достатніх доказів для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення (п.3 ч.1 ст.276 КПК). Якщо про підозру повідомляється особа у разі обрання щодо неї запобіжного заходу, у клопотанні слідчого також уже мають бути такі достатні докази, оскільки КПК встановлює, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч.2 ст.177 КПК). Підставою для ймовірного висновку про причетність особи до вчинення злочину та повідомлення особи про підозру є також сам собою факт затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення (п.1 ч.1 ст.276 КПК). Цим фактом і обґрунтовується виникнення припущення про вчинення кримінального правопорушення певною особою, яке має бути перевірене під час кримінального процесуального доказування для її спростування або підтвердження та трансформації в обвинувальне твердження, що знайде своє відображення в обвинувальному акті.
Дотримання встановленої правової процедури повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, забезпечувати відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.
При цьому КПК не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення, проте положення п. 3 ч. 1 cт. 276 та п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК в їх системному зв'язку вказують на те, що можливість оскарження повідомлення про підозру пов'язана виключно з питанням її обґрунтованості, тобто достатності доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, а не з будь-якими іншими.
Тобто, під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
Із урахуванням цього, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді виходячи із аналізу змісту повідомлення про підозру, який не містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати в можливій причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення. У стороннього спостерігача виникає обґрунтований сумнів у тому, що безпосередньо ОСОБА_8 якимось чином набула та володіла майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, що вона знала, що таке майно прямо і повністю одержано злочинним шляхом, що вона вступила із кимось у попередню змову для легалізації (відмиванні) майна одержаного злочинним шляхом.
Тому підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування даної ухвали слідчого судді колегія судів не вбачає.
На підставі викладеного, висновок слідчого судді про наявність підстав для задоволення скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_8 ґрунтується на вимогах Закону.
Доводи апеляційної скарги прокурора, з урахуванням наведеного, на даному етапі досудового розслідування, не є визначеною законом підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Разом з тим, з оскаржуваної ухвали слідчого судді, вбачається, що слідчим суддею встановлено відсутнє існування переконливих фактів і інформації, які б свідчили про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 зазначеного кримінального правопорушення
За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому, підстав для її скасування, як вимагає прокурор у апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України, при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 277, 278, 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва 10 березня 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_16 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4