22 травня 2026 року справа №320/14869/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Котон Трейд" до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний Суд" звернулось Приватне підприємство "Котон Трейд" з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 16.03.2023 року №26686/32664731/2 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №16 від 20.01.2023, поданої на реєстрацію Приватним підприємством "Котон Трейд";
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №16 від 20.01.2023, складену Приватним підприємством "Котон Трейд" датою її первинного подання ПП "Котон Трейд" на реєстрацію 20.01.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення комісії Державної податкової служби України від 16.03.2023 №26686/32664731/2, прийняте за результатами розгляду скарги щодо відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Позивач наполягає на тому, що податкова накладна №16 від 20.01.2023 була складена ним у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства України, за реальним фактом здійснення господарської операції та у визначений законом строк. Позивач вказує, що всі необхідні документи, які підтверджують правомірність формування податкових зобов'язань та реальність здійсненої операції, були належним чином оформлені та надані контролюючому органу в межах процедури, визначеної для відновлення реєстрації податкової накладної.
Позивач наголошує на тому, що податкові органи не мали правових підстав для зупинення, а в подальшому і для відмови в реєстрації зазначеної податкової накладної, оскільки наданий пакет документів є вичерпним, повним та цілком достатнім для прийняття позитивного рішення за результатами автоматизованого моніторингу або адміністративного оскарження. На думку позивача, оскаржуване рішення винесене без належного дослідження наданих письмових пояснень та копій первинних документів, що призвело до безпідставного обмеження прав платника податків на своєчасне відображення результатів господарської діяльності в інформаційних системах ДПС. Оскільки досудовий порядок врегулювання спору шляхом подання скарги не привів до відновлення порушеного права, а рішення регіонального рівня було залишене без змін, позивач вважає звернення до суду єдиним ефективним способом захисту своїх законних інтересів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк усунення недоліків позову, протягом якого позивачу необхідно було надати позовну заяву (примірник для суду) у паперовій формі із належним чином засвідченими доказами у паперовій формі; надати докази направлення на адресу відповідачів листом з описом вкладення копії позовної заяви та доданих до неї документів.
05.01.2024 канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача про усунення недоліків позову разом із доказами, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 22.05.2023 та усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
01.02.2024 канцелярією суду зареєстровано відзиви на позовну заяву від ДПС України та Головного управління ДПС у м. Києві, в яких відповідачі заперечують проти позовних вимог у повному обсязі та вважають їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Головне управління ДПС у м. Києві зазначає, що ним не приймалося оскаржуване рішення від 16.03.2023 №26686/32664731/2 про відмову в реєстрації податкової накладної, оскільки вказане рішення за результатами розгляду скарги було прийняте ДПС України, і ГУ ДПС у м. Києві не може бути суб'єктом його прийняття. При цьому регіональним органом наголошено, що Комісія ГУ ДПС у м. Києві за результатами автоматизованого моніторингу раніше прийняла рішення №8324876/32664731 від 23.02.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної №16 від 20.01.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою для такої відмови слугувало надання платником податків документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття контролюючим органом позитивного рішення. Головне управління ДПС у м. Києві підкреслює, що при прийнятті рішень комісія керувалася нормами Конституції України, Податкового кодексу України, Постанови КМУ №1165 та наказу Міністерства фінансів України №520. Посилаючись на норми чинного законодавства, ГУ ДПС у м. Києві вказує на обов'язок платника своєчасно та належно реєструвати податкові накладні в електронній формі на дату виникнення податкових зобов'язань, а також зазначає визначений нормативно-правовими актами перелік первинних, розрахункових та інших документів, які мають надаватися для підтвердження реальності операцій у разі зупинення такої реєстрації.
Державна податкова служба України у своєму відзиві акцентує увагу на тому, що обов'язковою умовою для визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправним є доведеність позивачем реального порушення його конкретних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо цим рішенням на момент звернення до суду. За позицією ДПС України, оскаржуване рішення від 16.03.2023 №26686/32664731/2, яким залишено скаргу позивача без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня - без змін, було прийнято в межах процедури досудового врегулювання податкового спору. Стверджується, що таке рішення за результатами адміністративного оскарження само по собі не створює, не змінює і не припиняє будь-яких прав чи обов'язків для позивача, не має на них безпосереднього впливу та не позбавляє платника можливості захистити свої права в судовому порядку шляхом оцінки судом первинних доводів, а тому воно не є юридично значимим.
Крім того, відповідачі наголошують на необхідності дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи та рівності учасників судового процесу. ДПС України зазначає, що дослідження судом тих первинних документів позивача, які не подавалися на розгляд комісії контролюючого органу та не ставали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, є безпідставним розширенням предмета доказування, надає позивачу додаткові переваги та порушує межі перевірки дій контролюючого органу, які мають оцінюватися виключно в тих умовах, у яких рішення фактично приймалось. Також відповідачі вказують на неприпустимість втручання суду в дискреційні повноваження податкового органу. За позицією відповідачів, право адміністративного розсуду при визначенні правильності дослідження документів та реєстрації податкових накладних належить виключно контролюючому органу. Посилаючись на Порядок №1246, ДПС України стверджує, що навіть у разі набрання судовим рішенням законної сили, контролюючий орган зобов'язаний провести повторну перевірку визначених документів. Відтак, позовна вимога про зобов'язання зареєструвати податкову накладну є передчасною та неправомірною, оскільки належним способом захисту, у разі встановлення протиправності рішень, могло б бути лише зобов'язання повторно розглянути питання щодо реєстрації податкових накладних. На підставі викладеного відповідачі просять суд відмовити в задоволенні позову повністю.
08.02.2024 через підсистему "Електронний Суд" позивачем подано відповідь на відзив, в якому позивач повністю заперечує проти доводів відповідачів, викладених у відзивах на позовну заяву, та наполягає на задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Позивач наголошує на тому, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах покладається виключно на відповідача як суб'єкта владних повноважень, відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. На думку позивача, оскаржувані рішення податкового органу не містять належного обґрунтування та не дають чіткого і зрозумілого уявлення про конкретні фактичні обставини, підстави та мотиви, за яких стосовно платника податків були прийняті такі негативні рішення про відмову в реєстрації.
Крім того, позивач вказує на очевидну непослідовність дій та рішень контролюючого органу, що, за його переконанням, грубо порушує загальноправовий принцип "належного урядування". На підтвердження цієї позиції позивач звертає увагу суду на той факт, що хоча комісія податкового органу визнала діяльність підприємства такою, що не відповідає критеріям ризиковості платника податку, вона все одно прийняла рішення від 16.03.2023 про відмову в реєстрації податкових накладних. Водночас підприємство зазначає, що вже наступного дня одна із зазначених податкових накладних, реєстрація яких була одночасно зупинена, все ж була успішно зареєстрована самим контролюючим органом. Такі суперечливі дії, на думку позивача, свідчать про відсутність об'єктивного підходу та чітких критеріїв оцінки документів платника з боку відповідачів, що додатково підтверджує протиправність оскаржуваного рішення та безпідставність висловлених податковими органами заперечень.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 позовну заяву залишено без руху. Ухвалено, що протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання уточненої позовної заяви, в якій уточнити, яке саме рішення є предметом оскарження - рішення комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у м. Києві про відмову у реєстрації податкової накладної чи рішення комісії центрального рівня Державної податкової служби України, прийняте за результатами розгляду скарги на рішення регіонального органу, зазначивши правильні реквізити оскаржуваного рішення (із доказами її направлення відповідачам).
28.11.2025 через підсистему "Електронний Суд" від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач звертає увагу суду, що на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 про залишення позовної заяви без руху, ним у встановлений строк подано уточнену позовну заяву, у зв'язку з чим змінилися самі позовні вимоги. У межах уточнених позовних вимог позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві від 16.03.2023 №26686/32664731/2 про відмову в реєстрації в ЄРПН податкової накладної №16 від 20.01.2023. Крім того, позивач визначив вимогу зобов'язального характеру та просить суд зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №16 від 20.01.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання платником на реєстрацію.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач наголошує, що оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є протиправним, необґрунтованим та таким, що прийняте без урахування фактичних обставин здійснення господарської діяльності та за наявності повного пакета належним чином оформлених первинних документів.
Позивач вказує, що підставою для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №16 від 20.01.2023 року слугувало загальне та формальне твердження податкового органу про надання платником податків документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття позитивного рішення комісією. Позивач заперечує проти цих доводів відповідача та зазначає, що після зупинення реєстрації податкової накладної ним у межах визначеного законодавством строку було подано деталізовані письмові пояснення та вичерпний перелік копій документів, які відображають весь ланцюг реальної господарської операції з поставки товару (тканини/брезенту) на адресу контрагента ТОВ "Центр текстиль Україна". На підтвердження правомірності формування податкових зобов'язань та реальності операції позивач надав копії контракту з іноземним постачальником "Eco Plus Trading LLC", додаткових угод, документів про оплату та розмитнення імпортованого товару, паспортів якості від виробника, договору поставки з покупцем, рахунків-фактур, видаткових накладних, складських та транспортних документів, а також документів на підтвердження наявності матеріально-технічної бази (договору оренду приміщень) та трудових ресурсів (штатного розкладу й табеля обліку робочого часу).
Позивач наголошує на тому, що податкове законодавство, зокрема Порядок №1165 та Наказ Міністерства фінансів України №520, чітко визначає право платника подати єдиний пакет документів для декількох однотипних операцій, і надані підприємством пояснення повністю відповідали цим критеріям. Позивач стверджує, що оскаржуване рішення про відмову в реєстрації було винесене податковим органом без реального та всебічного дослідження цих документів, а контролюючий орган вищого рівня під час розгляду скарги формально продублював висновки регіональної комісії. З огляду на повну відповідність податкової накладної вимогам Податкового кодексу України та повне підтвердження господарської операції первинними документами, позивач просить суд скасувати рішення про відмову в реєстрації та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №16 від 20.01.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 продовжено розгляд справи №320/14869/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не звертались. З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Приватне підприємство "Котон Трейд" (ідентифікаційний код 32664731, місцезнаходження: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 24, кв. 20) є юридичною особою приватного права, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.10.2003, номер запису 10701200000002727.
Видами господарської діяльності позивача за КВЕД є:
46.90 Неспеціалізована оптова торгівля
32.50 Виробництво медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів
47.74 Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах
49.41 Вантажний автомобільний транспорт
Судом встановлено, що в межах своєї господарської діяльності позивачем (Постачальник) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр текстиль Україна" (Замовник) договір поставки №1/06 від 01.06.2022 (а.с. 73-74), за умовами якого Постачальник зобов'язався у порядку та на умовах, що визначені цим договором передати у власність Замовника товар, а Замовник прийняти та оплатити товар (брезент водовідштовхуючий та брезент вогнетривкий) у порядку та в строки і на умовах, які передбачені договором. Згідно з пунктом 3.1 договору вартість товару визначається у видатковій накладній/рахунку-фактурі за кожну одиницю товару, а пункт 3.4 договору передбачає оплату протягом 45 банківських днів з дня отримання товару.
На виконання умов вказаного договору, відповідно до рахунку-фактури №СФ-011 від 20.01.2023 (а.с.75), позивачем було відвантажено на адресу ТОВ "Центр текстиль Україна" товар загальною вартістю 2 537 902,80 грн (у тому числі ПДВ 422 983,80 грн), що підтверджується видатковою накладною №РН-014 від 20.01.2023 (а.с. 76) та довіреністю на отримання цінностей №12 від 20.01.2023 (а.с. 77).
Зазначений товар раніше був імпортований позивачем від іноземного постачальника "Eco Plus Trading LLC" (USA) за контрактом №6 від 26.03.2018 (а.с. 57-60) (з урахуванням додаткової угоди №3 від 01.11.2021 (а.с.61)) та розмитнений на митній території України 19.01.2023, що підтверджується документами про оплату та розмитнення товару (а.с. 62-70) та паспортом якості від виробника (а.с. 71-72).
Транспортування та доставка відвантаженого товару покупцеві здійснювалися залученим перевізником ФОП ОСОБА_1 на підставі договору-заявки№20/01/23 на автоперевезення вантажним транспортом від 20.01.2023 (а.с. 80), товарно-транспортної від накладної №РН-14 від 20.01.2023 (а.с.78-79), акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №7 від 20.01.2023 згідно з договором №20/01/23 від 20.01.2023 (а.с. 81). Оплата за поставлену партію товару була повністю перерахована покупцем на рахунок позивача частинами у період з 23.01.2023 по 14.02.2023, що відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361 та відповідних платіжних документах.
За правилом першої події, визначеним пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, позивачем 20.01.2023 складено податкову накладну №16 (а.с. 24-25) на суму 2 537 902,80 грн (в т.ч. ПДВ 422 983,80 грн) та направлено її в електронній формі для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Згідно з квитанцією від 13.02.2023 (а.с. 46), вказана податкова накладна була прийнята контролюючим органом, однак її реєстрацію зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що платник податку відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку Додатково повідомлено: показник "D"=2488%, "Р"=799885,59. Платнику було запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
З метою відновлення реєстраційного процесу, позивач 13.02.2023 направив через систему електронного зв'язку повідомлення про надання письмових пояснень (а.с. 49) та пакет копій первинних документів, що підтверджували реальність здійснення операції (включаючи контракт з імпортером, митні декларації, договір поставки, рахунки, видаткову накладну, ТТН, документи про оплату, сертифікати якості виробника, а також договори оренди складських приміщень і документи про наявність трудових ресурсів), яке було отримано податковим органом згідно з квитанцією №2 від 16.02.2023 (а.с. 48).
У поясненнях позивачем вказано, що основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля товарами медичного призначення, левову частку яких на момент надання пояснень складає імпортована медична марля, а також одноразові медичні простирадла і спанбонд від вітчизняних виробників. Для забезпечення безперебійної діяльності підприємства задіяні такі працівники: директор і засновник ОСОБА_2 (призначена згідно з наказом №1 від 03.10.2003), до обов'язків якої входить проведення маркетингових досліджень внутрішнього ринку, пошук постачальників та імпортерів, а також розробка стратегії просування товарів; та ОСОБА_3 (прийнята на посаду згідно з наказом №2 від 01.07.2004, з 01.06.2022 має статус інваліда 3-ї групи, що передбачає нарахування ЄСВ у розмірі 8,41%), яка відповідає за оформлення первинної документації, ведення бухгалтерського та податкового обліку.
Позивач зазначає, що у 2022 році підприємством було відкрито новий комерційний напрямок - імпорт тканин, зокрема вогнетривкого та водовідштовхувального брезенту, призначеного для забезпечення потреб Збройних Сил України (ЗСУ) та Міністерства надзвичайних ситуацій (МНС) України. Просуванням вказаної імпортної продукції на вітчизняному ринку з 02.07.2022 займається залучений сумісник на умовах неповного робочого часу - ОСОБА_4 (прийнятий згідно з наказом №3-к від 01.07.2022).
Для забезпечення повноцінного робочого процесу персонал використовує засоби телефонного та інтернет-зв'язку оператора "Київстар", комп'ютерну техніку, а також має доступ до спеціалізованих онлайн-сервісів для подання електронної звітності через ПП "Софія ІТ" (код ЄДРПОУ 35912105).
Згідно з поясненнями платника, більша частина продукції завозиться безпосередньо під конкретні замовлення оптових покупців, а залишки товарних запасів зберігаються у спеціально орендованому складському приміщенні на підставі Договору оренди №1 від 15.06.2016 (на підтвердження чого надано акт за січень 2023 року від 31.01.2023 та платіжний документ від 31.01.2023). З метою здійснення завантажувально-розвантажувальних робіт, а також для транспортування невеликих партій товару на короткі відстані підприємством укладено договір №2 від 01.10.2020; в інших випадках покупці здійснюють самовивіз продукції власним транспортом, а для доставки значних партій товарів залучаються сторонні професійні перевізники. Одним із найбільших покупців імпортованих тканин є Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр текстиль Україна" (код ЄДРПОУ 44792182).
Щодо безпосереднього ланцюга операції за спірною податковою накладною, позивач вказує, що 20.01.2023 на адресу ТОВ "Центр текстиль Україна" було відвантажено товар - тканину брезентову водовідштовхувальну та вогнетривку для потреб ЗСУ та МНС - на загальну суму 2 537 902,80 грн (у тому числі ПДВ склав 422 983,80 грн). Операція проведена на виконання договору поставки №1/06 від 01.06.2022, рахунку-фактури №11 від 20.01.2023, видаткової накладної №14 від 20.01.2023 та довіреності №12 від 20.01.2023. Доставка продукції покупцеві здійснювалася залученим автомобільним транспортом ФОП ОСОБА_1 на підставі договору-заявки, акта виконаних робіт та товарно-транспортної накладної. За фактом цього відвантаження підприємством було складено податкову накладну №16 від 20.01.2023.
Позивач наголошує, що відповідно до пункту 3.4 договору поставки, відвантажений товар був повністю оплачений покупцем грошовими коштами у безготівковій формі, які надходили на рахунок підприємства частинами у наступні дати: 23.01.2023 - 337 902,80 грн; 24.01.2023 - 170 000,00 грн; 25.01.2023 - 100 000,00 грн; 26.01.2023 - 70 000,00 грн; 27.01.2023 - 120 000,00 грн; 30.01.2023 - 100 000,00 грн; 31.01.2023 - 100 000,00 грн; 01.02.2023 - 300 000,00 грн; 02.02.2023 - 100 000,00 грн; 03.02.2023 - 100 000,00 грн; 06.02.2023 - 4 000,00 грн; 07.02.2023 - 200 000,00 грн; 08.02.2023 - 50 000,00 грн; 09.02.2023 - 450 000,00 грн; 10.02.2023 - 100 000,00 грн; 13.02.2023 - 100 000,00 грн; 14.02.2023 - 100 000,00 грн.
Стосовно легального походження реалізованого товару позивач зазначає, що вказана брезентова тканина була імпортована ним на підставі зовнішньоекономічного контракту №6 від 26.03.2018 та відповідного інвойсу, за митною декларацією ГМД-23UA10016023130405 на загальну суму 141 655,58 доларів США. Розрахунки з іноземним постачальником здійснювалися валютними платежами: 20.12.2022 - 60 000,00 доларів США; 24.01.2023 - 56 655,58 доларів США; 30.01.2023 - 25 000,00 доларів США. Факт належної сплати імпортного ПДВ до бюджету підтверджується офіційним витягом у розрізі операцій із Системи електронного адміністрування (СЕА) ПДВ за 19.01.2023, а відповідність технічним характеристикам - паспортами якості товару від виробника.
За результатами розгляду наданих пояснень та документів, комісія регіонального рівня - Головне управління ДПС у м. Києві 23.02.2023 прийняла рішення №8324876/32664731 (а.с. 109-110) про відмову в реєстрації податкової накладної №16 від 20.01.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних з мотивів ненадання або складення з порушенням законодавства документів платника. Графа "Додаткова інформація" є незаповненою.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ПП "КОТТОН ТРЕЙД" 09.03.2023 скористалося правом на досудове врегулювання спору та подало до Державної податкової служби України скаргу (а.с. 111) на рішення комісії регіонального рівня, до якої долучило розширені письмові пояснення та копії документів, що засвідчували правомірність господарської операції та фінансово-господарський стан підприємства.
У розширених поясненнях позивач додатково деталізував специфіку своєї господарської діяльності, зазначивши, що марля медична, яка становить основу його імпорту, відноситься до категорії критичного імпорту, поставки якого безперебійно забезпечувалися підприємством як під час пандемії, так і в умовах чинного воєнного стану. Окрім вогнетривкого та водовідштовхувального брезенту, у межах розширення комерційних напрямків у 2022 році підприємством було також розпочато імпорт бязі та камуфляжу. Позивач уточнив коло своїх споживачів, вказавши, що закуплені текстильні товари реалізуються не лише торговим організаціям, а й безпосередньо вітчизняним виробникам для подальшої переробки. З метою підтвердження реальності та прозорості використання своїх складських потужностей підприємство наголосило, що інформація про орендоване згідно з договором від 15.06.2016 приміщення була належним чином та у встановленому порядку задекларована перед органами державної податкової служби шляхом подання повідомлення про об'єкти оподаткування за формою №20-ОПП.
Окремим доводом розширених пояснень платника податків став детальний аналіз його фінансово-економічних показників та стану розрахунків із бюджетом. Позивач повідомив контролюючий орган про специфіку оподаткування імпортованих ним товарів, вказуючи, що при ввезенні тканин на митну територію України за ставкою ПДВ 20% митними органами системно приймалися рішення про збільшення митної вартості, що суттєво підвищувало фінансове навантаження на підприємство у вигляді додаткових сум ПДВ, які фактично сплачувалися до бюджету коштами на митниці. Водночас медична марля імпортується за зниженою ставкою ПДВ 7%, а її подальша реалізація на внутрішньому ринку здійснюється без нарахування цього податку у зв'язку із застосуванням податкової пільги за кодом №14060544. Наслідком такої розбіжності у ставках оподаткування та коригувань митної вартості стало те, що у 2022 році підприємством через митні платежі було авансовано (зайво сплачено) до державного бюджету понад 846 000,00 грн, що безпосередньо відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 6415.
Крім того, позивач навів обставини виконання своїх зобов'язань зі сплати податку на прибуток, зазначивши, що за результатами фінансово-господарської діяльності у 2022 році підприємством було задекларовано та отримано чистий прибуток у розмірі 2 513 500,00 грн. Із вказаної суми прибутку платником було повністю нараховано та сплачено до бюджету податок на прибуток у розмірі 452 430,00 грн, що підтверджується даними офіційного Балансу (Форма №1-м) станом на 31.12.2022 та Звіту про фінансові результати (Форма №2-м). На підтвердження своєї загальної податкової добросовісності позивач також додатково надав контролюючому органу довідку про повну відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, копії відповідних податкових декларацій, фінансову звітність, квитанції про приймання звітів та офіційні витяги з Єдиного реєстру податкових накладних.
Судом також встановлено, що в межах спірних правовідносин та під час процедури зупинення реєстрації податкових накладних, комісією регіонального рівня - Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято рішення від 09.03.2023 №46376 про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (а.с. 93), яким позивача було віднесено до переліку ризикових платників податків на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1165. Дане рішення мотивоване висновками контролюючого органу про наявність в органах ДПС податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарських операцій, зазначених у поданих платником на реєстрацію документах.
За результатами розгляду скарги позивача комісія Державної податкової служби України з питань розгляду скарг 16.03.2023 прийняла рішення №26686/32664731/2 (а.с. 114), яким скаргу позивача залишила без задоволення, а рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23.02.2023 - без змін. Підставою для відмови за результатами розгляду скарги було зазначено ненадання копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів, зберігання, транспортування, розвантаження продукції та складських документів.
Не погоджуючись з рішенням про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з абзацами 1-3 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Абзацом 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Відповідно до абзаців 9-10 пункту 201.10 статті 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України (абзац 15 пункту 201.10 статті 201 ПК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246).
Відповідно до пункту 8 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.
Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі квитанція).
Пунктом 14 Порядку №1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.
Згідно з пунктом 15 Порядку №1246 у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.
У разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку (пункт 17 Порядку №1246).
Водночас положеннями пункту 201.16 статті 201 ПК України регламентовано, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Відповідно до пунктів 7-8 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.
Пунктами 10-11 Порядку №1165 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Отже, з вищенаведених норм вбачається, що після надсилання платником податку складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДПС України, в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (абзац 2 пункту 25 Порядку №1165).
Як встановив суд, підставою для зупинення реєстрації спірної податкової накладної у квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 13.02.2023 зазначено те, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної №16 від 20.01.2023 в ЄРПН зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в ЄРПН, відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Додатково повідомлено: показник "D"=2488%, "Р"=799885,59. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
З цього приводу суд звертає увагу на те, що пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість (Додаток 1 до Порядку №1165), передбачає, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Для вирішення спору судом враховано висновки Верховного Суду у постанові від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 у подібних правовідносинах, відповідно до яких при вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій з огляду на правове регулювання характеру цих відносин мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.
Так, у затвердженій формі рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку передбачено необхідність зазначення контролюючим органом однієї із двох підстав для прийняття такого рішення, а саме: у зв'язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності або з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів.
При цьому, в оскаржуваному рішенні контролюючий орган не вказав, на підставі чого було прийнято таке рішення, в рядку "Додаткова інформація" не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції. Натомість контролюючим органом в якості підстави відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку зазначено: ненадання платником податку копій первинних документів щодо придбання/постачання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, актів приймання-передачі товарів, накладних та розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків, документів стосовно підтвердження відповідності продукції, наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Отже, оспорюване рішення не містить обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податку відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 05.01.2021 у справі №640/11321/20.
Водночас надіслані позивачу квитанції містять вимогу щодо надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
Тобто, у квитанціях про зупинення реєстрації податкової накладної відсутня інформація, які саме документи необхідно було надати позивачем до контролюючого органу для реєстрації податкових накладних, що фактично ставить платника податку у стан невизначеності у питанні документального спростування існуючих на думку відповідача ризиків.
Попри це, позивач намагався виконати вимоги контролюючого органу щодо подання документів для відновлення реєстраційного процесу. Так, подією, з якою пов'язано складення спірної податкової накладної №16 від 20.01.2023, є виконання зобов'язань за договором поставки №1/06 від 01.06.2022, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр текстиль Україна".
Судом береться до уваги, що в письмових поясненнях, поданих позивачем до контролюючого органу, було зазначено, що основним видом діяльності підприємства є неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90), зокрема товарами медичного призначення та тканинами, а основну частку поставок у 2022-2023 роках складала імпортована медична марля, а також вогнетривкий та водовідштовхувальний брезент для забезпечення потреб Збройних Сил України та МНС України. На підприємстві затверджено штатний розклад, задіяно необхідних працівників (директора, бухгалтера та менеджера-сумісника), виплачується заробітна плата, а також наявні матеріально-технічні умови для персоналу, включно із доступом до онлайн-сервісів здачі електронної звітності за угодою з ПП "Софія ІТ". Для ведення господарської діяльності та зберігання залишків товарних запасів позивач орендує складське приміщення згідно з договором оренди №1 від 15.06.2016, інформація про яке була належним чином задекларована перед податковими органами за формою №20-ОПП. Для подальшого постачання товару на адресу ТОВ "Центр текстиль Україна" зазначена брезентова тканина попередньо була імпортована позивачем на митну територію України від іноземного постачальника "Eco Plus Trading LLC" на підставі зовнішньоекономічного контракту №6 від 26.03.2018. Позивачем наголошено, що контролюючому органу було надано всі первинні, розрахункові, митні, транспортні та складські документи, які у своїй сукупності підтверджують реальність здійснення відповідних господарських операцій.
Судом враховується, що у спірних рішеннях про відмову в реєстрації податкової накладної контролюючий орган обмежився загальними і формальними твердженнями та не конкретизував, які саме документи з-поміж наданого платником великого переліку копій первинних документів визнано ненаданими, складеними з порушенням законодавства або недостатніми для прийняття позитивного рішення. Крім того, відповідачами не було надано детальної та об'єктивної оцінки вказаним індивідуальним доводам і фінансово-економічним показникам платника податків.
Суд підкреслює, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18.
Таким чином, у Головного управління ДПС у м. Києві були відсутні підстави для зупинення реєстрації податкових накладних позивача.
Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 №520 (далі - Порядок №520).
Пунктом 2 Порядку №520 встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Відповідно до пункту 3 Порядку №520 комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Згідно з пунктом 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Відповідно до пункту 5 Порядку №520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Тобто, зміст переліку документів, встановлений пунктом 5 Порядку №520 свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.
За таких обставин, суд вважає, що контролюючий орган повинен при зупиненні реєстрації податкової накладної не лише запропонувати надати документи, а й навести їх конкретний перелік, оскільки в пункті 5 Порядку №520 наведений не вичерпний ("може включати") перелік документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.
В іншому випадку така підстава для прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі з підстави ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку не може бути застосована.
Водночас зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, суд приходить до висновку, що відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу в реєстрації податкових накладних.
Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 (адміністративне провадження №К/9901/62472/18), від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18 (адміністративне провадження №К/9901/7590/19), від 02.07.2019 у справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19).
Пунктом 7 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9 Порядку №520).
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 10 Порядку №520).
За правилами пункту 11 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.
При цьому, у розрізі положень пунктів 12, 13 Порядку №520 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення. Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Зі змісту спірного рішення вбачається, що підставою для його прийняття слугував висновок контролюючого органу про ненадання платником податку копій первинних документів. При цьому, оскаржуване рішення не містить конкретизації, які з перелічених документів не надано позивачем.
Пунктом 26 Порядку №1165 передбачено, що комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.
Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком.
Згідно з пунктом 29 Порядку №1165 до складу комісій регіонального рівня входять посадові особи головних управлінь ДПС в областях, Київській області та Офісу великих платників податків ДПС.
До складу комісії центрального рівня входять посадові особи ДПС.
Комісія контролюючого органу складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше семи членів (пункт 30 Порядку №1165).
Абзацами 5-6 пункту 40 Порядку №1165 визначено, що рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування.
Рішення комісії контролюючого органу приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів такої комісії.
Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.
Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови, секретарем та членами комісії, які брали участь у засіданні (абзаци 8-9 пункту 40 Порядку №1165).
Відповідно до пункту 46 Порядку №1165 у протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.
Пунктом 45 Порядку №1165 визначено, що розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу.
Отже, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) передбачає проведення комісією контролюючого органу відповідного засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.
Суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 23.02.2023 №8324876/32664731 про відмову в реєстрації податкової накладної, а також у рішенні комісії Державної податкової служби України з питань розгляду скарг від 16.03.2023 №26686/32664731/2 не зазначено конкретних причин та мотивів неврахування наданих позивачем письмових пояснень. У цих поясненнях позивач детально повідомив про ланцюг господарських операцій з імпорту тканини (брезенту) та її подальшого відвантаження на адресу ТОВ "Центр текстиль Україна", на підставі яких і було сформовано податкову накладну №16 від 20.01.2023. Контролюючими органами взагалі не було відображено обґрунтування неврахування наданих позивачем разом із повідомленням №1 та скаргою численних копій первинних, розрахункових, митних та транспортних документів (у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), які детально описують операцію та підтверджують реальність здійснення фінансово-господарської діяльності платника.
Суд відхиляє доводи відповідачів, наведені ними у відзивах на позовну заяву про те, що позивачем нібито не було надано документів, які б дозволили податковому органу встановити реальність здійснення господарської операції. Суд зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного та достатнього пакета документів прямо залежить від чіткого і зрозумілого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків у квитанції про зупинення. Контролюючий орган зобов'язаний не просто формально запропонувати надати документи, а чітко зазначити необхідність надання конкретного та вичерпного переліку копій первинних документів відповідно до специфіки операції та виявленого критерію ризиковості, а не діяти довільно, на власний розсуд, обмежуючись загальними фразами у фінальних рішеннях про відмову.
Надаючи оцінку наведеному, суд зауважує, що платник податку на стадії реєстрації податкової накладної не повинен доводити реальність господарської операції, а висловлені ГУ ДПС у м. Києві зауваження стосуються договірних відносин сторін.
Суд вважає, що змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №500/2237/20, від 16.09.2022 у справі №380/7736/21, від 19.07.2023 у справі №420/7850/22.
Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.
Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.11.2022 у справі №320/3483/21, 27.10.2022 у справі №360/3253/20, від 21.05.2019 по справі №0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі №819/330/18 та від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком №1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов'язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.
Суд враховує, що індивідуальний акт, виданий суб'єктом владних повноважень є документом, прийнятим з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Натомість оскаржувані рішення податкового органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання на вказані підстави в обґрунтування прийнятого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 03.12.2021 №1463/1 за умови ненаведення комісією доказів того, що подані позивачем пояснення є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації, свідчить про протиправність таких рішень.
Окрім цього, при вирішенні спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.
У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.
Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).
У ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічн.ої адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.
Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є: право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом; виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії комісії Головного управління ДПС у м. Києві з прийняття спірних рішень, в яких не наведені мотиви їх ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем пояснень, свідчать про порушення Головним управлінням ДПС у м. Києві як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати надалі свою господарську діяльність.
Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
Однак під час розгляду справи відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навели мотивів прийняття спірних рішень, а відтак, не довели правомірності останніх.
Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України первинних, розрахункових, транспортних та митних документів, які свідчать про реальне проведення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр текстиль Україна", Головне управління ДПС у м. Києві не мало законних правових підстав для прийняття спірного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.
У зв'язку з цим, суд вважає, що позовні вимоги стосовно визнання протиправним та скасувати Рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 23.02.2023 №8324876/32664731 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №16 від 20.01.2023, підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №16 від 20.01.2023, складену позивачем датою її первинного подання на реєстрацію - 20.01.2023, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Згідно з пунктами 19, 20 Порядку №1246, у редакції чинній станом на час вирішення спору по суті, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Внесення відомостей до ЄРПН на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.
Датою внесення відомостей до ЄРПН вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Таким чином, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН Державною податковою службою України вчиняються відповідні дії по реєстрації, при цьому датою реєстрації є день набрання законної сили рішенням суду, якщо у судовому рішенні не зазначена інша дата. Отже, суд може зазначити у судовому рішенні конкретну дату, яку контролюючому органу необхідно відобразити в якості дати реєстрації податкової накладної в Реєстрі.
Беручи до уваги наведене, суд вважає наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.03.2023 №1416 (а.с. 9), оригінал якої наявний в матеріалах справи.
Таким чином, враховуючи, що позов задоволено, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, протиправне рішення якого призвело до виникнення спірних правовідносин.
На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 241 243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 23.02.2023 №8324876/32664731 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №16 від 20.01.2023, поданої на реєстрацію Приватним підприємством "Котон Трейд".
3. Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №16 від 20.01.2023, складену Приватним підприємством "Котон Трейд" датою її первинного подання Приватним підприємством "Котон Трейд" на реєстрацію - 20.01.2023.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код ВП 44116011) на користь Приватного підприємства "Котон Трейд" (ідентифікаційний код 32664731) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.