19 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/1145/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології»
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2025 (суддя Пінтеліна Т. Г.)
і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 (головуюча суддя Діброва Г. І., судді Савицький Я. Ф., Ярош А. І.)
у справі № 916/1145/22
за позовом заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі 1) Південного офісу Держаудитслужби, 2) Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області і 3) Миколаївської обласної ради
до 1) Управління житлово-комунального господарства Первомайської міської ради і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології»
про визнання недійсною процедури закупівлі та договору про закупівлю, застосування наслідків недійсності правочину,
(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Ковальчук О. І., представник відповідача-2 - Слюсар О. В.)
1. У цій справі, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про обґрунтованість заявлених прокурором вимог про застосування наслідків недійсності правочину.
2. За результатом розгляду касаційної скарги відповідача-2 Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду та апеляційного господарського суду щодо наявності правових підстав для застосування двосторонньої реституції як наслідку нікчемного правочину у відповідності до положень статті 216 Цивільного кодексу України, статті 208 Господарського кодексу України, про що детально викладено далі в цій постанові.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав заявленого позову
3. Заступник керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області звернувся в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (далі - позивач-1), Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області (далі - позивач-2), Миколаївської обласної ради (далі - позивач-3) до Господарського суду Одеської області з позовом до Управління житлово - комунального господарства Первомайської міської ради (далі - відповідач-1, УЖКГ міської ради), Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» (далі - відповідач-2, ТОВ «Енергозберігаючі технології»), у якому просив:
- визнати недійсним рішення уповноваженої особи УЖКГ міської ради, оформлене протоколом від 11.12.2019 № 105У, яким оголошено найбільш економічно вигідною по закупівлі «Реконструкція очисних споруд каналізації м. Первомайськ Миколаївської області» пропозицію ТОВ «Енергозберігаючі технології» та оголошено про намір укласти з ним договір;
- визнати недійсним договір від 23.12.2019 № 160, який укладений відповідачами;
- застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» повернути до Миколаївського обласного бюджету грошові кошти в сумі 14 240 769,60 грн та зобов'язання УЖКГ міської ради повернути ТОВ «Енергозберігаючі технології» обладнання - установку передочистки стічних вод по типу ІНР 100, придбаного за договором від 23.12.2019 № 160.
4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що процедура закупівлі проведена УЖКГ міської ради з порушенням вимог Бюджетного кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі», що призвело до неефективного витрачання бюджетних коштів, тому спірне рішення та оспорюваний договір підлягають визнанню недійсним в судовому порядку із застосуванням наслідків недійсності правочину.
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень, ухвалених у цій справі
5. Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 у позові відмовлено повністю.
6. Ухвалюючи це рішення, місцевий господарський суд виснував, що прокурором у позовній заяві не наведено та необґрунтовано порушень Закону України «Про публічні закупівлі», з якими цей закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків статтею 37 вказаного Закону.
7. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 залишено без змін.
8. Постановою Верховного Суду від 29.05.2024 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 в частині позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2023 в частині позовних вимог про визнання недійсною процедури закупівлі та договору про закупівлю змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в іншій частині залишено без змін.
9. Згідно з висновками Верховного Суду судами попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях не наведено доводів та не зазначено обставин, які б давали підстави вважати, що спірний договір укладено у відповідності до вищенаведених вимог законодавства, зокрема, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, та на нього не поширюються правила недійсності, визначені частиною третьою статті 48 Бюджетного кодексу України, які безпосередньо встановлюють недійсність такого договору, тобто вказують на його нікчемність (недійсність якого прямо встановлена законом), що призвело до передчасного висновку про відмову у позові.
10. Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2025 застосовані наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання ТОВ «Енергозберігаючі технології» повернути до Миколаївського обласного бюджету грошові кошти в сумі 14 240 769,60 грн та зобов'язано Управління житлово- комунального господарства Первомайської міської ради повернути ТОВ «Енергозберігаючі технології» обладнання - установку передоочистки стічних вод по типу ІНР 100, - придбаного за договором № 160 від 23.12.2019.
11. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування двосторонньої реституції як наслідку нікчемного правочину у відповідності до положень статті 216 Цивільного кодексу України, статті 208 Господарського кодексу України, шляхом зобов'язання ТОВ «Енергозберігаючі технології» повернути до бюджету кошти в сумі 14 240 769,60 грн, а - повернути ТОВ «Енергозберігаючі технології» установку передоочистки стічних вод по типу ІНР 100.
12. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2025 залишено без змін.
13. Суд апеляційної інстанції встановив, що за нікчемним договором УЖКГ міської ради передано ТОВ «Енергозберігаючі технології» грошові кошти в сумі 14240769,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 686 від 24.12.2019, а Товариством придбано і передано замовнику установку передоочистки стічних вод по типу ІНР 100, що підтверджується видатковою накладною № СУ000000741 від 24.12.2019. Згідно з інформацією УЖКГ міської ради від 26.11.2021 № 861/04.03.01 і від 10.12.2021 № 921/04.03.01 роботи за договором не виконані, відповідне обладнання встановлено не було, підрядник лише передав його замовнику.
14. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, що у відповідності до положень статті 216 Цивільного кодексу України наявні всі правові підстави для застосування двосторонньої реституції як наслідку нікчемного правочин, шляхом зобов'язання ТОВ «Енергозберігаючі технології» повернути до бюджету кошти в сумі 14 240 769,60 грн, а УЖКГ міської ради - повернути Товариству установку передоочистки стічних вод по типу ІНР 100.
15. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ТОВ «Енергозберігаючі технології» щодо відмови у застосуванні наслідків нікчемного правочину з огляду на наявність іншої вартості майна, та зазначив, що на виконання умов спірного правочину були проведено лише роботи, перелік яких визначений актом приймання виконаних робіт від 24.12.2019 № 1, що також підтверджується аналізом інформації, викладеної в довідці про вартість виконаних робіт (КБ-3), в якій зазначено загальну суму виконаних робіт в розмірі 14 240 769,60 грн, а саме: будівельні роботи - 2 768,40 грн, устаткування - 14 248 001,20 грн.
16. Також апеляційний господарський суд відхилив доводи скаржника щодо неврахування судом першої інстанції у справі поданого ТОВ «Енергозберігаючі технології» як доказу плану фінансування по вказаній закупівлі, оскільки дана справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції лише в частині позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину, тобто, суд першої інстанції не повинен був на даній стадії судового процесу досліджувати факт відповідності укладеного між відповідачами договору від 23.12.2019 № 160 положенням Бюджетного законодавства.
17. Крім того, апеляційним господарським судом не прийнято до уваги посилання скаржника на те, що актом візуального обстеження майна від 10.01.2025 зафіксовано пошкодження у переданому обладнанні, тобто, обладнання не перебуває у тому стані, в якому передавалась на момент виконання договору № 160 і не може розцінюватись як можливість його повернення в порядку реституції у цьому зв'язку, оскільки предметом розгляду цієї справи не є обставина щодо встановлення/спростування факту завдання збитків ТОВ «Енергозберігаючі технології» у вигляді пошкодження обладнання, а їх розмір і розрахунок не входять до предмета доказування у цій справі.
Касаційна скарга
18. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «Енергозберігаючі технології» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2026, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
19. Узагальнені доводи касаційної скарги
20. У поданій касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
21. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах щодо застосування норм частини третьої статті 215, частин першої, другої статті 216 Цивільного кодексу України у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю та застосування реституції, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, від 18.01.2023 у справі № 904/115/22, від 28.05.2024 у справі № 904/1407/21 (що вирішуючи питання про можливість задоволення такого позову, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має визначитися з ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання договору недійсним для держави, в інтересах якої прокурором подано позов, з'ясувати, яким чином будуть відновлені права держави як позивача, зокрема можливість проведення двосторонньої реституції, можливість проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, необхідності відшкодувати іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитки).
22. Щодо підстави касаційного оскарження за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на невиконання судами вказівок Верховного Суду у постанові від 29.05.2024 у цій справі щодо невстановлення ключових та визначальних у цій справі обставин (в частині наведення доводів та обставин, які б давали підстави вважати, що спірний договір укладено у відповідності до вимог законодавства, зокрема, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, та на нього не поширюються правила недійсності, визначені частиною третьою статті 48 Бюджетного кодексу України), недослідження вирішальних доказів та невідхилення належним чином доводів ТОВ «Енергозберігаючі технології» на спростування відсутності підстав для застосування реституції за оскарженим договором у даній справі (в частині спричинення додаткової шкоди громаді міста Первомайськ заявленим прокурором позовом у зв'язку з неможливістю проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, необхідності відшкодувати іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитків, втрату товару переданого за договором який громада і надалі потребує), що, відповідно, є порушенням статей 2, 86, 210, 236, 238, 269, 282, 316 ГПК України та підставою для скасування оскаржуваних рішень згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
23. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для застосування двосторонньої реституції як наслідку нікчемного правочину у відповідності до положень статті 216 ЦК України шляхом зобов'язання ТОВ «Енергозберігаючі технології» повернути до бюджету кошти в сумі 14 240 769,60 грн, а управління - повернути товариству установку передоочистки стічних вод по типу ІНР 100.
24. Скаржник зазначає, що при обранні такого способу захисту державні інтереси не будуть захищені, а навпаки - призводять їх подальшого порушення, оскільки застосування двосторонньої реституції в такому вигляді невідворотно спричинить додаткову шкоду громаді міста Первомайськ, Миколаївської області, у зв'язку з неможливістю проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) враховуючи значно вищі ціни на вже передане обладнання, необхідності відшкодувати іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитків відшкодування за цінами, які існують на момент такого відшкодування.
25. З посиланням на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 438/887/16-ц, від 18.05.2022 у справі № 921/199/20, від 02.02.2022 у справі № 910/18962/20 (пункт 5.14), від 18.05.2022 у справі № 921/199/20 (пункт 70), скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про достатність підстав для задоволення цього позову із підстав недоведеності обставин ефективності обраного прокурором способу захисту про визнання договору недійсним.
Позиція інших учасників справи
26. У межах встановленого Верховним Судом У межах встановленого Верховним Судом строку Первомайська окружна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу ТОВ «Енергозберігаючі технології», у якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
27. У відзиві прокурор зазначив, що фактично виконання договору від 23.12.2019 № 160, предметом якого є проведення робіт з реконструкції очисних споруд каналізації м. Первомайська Миколаївської області, звелось до передання замовником товариству грошових коштів у сумі 14 240 769,60 грн та придбання, а також подальшої передачі товариством Управлінню установки передочисних стічних вод по типу ІНР -100.
28. Прокурор зауважує, що враховуючи той факт, що майно не перебувало в користуванні, наразі відсутні будь-які підстави для незастосування наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції шляхом повернення одержаного - майна та коштів - за недійсним правочином. А отже, належним способом захисту буде саме застосування двосторонньої реституції у вигляді повернення товариством до бюджету грошових коштів, сплачених за придбання установки, а управлінням - повернення товариству такої установки.
29. Прокурор зазначає, що фактично доводи скаржника в частині заперечення щодо обраного способу захисту зводяться до неефективності застосування наслідків нікчемності правочину саме для УЖКГ міської ради, яким судові рішення у даній справі не оскаржувались.
30. На думку прокурора, скаржником не доведено порушення його інтересів оскаржуваними рішеннями в цій частині.
31. Позивачі - Південний офіс Держаудитслужби, Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області, Миколаївська обласна рада, відповідач-1 - Управління житлово-комунального господарства Первомайської міської ради, своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористались, відповідні відзиви до Верховного Суду не подали.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
32. Як з'ясували суди попередніх інстанцій, враховуючи наявність рішень про виділення коштів на фінансування робіт Реконструкції очисних споруд каналізації м. Первомайськ Миколаївської області, наявної та затвердженої проектної документації на виконання будівництва, 13.11.2019 УЖКГ міської ради оголошено закупівлю UA-2019-11-13-001040-b на виконання робіт з реконструкції очисних споруд. Очікувана вартість предмету закупівлі відповідала загальній кошторисній вартості будівництва передбаченого експертним висновком до проектної документації.
33. Після проведеного розгляду та оцінки поданих учасниками документів, 11.12.2019 УЖКГ міської ради прийнято рішення про визначення переможця закупівлі - ТОВ «Енергозберігаючі технології» та направлено йому повідомлення про намір укладення договору.
34. 23.12.2019 між УЖКГ міської ради та ТОВ «Енергозберігаючі технології» укладено договір № 160 на виконання будівельних робіт по об'єкту Реконструкції очисних споруд каналізації м. Первомайськ Миколаївської області, відповідно до умов пункту 2.5 якого, його загальна вартість робіт складає - 24996000,00 грн (двадцять чотири мільйони дев'ятсот дев'яносто шість тисяч 00 копійок), у тому числі ПДВ - 4166000,00 грн (чотири мільйони сто шістдесят шість тисяч 00 копійок), на поточний рік - 15306351,00 грн (п'ятнадцять мільйонів триста шість тисяч триста п'ятдесят одна грн 00 копійок), у тому числі ПДВ - 2551058,50 грн (два мільйони п'ятсот п'ятдесят одна тисяча п'ятдесят вісім грн 50 копійок); на 2020 рік - 9689649,00 грн (дев'ять мільйонів шістсот вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сорок дев'ять грн 00 копійок), у тому числі ПДВ -1614941,50 грн (один мільйон шістсот чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок одна грн 50 копійок).
35. За договором Управлінням житлово-комунального господарства міської ради, м. Первомайськ Миколаївської області передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології», м. Київ грошові кошти в сумі 14 240 769,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 686 від 24.12.2019, а Товариством придбано і передано замовнику установку передоочистки стічних вод по типу ІНР 100, що підтверджується видатковою накладною № СУ000000741 від 24.12.2019.
36. Судами встановлено, що оскільки при проведенні спірних відкритих торгів та при укладенні договору замовником порушено вимоги статті 1, 5, 16, 30, 36 Закону України «Про публічні закупівлі» договір № 160 від 23.12.2019 щодо закупівлі робіт із реконструкції очисних споруд каналізації м.Первомайськ Миколаївської області, укладений між відповідачами на суму 24 996 000 грн, є нікчемним.
37. Згідно з інформацією УЖКГ міської ради від 26.11.2021 № 861/04.03.01 і від 10.12.2021 № 921/04.03.01 роботи за договором не виконані, відповідне обладнання встановлено не було, підрядник лише передав його замовнику.
38. Відповідно до наданої УЖКГ міської ради інформації від 26.11.2021 № 861/04.03.01, а також довідки вартості виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за грудень 2019 року загальна вартість виконаних будівельних робіт за договором від 23.12.2019 № 160 становить 14 240 769,60 грн, з яких: вартість будівельних робіт складає 2 768,40 грн та вартість устаткування - 14 248 001,20 грн. Згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт від 24.12.2019 № 1 ТОВ «Енергозберігаючі технології» виконані роботи лише з розбирання бортових каменів на щебневій основі та з перевезення сміття до 5 км загальною вартістю 2768,40 грн.
39. Відповідно до акта вартості устаткування від 24.12.2019 № 1 вартість устаткування установки передочистки стічних вод по типу ІНР (в кількості 3 одиниці) становить 14 248 001,20 грн.
40. УЖКГ міської ради у листі від 04.11.2024 № 786/4.3-23 додатково повідомлено прокуратуру про те, що в рамках виконання договірних зобов'язань, визначених правочином від 23.12.2019, сторонами було підписано лише акт виконаних робіт від 24.12.2019 загальною сумою 14240769,60 грн.
41. Форми КБ-2 та КБ-3 про виконання договору було підписано в межах передбаченого бюджетного фінансування лише на 2019 рік.
42. Інших первинних форм у сфері будівництва по виконанню договору від 23.12.2019 № 160 не складалось, інші роботи не фінансувались та на реєстрації в органи державного казначейства не передавались.
43. Згідно з інформації УЖКГ міської ради від 13.01.2025 № 25/4.3-23 з метою забезпечення зберігання устаткування, прийнятого за договором від 23.12.2019 № 160, замовником ухвалено рішення про розміщення та подальше зберігання його на території колишньої котельні, розташованої по вул. Корабельній, 31-А, в м. Первомайськ Миколаївської області, на яку унеможливлено доступ сторонніх осіб, чим упереджено його розкомплектування та розкрадання. Забезпечення зберігання майна проводиться замовником.
44. Устаткування передоочистки стічних вод по типу ІНР 100 не змонтовано та не використовується за призначенням, оскільки умовами договірних зобов'язань (пункти 1.3, 1.4 договору) передбачено, що адресою розташування об'єкту будівництва є с. Грушівка Первомайського району Миколаївської області, а не вул. Корабельна, 31-А, в м. Первомайськ Миколаївської області.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
45. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
46. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги ТОВ «Енергозберігаючі технології» наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що подана у цій справі касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
47. Як зазначено у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
48. При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).
49. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, і в у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
50. За висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
51. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
52. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
53. Крім того, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, висловленого у подібних правовідносинах, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
54. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме частини третьої статті 215, частин першої, другої статті 216 Цивільного кодексу України, та не врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, від 18.01.2023 у справі № 904/115/22, від 28.05.2024 у справі № 904/1407/21.
55. Розглянувши наведені доводи, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, адже констатує, що висновки суду касаційної інстанції, про неврахування яких судами попередньої інстанції стверджує скаржник, надавалися касаційним судом у неподібних цій справі правовідносинах.
56. Так, у справах № 906/1061/20, № 905/77/21 прокурори звертались до суду із позовами про визнання недійсними договорів, не заявляючи вимогу про реституцію. Суди відмовляли у задоволенні таких позовів з підстав обрання неефективного способу захисту, а саме не визначення наслідків визнання договору недійсним.
57. На відміну від зазначених справ, прокурор у справі, що розглядається, крім вимоги про визнання договору недійсним, заявив вимогу про застосування наслідків недійсності правочину шляхом зобов'язання скаржника повернути до Миколаївського обласного бюджету грошові кошти та зобов'язання УЖКГ міської ради повернути скаржнику обладнання, придбаного за договором (двосторонню реституцію).
58. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 904/1407/21, також не приймаються до уваги, оскільки у цій справі Верховний Суд сформував висновок щодо неефективності способу захисту в разі звернення прокурора із позовом про визнання недійсним виконаного договору про надання послуг за необхідності відшкодування розпорядником бюджетних коштів вартості одержаного за цінами, які існують на момент відшкодування.
59. Верховний Суд окремо звертає увагу на висновки касаційної інстанції на зазначену вище справу № 904/115/22 де прокурором хоч і заявлялася вимога про застосування наслідків недійсності правочину, однак Верховний Суд виснував, що за вказаних встановлених обставин справи така вимога не свідчить про ефективність обраного позивачами способу захисту порушених прав позивача (держави), адже повернення до місцевого бюджету грошових коштів за виконані підрядником та прийняті замовником (державою) роботи внаслідок застосування наслідків недійсності правочину, не звільняє замовника від обов'язку відшкодування вартості виконаних робіт у подальшому за зверненням виконавця робіт.
60. У справі, що переглядається (916/1145/22), суди встановили, що за нікчемним договором відповідач-1 передав відповідачу-2 грошові кошти, а відповідач-2 на ту ж суму переданих грошових коштів передав відповідачу-1 обладнання, яке встановлено в подальшому не було, тобто спірний договір не був виконаний.
61. Отже, висновки Верховного Суду у справах № 904/1407/21 і №904/115/22 є нерелевантними до справи, що переглядається.
62. Звідси слідує, що встановлені фактичні обставини справи №916/1145/22 та справ, на які посилається скаржник, не є подібними, а ухвалені судові рішення у справі, що переглядається, обґрунтовані насамперед дослідженими та оціненими доказами, поданими сторонами.
63. Обсяг та зміст таких доказів є відмінним від фактично-доказової бази, якою керувалися суди у справах № 906/1061/20, № 905/77/21, № 904/115/22, № 904/1407/21 та з урахуванням якої (тобто, встановлених на підставі досліджених доказів судами попередніх інстанцій фактичних обставин цих справ) Верховним Судом здійснювалась перевірка правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права.
64. Натомість посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням правової норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, помилково.
65. Крім того, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 438/887/16-ц, від 18.05.2022 у справі № 921/199/20, від 02.02.2022 у справі № 910/18962/20 про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним; під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект; вимога про захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
66. Колегія суддів, розглянувши доводи скаржника, проаналізувавши зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду в їх сукупності, констатує, що зазначені висновки мають загальний характер, застосовуються судами залежно від визначених позивачем підстав позову, заявленого у певній судовій справі.
67. Зі змісту оскаржуваних судових рішеннях у цій справі (916/1145/22), вбачається, що висновки судів попередніх інстанцій вищенаведеним загальним висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду не суперечать.
68. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 зауважила, що за недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони.
69. Як встановлено судами, єдиними наслідками виконання нікчемного договору стало передання управлінням ТОВ «Енергозберігаючі технології» коштів в сумі 14240769,60 грн та придбання і подальша передача товариством замовнику установки передоочистки стічних вод по типу ІНР 100, роботи за договором не виконані, відповідне обладнання встановлено не було, підрядник лише передав його замовнику.
70. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність, у відповідності до положень статті 216 Цивільного кодексу України, правових підстав для застосування двосторонньої реституції, як наслідку нікчемного правочину.
71. Отже, Верховний Суд вважає, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилась під час касаційного провадження. Також Суд зазначає, що цитування скаржником окремих висновків, наведених у вказаних вище постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а зміст зазначених скаржниками постанов не свідчить про застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України
72. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
73. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
74. З наведеного слідує, що достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з підтвердженим обґрунтуванням скаржника заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
75. Таким чином, викладені в касаційній скарзі ТОВ «Енергозберігаючі технології» аргументи щодо неналежного дослідження доказів та відхилення доводів його доводів, що за його твердженням спростовують доводи прокурора, є недостатніми, з огляду на не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
76. Незгода ж скаржника із результатами розгляду справи № 916/1145/22 у відповідній частині не свідчить про невиконання судомами попередніх інстанцій при її новому розгляді вказівок Верховного Суду та не є передбаченою частиною другою статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження.
77. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій було дотримано відповідні вказівки Верховного Суду та при новому розгляді цієї справи встановлені обставини, про які зазначав суд касаційної інстанції у постанові від 29.05.2024 (зокрема суди встановили підтвердження підстав щодо застосування наслідків недійсності договору від 23.12.2019 № 160).
78. Натомість доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права в контексті повноти дослідження та оцінки доказів за своєю суттю фактично зводяться до необхідності їх переоцінки на користь скаржника.
79. Проте це виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, позаяк переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, як найвищий судовий орган, який виконує функцію «суду права», а не «факту», відповідно до частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
80. Підсумовуючи все викладене, Верховний Суд вбачає, що наведені ТОВ «Енергозберігаючі технології» у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, за відсутності їх належного обґрунтування.
81. Доводи відзиву Первомайської окружної прокуратури ураховуються Верховним Судом у тій мірі, що узгоджується із наведеним у цій постанові.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
82. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
83. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
84. У цій справі скаржник не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених ними судових рішень, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
85. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає судові рішення, що оскаржувались, без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології» залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 і рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2025, у справі № 916/1145/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил