26 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/3154/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Вронської Г. О., Мамалуя О. О.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,
за участю представників:
позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Воронкової Ю. С. (у порядку самопредставництва),
відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Невської І. В. (адвоката),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Захаріна Сергія Володимировича
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025
(суддя Новікова Р. Г.)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2026
(головуючий - Чус О. В., судді: Дармін М. О., Мороз В. Ф.)
у справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького
до Фізичної особи-підприємця Захаріна Сергія Володимировича
про зобов'язання вчинити дії і стягнення штрафних санкцій
та зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Захаріна Сергія Володимировича
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького
про розірвання договору і визнання відсутніми підстав для застосування штрафних санкцій
Короткий зміст позовних вимог
1. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький (далі - Відділ) звернувся до суду з позовом про зобов'язання Фізичної особи-підприємця Захаріна С. В. (далі - Підприємець) на виконання умов договору поставки від 20.01.2025 № 29 поставити Відділу паливну деревину у кількості 970,20 куб. м та про стягнення з Підприємця на його користь пеню у сумі 53 467,59 грн за період 01.05. по 02.06.2025 і штраф у розмірі 233 800 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог Відділ послався на порушення Підприємцем своїх зобов'язань зі своєчасної поставки товару за названим вище договором.
3. Підприємець зі свого боку звернувся із зустрічним позовом до Відділу про розірвання названого вище договору з підстав істотної зміни обставин і просив визнати відсутніми підстави для стягнення з нього штрафних санкцій, про які заявив Відділ у первісному позові.
4. На обґрунтування зустрічних позовних вимог Підприємець послався на наявність підстав для розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, зокрема, внаслідок значного підвищення ціни на деревину, що стало економічно невигідним для Підприємця і вплинуло на можливість виконання ним договору.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
5. За результатами проведення відкритих торгів з особливостями (UA-2024-12-25-006583-a) Відділ як замовник і Підприємець як постачальник уклали договір поставки деревини від 20.01.2025 № 29 у кількості 2 000 куб. м. У додатках до договору погодили ціну товару, кількість, якість, асортимент, місце поставки. Домовилися про те, що строк поставки товару до 30.04.2025, а датою виконання зобов'язання останнім є дата підписання актів приймання-передачі.
6. Згідно з підпунктом 7.3.3 пункту 7.3 договору за порушення строків виконання зобов'язання з вини постачальника він сплачує пеню у розмірі 0,1 % від вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % ціни договору.
7. У підпункті 7.3.5 пункту 7.3 договору сторони обумовили, що сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням обов'язків, не звільняють сторони від виконання зобов'язань за договором, крім випадків, передбачених законодавством України та пунктом 10.1 договору.
8. Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 договору розірвання договору за згодою сторін допускається у порядку, передбаченому частиною першою статті 651, статтею 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і статтею 188 Господарського кодексу України.
9. Підприємець своєчасно поставив Відділу товар лише у кількості 1 029,80 куб. м.
10. Протягом березня - травня 2025 року між сторонами відбувалося листування щодо виконання договору, внесення змін і його розірвання. Зокрема, Підприємець пропонував підвищити ціну товару і продовжити строк поставки товару до 31.05.2025 шляхом укладення додаткових угод. Обґрунтовував підвищенням ціни виробниками деревини, вартості паливно-мастильних матеріалів, посилався на вологу погоду у регіонах, з яких постачається деревина, погіршення погодних умов протягом лютого-березня 2025 року. Пропонував розірвати договір у випадку відмови замовника від підвищення ціни товару.
11. Замовник зі свого боку не погодився на пропозиції постачальника з посиланням на те, що збільшення ціни призведе до необґрунтованих витрат і збитків державного бюджету, адже у договорі сторони погодили, що зобов'язання Відділу виникають за наявності відповідного бюджетного асигнування на 2025 рік, звернув увагу постачальника про домовленість сторін у договорі на строки виконання договору, на зміну яких не погодився.
12. Оскільки Підприємець порушив строки поставки іншої частини товару, то Відділ звернувся з цим позовом про стягнення з нього штрафних санкцій.
13. Підприємець зі свого боку, посилаючись на істотну зміну обставин у вигляді подорожчання деревини, що позбавило його очікуваного прибутку і поставило під загрозу покриття його витрат, вважав, що є підстави для розірвання договору з одночасним визнанням відсутніми підстав для стягнення з нього штрафних санкцій, про які заявив Відділ у первісному позові.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
14. 14.08.2025 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2026, про часткове задоволення первісного позову, зобов'язав Підприємця поставити Відділу паливну деревину у заявленій у позові кількості; присудив до стягнення з Підприємця на користь Відділу пеню у сумі 53 467,59 грн, але штраф зменшив на 50 % і присудив його до стягнення у сумі 116 900 грн; у зустрічному позові відмовив.
15. Мотивували невиконанням Підприємцем свого обов'язку щодо своєчасної поставки усієї кількості обумовленого договором товару, що зумовило право Відділу на притягнення його до відповідальності у вигляді нарахування штрафних санкцій. Спростували посилання Підприємця на неможливість виконання договору внаслідок підвищення вартості деревини на ринку, що, на його переконання, є істотною зміною обставин, виснувавши про те, що, уклавши договір і погодивши в ньому ціну, Підприємець діяв самостійно, ініціативно та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснюючи господарську діяльність, він має бути обізнаним як про сприятливі наслідки, так і несприятливі, мав здійснювати власний комерційний розрахунок наслідків здійснення діяльності з урахуванням того, що договір укладений відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі". Обставини зміни політичної, економічної ситуації у країні, коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційними ризиками сторін договору та повною мірою стосуються обох сторін договору, а не лише постачальника, і не могли бути віднесені до таких обставин, що не настануть. Зменшення на 50 % розміру штрафу обґрунтували тим, що виконання договору було забезпечено завдатком у сумі 133 600 грн, який Підприємець раніше сплатив Відділу.
16. Відмова у зустрічному позові зумовлена тим, що істотної зміни обставин не відбулося, тоді як економічні наслідки воєнного стану, що обумовлені підвищенням ціни на товар, не є такою обставиною, оскільки мали вплив на обох сторін договору.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
17. Підприємець у касаційній скарзі просить скасувати ці судові рішення, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду. На обґрунтування підстав касаційного оскарження послався на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
18. На переконання скаржника, суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували норму статті 551 ЦК України і не врахували висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, щодо зменшення розміру неустойки. Адже вважає, що суди мали особливо ретельно оцінити кінцеву співмірність усієї сукупності наслідків для боржника, а не лише формально зазначити про часткове зменшення штрафу. Однак вони не надали належної оцінки тому, чи не набуває така відповідальність надмірного або фактично карального характеру, не з'ясували співвідношення між ступенем фактичного виконання договору, причинами невиконання решти зобов'язання, реальними наслідками для Відділу та сукупним тягарем для Підприємця.
19. Крім того скаржник послався на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України і стверджує, що суди не дослідили зібрані у справі докази і не встановили обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема, належним чином не перевірили належність, ефективність і реальну виконуваність способу захисту у вигляді примусу до поставки товару; не надали належної оцінки тому, що виконання рішення фактично потребує вступу Підприємця у нові біржові та договірні правовідносини з третіми особами; не надали належної оцінки питанню вини боржника та причин порушення зобов'язання; формально застосували статтю 551 ЦК України, не дослідивши кінцеву співмірність усієї сукупності наслідків для останнього; під час розгляду зустрічного позову формально застосували статті 651, 652 ЦК України і повністю не проаналізували усіх чотирьох умов істотної зміни обставин; апеляційний суд не надав повної та мотивованої відповіді на істотні доводи сторони захисту. Не дослідили також, чи має Підприємець у власності, володінні або розпорядженні обумовлений договором товар; чи є реально виконуваним рішення про поставку 970,20 куб. м паливної деревини; чи залежить виконання рішення від участі Підприємця у нових конкурентних біржових процедурах; чи допускають установлені фактичні обставини застосування саме такого способу захисту; чи наявні всі умови для розірвання договору у порядку статті 652 ЦК України.
20. До того ж наполягає на порушенні апеляційним господарським судом норм статей 236, 238, 282 ГПК України, оскільки він не надав повної та мотивованої відповіді на його доводи у зустрічному позові та апеляційній скарзі, зокрема, стосовно "реальної виконуваності способу захисту", необхідності повного аналізу статті 652 ЦК України, співмірності сукупних наслідків для Підприємця та причин невиконання ним зобов'язання.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
21. Відділ у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні. Акцентував увагу на відсутності підстав для розірвання договору, позаяк підвищення вартості товару не є такою підставою, вважає, що ринкові коливання вартості товару є передбачуваним ризиком, який кожна зі сторін бере на себе під час укладення договору. Звернув увагу на те, що договір передбачає, що сторони зобов'язані дотримуватися його умов незалежно від зміни обставин. Підприємець не довів, що зміна ринкової вартості деревини є форс-мажорною обставиною або підставою для звільнення від виконання зобов'язань. Аргументи щодо несприятливих погодних умов чи складнощів у постачанні також не звільняють від виконання зобов'язань. Додатково зауважив на тому, що договір передбачає постачання паливної деревини для потреб військових частин, що має критично важливе значення в умовах забезпечення обороноздатності країни. Невиконання цих зобов'язань створює загрозу для належного функціонування військових підрозділів, зокрема, в умовах опалювального сезону. Виконання умов договору є не лише юридичним обов'язком, але й моральною відповідальністю перед українським суспільством і військовими, створює загрозу для здоров'я та безпеки особового складу, ускладнює виконання військових завдань у належних умовах і ставить під ризик підтримання функціонування військових частин.
Позиція Верховного Суду
22. Як зазначалося раніше, за позовом Відділу суди, крім зобов'язання Підприємця поставити йому частину товару, присудили до стягнення з останнього пеню у заявленому Відділом розмірі і штраф, розмір якого зменшили на 50 % від заявленого.
23. Наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судових рішень Підприємець обґрунтував неврахуванням судами під час вирішення цього спору висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, щодо зменшення розміру неустойки, зокрема, про обов'язок суду оцінити обставини, які виправдовують присуджений судом розмір відповідальності, врахувати принципи справедливості, добросовісності та пропорційності.
24. Тож, висловлюючи свою незгоду з правовою позицією судів стосовно відсутності істотної зміни обставин для розірвання договору і необхідності притягнення Підприємця до відповідальності за порушення ним строків поставки усієї кількості товару, останній у касаційній скарзі мотивував підставу пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України лише неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків суду касаційної інстанції, викладених у названій вище постанові, які стосуються дискреційних повноважень суду у зменшенні неустойки. Крім того підставу пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник визначив у контексті з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, наполягаючи на тому, що суди не дослідили зібрані у справі докази і не встановили обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
25. Натомість слід звернути увагу скаржника на те, що обумовлене пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України порушення судами процесуального права зумовлює скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише у випадку, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
26. Отже передусім обов'язком суду касаційної інстанції є перевірка підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої у цьому випадку пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
27. Окрім посилань на неврахування висновків Верховного Суду, які стосуються правозастосування у частині зменшення судами штрафу, касаційна скарга не містить інших доводів на обґрунтування пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України. Тому касаційний перегляд судових рішень здійснюється лише у межах визначених скаржником підстав.
28. Слід звернути увагу на те, що касаційний перегляд судових рішень з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, може відбутися, якщо суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Верховного Суду, і спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
29. Підприємець наполягає на тому, що суди мали особливо ретельно оцінити кінцеву співмірність усієї сукупності наслідків для боржника, а не лише формально зазначити про часткове зменшення штрафу. Він стверджує, що суди не надали належної оцінки тому, чи не набуває така відповідальність надмірного або фактично карального характеру, не з'ясували співвідношення між ступенем фактичного виконання договору, причинами невиконання решти зобов'язання, реальними наслідками для позивача та сукупним тягарем для Підприємця, про що виснував Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
30. Однак, як убачається з оскаржуваних судових рішень, під час вирішення питання про зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу на 50 % суди урахували висновки суду касаційної інстанції, на які звернув увагу скаржник. Їх мотиви зводилися до того, що раніше Відділ отримав від Підприємця суму забезпечення договору як завдаток у розмірі 133 600 грн і вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
31. Протягом вирішення цього спору у судах попередніх інстанцій і у касаційній скарзі скаржник не наводив доводів стосовно незгоди саме із розміром зменшеного до стягнення з нього штрафу. Він лише посилався на неможливість виконання договірних зобов'язань унаслідок підвищення вартості товару, який мав поставити Відділу. Тож його аргументи про неврахування судами висновків Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 не підтвердилися.
32. Поряд з цим Підприємець стверджує про безпідставність висновків судів попередніх інстанцій, оскільки вони не дослідили зібрані у справі докази, що призвело до того, що невирішеними залишися питання, про які йдеться у пунктах 18-20 цієї постанови, з'ясування яких, на переконання скаржника, призвело би до протилежного результату вирішення цього спору.
33. Утім, як зазначено раніше, умовою застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
34. Водночас у цій справі заявлена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, є необґрунтованою.
35. З огляду на необґрунтованість зазначеної Підприємцем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів не бере до уваги його посилання на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, а також на доводи, що стосуються порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та не дослідження судами зібраних у справі доказів.
36. Звідси оскаржувані судові рішення у цій справі ухвалені судами попередніх інстанцій з правильним застосуванням та дотриманням судами норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами оцінкою встановлених фактичних обставин справи, до необхідності здійснення судом касаційної інстанції переоцінки доказів, що є неможливим з огляду на визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
37. Додатково слід звернути увагу скаржника на те, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", а отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. Натомість незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
38. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
39. Згідно з вимогами статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
40. З огляду на викладене вище доводи касаційної скарги не знайшли підтвердження, адже не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень.
Судові витрати
41. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Захаріна Сергія Володимировича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2026 у справі № 904/3154/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
О. Мамалуй