20 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 927/701/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 (колегія суддів: Буравльов С. І. - головуючий, Андрієнко В. В., Шапран В. В.) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2024 (суддя Шморгун В. В.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"
про стягнення коштів,
та за зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ"
про визнання недійсним договору поставки в частині,
за участю:
позивача за первісним позовом: Руденко І. С. (адвокат)
відповідача за первісним позовом: Підгорний К. Є. (адвокат)
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ЕТС-Київ" звернулося до господарського суду з позовом до Сільськогосподарського ТОВ "Батьківщина" про стягнення 949 730,51 грн, яких: 480 865,21 грн пені, 339 832,98 грн 24% річних та 129 032,32 грн інфляційних втрат.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору поставки не виконав свої зобов'язання в частині вчасної оплати поставленого товару.
1.3 Сільськогосподарське ТОВ "Батьківщина" звернулося до ТОВ "ЕТС-Київ" із зустрічним позовом про визнання недійсним договору поставки від 31.08.2021 № 20Ш/2021 в частині загальної суми договору, що перевищує 1 000 000,00 грн, а також виникнення у його сторін зобов'язань з поставки та оплати товару на загальну суму, що перевищує 1 000 000,00 грн.
1.4 Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до статуту товариства керівник останнього уклав спірний договір з перевищенням повноважень.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2024 у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено. В частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення не було оскаржено.
2.2 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025, рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову скасовано та ухвалено у цій частині нове, яким позовні вимоги задоволено частково.
2.3 Постановою Верховного Суду від 06.11.2025 наведену постанову скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
2.4 За результатами нового розгляду справи оскарженою у касаційному порядку постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 залишено без змін рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.12.2024 в частині відмови у задоволенні первісного позову.
2.5 Суди мотивували свої рішення тим, що між сторонами здійснювалися також інші господарські операції за договором (окрім наданих сторонами поставок та оплат), а тому з огляду на відсутність в матеріалах справи первинних документів на підтвердження інших поставок товару за договором та документів щодо здійснення розрахунків за цей товар за час існування господарських взаємовідносин між сторонами, у судів відсутня можливість встановити, які саме суми заборгованості за поставлений товар існували у спірний період здійснення позивачем за первісним позовом нарахувань пені, 24% річних та інфляційних втрат, тобто встановити обставини, які мають значення для вирішення спору по суті та без яких суд позбавлений можливості повно і всебічно дослідити реальний стан взаєморозрахунків між сторонами.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі ТОВ "ЕТС-Київ" просить наведені судові рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати та ухвалити нове, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі, а в іншій частині рішення - залишити без змін.
3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключними випадками, передбаченими частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на те, що суди:
- не врахували правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 14.12.2018 у справі № 914/809/18 та від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 (щодо порядку доказування та надання оцінки доказам у справі), постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (щодо принципу змагальності сторін та застосування такого стандарту доказування як вірогідність доказів), від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18 та від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (щодо добросовісності як однієї із основоположних засад цивільного законодавства) (пункт 1);
- не досліджено у повній мірі наявні у справі докази (пункт 4 (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України)).
3.3 У відзиві Сільськогосподарське ТОВ "Батьківщина" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскільки суд касаційної інстанції не може переоцінювати обставини, з яких виходили суди при вирішенні справи. Натомість зміст касаційної скарги фактично зводиться до намагання здійснити переоцінку доказів та не свідчить про порушення судами попередніх інстанцій конкретних норм права при розгляді цієї справи.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 31.08.2021 між ТОВ "ЕТС-Київ" (далі - постачальник) та Сільськогосподарським ТОВ "Батьківщина" (далі - покупець) укладено договір поставки № 20Ш/2021 (далі - договір).
4.2 Відповідно до пунктів 1.1, 2.1-2.2, 2.6 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості та за ціною, зазначеною у видаткових накладних та специфікаціях. Поставка здійснюється партіями. Під партією розуміється кількість товару, включена в конкретну видаткову накладну. Умови поставки - ЕХW (Інкотермс 2010): склад постачальника в м. Києві, якщо інше не обумовлено у відповідній специфікації на постачання партії товару. Датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар.
4.3 Згідно з пунктом 3.1 договору загальна сума договору складає суму в національній валюті України, визначену на підставі даних, що містяться у всіх підписаних сторонами видаткових накладних.
4.4 Пунктом 3.2 договору передбачений порядок розрахунку, зокрема, якщо інше не зазначено в специфікації: протягом 30 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару. Покупець вносить плату за товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний у договорі, або іншим способом, не забороненим чинним законодавством України.
4.5 У відповідності до пункту 4.3 договору, у разі порушення покупцем терміну оплати товару (або його частини) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період нарахування пені, від вартості товару за кожний день прострочення, а також 24% річних від вартості товару за кожний день прострочення та інфляційні збитки.
4.6 Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 9.3 договору).
4.7 На виконання умов укладеного договору ТОВ "ЕТС-Київ" у період з 31.03.2023 по 30.06.2023 здійснило поставку Сільськогосподарському ТОВ "Батьківщина" товару на загальну суму 2 832 600,96 грн, що підтверджується видатковими накладними від 31.03.2023 № РН-0000494 на суму 96 000,05 грн, від 28.04.2023 № РН-0000684 на суму 606 000,24 грн, від 16.05.2023 № РН-0000793 на суму 648 000,10 грн, від 30.06.2023 № РН-0001107 на суму 664 000,27 грн, від 10.07.2023 № РН-0001179 на суму 149 600,06 грн, від 31.07.2023 № РН-0001341 на суму 669 000,24 грн, а також товарно-транспортними накладними від 31.03.2023 № РН-0000494 та від 28.04.2023 № РН-0000684.
4.8 Вказані видаткові накладні підписані представниками обох сторін без зауважень.
4.9 Сільськогосподарське ТОВ "Батьківщина" здійснило оплату отриманого товару у повному обсязі, зокрема, 15.02.2024 на суму 1 000 000,00 грн, 08.03.2024 на суму 700 000,00 грн, 20.03.2024 на суму 2 111 401,59 грн, що підтверджується випискою з рахунку за 15.02.2024.
4.10 17.04.2024 ТОВ "ЕТС-Київ" направило на адресу Сільськогосподарського ТОВ "Батьківщина" лист № 147 з вимогою сплатити пеню у розмірі 473 951,93 грн, 24% річних у розмірі 334 302,36 грн та інфляційні втрати у розмірі 82 466,46 грн у строк до 26.04.2024.
4.11 Суди також встановили, що з матеріалів справи, зокрема, акта звірки взаємних розрахунків за період з 31.08.2021 по 30.06.2024, у період з 09.09.2021 по 20.03.2024 між сторонами здійснювались також інші господарські операції за договором (окрім наданих сторонами поставок та оплат), а тому з наданих сторонами первинних документів неможливо встановити, яка саме сума заборгованості за поставлений товар існувала станом на 31.08.2023 (30 календарних днів з моменту останньої поставки товару позивачем за первісним позовом 30.07.2023).
4.12 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.13 Верховний Суд, направляючи цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у постанові від 06.11.2025 зазначив про те, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи первісний позов частково:
- належним чином не проаналізував доводи і заперечення учасників справи, не дослідив зібрані у справі докази та не встановив дійсні обставини цієї справи;
- залишив без належного реагування обставини (та відповідні доводи/докази сторін) щодо передання/непередання відповідачу товару за спірними видатковими накладними, а також встановлення дій боржника, спрямованих на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, встановлення співмірності/неспівмірності заявлених до стягнення сум порівняно із сумою боргу;
- не перевірив наданий позивачем розрахунок пені, відсотків річних та інфляційних втрат, так само і не навів обґрунтувань щодо способу нарахування/перерахунку заявлених позивачем до стягнення сум. Так, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не зазначив конкретних сум заборгованості відповідача на певні дати та в якому порядку здійснювались нарахування, та з чого суд виходив, ухвалюючи рішення про стягнення саме 480 865,21 грн пені, 339 832,98 грн 24% річних та 102 047,33 грн інфляційних втрат;
- приймаючи до розгляду додані ТОВ "ЕТС-Київ" до апеляційної скарги докази, не обґрунтував мотивів прийняття останніх, не встановлював обставин подання/неподання позивачем таких доказів (у визначений чинним процесуальним законодавством строк) до суду першої інстанції, а також (у разі відхилення судом першої інстанції таких доказів) не спростував відповідних висновків місцевого господарського суду.
4.14 Залишаючи без змін рішення суду в оскарженій частині щодо відмови у задоволенні первісного позову, суд апеляційної інстанції з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених в постанові від 06.11.2025, дослідивши наявні у справі докази, виходив з того, що з наданих сторонами первинних документів неможливо встановити, яка саме сума заборгованості за поставлений товар існувала станом на 31.08.2023 (30 календарних днів з моменту останньої поставки товару позивачем 30.07.2023) з огляду на те, що відповідно до матеріалів справи за період з 31.08.2021 по 30.06.2024, у період з 09.09.2021 по 20.03.2024 між сторонами здійснювались також інші господарські операції за договором (окрім наданих сторонами поставок та оплат).
4.15 Водночас суд апеляційної інстанції залишив без розгляду клопотання позивача про долучення на стадії апеляційного перегляду рішення до матеріалів справи додаткових доказів, зокрема видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та виписок по рахунку за період 2021-2023 з підстав того, що останній не надав доказів неможливості подання до суду першої інстанції вказаних вище додаткових доказів.
4.16 Також суд апеляційної інстанції, враховуючи правову позицію Верховного Суду у справі № 910/1389/18, викладену у постанові від 05.03.2019, погодився з висновком суду першої інстанції, що акти звірки взаєморозрахунків, які не були підписані відповідачем за первісним позовом, за відсутності усіх первинних документів щодо здійснення поставок товару та їх оплат, не є доказом, на підставі якого можна встановити розмір заборгованості у спірний період нарахувань.
4.17 У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції за результатами нового розгляду справи, порушуючи принцип змагальності сторін, не дослідив всі наявні у справі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, які при першому апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції вже прийняв до розгляду, а тому безпідставно залишив рішення суду першої інстанції без змін.
4.18 Однак колегія суддів вважає посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм такими, що не відповідають обставинам цієї справи, зокрема щодо дотриманням самим же скаржником порядку подання доказів з огляду на таке.
4.19 За положенням частин 2, 4-5, 8 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
4.20 Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
4.21 Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
4.22 Водночас як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу підготовчого засідання від 08.10.2024 суд першої інстанції залишив без розгляду на підставі статті 118 ГПК України подану позивачем відповідь на відзив разом із долученими до неї доказами з підстав пропуску строку її подання відповідно до частини 4 статті 166 ГПК України, а також положень частини 8 статті 80 ГПК України. При цьому суд зазначив, що позивач не обгрунтував обставин щодо порушення відповідного строку їх подання.
4.23 Такі процесуальні дії суду першої інстанції позивач у апеляційному порядку не оскаржив, а відповідно до змісту його апеляційної скарги лише зазначив про те, що суд першої інстанції не дослідив ці докази й повторно долучив їх до апеляційної скарги, а згодом і також подав на стадії апеляційного розгляду додаткові пояснення із долученням доказів.
4.24 У відповідь на що суд апеляційної інстанції, врахувавши вказівки Верховного Суду у цій справі, викладені в постанові від 06.11.2025, встановлюючи обставини подання/неподання позивачем таких доказів (у визначений чинним процесуальним законодавством строк) до суду першої інстанції, залишив без розгляду відповідне клопотання позивача про долучення на стадії апеляційного перегляду рішення до матеріалів справи додаткових доказів з огляду на те, що позивач не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції з дотриманням норм процесуального права.
4.25 За положенням частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
4.26 Заразом кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, та несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, що унормовано частинами 3, 4 статті 13 ГПК України.
4.27 Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
4.28 Проте з вищевикладеного вбачається, що сам скаржник, звертаючись із первісним позовом у цій справі, допустив процесуальні порушення щодо порядку подання доказів на підтвердження своїх позовних вимог, у результаті чого саме він несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
4.29 Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, сприяючи учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, однак позивач, допустивши процесуальні порушення щодо порядку подання доказів, безпідставно посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права з тих підстав, що суд їх не дослідив.
4.30 За наведеного колегія суддів не погоджується з наведеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень, оскільки останні були ухвалені з урахуванням встановлених обставин на підставі поданих у встановлений строк учасниками справи доказів. Натомість скаржник намагається спонукати Верховний Суд вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені частинами 1, 2 статті 300 ГПК України.
4.31 Так, колегія суддів зазначає, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Проте скаржник наведеного порушення судами попередніх інстанцій не довів, натомість сплутав поняття "зібрані у справі докази" з поняттям "всі фізично наявні у справі докази", такі "фізично наявні у справі докази", як встановлено судами, були подані до суду із порушенням вимог процесуального законодавства і ця обставина скаржником не спростована.
4.32 Відповідно до положень частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
4.33 Отже, розглянувши доводи та вимоги, викладені у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржених судових рішень, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
4.34 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС-Київ" у справі № 927/701/24 залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач