28 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/3103/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця Іванова Павла Сергійовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025
у справі за позовом фізичної особи - підприємця Іванова Павла Сергійовича
до Ірпінської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Чорноморський банк реконструкції та розвитку" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Матвієнка Андрія Анатолійовича,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Еверест-10",
про визнання недійсними актів органів місцевого самоврядування,
Фізична особа - підприємець Іванов Павло Сергійович (далі - ФОП Іванов П. С., позивач, скаржник) звернувся до суду з позовною заявою до Ірпінської міської ради (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення Ірпінської міської ради від 19.05.2016 № 778-14-VII.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що визнання незаконним оскаржуваного рішення відповідача усуне юридичну невизначеність у відносинах власності, а разом із нею - умови й підстави для оскарження набуття позивачем права власності та витребування майна з його володіння за віндикаційним позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Еверест-10" (розпочате провадження у справі № 367/116/17), а отже, поверне легітимність набутому Публічним акціонерним товариством "Чорноморський банк реконструкції та розвитку" (далі - ПАТ "Чорноморський банк реконструкції та розвитку") праву власності й, відповідно, підтвердить законність наступного продажу і набуття позивачем такого права від ПАТ "Чорноморський банк реконструкції та розвитку", що, в підсумку, сприятиме збереженню цього права за позивачем, а тому такий спосіб захисту є належним та ефективним засобом правової протидії, який убезпечить позивача від необхідності повторного звернення до суду з метою захисту свого права.
Господарський суд Київської області рішенням від 30.05.2025 позовні вимоги задовольнив повністю та визнав недійсним рішення Ірпінської міської ради від 19.05.2016 № 778-14-VII, а ухвалою від 11.06.2025 заяву ФОП Іванова П. С. про прийняття додаткового рішення задовольнив повністю, ухвалив додаткове рішення у справі та стягнув з Ірпінської міської ради на користь позивача 52 500 грн витрат на правову допомогу.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 09.12.2025 рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог. Додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 11.06.2025 у справі скасував.
Від ФОП Іванова П. С. 01.01.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просив, зокрема, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 і залишити без змін рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 11.06.2025, поновити строк на оскарження рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.
Верховний Суд ухвалою від 11.02.2026 повернув касаційну скаргу ФОП Іванова П. С. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі № 911/3103/24 скаржнику на підставі пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на те, що скаржник не обґрунтував належним чином підстав для оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, а його доводи фактично зводилися до спонукання Суду переоцінити докази та фактичні обставини справи.
ФОП Іванов П. С. через підсистему "Електронний суд" 01.04.2026 повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025, у якій просить оскаржувану постанову скасувати і залишити без змін рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду від 11.06.2025, поновити строк на касаційне оскарження постанови.
Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, скаржник вказує, що ухвала про повернення первісної касаційної скарги від 11.02.2026 отримана скаржником 16.02.2026, але з 18.02.2026 по 30.03.2026 скаржник перебував на стаціонарному лікуванні, що об'єктивно перешкоджало зверненню з повторною касаційної скаргою у найкоротший строк.
Також скаржник зауважує, що оскільки він вперше з касаційною скаргою звернувся до Верховного Суду протягом двадцяти днів з моменту оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду, а після її повернення в межах розумного строку й без невиправданих затримок, одразу після припинення лікування, звернувся з повторною касаційною скаргою, є підстави для поновлення строку на подання повторної касаційної скарги, оскільки строк пропущено з поважних причин. При цьому подання касаційної скарги 01.04.2026 викликано перебуванням скаржника на лікуванні, що об'єктивно обґрунтовувало неможливість подання повторної касаційної скарги одразу в найкоротший строк після повернення первісної.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду цю касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.
Верховний Суд ухвалою від 20.04.2026 визнав неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі, касаційну скаргу ФОП Іванова П. С. залишив без руху, встановив строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Для усунення недоліків скаржнику необхідно було навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження у цій справі, ніж наведені у касаційній скарзі, поданій повторно, та додати відповідні докази, а також надати до Суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4844,80 грн за подання касаційної скарги.
До Верховного Суду від ФОП Іванова П. С. через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, у якій заявник наводить підстави для поновлення строку на касаційне оскарження та до якої додано документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Обґрунтовуючи наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що первісна касаційна скарга подана впродовж двадцяти днів після отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. Також зауважує, що ухвала від 11.02.2026 про повернення первісної касаційної скарги отримана скаржником 16.02.2026, повторна касаційна скарга подана 01.04.2026, але з 18.02.2026 по 30.03.2026 ФОП Іванов П. С. перебував на стаціонарному лікуванні, що об'єктивно перешкоджало зверненню з повторною касаційною скаргою у найкоротший строк.
Водночас скаржник зазначає, що отримання правової допомоги є правом, а не обов'язком учасника, "Тому потенційна можливість отримання правової допомоги скаржником у період перебування на лікарняному не може спростовувати поважність пропуску строку на оскарження, оскільки скаржник не може бути позбавлений права самостійно здійснювати процесуальні права, в тому числі звертатись з касаційною скаргою".
Верховний Суд перевірив доводи ФОП Іванова П. С. щодо підстав для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 і зазначає таке.
Суд бере до уваги, що вперше касаційну скаргу у цій справі ФОП Іванов П. С. подав в останній день строку на касаційне оскарження відповідно до статті 288 ГПК України. Однак вдруге касаційна скарга скаржника після її повернення надійшла до Верховного Суду поза межами двадцятиденного строку з дня вручення йому постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025, який закінчився 01.01.2026.
Згідно з частиною шостою статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, а якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до інформації комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" копію ухвали Верховного Суду від 11.02.2026 про повернення касаційної скарги доставлено до електронного кабінету ФОП Іванова П. С. в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі 16.02.2026 о 14:54 та о 14:57, повідомлення про доставлення копії цієї ухвали до електронного кабінету скаржника Суд отримав 16.02.2026 о 15:09 та о 15:10. Вдруге касаційна скарга ФОП Іванова П. С. у цій справі надійшла до Верховного Суду 01.04.2026.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Близьку за змістом правову позицію викладено і у постанові Верховного Суду від 01.10.2025 у справі № 909/27/25, на яку посилається скаржник у заяві про усунення недоліків.
Водночас можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Суд має вказати підстави поновлення строку, і такі підстави мають бути об'єктивними і не можуть залежати від суб'єктивних чинників, якими керувався скаржник та які призвели до пропуску строку на касаційне оскарження у цьому випадку.
Отже, вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який має встановити існування об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, а заявник повинен довести суду їх поважність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Суд звертає увагу, що звернення з касаційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення, а реалізація цього права залежить від його волевиявлення.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, зокрема, спрямовані на якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України").
Складовою частиною принципу верховенства права є застосування принципу правової визначеності res judicata, який у контексті права на оскарження судового рішення визначає, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", пункт 41).
Колегія суддів бере до уваги доводи скаржника про наявність права, а не обов'язку, на отримання правової допомоги, а також те, що ФОП Іванов П. С. відповідно до наданої ним довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекар" з 18.02.2026 по 30.03.2026 перебував на стаціонарному лікуванні.
Разом із тим Суд, застосовуючи дискреційні повноваження щодо визнання чи невизнання підстав пропуску строку на касаційне оскарження поважними, бере до уваги те, що для добросовісного користування своїми процесуальними правами скаржник мав би вчинити всі залежні від нього дії для подання первісної касаційної скарги із дотриманням всіх вимог, встановлених статтями 287 та 290 ГПК України.
Крім того, Верховний Суд зазначає, що ФОП Іванов П. С. не надав доказів на підтвердження обставин, які могли бути непереборними для звернення до Верховного Суду, зокрема, безпосередньо після отримання копії ухвали Верховного Суду від 11.02.2026 в цій справі у дні, коли він не перебував на лікуванні.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Згідно з вимогами абзацу другого частини третьої статті 292 ГПК України якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
За приписами пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на вказане, беручи також до уваги заперечення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Еверест-10" проти відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку про неповажність наведених ФОП Івановим П. С. інших підстав для поновлення встановленого законом строку на касаційне оскарження та відмовив у відкритті касаційного провадження у справі за його касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025.
Керуючись статтями 234, 235, частиною третьою статті 292, пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/3103/24 за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця Іванова Павла Сергійовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі № 911/3103/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський