19 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.04.2026 задоволено клопотання прокурора першого відділу управління забезпечення виконання повноважень Генерального прокурора у кримінальному провадженні Департаменту організаційно-контрольної діяльності, правового та аналітичного забезпечення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , та накладено арешт, з метою збереження речових доказів, на майно, яке вилучено за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон Iphone 16 pro, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 у чохлі рожевого кольору;
- мобільний телефон Iphone 17 pro max, imei 1: НОМЕР_4 , imei 2: НОМЕР_5 у чохлі сірого кольору;
- системний блок чорного кольору, виробник VINGA, з наліпкою з тильної сторони з надписами ЗН46001 та ОСОБА_8 ;
- Ipad сірого кольору у чохлі чорного кольору з серійним номером FC9HVMQNC4 без кабелю;
- макбук сірого кольору у прозорому чохлі, модель А3113, серійний номер 63QVK322MJ без кабелю;
- пакування білого кольору з друкованим словами «LAMA CASH»;
Справа № 757/10775/26-к Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/4382/2026 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- пакування від eSim оператора мобільного зв'язку Vodafon з серійним номером НОМЕР_6 з фіскальним чеком про придбання;
- 3 банківські картки (2 Ощадбанк, 1 Монобанк) з номерами НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ;
- флеш накопичувач SPSilicon 8 Gb;
- мобільний телефон Huawei модель SLA-L22 без ідентифікуючих ознак у скляному корпусі.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Апелянт зазначав, що незважаючи на подане клопотання, суд не забезпечив його участь у розгляді клопотання прокурора в режимі відеоконференцзв'язку, а про існування прийнятого рішення стало відомо лише 28.04.2026.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував про порушення слідчим суддею строку розгляду клопотання, передбаченого ч. 6 ст. 173 КПК України, оскільки клопотання прокурора надійшло до суду 20.02.2026, тоді як постановлено ухвалу лише 14.04.2026.
Крім того, представник власника майна не був допущений до участі у розгляді клопотання, а ОСОБА_6 не викликали в судове засідання. Таким чином, сторона захисту була фактично позбавлена можливості брати участь у судовому розгляді, висловити свої заперечення, надати пояснення та реалізувати свої процесуальні права.
Також апелянт вказував, що органом досудового розслідування, в порушення вимог ч. 2 ст. 168 КПК України, вилучено мобільні телефони, ноутбук, системний блок, Ipad та іншу комп'ютерну техніку.
При цьому, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази того, що вилучена техніка є знаряддям кримінального правопорушення, отримана злочинним шляхом або містить на собі сліди злочину, тобто вилучене майно не відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.
Крім того, в матеріалах провадження відсутня постанова про визначення прокурора ОСОБА_7 прокурором у кримінальному провадженні № 42025000000000707 або про включення його до групи прокурорів, що на переконання апелянта, свідчить про звернення до слідчого судді не уповноваженим прокурором.
Власник майна ОСОБА_6 не має процесуального статусу підозрюваного, а клопотання про арешт майна ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджується належними і допустимими доказами.
Також апелянт посилався на здійснення досудового розслідування з порушенням правил підслідності, оскільки, згідно ч. 3 ст. 216 КПК України, досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 200, 212 КК України, здійснюється детективами Бюро економічної безпеки України. Разом з тим, матеріали провадження не містять процесуального рішення Генерального прокурора про визначення підслідності даного кримінального провадження за органами Національної поліції України, що ставить під сумнів законність усіх подальших процесуальних дій у кримінальному провадженні.
Прокурор у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 , який не заперечував проти здійснення судового розгляду без участі прокурора, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 , який в режимі відеоконференцзв'язку просив задовольнити подану апеляційну скаргу та скасувати ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши апеляційні доводи, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що представник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 був повідомлений про дату, час та місце розгляду слідчим суддею клопотання прокурора про арешт майна, та подавав клопотання про відкладення судового засідання, однак клопотання прокурора розглянуто слідчим суддею 14.04.2026 у відсутності власника майна або його представника.
Повний текст оскаржуваної ухвали, згідно даних наявної у справі довідки від 24.04.2026, до електронного кабінету (advocate.golub.ivan@gmail.com) представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 було доставлено 24.04.2026 (а.с. 118), та 29.04.2026 представником ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, оскільки стороні захисту не були відомі мотиви прийнятого рішення до отримання нею повного тексту оскаржуваної ухвали, а відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025000000000707 від 19.08.2026 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 200, ч. 3 ст. 212 КК України.
Згідно даних клопотання, під час досудового розслідування встановлено, що на території України діє злочинна група, учасники якої організували схему легалізації грошових коштів, отриманих від протиправної діяльності, шляхом здійснення систематичного обміну крипто валюти на фіатні кошти, приховуючи свою діяльність, в свою чергу умисно ухилилися від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), чим призвели до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів в особливо великих розмірах.
Як зазначено в клопотанні, в межах досудового розслідування встановлено групу осіб, які, діючи без створення юридичної особи, організували діяльність сервісу обміну криптовалют під брендом «L a m a_ C a s h», в якому можливо здійснити операції з обміну готівкових коштів, віртуальних активів (криптовалюти) та електронних грошей різних платіжних систем, тим самим останні надають можливість здійснювати приховування, зміну форми, легалізацію коштів отриманих від протиправної діяльності з метою приховування їх походження. Учасники групи під час діяльності вказаного сервісу обміну валют не сплатили податків, зборів (обов'язкових платежів) на суму більше 8 000 000 грн., що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів у великих розмірах.
До вчинення кримінальних правопорушень встановлюється причетність ОСОБА_6 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.02.2026 задоволено частково клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у користуванні ОСОБА_6 з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, речей та документів.
Згідно даних протоколу обшуку від 19.02.2026, цього ж дня проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у користуванні ОСОБА_6 , в ході якого було виявлено та вилучено наступне майно:
- мобільний телефон Iphone 16 pro, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 у чохлі рожевого кольору;
- мобільний телефон Iphone 17 pro max, imei 1: НОМЕР_4 , imei 2: НОМЕР_5 у чохлі сірого кольору;
- системний блок чорного кольору, виробник VINGA, з наліпкою з тильної сторони з надписами ЗН46001 та ОСОБА_8 ;
- Ipad сірого кольору у чохлі чорного кольору з серійним номером FC9HVMQNC4 без кабелю;
- макбук сірого кольору у прозорому чохлі, модель А3113, серійний номер 63QVK322MJ без кабелю;
- пакування білого кольору з друкованим словами «LAMA CASH»;
- пакування від eSim оператора мобільного зв'язку Vodafon з серійним номером НОМЕР_6 з фіскальним чеком про придбання;
- 3 банківські картки (2 Ощадбанк, 1 Монобанк) з номерами НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ;
- флеш накопичувач SPSilicon 8 Gb;
- мобільний телефон Huawei модель SLA-L22 без ідентифікуючих ознак у скляному корпусі.
Постановою слідчого старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 від 19.02.2026 вилучене вищевказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
20.02.2026 прокурор першого відділу управління забезпечення виконання повноважень Генерального прокурора у кримінальному провадженні Департаменту організаційно-контрольної діяльності, правового та аналітичного забезпечення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 19.02.2026 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон Iphone 16 pro, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 у чохлі рожевого кольору;
- мобільний телефон Iphone 17 pro max, imei 1: НОМЕР_4 , imei 2: НОМЕР_5 у чохлі сірого кольору;
- системний блок чорного кольору, виробник VINGA, з наліпкою з тильної сторони з надписами ЗН46001 та ОСОБА_8 ;
- Ipad сірого кольору у чохлі чорного кольору з серійним номером FC9HVMQNC4 без кабелю;
- макбук сірого кольору у прозорому чохлі, модель А3113, серійний номер 63QVK322MJ без кабелю;
- пакування білого кольору з друкованим словами «LAMA CASH»;
- пакування від eSim оператора мобільного зв'язку Vodafon з серійним номером НОМЕР_6 з фіскальним чеком про придбання;
- 3 банківські картки (2 Ощадбанк, 1 Монобанк) з номерами НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 ;
- флеш накопичувач SPSilicon 8 Gb;
- мобільний телефон Huawei модель SLA-L22 без ідентифікуючих ознак у скляному корпусі.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.04.2026 задоволено клопотання прокурора першого відділу управління забезпечення виконання повноважень Генерального прокурора у кримінальному провадженні Департаменту організаційно-контрольної діяльності, правового та аналітичного забезпечення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , та накладено арешт на вищевказане майно.
Із висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вищевказане майно може містити сліди кримінальних правопорушень або інші відомості, які мають значення для встановлення обставин злочинів, та відповідає ознакам речових доказів, передбаченим ст. 98 КПК України, а тому наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, втрачене, знищене, відчужене чи передане.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно ОСОБА_6 з дотриманням вимог закону, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про невідповідність вилученого майна критеріям речових доказів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки клопотання прокурора в повній мірі відповідає вимогам КПК України, та встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вилучене майно може містити інформацію та матеріали, що мають значення для кримінального провадження та може бути використана як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою його збереження.
Крім того, постановою слідчого старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 від 19.02.2026 вилучене вищевказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Твердження представника власника майна про те, що ОСОБА_6 не має процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання, оскільки, з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
На даному етапі провадження слідчий не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Наявні на момент розгляду клопотання відомості не перешкоджають накладенню арешту на майно за наведених стороною обвинувачення підстав, та на даному етапі досудового розслідування сукупність долучених до клопотання матеріалів є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, вилученого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Крім того, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі причетність ОСОБА_6 .
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Викладені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності в матеріалах провадження постанови про визначення прокурора ОСОБА_7 прокурором у кримінальному провадженні № 42025000000000707 та про включення його до групи прокурорів, є безпідставними, оскільки в матеріалах провадження міститься копія постанови Генерального прокурора від 09.01.2026 про зміну групи прокурорів, якою визначено склад прокурорів, в перелік яких входить прокурор першого відділу управління забезпечення виконання повноважень Генерального прокурора у кримінальному провадженні Департаменту організаційно-контрольної діяльності, правового та аналітичного забезпечення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 (а.с. 108).
Посилання апелянта щодо здійснення досудового розслідування з порушенням правил підслідності, оскільки, на думку захисника, досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 200, 212 КК України, здійснюється детективами Бюро економічної безпеки України, фактично стосуються питань оцінки належності та допустимості зібраних у справі доказів. Однак з'ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді клопотання про арешт майна та підлягають перевірці судом під час розгляду кримінального провадження по суті.
Колегією суддів не встановлено недотримання прокурором вимог ст.ст. 171, 172 КПК України при зверненні із клопотанням про арешт майна, які б слугували підставою для відмови у його задоволенні.
Крім того, доводи апелянта про порушення слідчим суддею строку розгляду клопотання, передбаченого ч. 6 ст. 173 КПК України, не є підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Клопотання представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 квітня 2026 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3