12 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 906/112/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Руда Г. В.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідача - Грибинюк Т. М. (самопредставництво), Грабовської Н.М. (самопредставництво),
прокурора - Одуденко А. В. (прокурора),
третьої особи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Звягельської міської ради
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 (колегія суддів: Гудак А. В. - головуюча, Мельник О. В., Крейбух О. Г.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2025 (суддя Прядко О. В.) у справі
за позовом керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради
до Звягельської міської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Дочірнього підприємства "Звягельський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради
про скасування пункту 6 рішення Новоград-Волинської міської ради від 21.10.2021 № 362, скасування державної реєстрації всіх речових прав на земельну ділянку та державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Керівник Звягельської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про витребування з незаконного володіння Звягельської міської ради на користь держави в особі Житомирської обласної ради земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га, яка знаходиться на території Звягельської міської територіальної громади.
1.2. 17.06.2024 Прокурор звернувся із заявою про зміну предмета позову від 14.06.2024 № 54-84-2741вих24, в якій просив суд:
- витребувати з незаконного володіння Звягельської міської ради на користь держави в особі Житомирської обласної ради земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га, яка знаходиться на території Звягельської міської територіальної громади;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію всіх речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га, припинивши право комунальної власності Звягельської міської ради, всі права та обтяження, зареєстровані на вказану земельну ділянку;
- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га;
- скасувати пункт 6 рішення Новоград-Волинської міської ради від 21.10.2021 № 362 "Про передачу у власність, користування земельних ділянок та інші питання земельних відносин в межах та за межами сіл Багате, Великий Молодьків та Груд".
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор (із урахуванням заяви про зміну предмета позову від 14.06.2024 № 54-84-2741вих24) посилався на незаконність набуття Новоград-Волинською міською радою Житомирської області (зараз перейменована на Звягельську міську раду) права комунальної власності на спірну земельну ділянку лісового фонду, яка належить до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області та до моменту її реєстрації на праві власності міської ради перебувала в постійному користуванні Дочірнього підприємства "Новоград-Волинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (зараз перейменоване на Дочірнє підприємство "Звягельський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради).
Заяву про зміну предмета позову подано у зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка на підставі розробленої на замовлення відповідача та затвердженої ним землевпорядної документації була незаконно зареєстрована як земельна ділянка сільськогосподарського призначення, а тому, як зазначав Прокурор, її витребування на користь позивача є очевидно недостатнім, оскільки не призведе до скасування недостовірних відомостей щодо цільового призначення та категорії такої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
1.4. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.07.2024 прийнято до розгляду заяву Прокурора про зміну предмета позову від 14.06.2024, подальший розгляд справи вирішено здійснювати в межах її вимог.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.07.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 у справі № 906/112/23, позов Прокурора задоволено частково.
Витребувано з незаконного володіння Звягельської міської ради на користь держави в особі Житомирської обласної ради земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га, яка знаходиться на території Звягельської міської територіальної громади.
Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію всіх речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га та припинено право комунальної власності Звягельської міської ради, всі права та обтяження, зареєстровані на вказану земельну ділянку.
Відмовлено в задоволенні вимоги Прокурора про скасування пункту 6 рішення Новоград-Волинської міської ради від 21.10.2021 № 362 "Про передачу у власність, користування земельних ділянок та інші питання земельних відносин в межах та за межами сіл Багате, Великий Молодьків та Груд".
2.2. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги Прокурора, виходив із того, що Житомирська обласна рада як розпорядник спірними земельними ділянками є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області, які є складовою інтересів держави, а тому є належним позивачем у цій справі.
Суд першої інстанції також зазначив, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" Житомирська обласна рада, в силу закону, як орган місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст області, набула право комунальної власності на спірну земельну ділянку лісового фонду, що перебувала в постійному користуванні ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК". При цьому, як зазначив суд першої інстанції, відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї.
Суд першої інстанції зазначив, що, враховуючи встановлені обставини перебування спірної земельної ділянки лісового фонду в постійному користуванні комунального агролісогосподарського підприємства, управління та розпорядження земельною ділянкою лісового фонду від імені територіальних громад сіл, селищ та міст області згідно із частиною 2 статті 122 Земельного кодексу України здійснює Житомирська обласна рада. Тому, за висновком суду, безпідставними є твердження відповідача про те, що землями комунальної власності територіальних громад з 28.05.2021 стали вважатися всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, оскільки застосування відповідачем до спірних правовідносин пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, є необґрунтованим.
За висновком суду, земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га, яка знаходиться на території Звягельської міської територіальної громади, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника та постійного землекористувача із земель лісогосподарського призначення зі зміною її цільового призначення. Тому суд зазначив, що реєстрація права комунальної власності на цю земельну ділянку здійснена відповідачем з порушенням вимог закону.
Ураховуючи встановлення незаконності проведення інвентаризації, формування та реєстрації спірної земельної ділянки зі зміною її цільового призначення та реєстрації за відповідачем права комунальної власності на спірну земельну ділянку лісового фонду, суд визнав обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, вимогу Прокурора про витребування з незаконного володіння Звягельської міської ради на користь держави в особі Житомирської обласної ради земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га, яка знаходиться на території Звягельської міської територіальної громади.
При цьому суд зазначив, що позовна вимога Прокурора про скасування пункту 6 рішення Новоград-Волинської міської ради від 21.10.2021 № 362 "Про передачу у власність, користування земельних ділянок та інші питання земельних відносин в межах та за межами сіл Багате, Великий Молодьків та Груд" не призводить до відновлення порушених прав держави, є неефективним способом захисту. Тому суд відмовив в її задоволенні.
Ураховуючи особливу цінність земель лісогосподарського призначення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ефективне поновлення порушеного права у цьому випадку можливе шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га в Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню земель лісового фонду, та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації всіх речових прав на цю земельну ділянку.
2.3. Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що Житомирська обласна рада як розпорядник спірними земельними ділянками є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів та спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області, які є складовою інтересів держави, а тому є належним позивачем у цій справі.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що, враховуючи встановлення незаконності проведення інвентаризації, формування та реєстрації спірної земельної ділянки зі зміною її цільового призначення та реєстрації за відповідачем права комунальної власності на спірну земельну ділянку лісового фонду, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги Прокурора про витребування з незаконного володіння Звягельської міської ради на користь держави в особі Житомирської обласної ради земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га, яка знаходиться на території Звягельської міської територіальної громади.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відомості про належність спірної земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, тому подальша наявність таких відомостей у Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей Державного земельного кадастру та створюватиме перешкоди Житомирській обласній раді у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням після витребування судом. При цьому апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Прокурора про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393, а також про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації всіх речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, Звягельська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 у справі № 906/112/23, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Прокурора.
3.2. Звягельська міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Звягельська міська рада зазначає про неврахування висновків Верховного Суду:
- викладених у постановах від 30.04.2024 у справі № 913/50/22, від 05.06.2024 у справі № 913/202/23, від 07.06.2024 у справі № 913/214/23, від 17.06.2024 у справі № 913/205/23, від 30.04.2024 у справі № 913/22/24, від 21.05.2025 у справі № 907/420/22, від 07.12.2022 у справі № 911/121/21, щодо застосування пункту 5 розділу "Перехідні положення" Лісового кодексу України, частини 13 статті 79-1, статей 125, 126 Земельного кодексу;
- викладених у постановах від 09.03.2023 у справі № 127/31157/19, від 03.07.2024 у справі № 916/5130/23, від 20.03.2019 у справі № 514/1571/14-ц, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, від 21.03.2018 у справі № 441/123/16, відповідно до яких лише під час земельно-технічної експертизи є можливим визначення точного місця розташування земельної ділянки;
- викладених у постановах від 15.09.2021 у справі № 373/462/19, від 12.08.2025 у справі № 902/815/24, щодо належного оформлення матеріалів лісовпорядкування;
- викладених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, згідно з якими при вирішенні тотожних спорів суди мають враховувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
За твердженням скаржника, оскільки відсутні належним чином оформлені планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, належні документи, які підтверджують право постійного користування спірною земельною ділянкою, то безпідставним є віднесення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення. На думку Звягельської міської ради, спірна земельна ділянка, яка розташована за межами населених пунктів на території Звягельської міської територіальної громади, в силу закону з 27.06.2021 і на момент звернення Прокурора із цим позовом належить до земель комунальної власності територіальних громад, а її розпорядником є Звягельська міська територіальна громада.
3.3. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Звягельської міської ради у справі № 906/112/23 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор зазначає про необґрунтованість доводів скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилається Звягельська міська рада, тому вважає, що підстави касаційного оскарження не підтверджуються. Прокурор також стверджує, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, наданих сторонами під час розгляду судами попередніх інстанцій справи.
3.4. Звягельська міська рада у відповіді на відзив на касаційну скаргу Прокурора просить відмовити у закритті провадження у справі № 906/112/23 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 у справі № 906/112/23, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Прокурора.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до Проекту формування території та встановлення меж Великомолодьківської сільської Ради народних депутатів Новоград-Волинського району Житомирської області, розробленого Житомирською філією Українського науково-дослідного і проектно-вишукувального інституту по землеустрою у 1994 році, територія Великомолодьківської сільської ради сформована на базі земель акціонерного товариства "Світоч" (далі - АТ "Світоч"), земель населених пунктів, Новоград-Волинського державного лісового господарства (далі - Новоград-Волинський держлісгосп) та інших незначних за площею землекористувачів.
4.2. Згідно з Проектом формування території та встановлення меж Великомолодьківської сільської Ради народних депутатів Новоград-Волинського району Житомирської області основним землекористувачем на території Великомолодьківської сільської ради є АТ "Світоч", у користуванні якого знаходиться 2612,2 га земель, у тому числі сільськогосподарських угідь - 2386,4 га, з них 1677,6 га - ріллі, та Новоград-Волинський держлісгосп, у користуванні якого знаходиться 168,9 га. Площа села Великий Молодьків становила 260,3 га. Межа території Великомолодьківської сільської ради повністю співпадають із зовнішньою межею АТ "Світоч" та частиною Новоград-Волинського держлісгоспу.
4.3. Сесією Великомолодьківської сільської Ради схвалено Проект формування території та встановлення меж Великомолодьківської сільської Ради народних депутатів Новоград-Волинського району Житомирської області та вирішено надати його на затвердження до Новоград-Волинської районної Ради народних депутатів.
4.4. Проектом роздержавлення та приватизації земель сільськогосподарського АТ "Світоч" Великомолодьківської сільської Ради Новоград-Волинського району Житомирської області передбачено, що площа земель АТ "Світоч" на час складання проекту становила 2620,6 га, з яких 160,3 га віднесено до земель лісового фонду. За змістом пояснювальної записки до цього Проекту при польовому обстеженні визначено землі, що не підлягають роздержавленню та належать до земель державної власності. До цих земель включені землі лісового фонду та землі запасу.
4.5. Рішенням 2 сесії Великомолодьківської сільської Ради народних депутатів Новоград-Волинського району Житомирської області від 19.09.1994 погоджено Проект роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "Світоч, яким передбачено, зокрема, передати 2460,3 га земель у колективну власність, відвести 160,3 га земель у державну власність, у тому числі лісовий фонд - 160,3 га.
4.6. Надалі рішенням 4 сесії 22 скликання Новоград-Волинської районної Ради народних депутатів Житомирської області від 10.03.1995 "Про затвердження проектів роздержавлення приватизації земель господарств району", зокрема, затверджено цей Проект, яким передбачено щодо АТ "Світоч": 2460,3 га земель, які передаються в колективну власність, у тому числі 73,8 га земель загального користування; 137,2 га земель запасу, у тому числі 134,8 га сільськогосподарських угідь; 160,3 га земель лісового фонду.
Як зазначили суди, відповідач посилався на те, що згідно із цим рішенням АТ "Світоч" надано в постійне користування 160,3 га земель для сільськогосподарського використання, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серія ЖТ-10-4-000001 зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 28.08.1995 за № 11, а також передано в колективну власність 24603 га земель для сільськогосподарського використання, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю серія ЖТ-10-4-000001, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю від 28.08.1995 за №4.
4.7. Рішенням 18 сесії 23 скликання Великомолодьківської сільської ради від 11.08.2000 припинено право користування земельними ділянками лісового фонду загальною площею 170,1 га. Ліси площею 170,0 га віднесено до земель запасу Великомолодьківської сільської ради.
4.8. Рішенням 20 сесії 23 скликання Великомолодьківської сільської ради від 19.10.2000 "Про погодження надання земель лісового фонду" скасовано попереднє рішення 18 сесії 23 скликання Великомолодьківської сільської ради від 11.08.2000 та погоджено надання в постійне користування земель лісового фонду площею 170,1 га, в тому числі покритих лісом - 170 га за межами населених пунктів Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства "Світоч".
4.9. Рішенням 13 сесії 23 скликання Новоград-Волинської районної ради від 03.11.2000 "Про погодження надання в постійне користування земель лісового фонду" погоджено надання в постійне користування земель лісового фонду із земель запасу сільських рад для ведення лісового господарства Приватному (приватно-орендному) сільськогосподарському підприємству "Світоч" площею 170,1 га (вкритих лісом - 170 га, не вкритих лісом - 0,1 га) із земель запасу Великомолодьківської сільської ради.
4.10. Надалі рішенням Великомолодьківської сільської ради 21 сесії 23 скликання від 18.11.2000 "Про погодження надання в постійне користування земель лісового фонду" погоджено надання в постійне користування земель лісового фонду площею 170,1 га, в тому числі покритих лісом - 170,0 га, Новоград-Волинському держлісгоспу при управлінні сільського господарства і продовольства.
4.11. Рішенням Новоград-Волинської районної ради 15 сесії 23 скликання від 08.02.2001 "Про погодження надання в постійне користування земель лісового фонду" погоджено надання в постійне користування Новоград-Волинському державному лісгоспу при управлінні сільського господарства і продовольства земель лісового фонду із земель запасу сільських рад для ведення лісового господарства площею 2965 га згідно з додатком, зокрема, 170,1 га із земель Великомолодьківської сільської ради.
4.12. Надалі розпорядженням голови Новоград-Волинської районної державної адміністрації від 15.04.2002 № 111 надано дозвіл Новоград-Волинському держлісгоспу при УСГП на підготовку матеріалів погодження надання в постійне користування земель лісового фонду загальною площею 2965,0 га, з них вкритих лісом - 2866,6 га, для ведення лісового господарства із земель запасу, зокрема, Великомолодьківської сільської ради.
4.13. Відповідно до розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 30.07.2002 № 401 "Про створення дочірніх підприємств Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" та затвердження Статуту підприємства "Житомироблагроліс" та відповідно до наказу Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" від 12.08.2002 № 36 утворено на базі майна спеціалізованих лісогосподарських підприємств агропромислового комплексу дочірні підприємства згідно із списком, визнано їх правонаступниками відповідних підприємств, серед яких, зокрема, Дочірнє підприємство "Новоград-Волинський лісгосп АПК" (далі - ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК").
4.14. Рішенням Великомолодьківської сільської ради 23 сесії 24 скликання від 19.09.2005 "Про погодження матеріалів по інвентаризації земель лісового фонду та складанню державного акта на право постійного користування землею ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК"":
- погоджено матеріали щодо інвентаризації земель лісового фонду ДП "Новоград-Волинського лісгосп АПК", розміщених на території сільської ради, загальною площею 160,2 га;
- вирішено просити районну державну адміністрацію розглянути та затвердити матеріали щодо інвентаризації земель лісового фонду ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК", які знаходяться за межами населених пунктів, та дати дозвіл на виготовлення державного акта на право постійного користування землею ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК" загальною площею 160,2 га.
4.15. Як установили суди, матеріали цієї справи не містять державного акта на право постійного користування землею ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК".
4.16. Рішенням Новоград-Волинської міської ради від 04.03.2021 № 129 "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Новоград-Волинської міської територіальної громади" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Новоград-Волинської міської територіальної громади.
4.17. На виконання цього рішення Новоград-Волинське міське земельно-кадастровим бюро виготовило Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення загальною площею 151,4566 га на території Новоград-Волинської міської територіальної громади Житомирської області (2021 рік), згідно з якою цільове призначення спірної земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, а її територія вкрита чагарниковою рослинністю природного походження.
4.18. Суди установили, що 20.09.2021 комісія у складі представників Новоград-Волинської міської ради провела обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за межами с. Великий Молодьків на території Новоград-Волинської міської територіальної громади, з метою виявлення територій для створення індустріального парку та склала акт обстеження. В цьому акті зазначено, що на момент обстеження земельна ділянка не сформована та не внесена до Державного земельного кадастру; основна частина території вкрита чагарниковою рослинністю, також виявлені окремі дерева та групи дерев; ознак господарювання на земельній ділянці не виявлено.
4.19. Рішенням Новоград-Волинської міської ради 15 сесії 8 скликання від 21.10.2021 № 345 надано дозвіл Управлінню житлово-комунального господарства, енергозбереження та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу (16.00) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02), зокрема площею 151,4566 га за межами с. Великого Молодькова на території Новоград-Волинської міської територіальної громади, з метою створення індустріального парку.
4.20. Рішенням Новоград-Волинської міської ради 15 сесії 8 скликання від 21.10.2021 № 362 "Про передачу у власність, користування земельних ділянок та інші питання земельних відносин в межах та за межами сіл Багате, Великий Молодьків та Груд", зокрема, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення загальною площею 151,4566 га, кадастровий номер 1824080800:04:000:0393, за межами населених пунктів на території Новоград-Волинської міської територіальної громади; вирішено зареєструвати право комунальної власності за Новоград-Волинською міською радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
4.21. Згідно з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.11.2021 № НВ-3513607712021, 19.11.2021 Відділ № 1 Управління в Кропивницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 05.10.2021 зареєстрував земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393, площею 151,4566 га, цільове призначення - 01.17 - земельні ділянки запасу, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.
4.22. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 24.11.2021 Відділ № 1 Управління в Кропивницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області зареєстрував право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га за Новоград-Волинською міською радою (номер запису: 45335844). Підставою для державної реєстрації вказано рішення Новоград-Волинської міської ради від 21.10.2021 № 362 та Закон України від 28.04.2021 №1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин".
4.23. Новоград-Волинська міська рада в листі від 18.11.2022 № 04/2022 на запит Новоград-Волинської окружної прокуратури від 14.11.2022 № 54-84-4528вих-22 зазначила, що право комунальної власності за нею зареєстровано відповідно до пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, згідно з яким землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, а також за відсутності звернень Новоград-Волинського лісгоспу та ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК" щодо спірної земельної ділянки.
4.24. 26.01.2023 комісія у складі представників міської ради та директора Звягельського міського земельно-кадастрового бюро повторно провела обстеження земельної ділянки, передбаченої для створення індустріального парку за межами с. Великого Молодькова на території Звягельської міської територіальної громади, та склала акт обстеження. Ця комісія встановила, що земельна ділянка вкрита чагарниковою рослинністю та незначним рослинним покривом, також виявлені окремі дерева та групи дерев; ознак господарювання на земельній ділянці, санітарних рубок, висадження нових лісових культур не виявлено.
4.25. Прокурор, посилаючись на те, що Звягельська міська рада незаконно набула права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 за межами с. Великого Молодькова на території Звягельської міської територіальної громади, яка належить до земель лісогосподарського призначення, звернувся з позовом в інтересах Житомирської обласної ради про скасування пункту 6 рішення Новоград-Волинської міської ради від 21.10.2021 № 362, скасування державної реєстрації всіх речових прав на земельну ділянку та державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння (згідно із заявою про зміну предмета позову від 14.06.2024 № 54-84-2741вих24).
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Звягельської міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 та рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2025 у справі № 906/112/23, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 07.04.2026.
У судовому засіданні 07.04.2026 Суд оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Звягельської міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 та рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2025 у справі № 906/112/23 до 05.05.2026.
Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.05.2026 № 32.2-01/459 у зв'язку з перебуванням судді Дроботової Т.Б. на лікарняному призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 906/112/23. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 справу № 906/112/23 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Багай Н. О. - головуюча, Берднік І. С., Чумак Ю. Я.
У судовому засіданні 05.05.2026 Суд оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Звягельської міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 та рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2025 у справі № 906/112/23 до 12.05.2026.
Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.05.2026 № 32.2-01/550 у зв'язку з перебуванням судді Берднік І. С. у відпустці призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 906/112/23. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 справу № 906/112/23 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Багай Н. О. - головуюча, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.
З урахуванням оголошення перерв у розгляді касаційної скарги Звягельської міської ради, а також у зв'язку з необхідністю призначення проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 906/112/23, ця справа розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання усіх процесуальних дій і розгляду касаційної скарги.
5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені в касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
5.4. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради про скасування пункту 6 рішення Новоград-Волинської міської ради від 21.10.2021 № 362, скасування державної реєстрації всіх речових прав на земельну ділянку та державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння (згідно із заявою про зміну предмета позову від 14.06.2024 № 54-84-2741вих24).
Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області та до моменту її реєстрації за відповідачем перебувала в постійному користуванні ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (на цей момент перейменовано на ДП "Звягельський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради). Проте на підставі незаконного рішення Новоград-Волинської міської ради від 21.10.2021 № 362 безпідставно була вилучена з державної власності.
5.5. Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із ухваленням Новоград-Волинською міською радою рішення від 21.10.2021 № 362 "Про передачу у власність, користування земельних ділянок та інші питання земельних відносин в межах та за межами сіл Багате, Великий Молодьків та Груд" та реєстрації за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га.
5.6. Згідно із частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
5.7. Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
5.8. Відповідно до частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
5.9. Вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19.
5.10. Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (в редакції, чинній на момент звернення Прокурора із цим позовом) державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Відтак чинним законодавством передбачено застосування такого способу захисту як скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
5.11. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, позовна вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою. Крім того, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване.
Водночас колегія суддів зазначає, що в разі якщо порушення інтересів держави полягає у незаконній зміні категорії земель за цільовим призначенням, то вимога про визнання незаконним та скасування рішення місцевої ради (у частині зміни цільового призначення земельної ділянки) є належною та ефективною. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/186/23.
5.12. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про обґрунтованість позовних вимог Прокурора про витребування з незаконного володіння Звягельської міської ради на користь держави в особі Житомирської обласної ради земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га, яка знаходиться на території Звягельської міської територіальної громади, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393, а також скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації всіх речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393; відмовив у задоволенні позовної вимоги Прокурора про скасування пункту 6 рішення Новоград-Волинської міської ради від 21.10.2021 № 362 "Про передачу у власність, користування земельних ділянок та інші питання земельних відносин в межах та за межами сіл Багате, Великий Молодьків та Груд".
5.13. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, Звягельська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, Звягельська міська рада зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.14. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20)).
Разом із тим зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому з огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі. Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.
5.15. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2
статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду:
- викладених у постановах від 30.04.2024 у справі № 913/50/22, від 05.06.2024 у справі № 913/202/23, від 07.06.2024 у справі № 913/214/23, від 17.06.2024 у справі № 913/205/23, від 30.04.2024 у справі № 913/22/24, від 21.05.2025 у справі № 907/420/22, від 07.12.2022 у справі № 911/121/21, щодо застосування пункту 5 розділу "Перехідні положення" Лісового кодексу України, частини 13 статті 79-1, статей 125, 126 Земельного кодексу;
- викладених у постановах від 09.03.2023 у справі № 127/31157/19, від 03.07.2024 у справі № 916/5130/23, від 20.03.2019 у справі № 514/1571/14-ц, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, від 21.03.2018 у справі № 441/123/16, відповідно до яких лише під час земельно-технічної експертизи є можливим визначення точного місця розташування земельної ділянки;
- викладених у постановах від 15.09.2021 у справі № 373/462/19, від 12.08.2025 у справі № 902/815/24, щодо належного оформлення матеріалів лісовпорядкування;
- викладених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, згідно з якими при вирішенні тотожних спорів суди мають враховувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
За твердженням скаржника, за відсутності належним чином оформлених планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, належних документів, які підтверджують право постійного користування спірною земельною ділянкою, відсутні підстави вважати, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення. На думку скаржника, спірна земельна ділянка, яка розташована за межами населених пунктів на території Звягельської міської територіальної громади, на момент звернення Прокурора із цим позовом в силу закону з 27.06.2021 належить до земель комунальної власності територіальних громад, а її розпорядником є Звягельська міська територіальна громада.
5.16. З урахуванням приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Оскільки судовими рішеннями, які переглядаються, задоволено позовні вимоги Прокурора частково, тому Суд переглядає оскаржувані судові рішення лише в частині задоволення позовних вимог Прокурора.
5.17. Розглянувши доводи касаційної скарги, колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 913/50/22 викладено висновок щодо застосування частини 2 статті 5 Лісового кодексу України (в редакції, чинній станом на 06.02.2006), положень частин 1, 3, 5, 6 статті 123, частини 1 статті 116 та пункту "б" частини 3 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 06.02.2006). Аналізуючи наведені норми права, Верховний Суд у справі № 913/50/22 зазначив, що відповідно до частини 2 статті 5 Лісового кодексу України (в редакції, чинній станом на 02.06.2006) віднесення земельних ділянок до складу земель лісового фонду, визначення їх меж провадиться в порядку, визначеному чинним законодавством. Застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки. Згідно з частинами 1, 3, 5, 6 статті 123 ЗК України (в редакції, чинній станом на 06.02.2006) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проєктами відведення цих ділянок. Таким чином, умовою застосування пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (у редакції до 15.01.2020) законодавець визначив підтвердження факту надання земельної ділянки в постійне користування саме до 28.03.2006 включно.
5.18. Як зазначає скаржник, аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 913/202/23, від 07.06.2024 у справі № 913/214/23, від 17.06.2024 у справі № 913/205/23, від 30.04.2024 у справі № 913/22/24.
5.19. Колегія суддів установила, що в постановах Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 907/420/22, від 07.12.2022 у справі № 911/121/21, від 12.08.2025 у справі № 902/815/24, на які посилається скаржник, викладено висновки про те, що, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.
5.20. У постанові Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 913/205/23, на яку посилається скаржник, сформульовано висновок про те, що обраний прокурором спосіб захисту не враховує наявного режиму земельної ділянки, а саме її належності до земель сільськогосподарського призначення колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, тобто не скасовує первісного віднесення земельної ділянки до зазначеної категорії земель, а тому й не поновлює її категорію цільового використання як земель лісогосподарського призначення.
5.21. Скаржник також зазначає, що в постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 373/462/19, сформульовано висновки про те, що ненадання позивачем належних документів, які підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками Дочірнього підприємства "Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп", є підставою для відмови в задоволенні позову прокурора. Верховний Суд у цій справі установив, що позивач не надав належним чином оформлених планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, які підтверджували би належність спірної земельної ділянки до лісового фонду, а отже, не надав доказів того, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду. При цьому суди виходили, зокрема, з того, що позивач не надав належним чином оформленого оригіналу планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а надав лише копію проекту організації і розвитку лісового господарства Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області, копію перспективного плану ведення лісового господарства майстерської дільниці № 1 Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу Київської області та копію статуту Переяслав-Хмельницького державного агролісгоспу.
5.22. Як зазначає скаржник, у постанові Верховного Суду від 12.08.2025 у справі № 902/815/24 викладено висновки щодо повноважень центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, визначених положеннями статей 29-1 Лісового кодексу України, погоджувати матеріали лісовпорядкування. Крім того, в цій постанові Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 48 Лісового кодексу України матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
5.23. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 викладено висновок про те, що при вирішенні тотожних спорів суди мають враховувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
5.24. Колегія суддів проаналізувавши висновки Верховного Суду, на які покликається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам Звягельської міської ради, зазначає таке.
5.25. Колегія суддів зазначає, що у справах № 913/202/23, № 913/214/23, № 913/205/23, № 913/50/22 Верховний Суд, обґрунтовуючи свої висновки, виходив із того, що умовою застосування пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України (в редакції, чинній із 29.03.2006), є підтвердження факту надання земельної ділянки в постійне користування саме до 28.03.2006 включно. При цьому суд касаційної інстанції у зазначених справах виходив із того, що відсутнє як рішення уповноваженого органу про надання спірної земельної ділянки у постійне користування, так і планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, розроблені до 28.03.2006. Так, зокрема, у наведених справах суди установили, що наявні у справах планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складені та затверджені лише у 2007- 2009 рр., а тому не можуть підтверджувати належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду.
5.26. У постанові від 21.05.2025 у справі № 907/420/22 Верховний Суд зазначив, що правовстановлюючим документом, що підтверджує право постійного користування ДП "Міжгірське лісове господарство" на земельні лісові ділянки, у тому числі Ізківського лісництва квартал 13 (землі якого, як доводить прокурор, накладаються на спірні земельні ділянки), є саме Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000384, який виданий 27.12.1996, тобто до 29.03.2006 (внесення відповідних змін до Лісового кодексу), тому виснував, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що з огляду на наведені норми законодавства у спірних правовідносинах планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 2010 року, на підставі яких фактично проводилась зазначена судова земельно-технічна експертиза, не можуть вважатися правовстановлюючими документами, які підтверджують право на конкретні ділянки лісового фонду; при цьому положення пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК, за таких встановлених фактичних обставин, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
5.27. У постанові від 07.12.2022 у справі № 911/121/21 Верховний Суд виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин про те, що доводи прокурора про лісогосподарське призначення спірної земельної ділянки не підтвердились, а планово-картографічні матеріали в розумінні пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України не можуть вважатись правовстановлюючими документами, які засвідчують факт перебування земель в постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства. При цьому у справі № 911/121/21 суди попередніх інстанцій встановили, що: в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази перебування земельної ділянки в постійному користуванні ДП "Переяслав-Хмельницький агролісгосп"; позовні матеріали (надані прокуратурою та позивачем докази та пояснення) не містять достатніх обґрунтувань та доказів, які свідчать про належність спірної земельної ділянки до лісового фонду; відповідна земельна ділянка розташована на березі Канівського водосховища, достовірні відомості щодо наявності саме на такій земельній ділянці лісової рослинності в матеріалах справи відсутні; в період перебування в користуванні КСП ім. Шевченка відповідна земельна ділянка входила до складу сільськогосподарських угідь.
5.28. У справі № 902/815/24 Верховний Суд, відхиляючи доводи відповідача про те, що при ухваленні оскаржуваних у справі рішень судам необхідно було застосувати пункт 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України в редакції, чинній на момент укладення спірного договору оренди землі від 01.03.2007, виходив із того, що у цій справі посилання на вказаний пункт обґрунтовуються в якості підтвердження наявного у позивача права на спірну земельну ділянку станом на час звернення до суду із цим позовом, а не на час укладення договору оренди землі, враховуючи положення пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності". Верховний Суд, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що, відмовляючи у задоволенні позову суди обох інстанцій виходили фактично з неналежності обраного способу захисту, проте достеменно не встановили наявності права власності позивача на відповідну земельну ділянку. При цьому суд касаційної інстанції врахував висновки апеляційного господарського суду про те, що рішення Вінницької обласної ради 16 сесії № 252 від 15.09.2000, яким землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств передано Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс" та відповідним структурам, Вінницьким обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс" не виконано. Водночас суди у цій справі встановили, що на момент надання земельної ділянки в оренду відповідачу-2 така земельна ділянка обліковувалась як землі запасу і її цільове призначення як земель лісогосподарського призначення в установленому Земельним кодексом України порядку не визначалось.
5.29. Крім того, колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 30.04 2024 у справі № 913/22/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня.
5.30. Натомість у справі № 906/112/23 яка розглядається, судові рішення прийняті з урахуванням інших установлених фактичних обставин, ніж ті, що мали місце у зазначених справах, з урахуванням наданих сторонами доказів та доводів сторін . При цьому судове рішення у кожній справі ухвалюється за результатами дослідження та оцінки судом зібраних у справі доказів та встановлених фактичних обставин у їх у сукупності.
5.31. Так, у справі № 906/112/23 господарські суди встановили на підставі поданих сторонами доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка має лісогосподарське призначення та перебуває в постійному користуванні ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК". При цьому суди врахували, що Прокурор надав до суду Проєкт організації та розвитку лісового господарства цього підприємства, виготовлений у 2005 році виробничим об'єднанням Укрдержліспроект. У зазначеному Проєкті міститься планшет, складений на основі даних землеустрою 1992- 1997 років і матеріалів лісовпорядкування 1992 року, де визначена загальна площа земельної ділянки 162 га.
5.32. Суд апеляційної інстанції також установив, що в матеріалах справи наявні таксаційні описи та історичні плани лісового господарства, зокрема: План лісового господарства сільськогосподарської артілі ім. Петровського Великомолодьківської сільської ради (1964- 1965 років); Перспективний план ведення лісового господарства колгоспу ім. Петровського (1993 рік); План лісонасаджень та полезахисних смуг П/ПО/СП Світоч (1992 рік); Перспективний план ведення лісового господарства колгоспів Новоград-Волинського району (1981 рік). Згідно з пояснювальною запискою до Плану лісового господарства артілі ім. Петровського (1964- 1965 років) загальна площа землекористування колгоспу за даними землеустрою 1961 року становила 3314,7 га, у тому числі лісова площа - 223 га, з них 53,2 га - захисна, а 169,8 га - експлуатаційна частина. Лісовпорядкована площа становила 223 га. У таблиці 4 подано розподіл площ за віковими групами: на 155,3 га - молодняки, на 63,3 га - середньовікові насадження.
5.33. Як установив суд апеляційної інстанції, згідно з картографічним матеріалом Перспективного плану 1981 року лісова ділянка колгоспу ім. Петровського поділялася на квартали №№ 5- 8, конфігурація яких відповідає межам спірної ділянки. Відповідно до таксаційних описів у межах цих кварталів зростали насадження віком 25-45 років і заввишки 10- 19 метрів. Згідно з Планом лісового господарства колгоспу ім. Петровського (Світоч) 1993 року загальна площа земель колгоспу становила 2627 га, у тому числі 158 га - землі лісового фонду, які віднесено до експлуатаційних лісів. Відповідно до Плану лісонасаджень П/ПО/СП Світоч 1992 року лісова ділянка користувача поділялася на квартали №№ 1- 4, які за своєю конфігурацією також збігаються зі спірною ділянкою. У цих кварталах зростали насадження віком до 55 років, заввишки до 21 м.
5.34. Апеляційний господарський суд також установив, що Проект роздержавлення та приватизації земель сільськогосподарського АТ "Світоч" 1994 року підтверджує, що спірна ділянка розташована за межами Великомолодьківської сільської ради та належить до земель лісового фонду; в Проекті організації території земельних паїв П/ПО/СП "Світоч" зазначено, що ця ділянка належала до земель державної власності, згодом переданих у комунальну власність.
5.35. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що у справі наявний Проект організації та розвитку лісового господарства ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК" 2004 року, виданий Українською лісовпорядною експедицією ВО Укрдержліспроект. Згідно з довідкою Новоград-Волинського районного відділу земельних ресурсів, що міститься в цьому Проекті, станом на 01.01.2003 за підприємством обліковувалося 14 089 га земель, у тому числі 170,1 га на території Великомолодьківської сільської ради.
5.36. Суд апеляційної інстанції також наголосив, що рішенням Новоград-Волинської районної ради від 10.03.1995 "Про затвердження проектів роздержавлення приватизації земель господарств району" затверджено проект, яким АТ "Світоч" передбачено 2460,3 га земель у колективній власності, зокрема 160,3 га земель лісового фонду. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи доведено існування лісу на спірній земельній ділянці, віднесення її до земель лісового фонду, щонайменше з 1994 року.
5.37. Колегія суддів зазначає, що ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
5.38. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина 2 статті 1 Лісового кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зокрема на момент прийняття рішення Новоград-Волинською міською радою від 21.10.2021 № 362).
5.39. Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються приписами Земельного кодексу України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина 2 статті 3 Земельного кодексу України; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зокрема на момент прийняття рішення Новоград-Волинською міською радою від 21.10.2021 № 362).
5.40. За основним цільовим призначенням Земельного кодексу України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт "е" частини 1 статті 19 Земельного кодексу України).
5.41. Відповідно до частини 1 статті 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
5.42. Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини 1 статті 164 Земельного кодексу України).
5.43. Відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
5.44. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.
Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина 2 зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
5.45. Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц.
5.46. У справі, яка розглядається, задовольняючи позовні вимоги Прокурора, суди виходили з того, що спірна земельна ділянка має правовий режим земельної ділянки лісогосподарського призначення та на час прийняття оспорюваних рішень перебувала в постійному користуванні ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК". При цьому суди послалися на рішення уповноважених органів (2000- 2005 роки): про погодження надання в постійне користування земель лісового фонду, про надання дозволу Новоград-Волинському держлісгоспу при УСГП на підготовку матеріалів погодження надання в постійне користування земель лісового фонду, про погодження матеріалів по інвентаризації земель лісового фонду та складанню державного акта на право постійного користування землею ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК".
5.47. Крім того, суди зазначили, що на запит окружної прокуратури виробничим об'єднанням "Укрдержліспроект" надано планшет № 9 Новоград-Волинського лісництва, з якого вбачається, що станом на 2013 рік у користуванні ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК" перебували землі лісового фонду за межами Великомолодьківської сільської ради, зокрема квартали №№ 30- 33. При цьому суди врахували, що виробниче об'єднання "Укрдержліспроект" є уповноваженою установою, яка здійснює лісовпорядкування на всій території України, веде облік лісів і має повноваження щодо виготовлення офіційних лісовпорядних матеріалів, незалежно від форм власності користувачів.
5.48. Відтак суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що планшетом № 9, який виготовлено виробничим об'єднанням "Укрдержліспроект" та планшетом, який міститься в Проекті організації розвитку лісового господарства ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК" 2005 року, підтверджується факт перебування на праві постійного користування у ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК" спірної земельної ділянки лісового фонду і таке право користування підтверджено у порядку, передбаченому чинним законодавством.
5.49. Як установили суди попередніх інстанцій, у Проекті організації розвитку лісового господарства ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК" 2005 року міститься планшет, складений на основі геоданих землевпорядкування 1992-1997 років і лісовпорядкування 1992 року, який підтверджує факт перебування на праві постійного користування земель лісового фонду площею 162 га.
5.50. Крім того, суд апеляційної інстанції також установив, що в матеріалах справи наявні таксаційні описи та історичні плани лісового господарства, зокрема: План лісового господарства сільськогосподарської артілі ім. Петровського Великомолодьківської сільської ради (1964 - 1965 років); Перспективний план ведення лісового господарства колгоспу ім. Петровського (1993 року); План лісонасаджень та полезахисних смуг П/ПО/СП Світоч (1992 року); Перспективний план ведення лісового господарства колгоспів Новоград-Волинського району (1981 року).
5.51. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з пояснювальною запискою до Плану лісового господарства артілі ім. Петровського (1964 - 1965 років), загальна площа землекористування колгоспу за даними землеустрою 1961 року становила 3314,7 га, у тому числі лісова площа 223 га, з них 53,2 га захисна, а 169,8 га експлуатаційна частина; лісовпорядкована площа становила 223 га.
5.52. Як установив суд апеляційної інстанції, за змістом картографічного матеріалу Перспективного плану 1981 року лісова ділянка колгоспу ім. Петровського поділялася на квартали №№5- 8, конфігурація яких відповідає межам спірної ділянки; відповідно до таксаційних описів, у межах цих кварталів зростали насадження віком 25- 45 років і заввишки 10- 19 метрів. Згідно з Планом лісового господарства колгоспу ім. Петровського (Світоч) 1993 року, як установив суд, загальна площа земель колгоспу становила 2627 га, у тому числі 158 га - землі лісового фонду, які віднесено до експлуатаційних лісів. Відповідно до Плану лісонасаджень П/ПО/СП Світоч 1992 року, лісова ділянка користувача поділялася на квартали №№1-4, які за своєю конфігурацією також збігаються зі спірною ділянкою. У цих кварталах зростали насадження віком до 55 років, заввишки до 21 м.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що документація містить форму 4 державного обліку лісів, за якою станом на 01.01.1993 площа земель державного лісового фонду становила 158 га.
5.53. За висновком апеляційного господарського суду, додатковим підтвердженням належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду є те, що згідно з Проєктом організації та розвитку лісового господарства, вік лісових насаджень становить від 56 до 71 року, а їхня повнота переважно коливається у межах 0,60- 0,70, подекуди сягаючи 0,85. Згідно з таксаційними описами, повнота насаджень у межах спірної ділянки становить у середньому 0,6- 0,8, що означає рівномірне зімкнення крон дерев щонайменше на 60- 80 відсотків площі.
Апеляційний господарський суд також установив, що згідно з актом обстеження лісових насаджень ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК" від 12.01.2023, на ділянках кварталів №30- 33 Новоград-Волинського лісництва загальною площею 154 га наявні експлуатаційні та захисні ліси віком від 3 до 71 року. Ці насадження представлені переважно листяними та змішаними різновіковими лісами, головними породами яких є вільха чорна, береза повисла, граб звичайний, осика, дуб звичайний, ясен звичайний, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування. З урахуванням наведених обставин суд виснував, що спірна земельна ділянка за своїми ознаками та ступенем заліснення не може належати до земель сільськогосподарського призначення.
5.54. Крім того, як зазначили суди, Новоград-Волинським міським земельно-кадастровим бюро надано інформацію про накладення земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК", а саме на лісові масиви кварталів № №30- 33.
5.55. Отже, у справі, яка розглядається, суди встановили належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, щонайменше з 1994 року.
Оскільки суди встановили факт належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду та надання її в постійне користування ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК" до 28.03.2006 включно, то безпідставними є доводи скаржника про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не можуть підтверджувати право постійного користування ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК".
5.56. Як виснували суди, відсутність державного акта на право постійного користування земельною ділянкою лісового фонду, виданого ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК", та нездійснення державної реєстрації цього права, не свідчать про його відсутність, з огляду на триваючий характер процесу оформлення прав користування. Відтак безпідставними є доводи скаржника, що за відсутності документів, які підтверджують право постійного користування ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК" спірною земельною ділянкою, відсутні підстави стверджувати про належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.
5.57. При цьому суди встановили, що Житомирська обласна рада як розпорядник спірними земельними ділянками є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області, які є складовою інтересів держави, а тому є належним позивачем у цій справі. Відтак доводи скаржника про те, що позов подано неналежним позивачем - Житомирською обласною радою, є безпідставними.
Зокрема, суди виснували, що з дня набрання чинності Законом України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" Житомирська обласна рада в силу закону, як орган місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст області, набула право комунальної власності на спірну земельну ділянку лісового фонду, що перебувала в постійному користуванні ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК". При цьому, як зазначили суди, відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї. За таких обставин, положення пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, які набрали чинності 21.05.2021, не поширюються на спірні правовідносини, а відтак не підлягали застосуванню судами попередніх інстанцій.
5.58. Ураховуючи встановлені обставини перебування спірної земельної ділянки лісового фонду в постійному користуванні комунального агролісогосподарського підприємства, за висновком судів, управління та розпорядження цією земельною ділянкою від імені територіальних громад сіл, селищ та міст області згідно з частиною 2 статті 122 Земельного кодексу України здійснює Житомирська обласна рада.
5.59. Відтак із урахуванням предмета і підстав позову в цій справі, суди встановили, що земельну ділянку з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га, яка знаходиться на території Звягельської міської територіальної громади, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника та постійного землекористувача із земель лісогосподарського призначення зі зміною її цільового призначення. Тому суди дійшли висновку, що реєстрація права комунальної власності на цю земельну ділянку здійснена відповідачем із порушенням вимог закону. При цьому суди правильно врахували правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, щодо способу захисту в подібних правовідносинах.
5.60. Водночас колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.09.2021 у справі № 373/462/19, від 12.08.2025 у справі № 902/815/24, щодо належного оформлення матеріалів лісовпорядкування з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій враховано, що на підтвердження того, що спірна земельна ділянка має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК", а отже, відповідач не мав підстав для набуття її у комунальну власність як земель сільськогосподарського призначення, Прокурором надано Проект організації та розвитку лісового господарства ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК", виготовлений у 2005 році ВО "Укрдержліспроект". У цьому Проекті міститься планшет, складений на основі геоданих землевпорядкування 1992- 1997 років і лісовпорядкування 1992 року, загальна площа земельної ділянки - 162 га. При цьому, за змістом рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2025, судом оглянуто оригінали документів у судовому засіданні 28.04.2025.
При цьому аргументи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не досліджено доводи відповідача стосовно того, чи погоджено у 2016 році матеріали лісовпорядкування центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища в порядку, передбаченому статтею 29-1 Лісового кодексу України та чи затверджено їх у порядку, передбаченому статтею 48 Лісового кодексу України, спрямовані на переоцінку доказів, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.
5.61. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі. Тому безпідставними є доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.04.2024 у справі № 913/50/22, від 05.06.2024 у справі № 913/202/23, від 07.06.2024 у справі № 913/214/23, від 17.06.2024 у справі № 913/205/23, від 21.05.2025 у справі № 907/420/22, від 07.12.2022 у справі № 911/121/21, від 15.09.2021 у справі № 373/462/19, від 12.08.2025 у справі № 902/815/24.
5.62. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що місце розташування і межі спірних земель лісового фонду можливо визначити за планшетами, на яких відображена необхідна геодезична інформація, проте надана Прокурором копія планшету, на думку Звягельської міської ради, не містить такої інформації. При цьому скаржник зазначає, що в постановах Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 127/31157/19, від 03.07.2024 у справі № 916/5130/23, від 20.03.2019 у справі № 514/1571/14-ц, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, від 21.03.2018 у справі № 441/123/16, викладено висновок про те, що лише під час земельно-технічної експертизи є можливим визначення точного місця розташування земельної ділянки.
5.63. Розглянувши наведені доводи скаржника про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 127/31157/19, від 03.07.2024 у справі № 916/5130/23, від 20.03.2019 у справі № 514/1571/14-ц, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19, від 21.03.2018 у справі № 441/123/16, колегія суддів зазначає таке.
5.64. Колегія суддів установила, що у справі № 127/31157/19 за позовом фізичної особи до фізичної особи, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, скасування сертифіката відповідності, а також у справі № 514/1571/14-ц за позовом фізичної особи до Тарутинської селищної ради про визнання недійсним державного акта на земельну ділянку та зобов'язання вчинити певні дії Верховний Суд викладав висновок щодо засобів доказування у подібних справах. При цьому Верховний Суд виснував, що такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.
5.65. У справі № 916/5130/23 за позовом керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення сесії міської ради, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та зобов'язання повернути земельну ділянку Верховний Суд, спростовуючи доводи скаржника щодо доведення ним належними та допустимими доказами факту розташування земельної ділянки в межах прикордонної смуги, виснував, що ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
5.66. У справі № 446/478/19 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Кам'янка-Бузької міської ради, фізичної особи про визнання недійсними рішення Кам'янка-Бузької міської ради IV сесії VI скликання від 28.01.2011 № 10 та державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 506931 від 06.06.2011 Верховний Суд виснував про те, що для вирішення подібних спорів земельна ділянка має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі. Як зазначив Верховний Суд, виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому, за висновком Верховного Суду, результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. У справі № 446/478/19 наведений висновок Верховного Суду стосувався правовідносин щодо часткового накладенння земельних ділянок.
5.67. Колегія суддів також установила, що в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16 за позовом фізичної особи до Керницької сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання протиправним і скасування рішення немає висновків щодо необхідності проведення земельно-технічної експертизи, на які посилається скаржник.
5.68. Водночас колегія суддів зазначає, що у справі № 906/112/23 під час розгляду справи в підготовчому провадженні до суду від учасників надійшли такі процесуальні документи: клопотання третьої особи про призначення судової земельно-технічної експертизи від 12.06.2023; заперечення відповідача щодо клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи від 13.07.2023; пояснення прокурора щодо клопотання про призначення судової експертизи від 19.07.2023 №54-84-3374 вих-23.
Ухвалою місцевого господарського суду від 24.08.2023 у справі № 906/112/23, зокрема, за клопотанням третьої особи від 12.06.2023 призначено судову земельно-технічну експертизу у справі № 906/112/23, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр будівельних та земельних експертиз".
Водночас земельно-технічна експертиза у цій справі на предмет встановлення накладення земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 площею 151,4566 га на місцевості (в натурі) на лісові земельні ділянки, призначена ухвалою місцевого господарського суду від 24.08.2023, не проводилася, оскільки третя особа не оплатила вартість експертизи. Як зазначив суд першої інстанції, відповідач зі свого боку заперечував проведення цього виду експертизи і на її необхідності не наполягав.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.04.2024 у справі № 906/112/23 було поновлено провадження у справі у зв'язку із тим, що оплата експертизи не здійснена, тому згідно з пунктом 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 12.10.2023 № 3604/5), ухвала місцевого господарського суду від 24.08.2023 у справі № 906/112/23 залишилася невиконаною.
5.69. Відповідно до частин 2, 3 статті 125 Господарського процесуального кодексу України суд може зобов'язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов'язані з відповідною процесуальною дією.
У разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення судових витрат або несплати у визначений судом строк відповідних сум авансом суд вправі відхилити клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів та ухвалити рішення на підставі інших поданих учасниками справи доказів або скасувати раніше постановлену ухвалу про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування доказів або огляд доказів за їх місцезнаходженням.
5.70. У справі, яка розглядається, суд першої інстанції встановив, що відсутні докази оплати вартості експертизи, тому, врахувавши, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи, дійшов висновку про поновлення провадження у справі.
5.71. Водночас суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, суд першої інстанції діяв у спосіб, визначений Господарським процесуальним кодексом України.
5.72. При цьому у справі № 906/112/23, як установили суди, Новоград-Волинським міським земельно-кадастровим бюро надано інформацію про накладення земельної ділянки з кадастровим номером 1824080800:04:000:0393 на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП "Новоград-Волинський лісгосп АПК", а саме на лісові масиви кварталів № №30- 33.
5.73. Таким чином, у контексті наведених доводів скаржника про обов'язковість проведення у цій справі земельно-технічної експертизи, а також ураховуючи поведінку сторін, зокрема, заперечення відповідача щодо клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи від 13.07.2023, Верховний Суд зазначає, що процесуальні дії суду першої інстанції відповідають вимогам господарського процесуального законодавства.
5.74. Отже, з огляду на викладене доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та про неврахування судами висновків Верховного Суду щодо необхідності призначення земельно-технічної експертизи, є необґрунтованими, оскільки такі висновки викладені щодо правовідносин, які не є подібними за змістовим критерієм та фактичними обставинами справи до справи, що розглядається.
5.75. Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
5.76. Верховний Суд також зазначає, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.03.2026 у справі № 916/3079/23, від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21.
5.77. Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, відповідно до принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов'язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
5.78. Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.03.2026 у справі № 916/3079/23, від 08.07.2025 у справі № 917/504/23, від 14.03.2023 у справі № 911/1411/19, від 30.08.2022 у справі № 925/778/19, від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
5.79. Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
5.80. При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
5.81. Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
5.82. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
5.83. Колегія суддів зазначає, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
5.84. Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
5.85. Колегія суддів також зазначає, що належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 917/504/23, від 06.08.2024 у справі № 910/2878/22, від 19.09.2024 у справі № 910/14394/23, від 22.08.2024 у справі № 910/14467/19, від 04.07.2024 у справі № 910/13407/23.
5.86. Тобто, з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, у свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика, та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо, і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
5.87. При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанції. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19, постановах Верховного Суду від 17.03.2026 у справі № 916/3079/23, від 10.03.2026 у справі № 910/3279/25, від 03.03.2026 у справі № 902/1024/24.
5.88. У справі, яка розглядається, суди встановили обставини, що мають значення для справи, надали їм юридичну оцінку, а також оцінили надані сторонами докази та з урахуванням установлених фактичних обставин дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради. При цьому скаржник не довів, а Верховний Суд не встановив порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
5.89. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій із цих підстав.
5.90. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.
5.91. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
5.92. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Звягельської міської ради залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 та рішення Господарського суду Житомирської області від 14.07.2025 у справі № 906/112/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак