26 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/10196/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р. К.,
та представників:
позивача - Маркова Т. Л.,
відповідача - Фартушна В. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026
та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 02.01.2026
у справі № 910/10196/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджітех"
до Акціонерного товариства "Гарантований покупець"
про стягнення грошових коштів,
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджітех" (далі - ТОВ "Енерджітех"; позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець"; відповідач (наразі Акціонерне товариство "Гарантований покупець" (далі - АТ "Гарантований покупець") про стягнення 17 193 472,78 грн, з яких 10 911 577,75 грн - основний борг, 1 516 993,05 грн - 3% річних, 4 686 567,99 грн - інфляційні втрати, 44 062,87 грн - пеня, 34 271,12 грн - штраф.
Позовні вимоги ТОВ "Енерджітех" обґрунтувало неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 30.08.2019 № 594/01.
20.10.2025 позивачем подано до господарського суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого просив стягнути з відповідача 14 823 928,10 грн, з яких 10 911 577,75 грн - основний борг, 853 509,36 грн - 3% річних, 3 058 840,99 грн - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.11.2025 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Енерджітех" 10 911 577,75 грн основної заборгованості, 295 956,61 грн 3% річних, 1 102 127,02 грн інфляційних витрат та 147 715,94 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
12.11.2025 до Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява, в якій останній просив стягнути з відповідача 200 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. До відповідної заяви було долучено документи, які підтверджують їх понесення.
Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 02.01.2026 (суддя - В. В. Джарти) стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Енерджітех" 41 519,57 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу, понесених у суді першої інстанції.
Суд першої інстанції, надавши оцінку наявним у справі доказам позивача щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи у суді першої інстанції, врахувавши заперечення відповідача, керуючись принципом розумності, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 41 519,57 грн цих витрат.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 (головуючий суддя - М. А. Барсук, судді - Є. Ю. Пономаренко, М. А. Руденко) змінено додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 02.01.2026 та викладено його резолютивну частину в такій редакції: "стягнути з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Енерджітех" 49 542,76 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу".
Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що витрати у сумі 49 542,76 грн є обґрунтованими, пропорційними задоволеним позовним вимогам з огляду на результат вирішення справи у апеляційному господарському суді.
Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 та додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 02.01.2026, АТ "Гарантований покупець" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у їх стягненні.
Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме вказує на те, що суди попередніх інстанцій при вирішені питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, не врахували висновків Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, від 09.03.2026 у справі № 904/2345/24, від 24.09.2025 у справі № 916/3243/24, від 02.09.2025 у справі № 925/1280/21, від 22.05.2024 у справі № 910/12778/22, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та інших.
У касаційній скарзі скаржник також зазначає таке: суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення ст. 129 ГПК України, вийшов за межі доводів апеляційної скарги, чим також порушив ст. 269 ГПК України; допустив погіршення становища скаржника без належних правових підстав; стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 49 542,76 грн не відповідає принципам розумності та справедливості; аргументи позивача про участь у судовому засіданні 29.09.2025 його представника також не відповідають фактичним обставинам, адже розгляд справи 29.09.2025 взагалі не відбувся; щодо участі у судовому засіданні 17.09.2025, то згідно з протоколом судового засідання представником позивача була Клименко О. А., тоді як договір про надання правової допомоги та акт про надані послуги були укладені між ТОВ "Енерджітех" та адвокатом Марковою Т. Л.; категорія цієї справи не є складною і не потребує значних зусиль щодо представництва інтересів позивача у ній.
Скаржник посилається на такі справи, а саме: справу № 910/1229/24, у якій стягнуто 10 000,00 грн, справу № 910/15366/23, у якій стягнуто 15 000,00 грн; справу № 910/10430/23, у якій стягнуто 20 000,00 грн; справу № 910/17434/23, у якій стягнуто 20 000,00 грн, справу № 910/11114/23, у якій стягнуто 25 000, 00 грн, справу № 908/1320/23, у якій стягнуто 20 000,00 грн, справу № 910/18815/23, у якій стягнуто 20 000,00 грн, справу № 910/16120/23, у якій стягнуто 15 000,00 грн, справу № 910/3785/24, у якій стягнуто 8 000,00 грн, справу № 910/9725/23, у якій стягнуто 20 000,00 грн.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2026 відкрито провадження за касаційною скаргою ДП "Гарантований покупець" з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 28.04.2026.
У відзиві позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги з підстав, наведених у цьому відзиві.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Законодавець у п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України закріпив норму, відповідно до якої суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Гл. 8 розд. I ГПК України регулює інститут судових витрат.
За загальним правилом, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (див. також п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Ст. 123 ГПК України, яка визначає види судових витрат, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України).
Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Відповідно до норм цього Закону:
- договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 цього Закону);
- представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону);
- інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону);
- видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (ст. 19 цього Закону);
- гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 цього Закону).
Здійснюючи аналіз наведених норм Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виснувала, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду у п. 164 постанови від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 виснувала, що одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема, у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) від 28.11.2002, щодо судових витрат зазначено, що за ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" від 25.03.1999 та "Єчюс проти Литви" від 31.07.2000).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так, у рішенні в справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" від 23.01.2014 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (див. п.п. 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у п. 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі № 922/445/19 дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Верховний Суд неодноразово виснував, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) із власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5- 7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 цього Кодексу, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Здійснивши оцінку відповідної заяви позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши заперечення відповідача щодо цих витрат, суди попередніх інстанцій встановили таке: позивачем у позовній заяві зазначалося про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу; позивачем було подано заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив стягнути з відповідача 200 000, 00 грн цих витрат; до відповідної заяви було долучено документи на підтвердження їх понесення.
Так, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції позивач надав такі документи:
- договір про надання правової (правничої) допомоги від 02.06.2025 № 02/06/Е, укладений між адвокатом Марковою Т. Л. (адвокат) і ТОВ "Енерджітех" (клієнт), предметом якого є надання правової допомоги клієнту щодо консультування з правових питань, підготовки, подання процесуальних та інших документів та представництва її інтересів у господарських судах всіх інстанцій за позовом ТОВ "Енерджітех" до ДП "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості за договором від 30.08.2019 № 594/01. У п. 4.2 договору сторони досягли згоди, що вартість послуг (гонорар) є фіксованою і становить 2 % від суми позову, але не менше 343 869, 46 грн (т. 2, а. с. 55- 56);
- акт приймання - передачі правової допомоги від 10.11.2025, в якому деталізовано перелік наданих послуг ТОВ "Енерджітех" під час розгляду справи у суді першої інстанції (т. 2, а. с. 57);
- ордер на надання правничої допомоги від 15.08.2025 серія АI № 1962405, виданий ТОВ "Енерджітех" адвокату Марковій Т. Л. для представлення нею інтересів позивача у Господарському суді м. Києва на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.06.2025 № 02/06/Е (т. 2, а. с. 54);
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 27.01.2011 № 213 Марковою Т. Л. (т. 2, а. с. 54 (на звороті).
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, встановивши, що ними підтверджується надання адвокатом Марковою Т. Л. позивачу послуг з професійної правничої допомоги при розгляді справи № 910/10196/25 у суді першої інстанції; врахувавши результати розгляду справи у господарському суді, заперечення відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати у сумі 200 000, 00 грн не є співмірними із обсягом наданих послуг, не відповідають таким критеріям як розумність і необхідність, натомість обґрунтованою є сума 50 000,00 грн. При цьому суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача 41 519, 57 грн цих витрат, зазначивши, що вони у цій сумі є пропорційними задоволеним вимогам.
Разом з тим суд апеляційної інстанції, врахувавши, що судом апеляційної інстанції було змінено рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, тобто результат перегляду справи у апеляційному порядку, керуючись приписами ч. 14 ст. 129 ГПК України, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 49 542, 76 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених останнім у суді першої інстанції (змінивши додаткове рішення суду першої інстанції). Суд апеляційної інстанції встановив, що витрати у такій сумі є пропорційними розміру задоволених позовних вимог. Верховний Суд зазначає, що з огляду на встановлені обставини, зміст оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційний господарський суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, встановив, що витрати у відповідній сумі є обґрунтованими і пропорційними задоволеним вимогам. Верховний Суд не встановив порушень норм матеріального і процесуального права при здійсненні судом апеляційної інстанції розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, які б призвели до ухвалення судом апеляційної інстанції незаконного рішення.
Щодо доводів скаржника про те, що судами при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу не враховано такого: що у судовому засіданні 29.09.2025 представник позивача не брав участі, адже розгляд справи 29.09.2025 взагалі не відбувся; щодо участі у судовому засіданні 17.09.2025, то згідно з протоколом судового засідання представником позивача була Клименко О. А., тоді як договір про надання правової допомоги та акт про надані послуги були укладені між ТОВ "Енерджітех" та адвокатом Марковою Т. Л., то необхідно зазначити, що їм надавалась оцінка судами попередніх інстанцій. З урахуванням цих доводів суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу (200 000,00 грн) є необґрунтованими, не відповідають принципу співмірності цих витрат. Водночас, як уже зазначалось, врахувавши наявні у справі документи, апеляційний господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача витрати, які пропорційні розміру позовних вимог, що узгоджується із вимогами ГПК України і не суперечить висновкам Верховного Суду та практиці ЄСПЛ щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що у інших подібних справах господарським судом стягнуто з відповідача меншу суму витрат на професійну правничу допомогу, то необхідно зазначити, що розподіл витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в кожній справі з огляду на конкретні обставини та надані у кожній справі документи. Тобто обсяг наданих послуг позивачу у наведених справах не є однаковим, що впливає на розмір цих витрат і їх розподіл судом.
Щодо посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій здійснили розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, без урахування висновку Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, то необхідно зазначити, що у наведених скаржником справах норми права, які регулюють інститут судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувалися з огляду на конкретні обставини та надані у кожній справі документи, які не є аналогічними як у справі, яка переглядається. Разом з тим оскаржувана постанова апеляційного суду не суперечить цим висновкам, а ухвалювалося з урахуванням всіх тих необхідних критеріїв, які застосовуються при розподілі відповідних судових витрат, які бралися до уваги Верховним Судом, Великою Палатою Верховного Суду при ухвалені відповідних постанов, на які посилається скаржник у касаційній скарзі. Посилаючись на постанови Верховного Суду, скаржник фактично тлумачить висновки, викладені у них, неправильно, на свою користь.
Незгода скаржника із постановою апеляційного господарського суду у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ухваленою відповідно до норм ст.ст. 129, 236 ГПК України, не є доказом неправильного застосування цим судом вказаних скаржником норм права і принципів пропорційності та справедливого розподілу судових витрат.
Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до намагання переоцінити зібрані у справі докази судом касаційної інстанції та надати їм іншу оцінку, ніж та, що була зроблена судом апеляційної інстанцій при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм ГПК України та неврахування висновків Верховного Суду не знайшли свого підтвердження. З урахуванням цього, касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції має бути залишене без змін.
Верховний Суд зазначає, що Законом України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення (п. 4 ч. 2 ст. 3 цього Закону), розмір ставки судового збору за подання до суду касаційної скарги на додаткове рішення Законом не визначено.
Отже, за наслідком касаційного перегляду постанови апеляційного суду про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, розподіл судового збору за подання касаційної скарги не здійснюється (див. також постанову Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/7844/19).
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 у справі № 910/10196/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С. К.
Судді: Волковицька Н. О.
Случ О. В.