27 травня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 689/721/25
Провадження № 11-кп/820/153/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Хмельницького апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2024 року за №62024240010000116, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Хмельницький Хмельницької області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженого, на утриманні дітей немає, раніше не судимого,
якою задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України; звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст.407 КК України, на підставі ч.5 ст.401 КК України, у зв'язку з продовженням проходження військової служби; кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 407 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності, -
В ухвалі суду зазначено наступне.
Солдат ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.3,4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування ІНФОРМАЦІЯ_2 , 25.01.2024 самовільно залишив військову частину за місцем її дислокації у Хмельницькій області (адреса згідно з матеріалами кримінального провадження) і в умовах воєнного стану перебував поза межами військової частини тривалістю понад три доби, проводячи час на власний розсуд та не виконуючи обов'язки військової служби, тим самим припинив виконувати свій Конституційний обов'язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України до 28.06.2024.
28.06.2024 солдат ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, добровільно, з власної ініціативи, самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з місцем дислокації у Хмельницькій області (адреса згідно з матеріалами кримінального провадження), чим припинив вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.407 КК України, на підставі ч.5 ст.401 КК України, у зв'язку з продовженням проходження військової служби.
ОСОБА_6 негайно звільнено з-під варти в залі суду.
Зобов'язано командира військової частини НОМЕР_1 , після набрання ухвалою законної сили, невідкладно, зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , для подальшого проходження військової служби.
Зобов'язано ОСОБА_6 , після набрання ухвалою суду законної сили, не пізніше 72 годин, прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч.5 ст.407 КК України закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та закрити кримінальне провадження за п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із відсутністю події кримінального правопорушення.
В обґрунтування своїх апеляційний вимог посилався на те, що ухвала винесена із порушенням пункту 3. п. 2 ч. 1 статті 411 КПК України та вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності. Крім того, при винесені ухвали судом в порушення вимог КПК України не застосовано закону, який підлягає застосуванню, отже порушено вимогу п. 2 ч. 1 статті 413 КПК України.
Зазначає, що правопорушення від 27.03.2024 по даному провадженню згідно витягу ЄРДР, зазначеному в обвинувальному акті не відповідає дійсності, оскільки під час складання зазначеної апеляційної скарги апелянту стало відомо про існування Витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №42022164010000122 від 31.05.2022 року щодо розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 ст. 407 КК України по відношенню до нього та закриттю такого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст.284 КПК України від 25.07.2024 р., копії яких апелянт отримав вже після винесення судом Ухвали.
Вважає, що вказані витяги з ЄРДР свідчать про те, що він себе оговорив, вірячи органам досудового розслідування щодо скоєння ним СЗЧ (самовільного залишення військової частини), як підстави обвинувального акту, направленого до суду першої інстанції, адже згідно останнього зазначеного витягу з ЄРДР суд не міг звільнити його від кримінальної відповідальності, оскільки порушено п. 12 ч. 1 ст. 7 КПК України, де є заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Порушено вимоги статті 24 ЗУ «Про військову службу та військовий обов'язок», де зазначається що військовослужбовець, якому було призупинено військову службу, не є військовослужбовцем, доки орган досудового розслідування не встановить всі обставини в досудовому розслідуванні і не прийме кінцевого процесуального рішення.
Так, згідно наказу начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Збройних Сил України № 13 від 01.02.2023 року, військовослужбовцю ОСОБА_6 було призупинено військову службу.
Таким чином, апелянт вважає, що він, згідно обвинувального акту від 11.04.2025, не міг бути суб'єктом інкримінованого йому правопорушення, ні в якості підозрюваного, ні в якості обвинуваченого по кримінальному провадженню №62024240010000116 від 27.03.2024 року за ч. 5. ст.407 КК України, оскільки у період часу з 01 лютого 2023 року, згідно зазначеного витягу з ЄРДР, не являвся військовослужбовцем, оскільки щодо нього велось досудове розслідування і було призупинено військову службу. Оскільки він не є суб'єктом інкримінованого йому правопорушення, прохає скасувати ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року, та закрити кримінальне провадження за п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із відсутністю події кримінального правопорушення.
В доповненні до апеляційної скарги від 24 березня 2026 року обвинувачений ОСОБА_6 зокрема послався на аналогічні доводи викладені в апеляційній скарзі та зазначив, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки кримінальне провадження № 62024240010000116 відкрите за відсутності події кримінального правопорушення; здійснюється за відсутності спеціального суб'єкта злочину; ґрунтується виключно на незаконних діях органів державної влади; є юридично нікчемним з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Посилається на відсутність складу кримінального правопорушення; незаконність мобілізації, як єдиної «підстави» провадження; подвійність проваджень.
Крім того, вважає мобілізацію незаконною.
В запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_6 , прокурор вказує на її безпідставність й необґрунтованість з огляду на те, що жодних порушень при розгляду клопотання судом першої інстанції не допущено, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 у апеляційній скарзі є голослівними, на увагу не заслуговують, та мають на меті лише ухилитися від несення обов'язків військової служби шляхом зловживання своїми процесуальними правами.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
З матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений впродовж тривалого часу не з'являється в судові засідання на розгляд апеляційної скарги, яку подав, посилаючись, що він перебуває на лікуванні.
Так, судові засідання, призначені на 17.06.2025, 24.06.2025, 02.07.2025, 05.08.2025, 09.09.2025, 16.09.2025, 07.01.2026, 21.01.2026, 02.02.2026, 12.02.2026, 09.03.2026, 17.03.2026, 26.03.2026, 07.04.2026, 05.05.2026 були відкладені зокрема за клопотанням ОСОБА_6 у зв'язку з його перебуванням на лікуванні.
27 травня 2026 року від обвинуваченого ОСОБА_6 повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням на лікуванні з приводу хронічного захворювання. Разом з тим, жодних підтверджень, що хворіє на тяжкі хвороби чи застережень лікарів, що він не може брати участь у судовому засіданні, обвинувачений не надав.
Беручи до уваги, що поважність причини неявки повинна бути доведена до відома суду і засвідчена відповідними документами, які обвинувачений суду не надав, враховуючи, що участь обвинуваченого у розгляді є не обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе апеляційний розгляд проводити у відсутності обвинуваченого, повторно не з'явився в судове засідання та доказів, які б підтверджували поважність такої неявки суду не надав.
Захисник ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, якщо їх участь у розгляді за вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив залишити ухвалу без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що вона задоволенню не підлягає, а ухвалу суду слід залишити без змін, за таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а саме правильності кваліфікації дій обвинуваченого та призначеного покарання.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд не допустив цих порушень кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 23 квітня 2025 року під час підготовчого судового засідання, суд першої інстанції розглянув клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про його звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України, у зв'язку з тим, що останній має намір продовжити проходження військової служби, прийнявши рішення про задоволення вказаного клопотання.
У підтвердження висновку суд першої інстанції взяв до уваги те, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності за ст. 407, 408 КК України не притягувався, виявив бажання продовжити проходити військову службу, а також наявність письмової згоди командира військової частини НОМЕР_1 на продовження проходження військової служби останнім.
Колегія суддів, дослідивши подане обвинуваченим клопотання та матеріали кримінального провадження, погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що, встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.
У разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
07.09.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану».
Згідно ч. 5ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася з клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, яке вчинене ним уперше.
Згідно встановлених органом досудового розслідування обставин, солдат ОСОБА_6 , у порушення вимог ст.ст.17,65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.11,16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.3,4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування ІНФОРМАЦІЯ_2 , 25.01.2024 самовільно залишив військову частину за місцем її дислокації у Хмельницькій області (адреса згідно з матеріалами кримінального провадження) і в умовах воєнного стану перебував поза межами військової частини тривалістю понад три доби, проводячи час на власний розсуд та не виконуючи обов'язки військової служби, тим самим припинив виконувати свій Конституційний обов'язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України до 28.06.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
У матеріалах кримінального провадження міститься клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_6 від 23 квітня 2025 року про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України у зв'язку із продовженням військової служби та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно зазначеного клопотання, обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненому злочині визнає, обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення не оспорює та згоден з обвинуваченням, згідно якого вчинив самовільне залишення місце служби, вчиненому в умовах воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), тривалістю понад три доби, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
До клопотання долучена згода обвинуваченого на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності від 23.04.2026, яке погоджене захисником ОСОБА_8 .
Також, у матеріалах кримінального провадження містяться клопотання та згода командира військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2025 № 1/359, №1/360 полковника ОСОБА_9 на продовження військової служби солдату ОСОБА_6 з наступним призначенням на вакантну посаду санітарного інструктора медичного пункту штурмового батальону ІНФОРМАЦІЯ_4 », шпк «сержант», ВОС - 879659А.
Відповідно до розписки обвинуваченого ОСОБА_6 від 23.04.2025, останній отримав пам'ятку про права та обов'язки особи, яка бере участь у судовому розгляді, передбачені КПК України.
Апеляційним судом під час розгляду апеляційної скарги встановлено наступне.
Судом першої інстанції з'ясовано, що ОСОБА_6 розуміє підстави звільнення від кримінальної відповідальності та йому роз'яснено наслідки закриття кримінального провадження відповідно до положень ч. 5 ст. 401 КК України. При цьому, ОСОБА_6 надав згоду на його звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно нього за ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Захисник обвинуваченого також заявив клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України та закриття провадження у справі.
Прокурор не заперечував щодо задоволення клопотання обвинуваченого та звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Частиною 3 статті 288 КПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною 5 статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Суд першої інстанції дав належну оцінку тому факту, що ОСОБА_6 добровільно звернувся із клопотанням на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Тому, приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів уважає, що у даному випадку, за наявності вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України вперше, виявлення бажання продовжити проходити військову службу, а також наявності письмової згоди командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_9 на продовження проходження військової служби обвинуваченим, суд першої інстанції правильно задовольнив клопотання обвинуваченого та звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, проти цього останній не заперечував, будучи належним чином проінформованим із підставами та наслідками такого звільнення.
Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_6 про наявність двох витягів з ЄРДР та факту повторного притягнення останнього до відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.
Так, витягом з ЄРДР за №42022164010000122 від 01.06.2022, внесеного Шевченківським управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві, встановлено, що 11.05.2022 ОСОБА_6 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 батальйон ТрО) та вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України. За наслідками розслідування кримінального правопорушення кримінальне провадження 25.07.2024 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).
Витягом з ЄРДР № 62024240010000116 від 27.03.2024, внесеного Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області, встановлено, що 25.01.2024 ОСОБА_6 самовільного залишив місце служби за місцем дислокації ІНФОРМАЦІЯ_5 та вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
Таким чином, вивченням відомостей, внесених до ЄРДР за №42022164010000122 від 01.06.2022 та № 62024240010000116 від 27.03.2024, що містяться у відповідних витягах встановлено, що факт повторного притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, за одне й теж діяння, не відповідає дійсності, оскільки, мають місце дії, вчиненні у різний час та в різних місцях.
Крім того, колегія суддів зазначає, що не заслуговують на увагу доводи обвинуваченого ОСОБА_6 щодо призупинення останньому військової служби на підставі наказу начальника регіонального управління сил ТРО « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сил ТРО ЗСУ №13 від 01.02.2023. Так, у відповідності до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.08.2023 №526-ОС солдата ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з 10 серпня 2023 року та наказом Голови Державної прикордонної служби України зарахований у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 .
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях останнього складу кримінального правопорушення, апеляційний суд визнає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального та кримінального процесуального законодавства, а відтак і не підлягають задоволенню. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що у даному кримінальному провадженні клопотання обвинуваченого складено відповідно до положень ст. 285-286 КПК України.
Із цих підстав, твердження обвинуваченого про те, що призов ОСОБА_6 на військову службу по мобілізації був незаконним, апеляційний суд також відхиляє, оскільки такі жодним чином, не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені жодними доказами сторони захисту.
При цьому, колегія суддів також враховує те, що під час розгляду клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності в порядку ч. 5 ст. 401 КК України в суді першої інстанції, останній просив задовольнити клопотання.
З огляду на викладене, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 у апеляційній скарзі на увагу не заслуговують.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст.401 КК України і відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.03.2024 року за № 62024240010000116, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу сторони можуть подати касаційні скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення цієї ухвали.
Судді