18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
20 квітня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/1335/25
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представника заявника: Ярош С.В. - самопредставництво,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси заяву Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області від 30.03.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 07.01.2026 у справі № 925/1335/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Зубалія Володимира Івановича
до 1) Головного управління ДПС у Черкаській області
2) Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про стягнення 214 442,73 грн,
Фізична особа-підприємець Зубалій Володимир Іванович звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до 1) Головного управління ДПС у Черкаській області, 2) Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якій просить суд:
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 44131663) 194 947,94 грн, з яких: 183 577,42 грн - основний борг, 7824,71 грн - інфляційні втрати, 3545,81 грн - 3 % річних;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (проспект Хіміків, буд. 50, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 34998129) 19 494,79 грн, з яких: 18 357,74 грн - основний борг; 782,47 грн - інфляційні втрати; 354,58 грн - 3 % річних.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.01.2026 позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Зубалія Володимира Івановича (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 201 935,16 грн суми перерахованих коштів, 8607,18 грн інфляційних нарахувань, 3900,39 грн трьох процентів річних, 2573,31 грн витрат по сплаті судового збору.
27 лютого 2026 року на виконання рішення видано наказ із строком пред'явлення до виконання по 25 лютого 2029 року.
30 березня 2026 року до суду надійшла заява Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області (Головне управління) про зміну способу та порядку виконання рішення суду, у якій просить суд:
змінити спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 07.01.2026 у справі № 925/1335/25 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Фізичної особи підприємця Зубалія Володимира Івановича перерахованих коштів єдиного соціального внеску в сумі 183 577,42 грн, а саме: зобов'язати Головне управління ДПС у Черкаській області сформувати у встановленому порядку розрахунковий документ на повернення Фізичній особі-підприємцю Зубалію Володимиру Івановичу коштів Єдиного соціального внеску в сумі 183 577,42 грн з рахунку 3556, на який їх було сплачено, та подати його до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області для виконання;
рішення Господарського суду Черкаської області від 07.01.2026 у справі № 925/1335/25 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Зубалія Володимира Івановича 18 357,74 грн виконавчого збору, 8607,18 грн інфляційних нарахувань, 3900,39 грн трьох відсотків річних та 2573,31 грн витрат по сплаті судового збору залишити без змін.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Ухвалою від 03.04.2026 суд вказану заяву призначив до розгляду у судовому засіданні на 16.04.2026.
06 квітня 2026 року від Фізичної особи-підприємця Зубалія Володимира Івановича (стягувач) надійшла заява, у якій він виклав заперечення на заяву про зміну способу та порядку виконання рішення.
Представники позивача, відповідачів у призначене судове засідання не з'явились, про дату, місце та час розгляду заяви були повідомлені належним чином.
20 квітня 2026 року судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, суд дійшов висновку, що заява про зміну способу та порядку виконання рішення не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 338 Господарського процесуального кодексу України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Відповідно до частин 1- 3, 7 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у 20-денний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Вказана норма передбачає, що підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому господарський суд оцінює докази, що підтверджують зазначені у заяві обставини щодо неможливості чи утруднення виконання рішення. В силу статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок подання відповідних доказів покладається на заявника.
Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Обґрунтовуючи заяву Головне управління зазначає, що 16.03.2026 (вх. № 10-6986) до нього надійшла заява стягувача щодо виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 27.02.2026 виданого на виконання вищезазначеного судового рішення.
Частиною 2 статті 6 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до п. п. 1 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.
Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
На виконання зазначеної норми Бюджетного кодексу України прийнято Порядок № 845, що визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів, зокрема боржників, прийнятих судами.
Відповідно до п.п. 1 п. 16 Порядку № 845 органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету.
Стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у п. 6 Порядку № 845 (абз. 1 п. 17 Порядку № 845).
Під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання (п.п. 2 п. 5 Порядку № 845).
Згідно з Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення) Державна казначейська служба України (далі - Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Відповідно до п.п. 3 п. 4 положення Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 9 Положення).
Отже, Головне управління є виконавцем у цій справі по стягненню (безспірному списанню) на користь позивача коштів Державного бюджету і відповідно, як територіальний орган Казначейства має право на звернення до суду щодо зміни способу та порядку виконання судового рішення.
Щодо підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду, яким позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Державного бюджету України кошти на загальну суму 217 015,83 гривень, то відповідно до п.п. 1 п. 16 Порядку № 845 органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету. За приписами п. 17 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у п. 6 Порядку.
Пунктом 6 Порядку № 845 визначено, що до відповідного органу Казначейства крім заяви, виконавчого документа та даних банківського рахунку на який слід перерахувати стягнуті кошти стягувач також повинен подати оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
Відповідно до п. 19 Порядку № 845 безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Отже, стягнення коштів Державного бюджету для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету можливе виключно у разі надходження таких коштів на рахунки Державного бюджету з підтвердженням такого надходження відповідними розрахунковими документами.
Як вбачається з рішення Господарського суду Черкаської області від 07.01.2026 судом вирішено стягнути з Державного бюджету України сплачену позивачем заборгованість з Єдиного соціального внеску у сумі 183 577,42 гривень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До обов'язків податкових органів належить здійснення контролю за дотриманням платниками єдиного внеску вимог закону (п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону № 2464-VI). Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок не входить до системи оподаткування.
Крім того, кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ч. 3 ст. 8 Закону № 2464-VI).
Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному податковому органу. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску (ч. 5 ст. 9 Закону № 2464-VI).
Отже, єдиний внесок не зараховується до Державного бюджету України і відповідно, відсутні підстави для стягнення за рахунок коштів Державного бюджету сплаченої позивачем заборгованості з ЄСВ, адже зазначені кошти не зараховуються до бюджету, а зараховуються на відповідний рахунок органу ДПС.
Щодо повернення платнику суми ЄСВ заявник зазначає, що згідно з приписами п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону № 2464-VI із страховими коштами, акумульованими на рахунках податкових органів, здійснюються операції повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум.
Механізм повернення єдиного внеску визначено Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23.07.2021 № 417, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.09.2021 за № 1185/36807 (далі - Порядок № 417).
Повернення коштів здійснюється у випадку надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на належний рахунок 3556 (п.п. 1 п. 5 Порядку № 417).
За приписами п. 6 Порядку № 417 повернення здійснюється на підставі заяви Платника про повернення коштів, заява про повернення коштів з рахунків 3556 (далі - Заява) подається до територіального органу ДПС за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених коштів, за формою, визначеною у додатку 1 Порядку № 417.
Відповідно до п. 12 Порядку № 417 у разі якщо за результатами розгляду Заяви встановлено правомірність повернення коштів самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, вносить до Журналу відмітку про правомірність повернення відповідної суми коштів, формує та реєструє в Журналі Висновок.
На підставі Висновку та за умови наявності поточних надходжень за день на рахунку 3556 за відповідним символом звітності, у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його отримання самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію ведення бухгалтерського обліку, засобами системи дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства - Казначейство» (далі - система Казначейства) формує у встановленому порядку розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку 3556, на який їх було сплачено, та подає його до відповідного головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, Севастополі (далі головне управління Казначейства) (абз. 1 п. 13 Порядку № 417).
Головне управління Казначейства виконує розрахунковий документ територіального органу ДПС за рахунок поточних надходжень за день на відповідний рахунок 3556 (абз. 2 п. 13 Порядку № 417).
З огляду на наведене, з метою дотримання принципів обов'язковості виконання судового рішення та належного урядування, Головне управління вважає обґрунтованими викладені підстави для зміни способу та порядку виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 07.01.2026 у справі № 925/1335/25 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь стягувача суми перерахованих коштів єдиного соціального внеску на: зобов'язання Головне управління ДПС у Черкаській області сформувати у встановленому порядку розрахунковий документ на повернення позивачу коштів в сумі 183 577,42 грн з рахунку 3556, на який їх було сплачено, та подати його до Головного управління для виконання.
Заперечуючи проти заяви, Фізична особа-підприємець Зубалій Володимир Іванович (стягувач) зазначає, що безспірне списання коштів з рахунків боржників здійснюються органами Казначейства згідно з Порядком № 845, з урахуванням вимог, що встановлюються Законом № 1404-VIII. Поданий стягувачем виконавчий документ, наказ, відповідає вимогам п. 6 Порядку № 845 та прийнятий Головним управлінням до виконання.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).
Зміст вказаної норми зумовлює, що рішення суду виконують буквально до його резолютивної частини. Предметом спору у справі, його матеріальною вимогою, право визначити та розпоряджатись якою належить виключно позивачу, було стягнення коштів.
ГУ державної казначейської служби України у Черкаській області подано заяву про зміну способу виконання рішення суду, в якій заявник просить змінити спосіб виконання рішення з майнової вимоги на не майнову, яка полягає у зобов'язанні відповідача сформувати у встановленому порядку розрахунковий документ на повернення коштів.
Спір у справі виник саме з тих підстав, що відповідач такого документу не сформував, незважаючи на заяву позивача із наданням документів, посилаючись на те, що кошти надійшли не від відповідача, а від ДВС.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися (ч. 3 ст. 331 ГПК України).
Вказана норма надає можливість змінити спосіб виконання судового рішення із зобов'язальної вимоги на майнову вимогу із стягнення коштів, а не навпаки.
Держава може вступати у цивільні відносини із громадянином та в т.ч. і між державою та громадянином можуть породжуватись деліктні правовідносин. В насідок цього у держави виникає обов'язок із відшкодування громадянину завданої шкоди, в даному випадку повернення безпідставно отриманих коштів.
Зважаючи на специфіку сторони, держави, то саме на державу покладений обов'язок запровадження належних правових процедур із виконання судового рішення.
Стягувач зазначає, що зміна способу визнання рішення суду може зумовити взагалі неможливість його виконання, оскільки в разі якщо відповідач не сформує розрахункового документу, то вказане зумовить повернення виконавчого документу за неможливістю його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Ухвалюючи рішення суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 201 935,16 грн, 8607,18 грн інфляційних нарахувань, 3900,39 грн трьох процентів річних. Позивач звернувся з позовом про стягнення відповідної суми коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Суд зазначив, що кошти підлягають стягненню на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з визначених позивачем відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань. Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, згідно з яким ГПК України не передбачає необхідності зазначення суб'єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення.
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
При цьому, в заяві про зміну способу та порядку виконання рішення Головне управління просить суд змінити спосіб та порядок виконання рішення в частині стягнення з Державного бюджету України на користь стягувача перерахованих коштів єдиного соціального внеску та зобов'язати Головне управління ДПС у Черкаській області сформувати у встановленому порядку розрахунковий документ на повернення стягувачу коштів єдиного соціального внеску з рахунку 3556, на який їх було сплачено, та подати його до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області для виконання.
Суд зазначає, що вказане фактично стосується зміни суті резолютивної частини рішення суду, тобто, із заяви випливає наявність нових позовних вимог, які не заявлялись при розгляді справи, що в свою чергу є порушенням норм процесуального права. Наведені обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області від 30.03.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 07.01.2026 у справі № 925/1335/25.
Керуючись ст. 234, 255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області від 30.03.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 07.01.2026 у справі № 925/1335/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст. 255-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 28 травня 2026 року.
Суддя О.В. Чевгуз