28 травня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 676/3948/26
Провадження № 11-кп/820/412/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2026 року у кримінальному провадженні №12025242000002132 від 10 грудня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Славута, Хмельницької області, громадянки України, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
У провадженні Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2026 року клопотання прокурора задоволено та застосовано до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 18 липня 2026 року включно із визначенням застави в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 грн. для кожного, із покладенням на них обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а також задоволено частково клопотання прокурора та продовжено обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_9 до 18 липня 2026 року включно обов'язки, покладенні на них ухвалою слідчого судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 березня 2026 року.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із судовим рішенням, обвинувачена ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2026 року скасувати та постановити нову, якою обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Зазначає, що її мати знаходиться в важкому стані, у зв'язку із перенесеним інсультом і потребує допомоги, вона не має на меті переховуватись від суду.
Посилається на те, що розмір застави її сім'я сплатити не може, оскільки усі кошти (допомога від знайомих і родичів) йдуть матері на лікування.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала апеляційні вимоги, просила змінити запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою, а саме на домашній арешт за місцем її проживання, з підстав викладених у апеляційній скарзі.
Захисник ОСОБА_10 у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, поважних причин неявки не повідомив. Обвинувачена наполягала на проведені апеляційного розгляду у відсутності захисника. За таких обставин, колегія суддів прийняла рішення про проведення апеляційного розгляду у відсутність захисника.
Прокурор не визнав апеляційних вимог, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, зазначивши, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, на які вказує прокурор в клопотанні.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачену ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_10 , думку прокурора, перевіривши надані матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог статті 315 ч.3 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Прокурор під час підготовчого судового засідання звернувся до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , у зв'язку з існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та неможливістю закінчити судовий розгляд на поточному етапі.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2026 року обвинуваченій ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 18 липня 2026 року включно із визначенням застави - сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 грн., із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Обвинувачена ОСОБА_6 оскаржує ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав не доведеності наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та можливості обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Відповідно до статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами 6 та 8 статті 176 цього Кодексу.
Ухвалюючи рішення за клопотанням прокурора щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував, що остання обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу психотропних речовин (ч.2 ст.307 КК України), за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, який вчинений в період воєнного стану, що свідчить про максимальний ступінь суспільної небезпеки як самого діяння, так і особи, що його вчинила, особу обвинуваченої, яка раніше неодноразово - тричі засуджувалася за вчинення умисних кримінальних правопорушень, в тому числі двічі за вчинення кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші умисні кримінальні правопорушення, дійшов висновку, що існують ризики, що обвинувачена ОСОБА_6 може: переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням доволі високих встановлених при розгляді клопотання ризиків переховування обвинуваченої від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, з урахуванням її особистих характеристик, процесуальної поведінки обвинуваченої, суд дійшов висновку, що останній слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тоді як застосування стосовно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації нею встановлених ризиків.
При цьому, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 , місцевий суд дійшов висновку про можливість визначення розміру застави та на підставі вимог статті 182 КПК України визначив як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 грн., такий розмір застави достатньою мірою може гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків.
Відтак, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання доцільності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 , суд першої інстанції обґрунтував своє рішення щодо необхідності застосування саме цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Зі змісту ст.422-1 КПК України вбачається, що в ході розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, з зібраними у кримінальному провадженні доказами переданий до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області,судове провадження триває та доведеність або не доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_6 буде встановлюватися вироком суду.
До того ж, запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики доведені, які в сукупності з обґрунтованим обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні тяжкого злочину, стали підставою для застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в цьому випадку.
Відповідно до частини 2 статті 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним ризик, який дає достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу психотропних речовині суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування від суду; обвинувачена може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_6 не працює, раніше неодноразово - тричі засуджувалася за вчинення умисних кримінальних правопорушень, в тому числі двічі за вчинення кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
У суді першої інстанції прокурор при обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою довів, що застосування щодо підозрюваної ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, а саме домашній арешт не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину саме за місцем проживання.
Крім того, приймаючи рішення про задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , суд визначив заставу - сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків, з урахуванням її майнового стану, реальності та ймовірності реалізації обвинуваченою ризиків переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Що стосується тверджень обвинуваченої, що її мати знаходиться у важкому стані, у зв'язку із перенесеним інсультом і потребує допомоги, то такі не є беззаперечними підставами, відповідно до вимог КПК України, для відмови у застосуванні щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такі враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, визначеними ст.178 КПК України, а також ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, спростовуються матеріалами кримінального провадження. Судом першої інстанції, як і колегією суддів апеляційної інстанції, розглядалась можливість обрання іншого, менш суворого запобіжного заходу, однак з огляду на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу обвинуваченої ОСОБА_6 та її процесуальної поведінки, застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 іншого, менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить її належної процесуальної поведінки на даній стадії судового розгляду.
Отже, на теперішній час встановлені обставини, які свідчать, що існують заявлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які виправдовують тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні, відсутня інформація про те, що обвинувачена не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора або про те, що з'явились нові обставини, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням встановленого, конкретних обставин кримінального правопорушення, стадії судового розгляду, зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_6 та виключити ризики, пов'язані зі звільненням з-під варти.
З урахуванням наданих матеріалів справи і встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 на 60 днів, обмеження права обвинуваченої на свободу у цьому випадку є виправданим і необхідним, через неможливість у жодний інший спосіб забезпечити належне виконання нею своїх процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали у цьому провадженні не встановлено. Отже, апеляційні вимоги обвинуваченої є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2026 року про застосування стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18 липня 2026 року включно із визначенням застави в розмірі сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 грн., залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3