8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
27 травня 2026 року Справа № 922/1836/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Івера» (вх. № 1836 від 25.05.2026) про забезпечення позову, подану у справі
за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Еліт Форм» (адреса: 61057, м. Харків, вул. Воробйова, 10, кв. 1; код ЄДРПОУ: 42589698) 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Івера» (адреса: 61045, м. Харків, пров. Отакара Яроша, 20, корп. 2, кв. 25; код ЄДРПОУ: 39029320)
до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." (адреса: 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, буд. 20-А; код ЄДРПОУ: 30530955)
про визнання зобов'язань за договорами припиненими
без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-Еліт Форм» (далі - перший позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Івера» (далі - другий позивач) звернулися до Господарського суду з позовною заявою з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." (далі - відповідач) в якій просять суд:
1. Визнати припиненим Договір оренди майна №19.40 від 16.09.2019 в частині виконання зобов'язання з повернення орендованого майна, в зв'язку з неможливістю їх виконання.
2. Визнати припиненим Договір іпотеки від 28.12.2020 р« зареєстрований в реєстрі за №3812, в зв'язку з припиненням основного забезпеченого зобов'язання за Договором оренди майна №19.40 від 16.09.2019.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2026 по справі № 922/1836/26 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 24 червня 2026 року о 15:00.; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.
Разом з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Івера» звернулися до суду з заявою про забезпечення позову (вх. № 1836 від 25.05.2026) в якій просять суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- Накладення арешту на нежитлові приміщень підвалу №29а, 30-33, 33а, 336, 34, 35, 38, 39, 49, 50 в літ. «А-5», площею 150,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Коломенська, буд. 15, реєстровий номер об'єкта 374084363101, номер запису про право власності 13073725;
- Заборони Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." (ідентифікаційний код юридичної особи 30530955) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень підвалу №29а, 30-33, 33а, 336, 34, 35, 38, 39, 49, 50 в літ. «А-5», площею 150,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Коломенська, буд. 15, реєстровий номер об'єкта 374084363101, номер запису про право власності 13073725, - у тому числі, але не обмежуючись, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта тощо, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Зазначена заява обгрунтована з посиланням на те, що невжиття наведених в заяві заходів забезпечення позову може ускладнити або взагалі унеможливити поновлення порушених прав позивачів, у випадку винесення рішення у даній справі на їх користь.
Розглянувши наведену заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Частиною 1 ст. 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19, від 10.09.2020 у справі № 922/3502/19).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018 Верховного Суду у справі № 905/2130/17 та від 13.02.2018 у справі № 911/2930/17.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у цій справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На цьому акцентовано увагу, зокрема, і у п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 N 15-рп/2004у справі N 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 N 3-рп/2003 у справі N 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Статтею 140 ГПК України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.
Як вже зазанчалося, в межах даної справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-Еліт Форм» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Івера» звернулися до Господарського суду з позовною заявою з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." (далі - відповідач) в якій просять суд:
1. Визнати припиненим Договір оренди майна №19.40 від 16.09.2019 в частині виконання зобов'язання з повернення орендованого майна, в зв'язку з неможливістю їх виконання.
2. Визнати припиненим Договір іпотеки від 28.12.2020 р« зареєстрований в реєстрі за №3812, в зв'язку з припиненням основного забезпеченого зобов'язання за Договором оренди майна №19.40 від 16.09.2019.
Свої вимоги позивачі обгрунтовують з посиланням на те, що 16 вересня 2019 року між відповідачем та першим позивачем було укладено Договір оренди майна (оперативна оренда) №19.40 (надалі - Договір оренди), відповідно до умов якого відповідач (Орендодавець) передав першому позивачу (Орендарю) у тимчасове користування будівельну опалубку (далі - Майно), асортимент, ціна та кількість якої визначені в Специфікаціях (додатках до договору), що є невід'ємними частинами Договору оренди.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Договором оренди, між відповідачем (Іпотекодержателем) та другим позивачем (майновим поручителем, Іпотекодавцем) було укладено Договір іпотеки від 28.12.2020 року за реєстровим №3812 (надалі- Договір іпотеки). Предмет іпотеки склали нежитлові приміщення.
У зв'язку з проведенням будівельних робіт на будівельному майданчику орендоване Майно було передано на зберігання ТОВ «Електротехгруп» за договором зберігання з правом користування №3/1/2022-1 від 03.01.2022 року.
Навесні 2022 року, в умовах повномасштабного збройного вторгнення РФ на територію України та активних бойових дій безпосередньо на території Харківської області і в місті Харкові, орендоване за Договором оренди №19.40 від 16.09.2019 року майно було викрадено третіми особами з будівельного майданчика. За вказаним фактом крадіжки відкрито кримінальне провадження №12023221200000060 від 12.01.2023 року.
Позивачі вважають, що у даному випадку провина першого позивача у втраті орендованого майна відсутня, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Виконання зобов'язання з повернення майна в натурі є об'єктивно неможливим, оскільки майно фізично відсутнє і його місцезнаходження не встановлено.
З огляду на викладене, позивачі вважають, що на підставі ст. ст. 607, 617 ЦК України, зобов'язання за договором оренди, а відтак і договору іпотеки (як похідне забезпечувальне зобов'язання за Договором оренди) підлягають визнанню припиненими.
Окремо позивачі звертають увагу суду на те, що оспорюваний Договір іпотеки від 28.12.2020 року містить застереження про позасудове звернення стягнення відповідно до пункту 16 Договору та статті 37 Закону України «Про іпотеку», що надає відповідачу, як Іпотекодержателю, право набути право власності на предмет іпотеки без звернення до суду, шляхом подачі заяви державному реєстратору без додаткового узгодження з іпотекодавцем.
З цього приводу суд констатує та враховує факт направлення відповідачем на адресу позивача Вимогу про усунення порушень зобов'язань за вих. № 089 від 08.04.2026 в якій відповідач зазначає, що може скористатися правами, передбаченими пунктом 16 Договору іпотеки від 28.12.2020 та статтею 37 Закону України «Про іпотеку», а саме: набути право власності на предмет іпотеки в рахунок забезпеченого зобов'язання; подати заяву про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки.
Отже такі твердження відповідача у своїй Вимозі вих. №089 від 08.04.2026 достовірно свідчить про його намір здійснити звернення стягнення на предмет іпотеки (набуття предмета іпотеки у власність) шляхом позасудового врегулювання на підставі оспорюваного Договору іпотеки.
Таким чином, очевидним є те, що навіть у випадку подання позову можливість відповідача у будь-який момент набути право власності на майно яке є предметом іпотеки за договором, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду з позовом у даній справі.
За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм правом) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (Схожого правового висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
Тобто, незастосування заходів забезпечення позову у даній справі з високою ймовірністю може призвести до виникнення необхідності у другого позивача у подальшому звертатися до суду щодо повернення у свою власність майна, яке є предметом іпотеки за договором, та яке протягом розгляду даної справи може бути набуте відповідачем у власність та вільно відчужене відповідачем у будь-який момент. Вказане відповідно істотно ускладнить можливість виконання рішення та захист порушених прав другого позивача, змусить його вживати додаткові заходи щодо поновлення власних прав.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку що заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень підвалу №29а, 30-33, 33а, 336, 34, 35, 38, 39, 49, 50 в літ. «А-5», площею 150,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Коломенська, буд. 15, реєстровий номер об'єкта 374084363101, номер запису про право власності 13073725, - у тому числі, але не обмежуючись, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта тощо, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, на вжитті яких наполягають позивачі, є адекватними та співмірними з предметом спору, пропорційними щодо тих наслідків, які може викликати їх невжиття, є такими, що дозволяють досягти збалансованості інтересів сторін даного спору, в змозі ефективно захистити права та інтереси позивачів, у випадку винесення рішення на їх користь.
У випадку ж невжиття таких заходів існує реальна загроза утруднення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду з позовом у даній справі. Таким чином, заходи забезпечення позову насамперед направлені на те, щоб запобігти зміні власника майна щодо якого існує спір про власність.
Суд також зазначає та враховує, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, не порушують права та інтереси сторін і третіх осіб, оскільки у випадку прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову відповідач (новий власник спірного майна) і надалі зможе вільно розпоряджатись майном щодо якого позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення поданої другим позивачем заяви (вх. № 1836 від 25.05.2026) та вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони заборони відповідачу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень підвалу №29а, 30-33, 33а, 336, 34, 35, 38, 39, 49, 50 в літ. «А-5», площею 150,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Коломенська, буд. 15, реєстровий номер об'єкта 374084363101, номер запису про право власності 13073725, - у тому числі, але не обмежуючись, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта тощо, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Щодо заяви другого позивача в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищенаведене майно, суд зазначає.
Арешт майна - це тимчасове обмеження власника розпоряджатися своїм майном (продавати, дарувати або передавати в заставу).
Однак, в даному випадку власником майна, яке є предметом іпотеки, є другий відповідач. В зв'язку з укладання договору іпотеки від 28.12.2020 року державний реєстратор (або нотаріус) мав внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно два основні види записів: запис про обтяження (іпотеку) та запис про заборону відчуження майна.
В контексті вищевикладеного, а також в зв'язку з задоволенням судом заяви про забезпечення позову шляхом зборони відповідачу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкта нерухомого майна, додаткове вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на це майно є недоцільним, оскільки їх можливе вжиття фактично призведить тих же правових наслідків у вигляді неможливості вільного розпоряження майном.
За таких обставин, заява другого позивача в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищенаведене майно задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З огляду на характер спірних правовідносин, враховуючи висловлені позивачем доводи, відсутність в матеріалах справи доказів того, що вжиття заходів забезпечення позову може порушити права та інтереси інших учасників даного спору, станом на момент постановлення даної ухвали суд не вбачає підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234-235 ГПК України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Івера» (вх. № 1836 від 25.05.2026) про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Вжити такі заходи забезпечення позову:
- Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." (ідентифікаційний код юридичної особи 30530955) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень підвалу №29а, 30-33, 33а, 336, 34, 35, 38, 39, 49, 50 в літ. «А-5», площею 150,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Коломенська, буд. 15, реєстровий номер об'єкта 374084363101, номер запису про право власності 13073725, - у тому числі, але не обмежуючись, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта тощо, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
3. В задоволенні іншої частини заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Івера» (вх. № 1836 від 25.05.2026) про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає чинності негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в строки та порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України з урахуванням п. 4 Прикінцевих положень ГПК України та п. 17.5 перехідних положень ГПК України.
Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
В силу ст. 124 Конституції України та ГПК України ця ухвала є обов'язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
Стягувачем за даною ухвалою є:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Івера» (адреса: 61045, м. Харків, пров. Отакара Яроша, 20, корп. 2, кв. 25; код ЄДРПОУ: 39029320)
Боржником за даною ухвалою є:
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." (адреса: 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, буд. 20-А; код ЄДРПОУ: 30530955).
СуддяО.І. Байбак