Справа № 365/75/26
Номер провадження: 2/365/268/26
іменем України
28 травня 2026 року селище Згурівка
Згурівський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Хижний Р.В.
за участю секретаря судового засідання Середи Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2026 року уповноважений представник позивача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») - Грибанов Д.В. звернувся до Згурівського районного суду Київської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за Кредитним договором № 8751123 у розмірі 23142,00 грн та понесені судові витрати.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.02.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі - первісний кредитор, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») та відповідачем було укладено Кредитний договір № 8751123, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на умовах строковості, зворотності, платності та зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов»язки, передбачені договором.
Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційних системах товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток.
Право вимоги до відповідача за кредитними зобов'язаннями перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором факторингу № 28102025 від 28.10.2025 року.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, незважаючи на повідомлення про відступлення права вимоги, відповідач не виконав своїх зобов'язань, не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок позивача, ні на рахунок попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.
Заборгованість відповідача за Кредитним договором № 8751123 становить 23142,00 грн, з яких: 8700,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10092,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 4350,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, свої заперечення проти позову виклав у письмових поясненнях. Відповідач посилається на те, що вимога про стягненння пені та штрафів в період воєнного стану в Україні суперечить вимогам закону та підлягає списанню. Матеріали справи не містять первинних документів, які підтверджують надання коштів відповідачу. Долучена довідка ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» не є первинним документом, оскільки не відображає ні отримувача коштів, ні повні банківські реквізити. Вимога позивача щодо сплати непропорційно великої суми плати за користування кредитними коштами, свідчить про істотний дисбаланс договріних прав та обов»язків споживача.
Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 11.02.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено відповідні строки для подання заяв по суті справи та справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання учасники справи не з»явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Представник позивача Грибанов Д.В у судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримує, за наявності підстав просить ухвалити заочне рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, направив до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відстуність, позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити.
Суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність сторін, оскільки їхня неявка не перешкодажє розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 09.02.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 8751123 про надання споживчого кредиту (далі - Кредитний договір № 8751123), який підписано електронним підписом Позичальника, що відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора (С5734) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений п. 10 Кредитного договору, реквізити та підписи сторін.
Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.п. 2.4. п. 2 Кредитного договору.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 8700,00 грн (п.1.3 Кредитного договору).
Відповідно до п.1.4 Кредитного договору строк кредиту 364 дні.
Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка становить 1% в день та застосовується в межах кредитування (п. 1.7.1 Договору).
Відповідно до п.2.1 Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . У випадку, якщо після здійснення (ініціювання здійснення) Товариством платежу за реквізитами вищевказаної платіжної картки виявиться, що платіж не може бути зарахований на рахунок з будь-яких причин, які не залежать від Товариства (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки), Сторони укладають додаткову угоду про зміну платіжних реквізитів Споживача для надання кредиту за цим Договором. При цьому, така додаткова угода може бути укладена лише протягом 24-х годин з моменту прийняття Товариством рішення про надання кредиту Споживачу. Якщо Сторони з будь-яких причин у вказаний строк не укладуть вказану додаткову угоду, Споживач втрачає право отримати кредитні кошти за цим Договором, а у Товариства не виникає прострочення кредитора (а.с. 8-17).
Таблицею обчиснення загальної вартості кредиту, яка є Додатком № 1 до кредитного договору, погоджено, що загальна вартість кредиту становить 40141,80 грн, реальна річна процентна ставка - 2311,87 % (а.с. 17-18).
Відповідачем також підписано Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію яка надається споживачу до укладення договору про споживий кредит (стандартизована форма). Паспорт підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором VK8610 (а.с. 19-20).
Відповідно до листа ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 29.10.2025 №7/17215 вбачається, що ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ та згідно договору з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» №087/20-П від 08.07.2020 р. надало інформацію, що транзакція № 1555644754, сума 8700,00 грн, дата прийняття 09.02.2025 17:06, номер замовлення 52653864, номер карти № НОМЕР_2 , статус «успіх» (а.с. 22).
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, оскільки надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, на погоджених сторонами умовах.
28.10.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 28102025, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а TOB «ФК «ЄАПБ» приймає належні TOB «АВЕНТУС УКРАЇНА» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 29-35).
Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор Зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Відповідно до Реєстру боржників №1 від 28.10.2025 року до Договору факторингу № 28102025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 8751123 в сумі 23142 грн, з яких: 8700,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10092,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 4350,00 грн - заборгованість за пенею, штрафами (а.с. 36).
З моменту отримання права вимоги, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Всупереч умовам кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора (а.с. 21).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Кредитний договір укладений в електронній формі.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Частинами 12,13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд у постанові у справі №243/6552/20 зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
В силу ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
За змістом статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В порядку ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 3 ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Згідно зі ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За розрахунками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» заборгованість відповідача за Кредитним договором № 8751123 становить 23142 грн, з яких: 8700,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10092,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 4350,00 грн - заборгованість за пенею, штрафами (а.с. 23-28).
Щодо аргументів відповідача щодо недовденості надання кредитних коштів, суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц міститься висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповіднодо законів України «Проплатіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Згідно з частиною 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості, який складений первісним кредитором, не можє бути належним та допустимим доказом, оскільки інформація у ньому повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу надано лист-підтвердження ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про успішну транзакцію, вчинену 09.02.2025, з перерахування коштів у сумі 8700,00 гр на номер карти № НОМЕР_2 , який суд сприймає як належний та допустимий доказ перерахування коштів відповідачу. ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків та відповідно до наданих доказів мало право на проведення такої транзакції. В свою чергу, відповідач не заперечував факт укладення ним Кредитного договору № 8751123 та факт належності йому банківської картки № НОМЕР_2 . На спростування отримання коштів відповідач жодних доказів, зокрема виписку по картковому рахунку, суду не надав.
Враховуючи наведене вище, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за основними зобов»язнання (тілом кредиту) та заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, а тому такими, що підлягають до задоволення та з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ "ФК "ЄАПБ" заборгованість за Кредитним договором № 8751123 у розмірі 18792,00 грн, з яких: 8700,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10092,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на істотний дисбаланс договірних прав та обов"язків сторін, оскільки сума заборгованості за ваідсотками не є непропорційно великою у порівнянні з тілом кредиту. Крім того, відсоткова ставка за кредитом не перевищувала 1 % в день, що відповідає вимогам Законів України "Про споживче кредитування".
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафів, суд погоджується із доводами відповідача та зазначає наступне.
24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022. Дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжено.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також Законом № 2120-ІХ від 15.03.2022 року внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до п. 6-1 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Із зазначеного слідує, що законодавець звільнив позичальників від неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.
З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за пенею, штрафом у розмірі 4350,00 грн, оскільки вони нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а відтак в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат суд приходить до наступного.
Позивач при зверненні до суду через систему «Електронний суд» сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с. 54 - платіжна інструкція).
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з огляду на часткове задоволення позовних вимог (81,203%), з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 2161,95 грн, решта судового збору залишається за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 610, 611, 624, 625, 629, 1046, 1048-1049, 1050, 1054,1077,1078 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 07400, Київська область. Броварський район, місто Бровари, вулиця Лісова, будинок 2), реквізити IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за Кредитним договором № 8751123 від 09.02.2025 року у розмірі становить 18792,00 грн (вісімнадцять тисяч сімсот дев'яносто дві гривні 00 копійок, з яких: 8700,00 грн (вісім тисяч сімсот гривень 00 копійок) - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10092,00 грн (десять тисяч дев'яносто дві гривні 00 копійок) - сума заборгованості за відсотками.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2161,95 грн (дві тисячі сто шістдесят одна гривня 28 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя Р.В.Хижний