20 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/3678/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026
та ухвалу Господарського суду Київської області від 18.12.2025
у справі № 911/3678/25
за позовом Заступника керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави
в особі Фонду державного майна України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріт-Інвест"
про відновлення становища, яке існувало до порушення,
Заступник керівника Обухівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріт-Інвест» про відновлення становища, яке існувало до порушення. У позовній заяві прокурор просив також залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне підприємство «Український карантинний розсадник».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2025 (суддя Третьякова О.О.), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 (колегія судів у складі: Демидова А.М. - головуючий, Євсіков О.О., Ходаківська І.П.), позовну заяву повернуто Заступнику керівника Обухівської окружної прокуратури.
Ухвала суду мотивована тим, що прокурором порушено правила об'єднання позовних вимог, оскільки останній у позовній заяві об'єднав дві позовні вимоги, одну з яких належить розглядати в порядку цивільного судочинства (а саме вимогу про відновлення становища, яке існувало до порушення, у визначені в позовній заяві способи), а іншу (про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном) - у порядку господарського судочинства.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Доводи скаржника зводяться до того, що суди дійшли помилкових висновків про те, що прокурором об'єднано дві позовні вимоги, одну з яких належить розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки позовні вимоги у даному випадку співвідносяться як основна і пов'язана з нею (похідна), а їх об'єднання навпаки сприятиме всебічному розгляду справи, об'єктивному з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, комплексному захисту і повному відновленню порушених інтересів держави, дасть можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права. При цьому належним відповідачем у даному спорі є виключно ТОВ "Стріт-Інвест", право власності на неіснуючий об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1891296932231 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Падеріним М.О. ніколи не набувалось, позовних вимог до останнього не заявлено, підстави залучати його як відповідача або третю особу, або ж звертатись до нього з окремим позовом відсутні; відтак, з огляду на суб'єктний склад сторін у даних спірних правовідносинах у частині наведених вище позовних вимог, їх правового характеру, вони віднесені до юрисдикції господарських судів.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2026 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, витребувано матеріали справи (з урахуванням п.п. 17. 10 п. 17 ч. 1 Перехідних положень ГПК України) з Господарського суду Київської області/Північного апеляційного господарського суду та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 12.05.2026.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.
За змістом п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Згідно з ч.1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Так під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднані можуть бути вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об'єднаними можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 173 ГПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги:
(1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними);
(2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім цього, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у ч. 1 ст. 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п'ятій вказаної статті (об'єднані вимоги, (1) які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом; (2) щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам).
Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п'ятої статті 174 ГПК України.
Водночас аналіз п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України у системному співвідношенні з положеннями ст. 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами ч. 6 ст. 173 ГПК України і розглянути кожну із заявлених вимог окремо.
Отже, наявність підстав для роз'єднання позовних вимог за правилами ч. 6 ст. 173 ГПК України та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження.
Тоді як підставою для повернення позовної заяви з посиланням на п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України є встановлення господарським судом обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, наведених саме в ч.ч. 4, 5 ст. 173 ГПК України.
Тобто, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у ч.ч. 4, 5 ст. 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.
Схожі за змістом правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22.
Отже, з урахуванням конкретних обставин суд має право застосувати положення ч. 6 ст. 173 ГПК України як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і в разі їх порушення. Проте в будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у ч.ч. 4, 5 ст. 173 ГПК України, в суду відсутні підстави для повернення позовної заяви незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовується позов.
Повертаючи позовну заяву у цій справі місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що прокурором у порушення ч. 4 ст. 173 ГПК України об'єднано в одне провадження дві позовні вимоги, одну з яких належить розглядати в порядку цивільного судочинства (а саме вимогу про відновлення становища, яке існувало до порушення, у визначені в позовній заяві способи), а іншу (про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном) - у порядку господарського судочинства.
Водночас Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що повернення позовної заяви прокурора на підставі ч. 4 ст. 173 ГПК України в даному випадку є помилковим та таким, що порушує засади ефективності судочинства, оскільки всі заявлені вимоги мають єдину правову природу, спрямовані на захист права власності держави на один об'єкт нерухомості від неправомірних дій поточного володільця та підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Судами встановлено, що прокурор звертаючись до суду з позовом, просив відновити становище держави в особі Фонду державного майна України, яке існувало до порушення вимог реєстраційного законодавства, що спричинило перешкоди у здійсненні права розпоряджання та користування державним майном - базою відпочинку "Мрія", загальною площею 764,1 кв.м, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, селище Козин, вул. Набережно-Лугова, 5, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 620750732231, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріт-Інвест" на неіснуючий об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1891296932231 - будівлю, загальною площею 627 кв.м, закриття розділу Державного реєстру прав щодо цього об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1891296932231 як відкритого безпідставно та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріт-Інвест" звільнити незаконно зайняті приміщення вищевказаного державного майна - бази відпочинку "Мрія", загальною площею 764,1 кв.м, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, селище Козин, вул. Набережно-Лугова, 5.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020111200000161 від 24.03.2020 встановлено, що 09.08.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вперше було здійснено реєстрацію об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1891296932231 під назвою "будівля", загальною площею 627, кв.м, а власником цього об'єкта указано ОСОБА_1 .
Підставою для первісної державної реєстрації вказаного об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1891296932231 був біржовий контракт від 21.07.2003 № 1109 про купівлю-продаж нерухомості, укладений ОСОБА_1 як покупцем на товарній біржі "Українська біржа "Десятинна".
Надалі, на підставі рішення єдиного учасника (засновника) ОСОБА_1 14.08.2019 була проведена державна реєстрація створення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріт-Інвест", а вже 23.08.2019 в ДРРП зареєстровано відомості про перехід права власності на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1891296932231 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стріт-Інвест" на підставі акта приймання-передачі майна від ОСОБА_1 до статутного капіталу вказаного товариства від 22.08.2019 та рішення засновника від 14.08.2019.
Прокурор з посиланням на надані ним докази стверджував, що біржовий контракт від 21.07.2003 № 1109 про купівлю-продаж нерухомості, покупцем за яким є ОСОБА_1 , є підробкою, рішення про присвоєння будь-якому об'єкту нерухомого майна поштової адреси: АДРЕСА_1 , не приймалось, будь-які правові підстави для здійснення державної реєстрації права приватної власності на неіснуюче в дійсності нерухоме майно за ОСОБА_1 з відкриттям розділу ДРРП та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1891296932231, а в подальшому і для державної реєстрації переходу цього права до відповідача відсутні.
При цьому прокурором заявлено вимогу про закриття розділу Державного реєстру прав щодо цього об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1891296932231, відкритого попереднім власником - ОСОБА_1 , як відкритого, за твердженням прокурора, безпідставно, з тих мотивів, що, як стверджував прокурор в обґрунтування цієї вимоги, біржовий контракт від 21.07.2003 № 1109 про купівлю-продаж нерухомості, за яким покупцем був ОСОБА_1 , є підробкою.
За змістом статей 124, 125 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд "встановлений законом" має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У пункті 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 646/6644/17 зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
Розмежовуючи юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо розгляду цивільних спорів та інших справ, визначених Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), з юрисдикцією та повноваженнями господарських судів, Верховний Суд у розрізі спірного в цій справі питання звертає увагу на таке.
Частина перша статті 19 ЦПК України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У свою чергу, юрисдикція та повноваження господарських судів, порядок здійснення судочинства у господарських судах визначаються ГПК України (стаття 1 Кодексу).
Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського та цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, яка передбачає вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що встановлює вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначений у статті 20 ГПК України.
Відповідно до статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у спорах між суб'єктами господарювання, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Визначаючи юрисдикцію цього спору як частково цивільну, суди попередніх інстанцій припустилися помилки, ототожнивши коло осіб, чиї інтереси чи права можуть бути опосередковано зачеплені судовим рішенням, із безпосереднім суб'єктним складом спірних правовідносин. На момент звернення з позовом прокурор посилався на те, що володільцем бази відпочинку "Мрія" є Товариство з обмеженою відповідальністю "Стріт-Інвест", а фізична особа ОСОБА_1 відчужила майно шляхом його внесення до статутного капіталу цього товариства. Як вже було зазначено, критеріями розмежування судової юрисдикції є не лише суб'єктний склад, а й характер спірних правовідносин у їх сукупності.
У межах спірних правовідносин прокурор визначив належним відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю "Стріт-Інвест", оскільки воно виступає чинним титульним володільцем майна на момент звернення з позовом. При цьому спростування правових підстав відкриття первісного реєстраційного розділу на ім'я фізичної особи ОСОБА_1 є не окремим матеріально-правовим спором, а фактично підставою позову, яка, на думку прокурора, доводить незаконність усього подальшого ланцюга переходу права власності до кінцевого суб'єкта господарювання. Враховуючи, що прокурор вказував, що ОСОБА_1 не набував законного права власності на неіснуючий у дійсності об'єкт нерухомості № 1891296932231 і до нього не пред'являється жодних самостійних вимог, у судів не було підстав вважати, що розгляд цієї частини позову повинен здійснюватися за правилами цивільного судочинства через відсутність спору про право з фізичною особою. Зазначена вимога не є самостійним спором про право, а виступає способом ліквідації наслідків ланцюга правопорушень, що є необхідним для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності держави. При цьому судове рішення про закриття безпідставно відкритого розділу реєстру не позбавляє ОСОБА_1 його прав на майно, оскільки він розпорядився ним у 2019 році, припинивши свій статус володільця. Відтак, висновки судів про розгляд цієї вимоги окремо в цивільному суді є помилковими, оскільки вона позбавлена самостійного матеріального змісту поза межами господарського спору з ТОВ "Стріт-Інвест".
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень ч. 4 ст. 173 ГПК України, у зв'язку з чим оскаржувані ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарського судів належить скасувати, а справу - передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд -
Касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 та ухвалу Господарського суду Київської області від 18.12.2025 у справі № 911/3678/25 скасувати, а справу передати до Господарського суду Київської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.