Справа №757/10187/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3035/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
19 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні №42025102060000129 від 15.08.2025 - прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року залишено без задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадження № 42025102060000129 від 15.08.2025.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, з доповненнями в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025102060000129 від 15.08.2025, накласти арешт на речові докази, а саме об'єкти нерухомого майна, що належать ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІЗАРД» (код ЄДРПОУ 39496153), а саме:
- нежитлові будівлі, загальною площею 21 663,6 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, будинок 15/15, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2358699480000);
- нежитлова будівля, загальною площею 11 901,5 кв. м, розташована за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, будинок 15/15, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2358695480000);
- нежилий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера «2А», загальною площею 1 044,2 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, будинок 15/15/6 літера 2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2358688780000);
- нежитловий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера «2», загальною площею 1 130,2 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, будинок 15/15/6 літера 2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2358682580000).
Визначити порядок виконання ухвали шляхом заборони державним та приватним нотаріусам, державним реєстраторам, суб'єктам державної реєстрації прав, у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, а також службовим та уповноваженим особам ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІЗАРД» (код ЄДРПОУ 39496153), вчиняти будь-які реєстраційні та/або правочинні дії щодо вищевказаних об'єктів нерухомого майна, зокрема, але не виключно: дії з відчуження, передачі у власність чи користування, поділу, об'єднання, виділу, зміни технічних характеристик, цільового призначення, обтяження (іпотека, застава, сервітут, оренда), а також внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зазначених об'єктів.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вказана ухвала слідчого судді, усупереч вимогам ст. 370 КПК України, є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, оскільки постановлена без належної оцінки доводів сторони обвинувачення, не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні матеріалів кримінального провадження та не відповідає фактичним обставинам, установленим під час досудового розслідування. Зазначена ухвала слідчого судді не ґрунтується на вимогах закону та підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 411 КПК України.
Також апелянт зазначає, що слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не було надано належної оцінки матеріалам кримінального провадження, які підтверджують зв'язок об'єктів нерухомого майна з предметом кримінального правопорушення, їх відповідність ознакам речових доказів, а також наявність реальних ризиків їх відчуження або зміни правового статусу.
В доповненнях до апеляційної скарги апелянт зазначає, що слідчий суддя фактично надав судовим рішенням у господарських справах преюдиціальне значення, якого вони не мають у кримінальному процесі, та на цій підставі відмовив у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження. Таким чином, слідчий суддя підмінив кримінально-процесуальні критерії арешту майна оцінкою цивільно-правових відносин, що є неприпустимим.
Слідчий суддя, посилаючись лише на окремі рішення господарських судів як на безумовне підтвердження правомірності походження та набуття майна, фактично проігнорував існування інших судових проваджень та судових рішень, у тому числі постанови Верховного Суду,якою застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину, що прямо спростовує висновки оскаржуваної ухвали про відсутність кримінально-правових ризиків щодо спірного майна.
Представником ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІЗАРД» - адвокатом ОСОБА_7 , подано письмові заперечення на вказану апеляційну скаргу прокурора, в яких він зазначає, що слідчий суддя правильно встановив, що прокурором не доведено необхідності арешту майна; майно не доведено як речовий доказ; доводи прокурора вже були предметом оцінки господарських судів; законність набуття ТОВ «ФК «ВІЗАРД» права вимоги підтверджена судовими рішеннями; відсутні дані, які б виправдовували втручання держави у право мирного володіння майном.
Також зазначив, що за аналогічним клопотанням ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.01.2026 року у справі № 7'57/2751/26-к відмовлено у задоволенні клопотання про накладання арешту на майно ТОВ "ФК "ВІЗАРД".
При цьому апеляційна скарга прокурора не містить доводів, які б спростовували висновки слідчого судді або свідчили про незаконність оскаржуваної ухвали.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора в підтримку поданої апеляційної скарги,з доповненнями яку останній підтримав з наведених в ній підстав, доводи представника власника майна, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги прокурора та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, з доповненнями та письмові заперечення представника власника майна на вказану апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, з доповненнями прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, що Печерською окружною прокуратурою міста Києва забезпечується нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42025102060000129 від 15.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
В межах даного кримінального провадження, 18.02.2026 прокурор Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме об'єкти нерухомого майна, що належатьТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІЗАРД» (код ЄДРПОУ 39496153), а саме:
- нежитлові будівлі, загальною площею 21 663,6 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, будинок 15/15, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2358699480000);
- нежитлова будівля, загальною площею 11 901,5 кв. м, розташована за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, будинок 15/15, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2358695480000);
- нежилий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера «2А», загальною площею 1 044,2 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, будинок 15/15/6 літера 2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2358688780000);
- нежитловий будинок-колишній наземний склад з підвалом ЦО літера «2», загальною площею 1 130,2 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, будинок 15/15/6 літера 2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2358682580000).
На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор послався на те, що під час досудового розслідування з відкритих джерел, зокрема з Єдиного державного реєстру судових рішень, а також з офіційних електронних майданчиків державних закупівель Prozorro та аукціонів Prozorro.Продажі (SmartTender.biz), встановлено, що 10.12.2015 між ПАТ «ФІДОБАНК» та ТОВ «ВАЙТ ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 39424466) укладено генеральну кредитну угоду № 1092015Г-Ю.
Того ж дня, між ПАТ «ФІДОБАНК» та ТОВ «ВАЙТ ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 39424466) (позичальник) укладено кредитний договір № 1092015Г-Ю-1, який є додатковим договором до генеральної кредитної угоди № 1092015Г-Ю від 10.12.2015, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитну лінію з лімітом у розмірі 119 000 000,00 грн.
Цільове призначення кредитної лінії здійснення платежів (оплати) за договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 09.12.2015 № 2014 та № 2013, посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_8 , які укладені між ПАТ «ФІДОБАНК» та ТОВ «ВАЙТ ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 39424466).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою № 1092015Г-Ю від 10.12.2015 між ПАТ «ФІДОБАНК», як іпотекодержателем, та ТОВ «ВАЙТ ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 39424466), як іпотекодавцем, укладено договори іпотеки № 1092015Г-Ю/1 та № 1092015Г-Ю/2.
Предметом договору іпотеки № 1092015Г-Ю/1 від 10.12.2015 є нерухоме майно - майновий комплекс загальною площею 33 565,1 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15.
Предметом договору іпотеки № 1092015Г-Ю/2 від 10.12.2015 є нерухоме майно - нежилий будинок (колишній наземний склад з підвалом ЦО) загальною площею 2 174,50 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15/6, літера 2.
02.03.2016 між ПАТ «ФІДОБАНК» (первісний кредитор), ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІЗАРД» (код ЄДРПОУ 39496153) (новий кредитор) та ТОВ «ВАЙТ ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 39424466) (боржник) укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги до боржника за генеральною кредитною угодою № 1092015Г-Ю та кредитним договором № 1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015 за плату у розмірі 124 941 305,93 грн.
На підставі рішення Національного банку України від 20.05.2016 № 8 «Про віднесення ПАТ «ФІДОБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.05.2016 № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Відповідно до зазначеного рішення розпочато процедуру виведення ПАТ «ФІДОБАНК» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації.
У подальшому уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ФІДОБАНК» ОСОБА_9 прийнято рішення № 3 від 27.11.2019, згідно з яким до категорії нікчемних віднесено та визнано нікчемним договір відступлення права вимоги від 02.03.2016, укладений між ПАТ «ФІДОБАНК», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІЗАРД» (код ЄДРПОУ 39496153) та ТОВ «ВАЙТ ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 39424466), предметом якого було відступлення прав вимоги за генеральною кредитною угодою № 1092015Г-Ю та кредитним договором № 1092015Г-Ю-1 на суму 124 941 305,93 грн.
Так, наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ФІДОБАНК» № 71 від 26.11.2019 змінено склад комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, створеної наказом № 32 від 25.05.2016 (зі змінами та доповненнями), та надано доручення зазначеній комісії провести перевірку правочинів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, на предмет наявності ознак нікчемності.
За результатами проведеної перевірки комісією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було встановлено, що договір відступлення права вимоги від 02.03.2016, укладений між ПАТ «ФІДОБАНК», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІЗАРД» (код ЄДРПОУ 39496153) та ТОВ «ВАЙТ ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 39424466), не відповідав вимогам законодавства та інтересам банку, у зв'язку з чим рішенням уповноваженої особи ФГВФО № 3 від 27.11.2019 вказаний правочин було віднесено до категорії нікчемних.
Під час перевірки, зокрема, було встановлено: що відступлення прав вимоги за кредитними зобов'язаннями, забезпеченими ліквідним нерухомим майном, було здійснено в період фактичного погіршення фінансового стану банку, напередодні визнання його неплатоспроможним; що умови відступлення не відповідали економічним інтересам банку та принципам збереження його активів, у тому числі з огляду на співвідношення розміру зобов'язань та вартості забезпечувального майна; що здійснена фінансова операція призвела до вибуття з балансу банку економічно цінного активу, що прямо вплинуло на розмір ліквідаційної маси та можливість задоволення вимог вкладників і кредиторів.
У ході перевірки правочинів, проведеної комісією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема під час аналізу договору відступлення права вимоги від 02.03.2016, було досліджено фінансові операції, пов'язані з виконанням зазначеного правочину, а також походження грошових коштів, які мали бути сплачені на користь ПАТ «ФІДОБАНК» у межах укладеного договору.
Під час такої перевірки встановлено, що джерелом коштів, використаних у зв'язку з укладенням договору відступлення права вимоги, були грошові кошти, які перебували у розпорядженні сторін правочину та мали походження з операцій, пов'язаних із банківською діяльністю та/або фінансово-господарською діяльністю пов'язаних юридичних осіб, при цьому фактичний економічний зміст таких операцій не забезпечував реального надходження ліквідних коштів до банку, співмірних із вартістю відступлених прав вимоги та забезпечувального майна.
Комісією Фонду також аналізувалися банківські рахунки сторін правочину, рух коштів за такими рахунками, призначення платежів, взаємозв'язок між платником та отримувачем, а також відповідність здійснених операцій звичайній господарській діяльності. За результатами такого аналізу встановлено, що відповідні фінансові операції не призвели до фактичного покращення фінансового стану банку, а навпаки - створили умови для вибуття з балансу банку економічно цінного активу без адекватного грошового еквівалента.
Окрему увагу під час перевірки було приділено обставинам формування та руху коштів, які декларувалися як плата за відступлення права вимоги, у тому числі їх походженню, часовим інтервалам між зарахуванням та списанням, а також можливій транзитності таких коштів. Встановлені обставини дали підстави для висновку, що відповідні кошти могли мати ознаки формального або внутрішньогрупового обігу, без реального економічного навантаження для сторони, яка набула права вимоги.
У сукупності вказані обставини стали підставою для висновку комісії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про те, що фінансові операції, пов'язані з укладенням договору відступлення права вимоги від 02.03.2016, не відповідали принципам добросовісності, економічної доцільності та збереження активів банку, що, з урахуванням періоду їх вчинення та наслідків для ліквідаційної маси, обґрунтовано було оцінено як підставу для віднесення правочину до категорії нікчемних.
Зазначені висновки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб свідчать про те, що виявлені порушення не носять формального характеру, а стосуються суті фінансово-господарських операцій, їх економічної доцільності та наслідків для банку, що перебуває у стані неплатоспроможності.
Попри це, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб 16.03.2021 проведено електронний аукціон № UA-EA-2021-02-22-000005-b на якому було продано пул активів, які належали ПАТ «ФІДОБАНК», серед якого право вимоги до ТОВ «ВАЙТ ЕНЕРДЖІ» (код ЄДРПОУ 39424466) за генеральною кредитною угодою № 1092015Г-Ю від 10.12.2015, кредитним договором № 1092015Г-Ю-1 від 10.12.2015, договором іпотеки № 1092015Г-Ю/1 від 10.12.2015, реєстровий № 2018 та договором іпотеки № 1092015Г-Ю/2 від 10.12.2015, реєстровий № 2016.
Вказаний актив реалізовано за ціною 8 102 000,00 грн, переможцем аукціону визначено ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» (код ЄДРПОУ 41264766).
Вказане свідчить про кратне знецінення вартості активу, оскільки зобов'язання за генеральною кредитною угодою та кредитним договором первісно були забезпечені іпотекою нерухомого майна, ринкова та заставна вартість якого на момент укладення кредитних та іпотечних договорів забезпечувала кредитні зобов'язання у розмірі 119 000 000,00 грн, що підтверджується умовами договорів та їх цільовим призначенням.
Право вимоги за вказаними зобов'язаннями разом із забезпечувальними іпотечними правами було реалізовано Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у складі пулу активів за ціною 8 102 000,00 грн, що є неспівмірним із первісною вартістю забезпеченого іпотекою нерухомого майна, яким забезпечувались кредитні зобов'язання у розмірі 119 000 000,00 грн, та не відповідає звичайній економічній логіці знецінення активів за відсутності встановлених об'єктивних факторів їх втрати, знищення або істотного фізичного погіршення.
Така суттєва диспропорція вартості одного й того ж забезпеченого активу у різні проміжки часу, за відсутності даних про припинення або істотне зменшення іпотечного забезпечення, різке та критичне падіння ринку нерухомості або інші надзвичайні економічні обставини, не є характерною для звичайних господарських операцій та свідчить про можливе необґрунтоване знецінення активу, порушення принципів належного управління та збереження ліквідаційної маси банку, що, у свою чергу, могло призвести до зменшення обсягу активів, за рахунок яких підлягали задоволенню вимоги вкладників і кредиторів, та створило ризики завдання істотної шкоди охоронюваним законом інтересам.Зазначене свідчить про наявність обґрунтованих підстав вважати, що зменшення вартості активу не є виключно наслідком ринкових процесів, а може бути результатом попередніх протиправних дій або управлінських рішень, що підлягають перевірці в межах досудового розслідування, зокрема із встановленням ролі та відповідальності конкретних службових осіб.
Єдиний майновий комплекс загальною площею 33 565,1 кв. м, розташований за адресою м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15, який раніше виступав цілісним предметом іпотеки та забезпечення кредитних зобов'язань, було поділено на окремі об'єкти, зокрема:
- нежитлові будівлі загальною площею 21 663,6 кв. м;
- нежитлову будівлю загальною площею 11 901,5 кв. м.
Крім того, здійснено поділ нежилого будинку - колишнього наземного складу з підвалом ЦО, загальною площею 2 174,5 кв. м, розташованого за адресою м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15/6 , у результаті чого утворено два самостійні об'єкти нерухомого майна площею 1 130,3 кв. м та 1 044,2 кв. м відповідно.
Під час досудового розслідування було встановлено, що, зокрема, на веб порталі https://rieltor.ua за посиланням https://rieltor.ua/ru/commercials-sale/view/11998456 у 2026 році розміщувалось оголошення про продаж нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15 , що було реалізовано Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у складі пулу активів за ціною 8 102 000,00 грн. У оголошенні про продаж майна було зазначено ціну 15 500 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.01.2026 складає 672 586 850 грн.
Наведені обставини свідчать про істотне знецінення вказаного активу під час його реалізації, оскільки нерухоме майно, яке було відчужене у межах ліквідаційної процедури за ціною 8 102 000,00 грн, у подальшому пропонувалося до продажу за ціною 15 500 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 14.01.2026 становить 669 231 100 грн. Така різниця у вартості одного й того ж об'єкта нерухомості у порівняно короткий проміжок часу не може бути пояснена звичайними ринковими коливаннями та свідчить про реалізацію активу за ціною, яка не відповідала його реальній економічній та ринковій вартості.
Постановою прокурора від 16.01.2026 нежитлові приміщення визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Обґрунтовуючи клопотання прокурором указано, що під час здійснення процедури ліквідації ПАТ «ФІДОБАНК» групою пов'язаних осіб було виведено з активів банку нерухоме майно - майновий комплекс, загальною площею 33 565,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15 (РНОНМ 153150580000) та нежилий будинок - колишній наземний склад з підвалом ЦО, загальною площею 2 174,50 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15/6, літера 2, (РНОНМ 151958080000). Грошові кошти за набуте право вимоги, в тому числі і щодо вказаного нерухомого майна, фактично не перераховувались, оскільки платежі відбувались всередині банку, в якому було введено тимчасову адміністрацію.
Крім того, 24.09.2021 року ПАТ «Фідобанк» було повторно здійснено відчуження права вимоги за кредитними договорами, на переконання органу досудового слідства за заниженою вартістю.
25.02.2026 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва залишено без задоволення вказане клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадження № 42025102060000129 від 15.08.2025.
Колегія суддів звертає увагу, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього документи, врахував, що доводи, на які посилається прокурор, були предметом судового розгляду у господарських справах № 910/4704/16 та № 910/7746/20. Судовими рішеннями у вказаних справах встановлено законність набуття ТОВ «ФК «ВІЗАРД» права вимоги в ПАТ «ФІДОБАНК», в тому числі і права вимоги щодо нерухомого майна, яке є предметом клопотання. Вказані судові рішення набрали законної сили, а отже є обов'язковим для виконання.
Серед іншого, в судових рішеннях у справі № 910/7746/20 встановлено факт повного та належного розрахунку ТОВ «ФК «ВІЗАРД» за придбане право вимоги у ПАТ «ФІДОБАНК», в тому числі і право вимоги щодо відповідного нерухомого майна, що спростовує доводи прокурора про відсутність розрахунку, в тому числі і щодо набутого нерухомого майна, арешт на який просить накласти прокурор.
Таким чином слідчий суддя дійшов висновку, що доводи та обґрунтування прокурора будуються на припущеннях, а правова оцінка наведеним ним обставинам була надана у наведених судових справах, які підтвердили законність набуття ТОВ «ФК «ВІЗАРД» права вимоги за кредитними договорами.
Як вбачається з долученого до клопотання витягу з кримінального провадження № 42025102060000129 від 15.08.2025, в рамках означеного кримінального провадження про підозру не повідомлено жодній особі та відсутні будь-які відомості, які б переконливо свідчили про необхідність накладення арешту на вказане майно, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як прокурор в судовому засіданні не довів та не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності вжиття даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, а тому слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння власника належним йому майном, з викладеного вбачається, що прокурор звернувся передчасно з даним клопотанням та на даному етапі не довів необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для досягнення визначеної ним в клопотанні мети, у зв'язку з чим слідчий суддя вважав за доцільне відмовити у задоволенні клопотання.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався в повній мірі зазначених вимог закону та ухвалив рішення з дотриманням вимог КПК України.
Колегією суддів встановлено, що з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому було досліджено матеріали справи, вислухано доводи прокурора, позицію представника власника майна, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 173 КПК Українислідчий суддя відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Кримінальний процесуальний кодекс Українивимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання прокурора про накладення арешту повинно відповідати вимогам статті 171 КПК України, то слідчий повинен неухильно їх дотримуватися. Так, згідно статті 171 КПК України у клопотанні прокурора повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма також узгоджується з статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, і вірно встановлено слідчим суддею, що у даному провадженні прокурор не навів достатніх підстав вважати, що майно, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно не вбачається.
Таким чином, з викладеного вбачається, що прокурор звернувся передчасно з даним клопотанням та на даному етапі не довівши необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для досягнення визначеної ним в клопотанні мети.
Також, при вирішенні клопотання прокурора про арешт майна, не встановлено доказів, як і не надано таких даних прокурором під час апеляційного розгляду, які б свідчили про необхідність застосування такого виду обмеження права власності з метою уникнення негативних наслідків для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить прокурор, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу, з доповненнями прокурора, з викладеними у ній доводами - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу, з доповненнями прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4