Справа № 159/9/26
Провадження № 1-кп/159/308/26
28 травня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Ковель кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025030550001301 від 01.11.2025, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ковель, Волинської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ковель, Волинської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Ковель, Волинської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, дитини з інвалідністю, працюючого продавцем-консультантом у ФОП « ОСОБА_7 », не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-04.12.2024 Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 286, ст. 69 КК України до покарання у виді накладення штрафу у розмірі 6800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки, (станом на 27.05.2026 невідбута частина додаткового покарання становить 07 місяців 08 днів);
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Сторони та учасники кримінального провадження:
прокурори ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представник потерпілого ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції),
обвинувачений ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_11 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
захисник ОСОБА_12 ,
неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 ,
законний представник обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисник ОСОБА_13 ,
представники сектору ювенальної превенції ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
представники служби у справах дітей ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,
психолог ОСОБА_20
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та неповнолітній ОСОБА_6 вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану за наступних обставин.
01 листопада 2025 року близько 03:00 години, в умовах воєнного стану, що діє на підставі Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ«Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"», ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою в групі із ОСОБА_5 та неповнолітнім ОСОБА_6 , усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, реалізуючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, скориставшись тим, що їх дії були таємними та непомітними для сторонніх осіб, перебуваючи біля будинку № 40А по вулиці Олеся Гончара, в місті Ковелі Волинської області, шляхом проникнення до комірок поштомата № 40473 ТОВ «Новобокс» через віджим металевим предметом, а саме комірок № 3, 4, 6, 7 зліва та № 5, 6, 7 посередині, згідно розрахунку зверху донизу, незаконно отримали доступ до вмісту комірок поштомата, звідки таємно викрали із пошкоджених семи скриньок планшет марки «Apple» моделі «iPad Air А2324» 4-го покоління, 64 Гб, вартістю 14 768,00 грн., чохол типу «книжка» для планшета марки «Apple» моделі «iPad Air А2324» 4-го покоління, вартістю 283,00грн., мобільний телефон марки «Apple» моделі «iPhone 13», 128 Гб, вартістю 14 729,33 грн., мобільний телефон марки «АррІе» моделі «iPhone 14» eSIM, 128 Гб, вартістю 15 199,67 грн., чохол до мобільного телефону марки «Apple» моделі «iPhone 14», вартістю 50,00 грн., мобільний телефон марки «Apple» моделі «iPhone 13», 128 Гб, вартістю 14929,33грн., чохол до мобільного телефону ), марки «АррІе» моделі «iPhone 13», вартістю 50,00 грн., відеокамеру марки «GoPro» моделі «HERO 10 Black», вартістю 7 666,67 грн., стилус марки «Apple» моделі
«Pencil A2051» 2-го покоління, вартістю 1883,33 грн, книгу «Як знайти те, що втратив?» автора ОСОБА_21 , вартістю 70,00 грн, та в подальшому розпорядилися викраденим на власний розсуд, чим спричинили ТОВ «Нова Пошта» майнову шкоду на суму 69 629,33 грн (шістдесят дев'ять тисяч шістсот двадцять дев'ять гривень тридцять три копійки).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, пояснив, що дійсно 01.11.2025 о 03.00год. спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прибули на мотоциклах до поштомату по вулиці Олеся Гончара, в місті Ковелі Волинської області, де шляхом віджиму комірок поштомата, таємно викрали раніше замовлені телефони, планшети, чохли для телефонів та планшетів, відеокамеру, стілус та книгу. Щиро кається, просить суд суворо не карати, збитки потерпілому відшкодував повністю.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину визнав повністю, пояснив, що дійсно 01.11.2025 о 03.00год. спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 прибули на мотоциклах до поштомату по вулиці Олеся Гончара, в місті Ковелі Волинської області, де шляхом віджиму комірок поштомата, таємно викрали раніше замовлені телефони, планшети, чохли для телефонів та планшетів, відеокамеру, стілус та книгу. Щиро кається, просить суд суворо не карати, збитки потерпілому відшкодував повністю.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину визнав повністю, пояснив, що дійсно 01.11.2025 о 03.00год. спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 прибули на мотоциклах до поштомату по вулиці Олеся Гончара, в місті Ковелі Волинської області, де шляхом віджиму комірок поштомата, таємно викрали раніше замовлені телефони, планшети, чохли для телефонів та планшетів, відеокамеру, стілус та книгу. Щиро кається, просить суд суворо не карати, збитки потерпілому відшкодував повністю.
Представник потерпілого ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що спричинена шкода обвинуваченими усунута повністю, претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених не має, міру покарання обвинуваченим просив визначити на розсуд суду.
Крім визнавальних свідчень обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , їх вина підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні по справі доказами:
-даними протоколу від 01.11.2025 прийняття заяви ро кримінальне правопорушення від ОСОБА_22 (Т №1 а.с.102);
-даними протоколу огляду місця події з фототаблицею від 01.11.2025 за адресою: АДРЕСА_3 , під час якого оглянуто поштомат 40473 (Т№1 а.с.110-118);
-даними постанови про залучення юридичної особи до кримінального провадження в якості потерпілого від 13.11.2025 (Т№1 а.с.165);
-даними протоколу добровільної видачі мобільного телефону ОСОБА_6 від 01.11.2025 (Т№1 а.с.170-179);
-даними протоколу огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 від 01.11.2025 з фототаблицею та відеодиском (Т№1 а.с.181-195);
-даними постанови про визнання і приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 01.11.2025 (Т№1 а.с.200-202);
-даними протоколу огляду речей та документів, що мають значення речових доказів від 02.11.2025 з фототаблицею (Т№1 а.с.203-225);
-даними протоколу огляду речей - мобільного телефону ОСОБА_4 (Т№1 а.с.227-234);
-даними протоколу огляду речей - диску з відеозаписом з мобільного телефону ОСОБА_4 (Т№1 а.с.235-238);
-даними протоколу огляду речей - мобільного телефону ОСОБА_5 (Т№1 а.с.240-243);
-даними протоколу про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото, кінозйомки, відеозапису (Т№1 а.с.246-248);
- даними постанови про визнання і приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 01.11.2025 (Т№1 а.с 249);
-даними протоколу огляду речей - відеозаписів із камер зовнішнього спостереження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 (Т№2 а.с.1-3);
-висновком товарознавчої експертизи від 08.12.2025 № СЕ-19/103-25/15218-ТВ (Т№2 а.с.4-21);
-висновком дактилоскопічної експертизи від 28.11.2025 № СЕ-19/103-25/15217-Д (Т№2 а.с.22-38);
-даними протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 11.12.2025 (Т№2 а.с.41-43);
-даними протоколу огляду речей та документів від 16.12.2025 - інформації вилученої під час проведення тимчасового доступу до речей та документів у ТОВ «Лайфселл» (Т№2 а.с.44-61);
-даними протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 11.12.2025 (Т№2 а.с.62-63);
-даними протоколу огляду речей та документів від 16.12.2025 - інформації вилученої під час проведення тимчасового доступу до речей та документів у ПРАТ «Київстар» (Т№2 а.с.64);
-даними протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 11.12.2025 (Т№2 а.с.65-66);
-даними постанови про визнання і приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 16.12.2025 (Т№2 а.с. 67-68);
-даними протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 11.12.2025 (Т№2 а.с.69-71);
-даними протоколу огляду речей та документів від 16.12.2025 - інформації вилученої під час проведення тимчасового доступу до речей та документів у ПРАТ «ВФ Україна» (Т№2 а.с.72-86);
-даними протоколу проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_4 від 03.11.2025 (Т№2 а.с.87-91);
-даними протоколу проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_5 від 04.11.2025 (Т№2 а.с.96-100);
-даними протоколу проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_6 від 10.11.2025 (Т№2 а.с.101-104).
Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.
Оцінивши та проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд встановив, що своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 4 ст. 185 КК України, ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані щодо особи обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.
З урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, суд вважає необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 призначити йому покарання у виді позбавлення волі, встановленого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень ст. 69 КК України суд не вбачає.
Разом з тим, що обвинувачений раніше не судимий, щиро розкаявся, добровільно відшкодував спричинену шкоду, представник потерпілого не наполягає на ізоляції обвинуваченого від суспільства, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та доцільним призначити йому покарання із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України, що, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
До набрання вироком законної сили, підстави для обрання у відношенні ОСОБА_4 запобіжного заходу відсутні.
Оцінивши та проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд встановив, що своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 4 ст. 185 КК України, ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані щодо особи обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.
З урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, суд вважає необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 призначити йому покарання у виді позбавлення волі, встановленого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 положень ст. 69 КК України суд не вбачає.
Разом з тим, що обвинувачений раніше не судимий, щиро розкаявся, добровільно відшкодував спричинену шкоду, представник потерпілого не наполягає на ізоляції обвинуваченого від суспільства, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та доцільним призначити йому покарання із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України, що, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
До набрання вироком законної сили, підстави для обрання у відношенні ОСОБА_5 запобіжного заходу відсутні.
Оцінивши та проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд встановив, що своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
З п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» вбачається, що при призначенні покарання неповнолітнім суди повинні суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація.
Неповнолітній вік особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 66 КК України є обставиною, яка пом'якшує покарання. Вона обов'язково має враховуватись при призначенні покарання - незалежно від того, чи досяг обвинувачений на час розгляду справи повноліття. Залежно від конкретних обставин справи суди повинні враховувати як такі, що пом'якшують покарання, й інші обставини, перелічені в ч. 1 вказаної статті, а також обставини, хоча й не зазначені у законі, але які знижують ступінь суспільної небезпечності проступку чи особи (наприклад, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність іншою особою, примирення з потерпілим тощо).
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень викладених Пленумом Верховного Суду України у постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Крім того згідно постанови колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду України від 20 жовтня 2020 року по справі №511/338/18, мета покарання за злочин, вчинений неповнолітнім, має істотні відмінності від наведеного вище загального правила, оскільки в кримінальних провадженнях щодо осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на перше місце виходить їх реабілітація (виправлення) як реалізація принципу найкращих інтересів дитини.
Приймаючи таке рішення, суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 4 ст. 185 КК України, ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані щодо особи обвинуваченого, який раніше судимий, є дитиною інвалідом з дитинства, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, досудову доповідь про неповнолітнього обвинуваченого.
Крім того, відповідно до ст. 103 КК України, судом враховано умови життя і виховання обвинуваченого, рівень його розвитку, а саме те, що батьки не ведуть асоціальний спосіб життя, належним чином займаються його вихованням.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Із пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення слід виключити обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про наявність судимості в обвинуваченого за вчинення попереднього умисного кримінального правопорушення, таким чином обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.
З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення та його наслідки, наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи неповнолітнього ОСОБА_6 , відповідно до ч.1 ст. 69 КК України, суд вважає можливим при призначенні покарання, перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, у виді пробаційного нагляду з покладанням обов'язків передбачених ст. 59-1 КК України.
Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04.12.2024, був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу у розмірі 6000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.
При цьому, згідно даних, наявних у матеріалах справи, основне покарання у виді штрафу ОСОБА_6 , відбув, сплативши штраф 17.12.2024 року, натомість додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки, станом на 27.05.2026 невідбута частина становить 07 місяців 08 днів.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Зазначена вимога має імперативний характер і унеможливлює (за умови встановлення судом таких обставин) будь-який інший порядок та правила призначення остаточного покарання.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 71 КК України призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.
Відтак, враховуючи, що після постановлення вироку Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04.12.2024, яким і було призначено, у тому числі додаткове покарання, засуджений вчинив нове кримінальне правопорушення 01.11.2025 до повного відбуття додаткового покарання за попереднім вироком, тому за встановлених обставин, суд призначає остаточне покарання за сукупністю вироків із застосуванням ч. ч. 1, 3 ст. 71 КК України, приєднавши невідбуту частину додаткового покарання.
До набрання вироком законної сили, підстави для обрання у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Відповідно до положень ч.1 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.1 ч.2 цієї статті спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.
Спеціальна конфіскація, відповідно до положень п.4 ч.1 статті 96-2 КК, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Під майном (у цьому випадку - це інше майно як знаряддя злочину) слід розуміти речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру.
У своїй постанові від 01 жовтня 2019 року (судова справа № 760/5853/18, провадження № 51-716км19) ККС ВС зазначив, що системно-структурний аналіз положень КК України свідчить про те, що за своєю правовою природою спеціальна конфіскація не є покаранням, а належить до інших заходів кримінально-правового характеру, які полягають у передбачених законом обмеженнях прав і свобод особи, що не мають карального навантаження, а спрямовані на забезпечення безпеки суспільства шляхом реалізації превентивної мети - утримання винних від скоєння нових протиправних діянь та усунення умов, які сприяють їх вчиненню. Отже, спеціальна конфіскація є заходом процесуального примусу, який обтяжує становище особи. Тому при застосуванні інституту спеціальної конфіскації слід дотримуватися принципу справедливого балансу між інтересами суспільства та необхідністю дотримання прав потерпілого. Тягар доведення необхідності застосування спеціальної конфіскації покладається на сторону обвинувачення, яка має обґрунтувати свої доводи і вказати, що саме підлягає спеціальній конфіскації - гроші, цінності тощо, та чи вирішувалось питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, згідно з ч.9 ст.100 КПК, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому, як зазначено у п.1 цієї норми закону, гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
Свідок ОСОБА_23 суду пояснив що він є власником двох мопедів марки «Honda», які під час досудового розслідування постановою слідчого від 01.11.2025 року визнані речовими доказами, натомість він не знав і не міг знати про їх незаконне використання, тому з врахуванням позиції прокурорки яка вважала можливим повернути зазначені речові докази власнику, суд не вбачає наявність правових підстав для застосування спеціальної конфіскації двох мопедів марки «Honda» у порядку ст.ст.96-1, 96-2 КК.
Щодо речових доказів, а саме: планшет марки «Apple» моделі «iPad Air А2324» 4-го покоління, 64 Гб, чохол типу «книжка» для планшета марки «Apple» моделі «iPad Air А2324» 4-го покоління, мобільний телефон марки «Apple» моделі «iPhone 13», 128 Гб, мобільний телефон марки «АррІе» моделі «iPhone 14» eSIM, 128 Гб, чохол до мобільного телефону марки «Apple» моделі «iPhone 14», мобільний телефон марки «Apple» моделі «iPhone 13», 128 Гб, чохол до мобільного телефону марки «АррІе» моделі «iPhone 13», відеокамеру марки «GoPro» моделі «HERO 10 Black», стилус марки «Apple» моделі «Pencil A2051» 2-го покоління, книгу «Як знайти те, що втратив?» автора ОСОБА_21 , суд застосовує спеціальну конфіскацію у порядку ст.ст.96-1, 96-2 КК.
Арешти підлягають скасуванню відповідно до ч.4 ст.174 КПК України.
Процесуальні витрати за проведення експертизи згідно ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинувачених.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення ? злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 05 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він під час випробувального строку 02 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки на підставі ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 з випробувальним строком, обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк основного покарання строк його попереднього ув'язнення у межах даного кримінального провадження з 01.11.2025 року по 04.11.2025 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення ? злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 05 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він під час випробувального строку 02 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки на підставі ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 з випробувальним строком, обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк основного покарання строк його попереднього ув'язнення у межах даного кримінального провадження з 01.11.2025 року по 04.11.2025 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 02 (двох) років пробаційного нагляду.
Відповідно до вимог ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
На підставі ч.ч. 1, 3 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуте ОСОБА_6 додаткове покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04.12.2024 і остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 02 (двох) років пробаційного нагляду з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 07 (сім) місяців 07 (сім) днів.
Відповідно до вимог ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь держави судові витрати на проведення експертиз в сумі 12 033,9 гривень, по 4011 (чотири тисячі одинадцять) гривень 30 копійок з кожного.
Речові докази по справі:
- у порядку ст.ст.96-1, 96-2 КК речові докази, а саме: планшет марки «Apple» моделі «iPad Air А2324» 4-го покоління, 64 Гб, чохол типу «книжка» для планшета марки «Apple» моделі «iPad Air А2324» 4-го покоління, мобільний телефон марки «Apple» моделі «iPhone 13», 128 Гб, мобільний телефон марки «АррІе» моделі «iPhone 14» eSIM, 128 Гб, чохол до мобільного телефону марки «Apple» моделі «iPhone 14», мобільний телефон марки «Apple» моделі «iPhone 13», 128 Гб, чохол до мобільного телефону марки «АррІе» моделі «iPhone 13», відеокамеру марки «GoPro» моделі «HERO 10 Black», стилус марки «Apple» моделі «Pencil A2051» 2-го покоління, книгу «Як знайти те, що втратив?» автора ОСОБА_21 , які знаходяться в камері зберігання речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області - конфіскувати у власність держави;
- два мопеди марки «Honda», які поміщено до майданчику тимчасово вилучених транспортних засобів, за адресою: м.Ковель, вул.Автозаводська, 2А - повернути власнику ОСОБА_23 ;
- мобільний телефон чорного кольору марки «Iphone 16 Рrо ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 , у чохлі чорного кольору, який знаходиться в камері зберігання речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області - повернути ОСОБА_6 ;
- мобільний телефон марки «Iphone 11», ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 який знаходиться в камері зберігання речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області - повернути ОСОБА_5 ;
- мобільний телефон марки «Iphone 15 Рrо Мах» ІМЕI1 НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 , у чохлі чорного кольору який знаходиться в камері зберігання речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області - повернути ОСОБА_4 .
- два оптичні диски марки «HP» з відеозаписами з камер спостереження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- оптичний диск марки «HP» з інформацією вилученою під час проведення тимчасового доступу до речей та документів у ПРАТ «ВФ Україна» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05.11.2025 - скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
Головуючий:ОСОБА_1