28 травня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 683/1432/24
Провадження № 11-кп/820/169/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Хмельницького апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2025 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бутівці Старокостянтинівського району Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини № НОМЕР_1 , який зареєстрований по АДРЕСА_1 та фактично проживає по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
якого визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 та ч. 3 ст. 307 КК України, та призначено йому покарання: - за ч. 1 ст. 309 КК України - 2 (два) роки обмеження волі; - за ч. 2 ст. 307 КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, крім житла; - за ч. 3 ст. 307 КК України - 11 (одинадцять) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, крім житла. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 11років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, крім житла, -
Обвинуваченим ОСОБА_7 скоєно кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 та ч. 3 ст. 307 КК України, за наступних обставин.
ОСОБА_7 , переслідуючи мету отримання фінансового збагачення за рахунок збуту психотропних речовин та наркотичних засобів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи, всупереч вимогам ст.ст. 2, 7, 12, 13, 16, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», відповідно до яких діяльність з обігу наркотичних засобів включених до Списку № 1 Таблиці № 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» затвердженого Постановою КМУ № 770 від 06.05.2000 та психотропних речовин включених Списку № 2 Таблиці № 1 даного Переліку на території України - заборонено та психотропних речовин включених до Списку № 2 Таблиці № 2 Переліку - обмежено, упродовж січня - березня 2024 року, в невстановлений в ході досудового розслідування час та обставин, придбав у невстановленої особи психотропну речовину амфетамін та особливо небезпечні наркотичні засоби канабіс, які став зберігати при собі з метою подальшого збуту, шляхом їх розкладання як «закладок» (приховування згортків із наркотичними засобами та психотропною речовиною під різними предметами на місцевості, в загальнодоступних місцях), жителям м. Старокостянтинова Хмельницького району Хмельницької області.
Надалі, ОСОБА_7 , в першій декаді березня 2024 року та не пізніше
18 березня 2024 року, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у формі збуту, шляхом розкладання закладок з наркотичним засобом та психотропною речовиною, бажаючи цього, незаконно перевіз на власному автомобілі марки «Mercedes-Benz», моделі «E 200 CDI» д.н.з. НОМЕР_2 , сірого кольору, на ділянки місцевості поруч із вул. Кожедуба та на територію кар'єру, що знаходиться на перехресті вул. Покришкіна та вул. Миру, м. Старокостянтинова Хмельницького району Хмельницької області, де розмістив 19 поліетиленових згортків, червоного кольору, які містять згідно Списку № 1 Таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою КМУ № 770 від 06.05.2000 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, обіг якого заборонено, загальною вагою 12,76 г., у загальнодоступних місцях, відповідно різною масою, а саме: 0,662 г. із координатами місцезнаходження 49,767274 27,260267; 0,677 г. із координатами місцезнаходження 49,767387 27,259725; 0,67 г. із координатами місцезнаходження 49,766408 27,259958; 0,663 г. із координатами місцезнаходження 49,766437 27,260278; 0,685 г. із координатами місцезнаходження 49,766304 27,260468; 0,671 г. із координатами місцезнаходження 49,767338 27,260478; 0,663 г. із координатами місцезнаходження 49,767804 27,258773; 0,677 г. із координатами місцезнаходження 49,767502 27,261442; 0,643 г. із координатами місцезнаходження 49,767553 27,259554; 0,647 г. із координатами місцезнаходження 49,766121 27,260272; 0,675 г. із координатами місцезнаходження 49,766421 27,260072; 0,67 г. із координатами місцезнаходження 49,766639 27,260997; 0,69 г. із координатами місцезнаходження 49,766011 27,260198; 0,699 г. із координатами місцезнаходження 49,767214 27,260907; 0,698 г. із координатами місцезнаходження 49,767001 27,263191; 0,661 г. із координатами місцезнаходження 49,76653 27,260787; 0,681 г. із координатами місцезнаходження 49,76734 27,256768; 0,639 г. із координатами місцезнаходження 49,767675 27,258427 та 0,689 г. із координатами місцезнаходження 49,76769 27,259071, та 1 поліетиленовий згорток, червоного кольору, який містить психотропну речовину - амфетамін масою 0,4308 г. на ділянці місцевості з координатами місцезнаходження 49,764467 27,174734, для невстановленого в ході досудового розслідування споживача. Після чого, ОСОБА_7 на власний мобільний телефон марки «POCO» моделі «F3» зробив фотознімки місцезнаходження даних «закладок» із детальним описом геокоординатів та переслав фотознімки за допомогою мобільного застосунку «Телеграм», невстановленій в ході досудового розслідування особі, тим самим збув вказані наркотичні засоби та психотропну речовини.
Крім того, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого умислу спрямованого на збут наркотичних засобів, психотропних та особливо небезпечних психотропних речовин, упродовж січня - березня 2024 року, в невстановлений в ході досудового розслідування час та обставин, повторно, придбав у невстановленої особи згідно Списку № 1 Таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою КМУ № 770 від 06.05.2000 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, обіг якого заборонено, який став зберігати при собі з метою подальшого збуту та власного вживання, який переніс до гаражного приміщення № НОМЕР_3 Гаражного кооперативу «Беркут», що по вул. Авіаторів в м. Старокостянтинові Хмельницького району Хмельницької області, який перебуває у його тимчасовому користуванні.
Так, в ході проведення обшуку 18.03.2024 в період часу з 19 год. 23 хв. по
20 год. 12 хв. в гаражному приміщенні № НОМЕР_3 , що перебуває у тимчасовому користуванні ОСОБА_7 та розташований на території Гаражного кооперативу «Беркут», що по вул. Авіаторів в м. Старокостянтинові Хмельницького району Хмельницької області, виявлено та вилучено скляну, прозору банку, прозорий пакет з полімерного матеріалу та 5 паперових згортків, із вмістом особливо небезпечного наркотичного засобу - канабіс, загальною вагою 46,2277 г., які останній зберігав з метою подальшого збуту.
Крім того, продовжуючи реалізацію свого умислу спрямованого на збут наркотичних засобів, психотропних та особливо небезпечних психотропних речовин, у першій декаді березня 2024 року та не пізніше 16 березня 2024 року використовуючи свій мобільний номер ПрАТ «ВФ Україна» № НОМЕР_4 та з метою конспірації і приховування своєї злочинної діяльності зазначивши неправдиві анкетні дані, а саме представляючись « ОСОБА_8 », незаконно повторно придбав у невстановленої досудовим слідством особи (матеріали відносно якої виділено в окреме досудове розслідування), яка використовувала анкетні дані ОСОБА_9 та номер мобільного телефону ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_5 , особливо небезпечну психотропну речовину у особливо великих розмірах, зокрема: 50 поліетиленових згортків з особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP, обіг якої заборонено згідно Списку № 2 Таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою КМУ № 770 від 06.05.2000, які знаходилися у картонні коробці.
Надалі, 18.03.2024 о 16 год. 03 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: вул. Миру, 32 м. Старокостянтинова Хмельницького району Хмельницької області, користуючись послугами ТОВ «Нова Пошта», а саме через поштомат ТОВ «Нова Пошта» № 35508, отримав посилку на своє приховане ім'я « ОСОБА_10 », у вигляді картонної коробки, всередині якої у прихованому вигляді містились 50 поліетиленових згортків, чорного кольору, які містять PVP, який відповідно до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 (Таблиця І Список № 2) віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, загальною масою 32,5384 г., зберігаючи їх при цьому з метою подальшого повторного збуту, методом розкладання «закладок» (приховування згортків із особливо небезпечною психотропною речовиною під різними предметами на місцевості, в загальнодоступних місцях), жителям м. Старокостянтинова Хмельницького району Хмельницької області.
В подальшому, близько 16 год. 08 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: вул. Миру, 32 м. Старокостянтинова Хмельницького району Хмельницької області, при спілкуванні з працівниками СКП відділу поліції № 1 Хмельницького РУП ГУ НП в Хмельницькій області, повідомив про наявність у нього психотропної речовини - PVP з метою подальшого збуту, які в період з 16:42 год. по 17:57 год. 18.03.2024 року працівниками поліції було вилучено.
Своїми діями, ОСОБА_7 умисно, повторно, зберігав особливо небезпечні психотропні речовини з метою збуту, шляхом розкладання «закладок», а саме: особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено, загальною масою 32,5384 г., що відповідно до Таблиці № 2 «Невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01 серпня 2000 року № 188, становить особливо великі розміри.
Одночасно з цим, в ході проведення обшуку 18.03.2024 в період часу з 19 год. 23 хв. по 20 год. 12 хв. в гаражному приміщенні № НОМЕР_3 , що перебуває у тимчасовому користуванні ОСОБА_7 та розташований на території Гаражного кооперативу «Беркут», що по вул. Авіаторів, м. Старокостянтинова Хмельницького району Хмельницької області, виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб - «Екстракт канабісу», обіг якого заборонено відповідно до Списку № 1 Таблиці 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770, загальною масою 0,412 г., які знаходились на поверхнях двох частин пляшок з полімерного матеріалу та фрагменту фольги, скляному виробі, металевому виробі з корком та наперстком, трубці з полімерного матеріалу, сірого кольору, які ОСОБА_7 незаконно зберігав без мети збуту.
В апеляційній скарзі, обвинувачений ОСОБА_7 просив вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2025 року в частині призначення покарання змінити, призначити більш м'яке покарання.
Апелянт посилалася на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через надмірну суворість. Зазначив, що судом першої інстанції не взяті до уваги обставини справи, та всі пом'якшуючі обставини, що на думку апелянта, дають змогу значно пом'якшити покарання та застосувати більш м'яке покарання.
На думку апелянта, судом першої інстанції при призначенні покарання не взято до уваги, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, є людиною молодого віку; до засудження проходив службу у ЗСУ у складі в/ч НОМЕР_1 , належним чином виконував військові обов'язки, хоча за станом здоров'я - тяжкої форми тромбофлебіту нижніх кінцівок та міопії 2 ступені, складного міопічного астигматизму середнього ступеню обох очей, йому важко це робити; має сім'ю - вагітну дружину, мати, яка проходить тривале лікування від отриманих травм і практично позбавлена можливості рухатися самостійно і потребує сторонньої допомоги. Крім того з ним і дружиною проживають три сестри дружини 2010, 2017 та 2020 років народження, оскільки їх батьки систематично не виконують свої батьківські обов'язки.
Також, апелянт не згоден з висновком суду першої інстанції про відсутність факту щирого каяття. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що він повністю змінив своє життя після того, як усвідомив, що наробив, порушивши закон; одружився; став дуже старатися належно виконувати свої обов'язки на службі; чекає на дитину; допомагає матері; не вживає заборонених речовин; став активним прихожанином церкви: зайнявся волонтерством, допомагав притулку для тварин; ще до набрання законної сили сплатив судові витрати; засуджує свою поведінку; більше не вчинив жодних правопорушень і не має наміру порушувати закон.
Крім того, апелянт не згоден з висновком суду першої інстанції, що він не допомагав слідству, оскільки він повідомив слідству всі відомі йому обставини про збут наркотичних речовин які, на думку апелянта, без його показань не були б відомі працівникам поліції.
Тому вважає, що призначене йому судом першої інстанції покарання є надто суворим.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який не заперечував проти часткового задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що вона підлягає частковому задоволенню, а вирок суду слід змінити, за таких підстав.
Обставини вчинення кримінального правопорушення та кваліфікація діяння апелянтом не оскаржується.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність вироку в частині призначеного покарання, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 65 КК України, при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Цих вимог закону при призначенні ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції дотримався не у повному обсязі.
Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Як убачається з вироку суду, обираючи обвинуваченому ОСОБА_7 вид та розмір покарання, суд першої інстанції відповідно до ст. 50, 65 КК України врахував: ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, зокрема, що він є військовослужбовцем, вперше притягується до кримінальної відповідальності та має постійне місце проживання.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом першої інстанції не встановлено.
Урахувавши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства з поміщенням його до кримінально-виконавчої установи та з призначенням додаткового покарання у виді конфіскації належного йому майна, крім житла. Саме таке покарання суд першої інстанції вважав необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження скоєння ним нових злочинів.
За таких підстав, суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.2 ст.307 та ч.3 ст.307 КК України, та призначив йому покарання:
- за ч.1 ст.309 КК України - 2 (два) роки обмеження волі;
- за ч.2 ст.307 КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, крім житла;
- за ч.3 ст.307 КК України - 11 (одинадцять) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, крім житла;
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно визначив ОСОБА_7 покарання у виді 11 (одинадцять) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, крім житла.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання, судом повинні враховуватись ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання у відповідності до вимог ст. ст. 66, 67 КК України.
Зазначених вимог закону, суд при винесенні вироку дотримався не в повній мірі.
Призначаючи покарання, суд зазначив, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 лише визнав вину свою вину та не висловлював під час розгляду справи в суді щирого жалю з приводу вчиненого та не висловлював будь-якого осуду своєї протиправної поведінки; факт щирого каяття ОСОБА_7 у вчиненні злочину не знайшов свого відображення у матеріалах кримінального провадження; з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що ОСОБА_7 надавав допомогу слідству будь-яким чином, а визнання останнім своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує наявності такої обставини, що пом'якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину.
Колегія суддів, беручи до уваги вищевказані підстави, та враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності за вчинений злочин, вважає, що в цьому конкретному випадку за можливе призначити ОСОБА_7 менш суворе покарання.
Так, ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, є людиною молодого віку; проходив службу у ЗСУ у складі в/ч НОМЕР_1 ; має сім'ю - дружину, ОСОБА_11 , та малолітню дитину, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; крім того з ним і дружиною проживають три сестри дружини 2010, 2017 та 2020 років народження, оскільки ОСОБА_11 є їх тимчасовим опікуном; позитивно характеризується, страждає на ряд захворювань.
Колегія суддів вважає, що можна визнати пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого з огляду на таке.
Щире каяття - це не просто формальне визнання вини, це насамперед критична оцінка своєї протиправної поведінки, осуд власних дій та бажання виправити заподіяну шкоду.
Таке каяття підтверджено конкретними діями обвинуваченого, а саме відшкодуванням судових витрат після ухвалення судового рішення.
Щире каяття можливе і відбулося на стадії апеляційного розгляду.
Колегія суддів не вбачає підстав вважати наявною пом'якшуючу покарання обставину, як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення з огляду на процесуальну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування.
За змістом ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен має право саме на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку.
Крім того колегія суддів зазначає наступне.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 634/609/15-к).
Колегія суддів бере до уваги таку правову позицію, зазначену в постанові ВСУ від 14.04.2016 року. Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора та від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі про призначення судом більш м'якого покарання. Так, у Рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно задовольнити частково, вирок суду - змінити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Частково задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 .
Вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2025 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 та ч. 3 ст. 307 КК України - змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 та ч. 3 ст. 307 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 309 КК України - 2 (два) роки обмеження волі;
- за ч. 2 ст. 307 КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, крім житла;
- за ч. 3 ст. 307 КК України - 9 (дев'ять) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, крім житла;
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді 9 (дев'ять) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, крім житла.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
На ухвалу сторони можуть подати касаційні скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення цієї ухвали.
Судді