Справа №761/2343/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3626/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
20 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні № 42024040000000371 від 26.08.2024 - прокурора четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2026 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
представників власника майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42024040000000371 від 26.08.2024 про накладення арешту на майно, вилучене 28.05.2025 під час обшуку автозаправної станції за адресою - Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бикова, 10.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024040000000371 від 26.08.2024 та накласти арешт на майно, що є речовим доказом і вилучене за результатами проведення обшуку автозаправної станції за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Бикова, 10, зокрема: чотири резервуари з паливно-мастильними матеріалами, пістолет з надписом «А92», який опломбовано пломбою №0074260, пістолет до заправної колонки інв. №104100098 з надписом «А95», який опломбовано пломбою №0074259, пістолет до заправної колонки інв. №104100099 з надписом «ДП», який опломбовано пломбою №0074256, чорнові записи та бухгалтерські документи, - грошові кошти в сумі 1610 грн., мобільний телефон «Ірhonе 8+», червоного кольору, який належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт, зазначає, що вказана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Апелянт вказує на те, що судом проігноровані ті обставини, що слідчим саме з метою перевірки обставин вчинення кримінального правопорушення та встановлення чи та сама продукція яка вироблена на ТОВ «КРИВБАС-ТРАНС ОЙЛ» траспортується на заправні станції та у подальшому реалізується, винесено постанову про призначення судово-хімічної експертизи та подано на виконання до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса».
Таким чином своїм рішенням суд першої інстанції позбавляє можливості орган досудового розслідування у досягненні мети кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених в ній підстав, думку представників ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , в інтересах власника майна ТОВ «КРИВБАС-ТРАНС ОЙЛ», які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та вважали оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, що Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні № 42024040000000371 від 26.08.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204, ч. З ст. 209 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 27.01.2026 прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучене 28.05.2025 за результатами проведення обшуку автозаправної станції за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бикова, 10, зокрема: чотири резервуари з паливно-мастильними матеріалами, пістолет з надписом «А92», який опломбовано пломбою №0074260, пістолет до заправної колонки інв. №104100098 з надписом «А95», який опломбовано пломбою №0074259, пістолет до заправної колонки інв. №104100099 з надписом «ДП», який опломбовано пломбою №0074256, чорнові записи та бухгалтерські документи, - грошові кошти в сумі 1610 грн., мобільний телефон «Ірhonе 8+», червоного кольору, який належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор послався на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що у провадженні Бюро економічної безпеки України перебувають матеріали кримінального провадження № 72023000310000014 від 14.03.2023 за фактами незаконної діяльності службових осіб ТОВ «КРИВБАСВАГОНЗАВОД» (ЄДРПОУ 38255662), ТОВ «КРИВБАС-ТРАНС-ОЙЛ» (ЄДРПОУ 42647335), ТОВ «КРИВБАСНАФТОПРОДУКТ» (ЄДРПОУ 41772467), ТОВ "НАФТОПРОМСЕРВІС-КР" (ЄДРПОУ 45564524), ТОВ «ТОРГСЕРВІС-КР» (ЄДРПОУ 45548324), ТОВ «КР-ЛОГІСТИК» (ЄДРПОУ 45193191), які за попередньою змовою з невстановленою організованою групою осіб у період з 2023 року по теперішній час, на території міста Кривий Ріг Дніпропетровської області, організували незаконну діяльність, пов'язану з незаконним придбанням, зберіганням, транспортуванням з метою збуту та збутом через мережу підконтрольних автозаправних станцій, незаконно виготовленого пального (бензину та дизельного палива), яке не відповідає вимогам до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ «КРИВБАСВАГОНЗАВОД» (ЄДРПОУ 38255662), ТОВ «КРИВБАС-ТРАНС-ОЙЛ» (ЄДРПОУ 42647335), ТОВ «КРИВБАСНАФТОПРОДУКТ» (ЄДРПОУ 41772467), ТОВ «НАФТОПРОМСЕРВІС-КР» (ЄДРПОУ 45564524), ТОВ «ТОРГСЕРВІС-КР» (ЄДРПОУ 45548324) та ТОВ «КР-ЛОГІСТИК» (ЄДРПОУ 45193191), діючи спільно з організованою групою осіб упродовж 2023-2025 років, здійснювали формування недостовірних документів під час виробництва та реалізації пально-мастильних матеріалів (ПММ) через мережу нелегальних АЗС.
У межах цього кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, детективами БЕБ України 21.05.2025 проведено обшук автозаправної станції, розташованої за адресою - Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бикова, 10, під час якого вилучено: залишки пального у резервуарі № 10420015 з характерним запахом бензину (марки А-92), об'ємом, 3.8 куб.м., залишки пального у резервуарі № 10420016 з характерним запахом бензину (марки А-95), об'ємом 4.88 куб.м., залишки пального у резервуарі № 10420017 з характерним запахом дизельного палива, об'ємом 3.47 куб. м., грошові кошти у сумі 9216 грн, блокнот з чорновими записами, мобільний телефон «Iphone 14 PRO MAX», IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою абонентського номеру НОМЕР_3 .
Вилучені речі постановою детектива від 22.05.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.06.2025 на вказане майно накладений арешт.
У той же час, у провадженні СУ ГУНП у Дніпропетровській області перебували матеріали кримінального провадження № 42024040000000371 від 26.08.2024 за фактами незаконної діяльності групи осіб, які без належних дозвільних документів організували та здійснювали підпільне масове виробництво фальсифікованих паливно-мастильних матеріалів, а саме бензину (підакцизного товару), на території з комплексом спеціально пристосованих нежитлових будівель, споруд та резервуарів за адресою - м. Кривий Ріг, вул. Домобудівна, буд. 14/1, земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:02:214:0060, який у подальшому збували через мережу діючих підконтрольних автозаправних станцій під брендом TOB «КРИВБ АС-TP АНС-ОЙЛ», розташованих на земельних ділянках по вул. Конституційна, 15, мікрорайон 4-й Зарічний, 30-А, вул. Георга Отса, 23, вул. Бикова, 10, вул. Каткова, 10, вул. Соборності, 117, вул. Заозерна, 20-А у м. Кривий Ріг та вул. Елеваторна, 2 у м. Апостолове Криворізького району.
В рамках вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра, слідчими СУ ГУНП у Дніпропетровській області 28.05.2025 проведено обшук автозаправної станції, розташованої за адресою - Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бикова, 10, за результатами якого вилучено: чотири резервуари з паливно-мастильними матеріалами, пістолет з надписом «А92», який опломбовано пломбою №0074260, пістолет до заправної колонки інв. № 104100098 з надписом «А95», який опломбовано пломбою №0074259, пістолет до заправної колонки інв. №104100099 з надписом «ДП», який опломбовано пломбою № 0074256, чорнові записи та бухгалтерські документи, грошові кошти у сумі 1610 грн., мобільний телефон «Iphone 8+», червоного кольору.
Вилучені речі постановою слідчого від 29.05.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 26.06.2025 на вказане майно накладений арешт.
Враховуючи викладені обставини, постановою Генерального прокурора від 18.09.2025 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000371 від 26.08.2024 доручено детективам Бюро економічної безпеки України.
У подальшому, 25.11.2025 матеріали кримінальних проваджень № 42024040000000371 від 26.08.2024 за ч. 1, 2 ст. 204 КК та виділена частина матеріалів з кримінального провадження № 720 23000310000014 від 14.03.2023 за ч. 1, 2 ст. 204, ч. З ст. 209 КК об'єднані в одне провадження - № 42024040000000371 від 26.08.2024.
Згодом, у грудні 2025 року представником ТОВ «КРИВБАС-ТРАНС ОЙЛ» подано до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 26.06.2025.
Ухвалою колегії суддів Дніпровського апеляційного суду від 16.12.2025 скасовано ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 26.06.2025 про арешт майна. Постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку 28.05.2025 за адресою - Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бикова, 10, відмовлено, слідчого зобов'язано повернути майно власникам.
Прокурор у клопотанні звернув увагу, що вказане судове рішення прийняте попри зміну підслідності у кримінальному провадженні, а також без належного повідомлення про розгляд справи детективів БЕБ України та прокурорів Офісу Генерального прокурора.
У зв'язку з цим, вважав, що вказане майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та може бути використане як доказ факту вчинення кримінального правопорушення, а також фактично не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції від 16.12.2025, прокурор просив повторно накласти арешт на майно з метою забезпечення його схоронності.
26.03.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні вказаного клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилучене 28.05.2025 під час обшуку автозаправної станції за адресою - Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бикова, 10.
Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього документи, встановив, що ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 26.06.2025 накладено арешт на майно, вилучене 28.05.2025 слідчими СУ ГУНП у Дніпропетровській області під час обшуку автозаправної станції за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бикова, 10.
Ухвалою колегії суддів Дніпровського апеляційного суду від 16.12.2025 ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 26.06.2025 про арешт майна скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури про арешт майна відмовлено.
Водночас, попри вказані обставини, прокурор фактично повторно ініціює питання накладення арешту на майно, незважаючи на те, що ухвала суду апеляційної інстанції від 16.12.2025, якою скасовано попередню ухвалу про накладення арешту, є остаточною та обов'язковою до виконання.
Повторне звернення з ідентичними підставами та вимогами суперечить положенням КПК України та порушує принцип правової визначеності.
Також слідчий суддя зазначив, що дії прокурора фактично зводяться до незгоди з прийнятим судом апеляційної інстанції рішенням, що набрало законної сили та має статус остаточного.
Таким чином, клопотання не може бути предметом розгляду слідчим суддею, оскільки воно фактично спрямоване на повторне вирішення питання, яке вже остаточно вирішене судом апеляційної інстанції.
Посилання прокурора на зміну підслідності та відсутність у суду апеляційної інстанції відомостей про ці обставини не впливають на правові наслідки ухвали від 16.12.2025. Питання арешту вказаного майна вже було предметом судового перегляду, за результатами якого ухвалено остаточне рішення.
Зазначені прокурором обставини не є нововиявленими обставинами у розумінні КПК та не змінюють правових наслідків ухвали апеляційного суду від 16.12.2025. Оскільки предмет та обґрунтування необхідності арешту залишаються ідентичними, ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та не може бути переглянута шляхом повторного звернення з тотожним клопотанням.
Враховуючи викладене, з метою недопущення необґрунтованого втручання держави у право власності та забезпечення принципу правової визначеності, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався в повній мірі зазначених вимог закону та ухвалив рішення з дотриманням вимог КПК України.
Колегією суддів встановлено, що з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому було досліджено матеріали справи, вислухано доводи прокурора та детектива, позицію представників власників майна, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК Українита Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
На переконання колегії суддів, прокурор при повторному зверненні до слідчого судді із клопотанням про арешт вилученого 28.05.2025 слідчими СУ ГУНП у Дніпропетровській області під час обшуку автозаправної станції за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бикова, 10, майна на яке він просив накласти арешт, належним чином не обґрунтував мету та правову підставу для такого арешту.
Незважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовими доказами вилучене майно, прокурором у клопотанні не доведено відповідність вказаного майна ознакам речових доказів у кримінальному провадженні.
Надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні, не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що на даному етапі досудового розслідування вищевказане майно може бути використане як докази у даному кримінальному провадженні, зокрема було предметом, знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуте кримінально протиправним шляхом або отримане унаслідок вчинення злочину.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Таким чином, арешт на вказане у клопотанні майноне може бути накладений за обставин, викладених в клопотанні прокурора про арешт майна та з метою, яка передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Крім того, як вірно зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, клопотання прокурора про арешт майна фактично спрямоване на повторне вирішення питання, яке вже було вирішене судом апеляційної інстанції. Зокрема, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16.12.2025 скасовано ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 26.06.2025 про арешт даного майна з аналогічних підстав та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку 28.05.2025 за адресою - АДРЕСА_1 , та зобов'язано слідчого повернути майно власникам.
Відтак, питання арешту вказаного майна вже було предметом судового розгляду із постановленням остаточного судового рішення.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на вилучене майно,а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4