Справа № 607/1021/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/199/26 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч. 2 ст. 369-2 КК
27 травня 2026 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року,
Даним вироком,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, має на утриманні двох дітей: дочку ОСОБА_10 2018 р.н., сина ОСОБА_11 2013 р.н., солдата, водія-санітара медичного пункту НОМЕР_1 стрілецького батальйону (з конвоювання, екстрадиції, охорони підсудних та охорони громадського порядку) м.Тернопіль військової частини НОМЕР_2 , учасника бойових дій, адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України та призначено йому покарання у виді двох років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з моменту його затримання на виконання цього вироку.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк відбуття покарання термін його попереднього ув'язнення з 14.05.2025 по 15.05.2025 включно.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід застосований до ОСОБА_7 у вигляді застави залишено без змін.
Вирішено питання щодо арешту майна, речових доказів та процесуальних витрат у справі.
Згідно з вироком суду, встановлено, що ОСОБА_7 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 НГУ № 190 від 13.07.2022 призваний під час мобілізації та призначений на посаду водія-санітара медичного пункту НОМЕР_1 стрілецького батальйону (з конвоювання, екстрадиції, охорони підсудних та охорони громадського порядку) м. Тернопіль, зарахований до списків особового складу військової частини та поставлений на всі види забезпечення.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Національну гвардію України» у редакції від 27.06.2024 Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначена для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про Національну гвардію України» у редакції від 27.06.2024 військовослужбовець Національної гвардії України під час виконання покладених на нього службових обов'язків є представником влади і перебуває під захистом держави.
Також, солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства. Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі.
Натомість, солдат ОСОБА_7 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, перебуваючи на вищевказаній посаді, незважаючи на обов'язок неухильно дотримуватися зазначених норм, усвідомлюючи суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою протиправного особистого збагачення вчинив корисливий корупційний злочин за наступних обставин.
На початку листопада 2024 року, перебуваючи у м. Тернополі, ОСОБА_12 зустрівся із ОСОБА_7 та між ними зав'язалась розмова про мобілізацію, а також так звані рейди, які здійснює ТЦК та СП, в ході яких вручаються повістки. Під час розмови ОСОБА_7 , запитав ОСОБА_12 чи має він підстави для отримання відстрочки від проходження військової служби під час мобілізації та повідомив, що у разі надання неправомірної вигоди він зможе допомогти отримати ОСОБА_12 військово-облікові документи та довідку військово-лікарської комісії щодо непридатності до військової служби останнього та внесення відповідних даних в електрону систему «Оберіг», шляхом здійснення впливу на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
В свою чергу ОСОБА_12 , розуміючи незаконність зазначених вимог ОСОБА_7 , та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди є кримінально-караним діянням, не бажаючи бути притягненим до кримінальної відповідальності, бажаючи викрити незаконні дії ОСОБА_7 та невстановлених на даний час службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів та почав діяти під їхнім контролем.
Так, 13.05.2025 о 08 год. 06. хв. ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи з прямим умислом, спрямованим на особисте збагачення, з корисливих мотивів, надіслав на мобільний телефон ОСОБА_12 повідомлення щодо необхідності надання йому копій документів та неправомірної вигоди у сумі 5000 тисяч доларів США, за вплив на прийняття рішення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо видачі ОСОБА_12 військово-облікових документів та довідки військово-лікарської комісії щодо непридатності до військової служби та внесення відповідних даних в електронну систему «Оберіг», тим самим переконав ОСОБА_12 у виконанні попередньо взятих на себе обов'язків.
Крім цього, 14.05.2025 о 15 год. 30 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи в Старому Парку, що розташований за адресою: м. Тернопіль, навпроти будинку №16 по вул. Г. Шухевича, 16, діючи з прямим умислом, переслідуючи єдиний злочинний умисел, спрямований на особисте збагачення, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_12 , раніше обумовлену неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в розмірі 5000 доларів США (за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ станом на 14.05.2025 - становить 207502 гривні), як неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо видачі ОСОБА_12 військово-облікових документів та довідки військово-лікарської комісії щодо непридатності до військової служби та внесення відповідних даних в електрону систему «Оберіг».
В подальшому, незаконні дії водія-санітара медичного пункту 2 стрілецького батальйону (з конвоювання, екстрадиції, охорони підсудних та охорони громадського порядку) м. Тернопіль ОСОБА_7 були припиненні працівниками правоохоронних органів та останнього затримано в порядку ст.208 КПК України.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2024 року змінити в частині призначеного покарання, вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 369-2 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 12 206 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 207 502 гривні.
Апелянт зазначає, що вирок суду в частині призначеного покарання не відповідає засадам законності, справедливості та індивідуалізації покарання. Вказаним вироком призначено покарання, яке за своїм видом не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Вказує, що поза увагою суду залишилися пом'якшуючі обставини: активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття та визнання вини, суд лише обмежився декларативним посиланням на вказані засади при призначенні покарання, однак фактично не надав цим обставинам реальної ваги, що свідчить про порушення принципу індивідуалізації покарання і як наслідок призначено покарання у виді позбавлення волі, яке є найсуворішим покаранням відповідно до ч. 2 ст. 369-2 КК України, і є явно несправедливим через суворість.
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції у вироку належним чином в достатній мірі не обгрунтував, чому більш м'які види покарання не можуть забезпечити досягнення мети покарання та чому необхідною є саме ізоляція обвинуваченого від суспільства.
Наголошує, що обвинувачений позитивно характеризується, є військовослужбовцем, має третю групу інвалідності, останній має бойове травмування, нагороджений грамотами за сумлінне виконання службових обов'язків.
Зазначає, що великий розмір штрафу 207502 гривні має реальний каральний та превентивний ефект, є відчутним майновим обмеженням, яке стимулює обвинуваченого до правослухняної поведінки в майбутньому, а грошові стягнення забезпечують реальне надходження коштів до державного бюджету, сприяють фінансуванню безпеки і оборони.
Апелянт вважає, що обвинувачений, маючи бойовий досвід може допомогати силам оборони під час повномаштабної агресії РФ, тому покарання у виді штрафу буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
В запереченнях на апеляційну скаргу, прокурор вважає вирок обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах захисників, в судових дебатах і останньому слові обвинуваченого ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу, просять її задовольнити, в судових дебатах прокурора, який заперечив апеляційну скаргу, вважає вирок суду обґрунтованим, просить його залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено та кваліфікація його дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю зібраних доказів, є обґрунтованими в апеляції не оспорюються, тому відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Що стосується апеляційних доводів сторони захисту про невідповідність призначеного судом покарання тяжкості скоєного злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості, колегія суддів вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Згідно з вимогами ст.65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. ст.50,65 КК України та положень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Як убачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані не в повному обсязі.
Так, санкцією ч.2 ст.369-2 КК України передбачено можливість призначення покарання у виді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
При визнанні ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України та призначенні виду та розміру покарання суд врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його визнання вини, є учасником бойових дій, на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей та при відсутності обставин, які б обтяжували покарання - призначив останньому покарання у виді позбавлення волі, що є надто суворим.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції не в повній мірі врахував те, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, має на утриманні малолітніх дітей: дочку 2018 р.н., сина 2013 р.н..
При цьому колегія суддів бере до уваги і те, що під час досудового розслідування ОСОБА_7 визнав свою вину, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому. Також, з наведених у вироку показань, обвинувачений визнав вину за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними доказами, відмовився від їх дослідження, що підтверджує щирість його каяття.
Колегія враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_7 , після вчинення у 2025 році інкримінованого йому злочину, нових правопорушень не вчиняв, є інвалідом 3-ої групи внаслідок бойового травмування, яке отримав 14.02.2024 під час виконання бойового завдання по захисту Вітчизни.
ОСОБА_7 є діючим військовослужбовцем, відповідно до службової характеристики характеризується позитивно, нагороджений грамотами та подяками за сумлінне виконання службових обов'язків, на даний час повністю усвідомив суспільну небезпеку своїх протиправних дій, тому колегія вважає можливим визначити обвинуваченому покарання у виді штрафу із врахуванням ч.2 ст. 53 КК України, у розмірі неправомірної вигоди - 12206 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідатиме меті покарання та сприятиме виправленню обвинуваченого.
Також колегія суддів враховує практику рішень Європейського суду з прав людини. Зокрема, в справі “Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, Суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід задовольнити та змінити вирок в частині призначеного ОСОБА_7 покарання.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.2 ст. 369-2 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 12206 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 207502 (двісті сім тисяч п'ятсот дві) гривні.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.
Судді