20 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 909/873/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 (колегія суддів: Якімець Г. Г. - головуючий, Бойко С. М., Бонк Т. Б.) та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2025 (суддя Максимів Т. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Енергозбереження ІФ?
до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області
про усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом припинення податкової застави
за участю:
позивача: Грица Ю. Ю. (адвокат)
відповідача: Клебан М. А. (самопредставництво)
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Енергозбереження ІФ" звернулося до господарського суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про усунення перешкоди у здійсненні прав користування та розпорядження майном шляхом припинення податкової застави на нерухоме майно:
- спортивно-оздоровчий комплекс (Льодова арена) площею 2335,3 кв. м, який знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Довженка, будинок 29, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 365079726101, що знаходиться у податковій заставі на підставі рішення опису майна у податковій заставі № 3091/10/09-19-55-10-14, виданий 13.07.2020; акт опису майна, серія та номер: 36/15, виданий 16.07.2020, видавник: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (номер запису про обтяження: 37674362);
- приміщення громадського харчування (ресторан "Цунамі"), готель, площею 1096,1 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Довженка, будинок 29а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 365054526101, що знаходиться у податковій заставі на підставі рішення опису майна у податковій заставі № 3091/10/09-19-55-10-14 виданий 13.07.2020; акт опису майна, серія та номер: 36/15, виданий 16.07.2020, видавник: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (номер запису про обтяження: 37674716);
- розважально-дозвільний центр з спортивно-оздоровчим комплексом "Аквапарк", площею 5 169,4 кв. м, та інженерний блок 184,9 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Довженка, будинок 29б, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 433861826101, що знаходиться у податковій заставі на підставі рішення опису майна у податковій заставі № 3091/10/09-19-55-10-14, виданий 13.07.2020, акт опису майна, серія та номер: 36/15, виданий 16.07.2020, видавник: Головне управління ДПС в Івано Франківській області (номер запису про обтяження: 37673714);
- земельну ділянку загальною площею 1,7445 га, кадастровий номер: 2610192001:25:009:0035, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу (Льодова арена), яка розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Крихівці, вулиця Довженка, земельна ділянка 29, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 100684626101, що знаходиться у податковій заставі на підставі рішення опису майна у податковій заставі № 3091/10/09-19-55-10-14 виданий 13.07.2020, акт опису майна, серія та номер: 36/15, виданий 16.07.2020, видавник: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (номер запису про обтяження: 37675133).
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач набув право власності на об'єкти нерухомості шляхом придбання їх з електронних торгів в межах виконавчого провадження, однак після реєстрації права власності виявив, що об'єкти нерухомості перебувають в податковій заставі та знаходяться під забороною відчуження, однак будь-які підстави для перебування їх під обтяженням відсутні.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2026, позов задоволено.
2.2 Суд мотивував рішення тим, що позивач придбав майно, яке є предметом оспорюваної податкової застави, на прилюдних торгах та зареєстрував його у встановленому законом порядку, тому це майно підлягає звільненню з податкової застави, оскільки останній не відповідає за податковими зобов'язаннями попереднього власника майна. При цьому зазначив, що податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг, у той час як позивач не є боржником зі сплати податків та правомірно придбав майно на прилюдних торгах, а боржником є ТОВ "КГД- БУД".
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі відповідач просить наведені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключними випадками, передбаченими частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на те, що суди:
- не врахували правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 07.04.2021 у справі № 924/199/20, згідно з якою обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, а також у постанові від 15.11.2023 у справі № 592/11227/20, в якій Верховний Суд висловив підхід щодо категорії ефективного/неефективного способу захисту як самостійної підстави для відмови у позові (пункт 1);
- неправильно застосували до спірних правовідносин норми права за відсутності висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, що підтверджує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики для спорів, де постає питання захисту права власності власника майна та його права вимагати усунення перешкод у користуванні майном, обтяженим податковою заставою (пункт 3).
3.3 У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскільки стаття 93 Податкового кодексу (далі - ПК) України не регулює правовідносини нового власника, а стосується лише платника податків, стосовно якого виник борг. Натомість оскаржені судові рішення ухвалені за результатами правильного застосування ними норм права та з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 06.02.2021 у справі № 914/2901/21 та від 30.09.2025 у справі № 914/2949/24.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 13.06.2024 через електронну площадку ДП "СЕТАМ" відбувся електронний аукціон (торги) іпотечного майна: приміщення громадського харчування (ресторан "Цунамі"), площею 1096,1 кв. м; спортивно-оздоровчий комплекс (Льодова арена) пл. 2335,3 кв. м; розважально-дозвільний центр, площею 169,4 кв. м з спортивно оздоровчим комплексом "Аквапарк", площею 5169,4 кв. м, інженерний блок, площею 184,9 кв. м; земельна ділянка площею 1,7445 га, кадастровий номер 2610192001:25:009:0035.
4.2 Відповідно до протоколу № 613816 проведення електронного аукціону (торгів) ДП "СЕТАМ", переможцем аукціону (торгів) стало ТОВ "Енергозбереження ІФ", ціна продажу - 57 374 896,30 грн, яка була оплачена переможцем аукціону.
4.3 25.06.2024 приватний виконавець Ігнатів Олекса Любомирович видав Акт про реалізацію предмета іпотеки, а приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінський Віталій Данилович видав ТОВ "Енергозбереження ІФ" відповідні свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.
4.4 Поряд з тим, відповідно до відповідей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нерухоме майно, яке придбане на торгах перебуває у податковій заставі.
4.5 Внаслідок чого 19.05.2025 ТОВ "Енергозбереження ІФ" звернулося до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області з листом № 19 про припинення податкової застави.
4.6 25.06.2025 у відповідь на цей лист Головне управління ДПС в Івано-Франківській області зазначило, що станом на 19.06.2025 сума податкового боргу ТОВ "КГД-БУД" (попередній власник іпотечного майна), залишається непогашеною, кошти від реалізації майна в рахунок погашення податкового боргу підприємства не надходили, відтак, у ГУ ДПС в Івано-Франківській області відсутні правові підстави для звільнення активів боржника з податкової застави.
4.7 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
4.8 За положенням пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.9 Тобто, відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:
(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
4.10 Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
4.11 При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
4.12 Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
4.13 Слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
4.14 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи.
4.15 Так, у касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.04.2021 у справі № 924/199/20, згідно з якою обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, а також у постанові від 15.11.2023 у справі № 592/11227/20, в якій Верховний Суд висловив підхід щодо категорії ефективного/неефективного способу захисту як самостійної підстави для відмови у позові.
4.16 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
4.17 Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
4.18 У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив'язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини 1 статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині 1 статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту (див. пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).
4.19 Однак зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник посилається на постанови Верховного Суду у справах, правовідносини у яких є відмінними від обставин цієї справи, оскільки у них не було спірним питання щодо можливості/неможливості оскарження податкової застави, а тому наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження під час касаційного провадження.
Щодо виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України
4.20 За положенням пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4.21 На думку скаржника, законодавець запровадив способи припинення податкової застави та звільнення майна з податкової застави, які регламентовані статтею 93 ПК України, і за своєю суттю не є тотожними поняттями з вимогою усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. У випадку припинення податкової застави - предметом дослідження є саме підстави і порядок накладення податкової застави на майно, що обумовлює інший предмет дослідження у справі.
4.22 Тому скаржник вважає, що формулювання прохальної частини позовних вимог у контексті припинення податкової застави є неправильним у підсудності господарського суду України, оскільки такі питання слід розглядати в адміністративному порядку з іншим складом сторін, де позивач має бути боржником. У цьому випадку посилання на норму статті 391 ЦК України, яка передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, не є тотожним із припиненням податкової застави.
4.23 Правильним, на думку скаржника, у цьому випадку є вирішення питання про вилучення майна з-під податкової застави, оскільки саме це відповідає статті 391 ЦК України. Вказане і є підставою для касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4.24 Проте колегія суддів зазначає, що оскарження новим власником майна, яке перебуває у спірній податковій заставі, вже неодноразового було предметом касаційного розгляду у Верховному Суді, зокрема у справах про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом припинення податкової застави № 916/2016/21 (постанова від 02.11.2022), № 907/568/22 (постанова від 27.06.2023), № 914/2901/21 (постанова від 06.02.2024), № 927/1172/23 (постанова від 18.06.2024), № 917/1886/23 (постанова від 13.08.2024), № 914/2949/24 (постанова від 30.09.2025), № 910/6141/25 та № 910/3716/25 (постанови від 15.04.2026).
4.25 При цьому зі змісту оскаржених судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій, врахували висновки Верховного Суду щодо можливості усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом припинення податкової застави, викладені у вищенаведених справах.
4.26 Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження під час касаційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
4.27 Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункти 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України).
4.28 З огляду на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшли підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
4.29 Крім того, за правилами статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
4.30 Враховуючи, що ухвалою від 21.04.2026 у цій справі Верховний Суд зупинив виконання рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в касаційному порядку, суд вважає за необхідне поновити його виконання.
Судові витрати
4.31 У зв'язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.
Керуючись статтями 234, 235, 240, 296, 332 ГПК України,
Касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 у справі № 909/873/25 закрити.
Поновити виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач