26 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/1791/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 (колегія суддів: Бойко С. М., Зварич О. В., Панова І. Ю.) та рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 (суддя Запотічняк О. Д.) у справі
за позовом Комунального підприємства Львівської обласної ради Підприємство автотранспортного обслуговування до Головного управління ДПС у Львівській області про припинення обтяження у вигляді податкової застави,
Комунальне підприємство Львівської обласної ради Підприємство автотранспортного обслуговування звернулося до Головного управління ДПС у Львівській області з позовом про припинення обтяження у вигляді податкової застави.
18.09.2025 Господарський суд Львівської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026, повний текст якої складений 13.02.2026, про задоволення позову.
Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2026 вперше подану касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 та рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 у справі № 914/1791/25 повернуто скаржнику з доданими до неї матеріалами на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки скаржником не в повному обсязі усунуто зазначені в ухвалі від 27.02.2026 недоліки касаційної скарги у визначений частиною другою статті 174 ГПК України десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.
В подальшому, Головне управління ДПС у Львівській області засобами поштового зв'язку повторно звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, зі змісту якої вбачається, що скаржник просить скасувати оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Також до касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.05.2026 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснов Є .В. - головуючий, Рогач Л. І., Мачульський Г. М.
У зв'язку перебуванням судді Рогач Л. І. на лікарняному, розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.05.2026 № 32.2-01/714 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 визначено колегію суддів у складі: Краснов Є. .В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Щодо строку на касаційне оскарження
За приписами частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст оскаржуваної постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 складено 13.02.2026, отже з цієї дати почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на вищевказану постанову було 05.03.2026, після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.
Колегія суддів зазначає, що вперше касаційну скаргу на вказане судове рішення апеляційного суду скаржником подано через систему "Електронний суд" в межах встановленого на його оскарження строку 20.02.2026, однак з порушенням передбачених статтею 290 ГПК України вимог подання скарги, про які було зазначено в ухвалі Касаційного господарського суду від 27.02.2026 та надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали скаржникові, для усунення зазначених в ній недоліків шляхом подання суду, зокрема доказів сплати судового збору із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 4 844,80 грн та обґрунтувань визначеної підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другої статті 287 ГПК України.
Вищевказану ухвалу про залишення касаційної скарги без руху вручено скаржнику та його представнику шляхом її доставлення в електронні кабінети зазначених осіб - 27.02.2026 о 18:03 та о 18:04, що підтверджується довідками Касаційного господарського суду про доставку документа.
Згідно з частин п'ятої ? дев'ятої статті 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.
За змістом пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до положень частини шостої вказаної норми якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Таким чином, датою вручення скаржнику ухвали Касаційного господарського суду від 27.02.2026 про залишення касаційної скарги без руху є 02.03.2026 (наступний робочий день, за днем відправлення Верховним Судом ухвали), тому останнім днем передбаченого статтею 174 ГПК України десятиденного строку для усунення недоліків касаційної скарги було 12.03.2026.
Враховуючи, що скаржником вимоги ухвали від 27.02.2026 не були виконані в повному обсязі у десятиденний строк, на підставі частини другої статті 292 ГПК України касаційну скаргу було повернуто ухвалою від 16.03.2026.
При зверненні з повторною касаційною скаргою, Головне управління ДПС у Львівській області просить поновити йому строк на касаційне оскарження та врахувати обставини відносно того, що дана справа становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується надходження коштів до Державного бюджету України, а отже має виняткове для суспільства в цілому.
З огляду на викладене, скаржник з метою захисту інтересів держави та недопущення порушення вимог податкового законодавства, просить поновити йому строк на касаційне оскарження.
Частиною третьою статті 288 ГПК України передбачена можливість поновлення строку на касаційне оскарження у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Розглянувши подане клопотання про поновлення строку оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Касаційну скаргу подано до суду з порушенням встановленого Кодексом строку на касаційне оскарження, при цьому в обґрунтування причини пропуску цього строку заявник посилається на обставини по суті касаційного оскарження судових рішень, які не пов'язані з дотримання вимог процесуального законодавства щодо звернення зі скаргою у встановленому порядку та строк.
З огляду на зазначене, посилання на ці обставини не є безумовною підставою для поновлення строку оскарження та не можуть бути розцінені судом поважними для поновлення строку на касаційне оскарження.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Таким чином, як органи державної влади, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
З викладеного вбачається, що пропуск строку на касаційне оскарження залежав не від об'єктивних причин, а від суб'єктивних чинників, які особа, що звернулась із повторною касаційною скаргою, могла і повинна була уникнути під час звернення зі цією скаргою, тому вказані підстави визнаються судом неповажним.
Слід зауважити, що можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Відповідно до положень частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
За змістом частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
З огляду на викладене, касаційна скарга Головне управління ДПС у Львівській області підлягає залишенню без руху на підставі частини третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом подання суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для його поновлення і наданням відповідних доказів на підтвердження цих підстав.
Щодо підстав касаційного оскарження
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої цієї ж статті (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Тобто процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
У касаційній скарзі, Головне управління ДПС у Львівській області належним чином не навело підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України.
При цьому слід наголосити на тому, що частина друга статті 287 ГПК України надає скаржнику право на оскарження судових рішень у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених цією нормою.
Щодо судового збору
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 названого Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що скаржник звернувся повторно з касаційною скаргою засобами поштового зв'язку коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору в даному випадку не застосовується.
Таким чином, розмір судового збору за подання касаційної скарги поданої поштовим зв'язком становить 6 056,00 грн (3 028,00 грн х 200 %).
Проте скаржник додав до касаційної скарги квитанцію про сплату судового збору у розмірі 4 844,80 грн, що на 1 211,20 грн менше ніж встановлено законом.
Отже, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням скаржнику строку для усунення цих недоліків шляхом подання суду доказів доплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується. Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без руху.
2. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя С. К. Могил