19 травня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/255/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання Баб'юка А.В.
розглянув справу
за позовом Керівника Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області (48500, Тернопільська область, м. Чортків, вул. Горбачевського, 4) в інтересах держави в особі:
1. Західного офісу Держаудитслужби (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 8)
2. Чортківської міської ради (48500, Тернопільська область, м. Чортків, вул. Шевченка, 21)
до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (46016, м. Тернопіль, просп. Злуки, 2 В)
до відповідача 2 - Комунального некомерційного підприємства “Чортківська центральна міська лікарня» Чортківської міської ради (48501, Тернопільська область, м. Чортків, вул. Дмитра Пігути, 31Б)
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів.
За участі від:
прокуратури - Ємець Д.В.
позивача 1 - Мартинович С.Б.
позивача 2 - не з'явився
відповідача 1 - Драпак Г.В.
відповідача 2 - не з'явився
Зміст позовних вимог.
Керівник Чортківської окружної прокуратури Тернопільської області звернувся до Господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Чортківської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач", Комунального некомерційного підприємства “Чортківська центральна міська лікарня» Чортківської міської ради про визнання недійсними додаткових угод №2 від 31.08.2021, №3 від 29.09.2021, №4 від 28.10.2021, №5 від 22.11.2021, №7 від 29.11.2021 до договору №64807/05-470 від 05.07.2021 про постачання електричної енергії та стягнення 125365,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищевказані додаткові угоди укладено з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання їх недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. У зв'язку з цим також існують підстави для стягнення в судовому порядку сплачених згідно них коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, які складають різницю між сумою, що фактично відповідачем 2 перераховано відповідачу 1 та сумою, що підлягала сплаті за електроенергію за ціною договору.
Позиція позивача 1 - Західного офісу Держаудитслужби.
Західний офіс Держаудитслужби у поясненнях від 11.02.2026 підтримав позов.
Позиція позивача 2 - Чортківської міської ради.
Чортківська міська рада у заяві від 13.05.2025 підтримала позов, просила справу розглядати без участі її представника.
Позиція відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" у заявах по суті справи, поясненнях просило відмовити у задоволенні позову.
Заперечуючи проти позову, відповідачем зазначено:
- передумовою внесення змін до договору щодо збільшення ціни за одиницю товару стало непрогнозоване зростання закупівельної вартості електричної енергії, нестабільність на ринку електричної енергії;
- зміни до договору вносилися лише за згодою сторін, відповідач 2 підписуючи вищевказані додаткові угоди зі своєї сторони погоджував усі запропоновані зміни до умов даного договору;
- звернення до суду з позовними вимогами відбулось за межами загального строку позовної давності.
У клопотанні від 06.04.2026 відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду у даній справі строком на 6 місяців порівну.
Позиція відповідача 2 - Комунального некомерційного підприємства “Чортківська центральна міська лікарня» Чортківської міської ради.
Відповідач у відзиві від 19.05.2025 повністю визнав позов.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/255/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.05.2025.
Ухвалою суду від 26.05.2025 зупинено провадження у справі №921/255/25 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
16.01.2026 постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі та призначення підготовчого засідання на 05.02.2026.
У зв'язку з перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення підготовчого засідання 05.02.2026, ухвалою суду від 28.01.2026 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 05.03.2026.
Ухвалою суду від 05.03.2026 відмовлено в задоволенні заяви №26.02.2026 від 26.02.2026 ТОВ "Тернопільелектропостач" про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України.
Також, ухвалою суду від 05.03.2026 закрито підготовче провадження по справі №921/255/25 та призначено її до розгляду по суті на 06.04.2026, який відкладався на 28.04.2026, 19.05.2026.
Прокурором та представником позивача 1 у судовому засіданні 19.05.2026 підтримано позовні вимоги.
Представником відповідача 1 в судовому засіданні 19.05.2026 заперечено проти позову з підстав наведених у заявах по суті справи, а також підтримано клопотання про розстрочення виконання рішення.
Представники решти учасників судового процесу не приймали участі в судовому засіданні, належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення.
Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Позивач - Чортківська міська рада скористалась передбаченим ч.3 ст.196 ГПК України правом про розгляд справи без участі її представника, подавши відповідне клопотання.
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
19.05.2026 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Обставини справи, наведені сторонами та прокурором.
За результатами проведеної процедури закупівлі електричної енергії для потреб Комунального некомерційного підприємства “Чортківська центральна міська лікарня» Чортківської міської ради, результати якої оприлюднено в електронній системі публічних закупівель "Прозорро" за номером UA-2021-06-03-012335-b, 05.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (надалі - постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством “Чортківська центральна міська лікарня» Чортківської міської ради (надалі - споживач) укладено договір №64807/05-470 про постачання електричної енергії споживачу (надалі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 3 12 (далі - ПРРЕЕ).
Загальна сума договору становить 576510,00 грн з ПДВ, в т.ч. ПДВ 96085,00 грн (п. 2.3 договору).
Згідно з п. 3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена у заяві-приєднанні до договору.
Очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії, за цим договором складає 330000 кВт/год. Щомісячні очікувані обсяги споживання електричної енергії визначаються додатком № 3 до цього договору (п. 3.4 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за вартістю, що визначаються відповідно до додатку 2 до цього договору.
Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором (п. 5.3 договору).
У п. 5.4 договору зазначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та укладається на строк до 31.12.2021 (п. 13.1. договору).
Істотні умови договору можуть бути змінені у порядку, передбаченому статтею 188 Господарського кодексу України та у випадках, визначених у частині 5 та 6 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», за наявності документально підтвердження об'єктивних обставин (п. 13.3 договору).
Внесення змін до цього договору здійснюється шляхом укладення додаткових угод до нього (крім повідомлень про зміну реквізитів та у випадку зміни регульованих тарифів) (п. 13.5 договору).
Згідно з додатком №1 до договору - «Заява - приєднання» початком постачання електроенергії є 10.07.2021.
У додатку «А» до заяви - приєднання наведено перелік видів об'єктів, їх адрес, ЕІС - кодів точки комерційного обліку, до яких здійснюється електропостачання, а також найменування оператора системи.
У додатку №2 до договору “Комерційна пропозиція “Індивідуальна» зазначено наступне:
- ціна (тариф) на електричну енергію, що постачається споживачу розраховується постачальником та на день укладення договору становить 1,455833 грн за 1кВт/год (без ПДВ) та включає: ціну закупівлі електричної енергії постачальником на ринку та тариф на послуги постачальника, а також тариф послуг оператора системи передачі який становить 0,29393 грн за 1кВт/год (без ПДВ).
Згідно положень Закону України “Про публічні закупівлі», зміна ціни договору здійснюється із настанням підстав, передбачених ч.5 ст. 41 Закону.
У разі зміни регульованих складових ціни, зміна ціни здійснюється на підставі письмового повідомлення, направленого постачальником за 20 днів до її застосування.
У разі зміни (коливання) закупівельної ціни на ринку електричної енергії, що відбувається протягом розрахункового періоду, зміна ціни за одиницю електричної енергії, спожитої в даному розрахунковому періоді, допускається за умови надання будь якою із сторін документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Документ, що підтверджує коливання ціни, повинен бути наданий у формі довідки (висновку), виданої уповноваженими органами та організаціями. Згідно із ч.6 ст.67 Закону України “Про ринок електричної енергії», з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 “Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії», сторони також можуть використовувати інформацію з веб-сайту ДП “Оператор ринку» (https://www.oree.com.ua) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку;
- оплата здійснюється за фактичну відпущену протягом розрахункового періоду електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку і наданих постачальником рахунків за спожиту електричну енергію. Розрахунковим періодом є календарний місяць;
- рахунок за спожиту електричну енергію надається постачальником та отримується споживачем не пізніше сьомого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом 10 робочих днів з дати отримання.
Якщо рахунок за електричну енергію не був отриманий споживачем сьомого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду, то він вважається таким, що вручений споживачу на сьомий робочий день і споживач з рахунком ознайомлений;
- комерційна пропозиція діє до 31.12.2021.
У додатку №3 до договору - «Договірні (замовлені) обсяги помісячного споживання електричної енергії по кожному об'єкту (без урахування субспоживачів, якщо такі є) на 2021 рік» сторонами обумовлено, що договірний (замовлений) обсяг споживання електричної енергії на 2021 рік становить 330 тис. кВт/год.
Надалі, між сторонами укладено ряд додаткових угод до договору, що стосуються зміни ціни за одиницю товару, а саме:
- додаткову угоду №1 від 30.08.2021, якою збільшено ціну за одиницю товару до 1,57086 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) та зменшено договірний обсяг закупівлі до 307,99618 тис. кВт/год, обумовивши її дію з 01.08.2021.
В обґрунтування підстав укладення додаткової угоди №1 від 30.08.2021 постачальником надано довідку №121/150 від 10.08.2021 Державного підприємства “Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», в якій зазначено про зростання на 47,30 % середньозваженої ціни РДН ОЕС за період 01-31 липня 2021 року (1444,05 грн/МВт*год без ПДВ) до середньозваженої ціни РДН ОЕС за період 01-10 серпня 2021 року (2127,10 грн/МВт*год без ПДВ).
Зростання ціни відбулось на 7,91 %;
- додаткову угоду №2 від 31.08.2021, якою збільшено ціну за одиницю товару до 1,69727 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) та зменшено договірний обсяг закупівлі до 287,25459 тис. кВт/год, обумовивши її дію з 01.08.2021.
В обґрунтування підстав укладення додаткової угоди №2 від 31.08.2021 постачальником надано довідку №121/174 від 26.08.2021 Державного підприємства “Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», в якій зазначено про зростання на 45,57 % середньозваженої ціни РДН ОЕС за період 01-31 липня 2021 року (1444,05 грн/МВт*год без ПДВ) до середньозваженої ціни РДН ОЕС за період 01-20 серпня 2021 року (2102,07 грн/МВт*год без ПДВ).
Зростання ціни відбулось на 16,59 %.
- додаткову угоду №3 від 29.09.2021, якою збільшено ціну за одиницю товару до 1,86529 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) та зменшено договірний обсяг закупівлі до 267,260 тис. кВт/год, обумовивши її дію з 01.09.2021.
В обґрунтування підстав укладення додаткової угоди №3 від 29.09.2021 постачальником надано консультаційно-аналітичну довідку №2417/08.0-7.3 від 16.09.2021 Торгово-промислової палати України, в якій зазначено про зростання на 53,53 % середньозваженої ціни РДН ОЕС за період 1 декади вересня 2021 року (01.09-10.09) (2217,07 грн/МВт*год) до середньозваженої ціни РДН ОЕС за період липня 2021 року (1444,05 грн/МВт*год).
Зростання ціни відбулось на 28,13 %.
- додаткову угоду №4 від 28.10.2021, якою збільшено ціну за одиницю товару до 2,0035 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) та зменшено договірний обсяг закупівлі до 256,109 тис. кВт/год, обумовивши її дію з 01.10.2021.
В обґрунтування підстав укладення додаткової угоди №4 від 28.10.2021 постачальником надано консультаційно-аналітичну довідку № 2704/08.0-7.3 від 13.10.2021 Торгово-промислової палати України, в якій зазначено про зростання на 7,41% середньозваженої ціни РДН ОЕС за вересень 2021 року (2230,78 грн/МВт*год) до середньозваженої ціни РДН ОЕС за період серпня 2021 року (2076,95 грн/МВт*год).
Зростання ціни відбулось на 37,62 %.
- додаткову угоду №5 від 22.11.2021, якою збільшено ціну за одиницю товару до 2,20184 грн за 1 кВт/год (без ПДВ) та зменшено договірний обсяг закупівлі до 248,335 тис. кВт/год, обумовивши її дію з 01.11.2021.
В обґрунтування підстав укладення додаткової угоди №5 від 22.11.2021 постачальником надано консультаційно-аналітичну довідку №2978/08.0-7.3 від 09.11.2021 Торгово-промислової палати України, в якій зазначено про зростання на 25,22% середньозваженої ціни РДН ОЕС за жовтень 2021 року (2793,44 грн/МВт*год) до середньозваженої ціни РДН ОЕС за період вересня 2021 року (2230,78 грн/МВт*год).
Зростання ціни відбулось на 51,25 %.
- додаткову угоду №7 від 29.11.2021, якою збільшено ціну за одиницю товару до 2,41982 грн за 1 кВт/год (без ПДВ), обумовивши договірний обсяг закупівлі 260,148 тис. кВт/год та її дію з 01.11.2021.
В обґрунтування підстав укладення додаткової угоди №7 від 29.11.2021 постачальником зроблено посилання на інформацію з офіційного сайту Державного підприємства «Оператор ринку», згідно якої за 10 днів листопада 2021 року середньозважена ціна електричної енергії на РДН склала величину 3,37495 грн за кВт/год, що на 31,42 % більша ціни за 1 декаду жовтня 2021 року.
Зростання ціни відбулось на 66,22 %.
Разом з тим, між сторонами укладено додаткову угоду №6 від 24.11.2021, якою сторони погодили до п.2.3 добавити друге речення та викласти п. 2.3 в наступній редакції: Загальна сума договору становить 576510,00 гривень, з них кошти місцевого бюджету в розмірі 416668,00 грн з ПДВ, власні надходження підприємства 159842,00 грн з ПДВ. Додаткова угода діє з моменту її підписання.
На виконання умов договору та укладених до нього додаткових угод, між сторонами підписано наступні акти прийняття - передачі товарної продукції (електричної енергії) за липень - грудень 2021 року:
- №7 від 16.08.2021 на загальну суму 51545,23 грн, за спожиту у липні 2021 року електроенергію в кількості 29505 кВт/год, за ціною 1,455833 грн за 1 кВт/год.
Акт оплачено власними коштами лікарні;
- на загальну суму 72880,09 грн, за спожиту у серпні 2021 року електроенергію в кількості 35783 кВт/год, за ціною 1,6973 грн за 1 кВт/год.
Акт оплачено власними коштами лікарні;
- на загальну суму 90259,17 грн, за спожиту у вересні 2021 року електроенергію в кількості 40324 кВт/год за ціною 1,8653 грн за 1 кВт/год.
Акт оплачено власними коштами лікарні;
- №10 від 06.12.2021 на загальну суму 154349,65 грн, за спожиту у жовтні 2021 року електроенергію в кількості 64200 кВт/год за ціною 2,0035 грн за 1 кВт/год.
Акт оплачено згідно з платіжним дорученням №155 від 09.12.2021 на суму 154349,65 грн;
- №11 від 03.12.2021 на загальну суму 153790,21 грн, за спожиту у листопаді 2021 року електроенергію в кількості 52962 кВт/год, за ціною 2,4198 грн за 1 кВт/год.
Акт оплачено згідно з платіжним дорученням №154 від 09.12.2021 на суму 153790,21 грн;
- №12 від 24.12.2021 на загальну суму 108526,02 грн, за спожиту у грудні 2021 року електроенергію в кількості 37374 кВт/год за ціною 2,41982 грн за 1 кВт/год.
Акт оплачено згідно з платіжним дорученням № 3949 від 30.12.2021 на суму 108526,02 грн;
Зміст платіжних доручень на оплату актів приймання - передачі спожитої електроенергії за жовтень - грудень 2021 року вказує на те, банком платника виступала Держказначейська служба України, м. Київ. Тобто, оплата за спожиту лікарнею у жовтні - грудні 2021 року електроенергію здійснювалась з використанням казначейського рахунка.
З урахуванням наведених додаткових угод ціна за 1 кВт/год електричної енергії зросла, а обсяг поставленої електричної енергії зменшився.
Отже, відповідач 1 передав відповідачу 2 меншу кількість товару, а відповідачем 2 внаслідок такого укладення додаткових угод надміру сплачено за спожиту у період жовтня - грудня 2021 року електроенергію 125365,52 грн.
На думку прокурора, додаткові угоди №№2,3,4,5,7 до договору укладено всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому вони підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти за спожиту у період жовтня - грудня 2021 року електроенергію підлягають стягненню в судовому порядку. Наведені вище обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із позовною заявою.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Зазначаючи про те, що позивачами не здійснювались заходи щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсними оспорюваних додаткових угод та стягнення в судовому порядку сплачених згідно них коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, які складають різницю між сумою, що фактично відповідачем 2 перераховано відповідачу 1 за період споживання електроенергії жовтень-грудень 2021 року та сумою, що підлягала сплаті за електроенергію за ціною договору, прокурором пред'явлено позов в інтересах держави, в особі Західного офісу Держаудитслужби та Чортківської міської ради.
Під час підготовчого провадження у даній справі, Товариством з обмеженою відповідальністю “Тернопільелектропостач» 26.02.2026 подано заяву №26.02.2026 від 26.02.2026 (вх. № 1538) про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.
Як вже зазначалось, ухвалою суду від 05.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви № 26.02.2026 від 26.02.2026 (вх. № 1538 від 26.02.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України, з наведених у ній підстав.
Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. Частина 2 ст. 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Договір про постачання електричної енергії укладений між сторонами у справі за результатами проведення процедури закупівлі на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", і на момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог частини 3 статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".
Згідно з п. 2.3 договору загальна вартість договору складає 576510 грн з ПДВ, в т.ч. ПДВ 96085 грн.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
У ч.1 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі» зазначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За частиною другою статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за п.2 ч.5 наведеної норми, в якому зазначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону України “Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
У постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 Великою Палатою Верховного Суду наведено правові висновки, відповідно до яких:
- ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається;
- зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах;
- у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Як вже зазначалось, провадження у справі №921/255/25 зупинялось до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
Судом у даній справі враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 про відсутність підстав для відступу від вищенаведених висновків про застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
Також, Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначав, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. У вищезазначеній постанові також вказано, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма щодо збільшення ціни застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі", нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.
Відповідно до п. 13.3 договору істотні умови договору можуть бути змінені у порядку, передбаченому статтею 188 Господарського кодексу України та у випадках, визначених у частині 5 та 6 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», за наявності документально підтвердження об'єктивних обставин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 врахувала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21).
Тобто, сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас на підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №916/747/24).
Спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку варто виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у гл.5 розд.І ГПК.
Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім, суди у порядку ст.86 ГПК України мають їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №926/3244/22).
Необхідність укладення оспорюваних у справі №921/255/25 додаткових угод ТОВ "Тернопільелектропостач" обґрунтовувало коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження чого (коливання) надало: довідки ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" №121/150 від 10.08.2021, №121/174 від 26.08.2021; консультаційно-аналітичні довідки ТПП України №2417/08.0-7.3 від 16.09.2021, № 2704/08.0-7.3 від 13.10.2021, №2978/08.0-7.3 від 09.11.2021; інформацію з офіційного сайту ДП «Оператор ринку».
Судом встановлено факт збільшення сторонами ціни договору, шляхом укладення додаткових угод №№ 2, 3, 4, 5, 7 відповідно на 16,59%, 28,13%, 37,62%, 51,25%, 66,22%, що слугує самостійною та достатньою підставою для визнання таких додаткових угод недійсними в судовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що додаткові угоди №№ 2,3,4,5,7 укладено всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що зумовлює підстави для визнання таких додаткових угод недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України "Купівля-продаж".
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.
Однак, Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 зазначила, що грошові кошти (різниця між ціною за одиницю товару передбачена договором і додатковою угодою) є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Так, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (п. п. 71, 72, 82 постанови).
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Судом встановлено, що при проведенні закупівлі електричної енергії внаслідок оплати вартості електричної енергії за ціною, що була збільшена з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" за жовтень - грудень 2021 року, відповідачем 2 зайво сплачено відповідачу 1 кошти на суму 125365,52 грн.
Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами у справі щодо ціни за одиницю товару мали регулюватись договором, то внаслідок виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань фінансового характеру за додатковими угодами відповідачем 1 безпідставно отримано грошові кошти у розмірі 125365,52 грн, а тому відповідно до вимог ст. ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України з відповідача 1 на користь позивача 2 піддягає стягненню 125365,52 грн безпідставно одержаних коштів, а позов в цій частині вимог також підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст. 257 ЦК України).
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з наступними змінами і доповненнями, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, який неодноразово продовжувався.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Разом з тим, суд зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який досі триває.
Прокурор з позовом до суду звернувся 23.04.2025.
Станом на момент звернення до суду з позовом діяла норма п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно з якою у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Надалі, Законом України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" № 4434-IX від 14.05.2025 пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено. Цей Закон набрав законної сили 04.09.2025.
Отже, у даному випадку строк позовної давності до заявлених вимог не сплинув.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем 1 у відзиві заперечення не спростовують зазначених прокурором в позові доводів, за встановлених вище судом фактів та обставин.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Тому, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо заявленого відповідачем 1 клопотання від 06.04.2026 про розстрочення виконання рішення суду у даній справі, суд зазначає наступне.
В обґрунтування розстрочення виконання рішення суду у даній справі, відповідачем 1 зазначено наступне:
- з початку 2026 року у справах, які перебувають на розгляді Господарського суду Тернопільської області поновлено провадження і вже станом на сьогодні у 14 справах ухвалено рішення про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів з нього. Загальна сума заявлених позовів щодо визнання недійсними додаткових угод і стягнення коштів з відповідача сягає 2000000 грн;
- у загальному у Господарському суді Тернопільської області справ щодо такого предмету спору налічується 24. Окрім цього є ще справи за позовами НЕК «Укренерго» (справа №921/787/25, 921/182/26) до товариства, де з нього, як відповідача, стягуються значні суми;
- враховуючи те, що з початку 2026 року відбулося значне коливання ціни електричної енергії на ринку, товариство здійснювало закупівлю в січні і лютому за дуже високою ціною, а ціна електричної енергії по договорах, які укладені в кінці 2025 року і на початку 2026 року на початку значно нижча чим склалась на ринку після укладення договорів. Саме це призвело до великих витрат товариства на закупівлю електричної енергії;
- з цього приводу товариство зверталося з відповідними листами до міністра енергетики України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (копії листів додаються);
- з моменту прийняття НКРЕКП рішення про збільшення граничних цін (прайс-кепів), на ринку електричної енергії України вбачається суттєве збільшення ціни РДН, що спричиняє формування різкого дефіциту обігових коштів у всіх учасників ринку, зокрема учасників ПСО, у яких відсутнє джерело їх покриття, і призводить до вкрай важкої кризової ситуації, яка потребує термінового вирішення;
- на сьогоднішній день усі постачальники універсальних послуг України знаходяться в умовах катастрофічного дефіциту обігових коштів. При ціні закупівлі, що закладена в тарифі універсальної послуги - близько 9500 грн, касові розриви вже сягають 3000 - 5000 грн на кожному мегаваті купованої електричної енергії. Загальний дефіцит обігових коштів ПУПів вже співставний з 20-25% відсотків вартості загальної послуги ПСО в цілому по країні. Така ситуація вже не дозволяє ПУПам розраховуватись у повному обсязі за куповану е/е, послуги з передачі та розподілу та продовжує стрімко погіршуватись. Неприйняття термінових рішень в найближчі дні призведе до майже повного припинення розрахунків на ринку двосторонніх договорів, РДН та ВДР. Відсутність ліквідності на організованих сегментах ринку призведе до обвалу індикативних цін на РДН, що стане початком стрімкого економічного колапсу галузі в цілому. В такій ситуації майже весь ринок зведеться до балансуючого - з низькими цінами продажу електричної енергії виробниками і придбанням за високими цінами постачальниками. В такий ситуації існує єдиний вихід - термінове наповнення ринку обіговими коштами за рахунок донорів ПСО, тому що левова частка споживання та розрахунків припадає на населення і малих непобутових споживачів, які розраховуються по факту споживання;
- по всіх попередніх справах, по яких було розстрочено виконання рішення суду, товариство чітко дотримувалося графіків сплати коштів і жодного разу не порушувало своїх зобов'язань.
Відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У статті 331 ГПК України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.
За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з частиною третьою статті 331 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).
Частина 5 вказаної статті передбачає, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Отже, ураховуючи положення частин четвертої та п'ятої статті 331 ГПК України, суд, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Ураховуючи викладене, вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 виснувала, що розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.
Згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України не вимагається. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього кодексу.
Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.
Оскільки виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Право людини на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі “Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі “Іммобільяре Саффі проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).
ЄСПЛ у рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, “легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить “майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:
1) чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами;
2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація “потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми;
3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як “потерпілої сторони»;
4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Ураховуючи викладене, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов'язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Отже, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі “Горнсбі проти Греції»).
Відповідно до наявної у матеріалах справи відповіді №1321144 від 25.04.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності відповідача 1 зазначено: 35.14 Торгівля електроенергією (основний); 43.21 Електромонтажні роботи; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; 35.11 Виробництво електроенергії; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.
З огляду на наведені відповідачем у клопотанні обставини, зважаючи на те, що:
- відповідач є підприємством, основним видом діяльності якого є постачання електричної енергії;
- дані Єдиного державного реєстру судових рішень та автоматизованої системи документообігу Господарського суду Тернопільської області щодо значної кількості справ за участі того ж відповідача з заявленими до нього майновими вимогами;
- визначений відповідачем строк розстрочки не виходить за межі встановленого процесуальним законом можливого строку (ч. 5 ст. 331 ГПК України);
- відповідач не ухиляється від виконання своїх обов'язків з відшкодування грошових коштів;
- розстрочка виконання рішення є тією мірою, яка дозволяє не допустити банкрутства юридичних осіб, надає можливість працювати суб'єкту господарювання та здійснювати поступове погашення заборгованості в повному обсязі, збільшуючи, при цьому, приріст доходів підприємства та покращуючи його фінансове становище, суд вважає за необхідне задоволити клопотання відповідача 1 та розстрочити виконання рішення суду згідно з наведеним відповідачем графіком з рахуванням приписів ч.5 ст. 331 ГПК України.
У даному випадку суд враховує інтереси обох сторін, а також приписи ч. 5 ст. 331 ГПК України, відповідно до якої розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Поряд з цим, статтею 130 ГПК України передбачено спеціальні правила розподілу судового збору, зокрема у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до частини першої названої статті у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Такі положення статті 130 ГПК України кореспондуються зі частиною третьою статті 7 Закону України “Про Судовий збір», де, зокрема відзначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 ГПК України до питань, що суд вирішує при ухваленні судового рішення є, зокрема питання розподілу судових витрат.
Як вже зазначалось відповідачем 2 у відзиві визнано позов, тобто до початку розгляду справи по суті.
На підставі вищенаведеного, в порядку ч.1 ст. 130 ГПК України та ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", Тернопільській обласній прокуратурі підлягає поверненню з Державного бюджету України 3633,60 грн судового збору.
На відповідача 1 покладається судовий збір в сумі 7267,20 грн, а на відповідача 2 - 3633,60 грн.
Суд зазначає, що 19.05.2026 при проголошені скороченого рішення (вступної та резолютивної частини), у резолютивній частині рішення судом помилково вказано про покладення на КНП “Чортківська центральна міська лікарня» Чортківської міської ради 7267,20 грн судового збору.
Ч. 7 ст. 233 ГПК України передбачено, що виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.
Зважаючи на наведене, суд робить застереження про виправлення в цій частині в рішенні до підписання його суддею.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 53,73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України,
Позов задоволити.
1. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 31.08.2021 до договору №64807/05-470 від 05.07.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Комунальним некомерційним підприємством “Чортківська центральна міська лікарня» Чортківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тернопільелектропостач».
2. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 29.09.2021 до договору №64807/05-470 від 05.07.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Комунальним некомерційним підприємством “Чортківська центральна міська лікарня» Чортківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тернопільелектропостач».
3. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 28.10.2021 до договору №64807/05-470 від 05.07.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Комунальним некомерційним підприємством “Чортківська центральна міська лікарня» Чортківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тернопільелектропостач».
4. Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 22.11.2021 до договору №64807/05-470 від 05.07.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Комунальним некомерційним підприємством “Чортківська центральна міська лікарня» Чортківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тернопільелектропостач».
5. Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 29.11.2021 до договору №64807/05-470 від 05.07.2021 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Комунальним некомерційним підприємством “Чортківська центральна міська лікарня» Чортківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тернопільелектропостач».
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопільелектропостач» (46016, м. Тернопіль, просп. Злуки, 2в, ідентифікаційний код 42145798) на користь Чортківської міської ради (р/р UA388999980314040544000019777 УДК в Тернопільській області, МФО 899998, код 37977599) грошові кошти в сумі 125365 (сто двадцять п'ять тисяч триста шістдесят п'ять) грн 52 (п'ятдесят дві) коп.
7. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №921/255/25 в частині стягнення 125365,52 грн на 6 місяців наступним чином:
до 19.06.2026 у розмірі 20894,26 грн;
до 19.07.2026 у розмірі 20894,26 грн;
до 19.08.2026 у розмірі 20894,25 грн;
до 19.09.2026 у розмірі 20894,25 грн;
до 19.10.2026 у розмірі 20894,25 грн;
до 19.11.2026 у розмірі 20894,25 грн.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (46016, м. Тернопіль, просп. Злуки, 2 В, ідентифікаційний код 42145798) 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 (двадцять) коп. витрат по сплаті судового збору на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, р/р UA 498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ - 2800).
9. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства “Чортківська центральна міська лікарня» Чортківської міської ради (48501, Тернопільська область, м. Чортків, вул. Дмитра Пігути, 31Б, ідентифікаційний код 02001185) 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 (шістдесят) коп. витрат по сплаті судового збору на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, р/р UA 498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ - 2800).
10. Повернути з Державного бюджету України Тернопільській обласній прокуратурі (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, р/р UA 498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ - 2800) 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 (шістдесят) коп. судового збору у відповідності до ч.1 ст. 130 ГПК України та ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплаченого згідно платіжної інструкції №852 від 17.04.2025 на загальну суму 14534,40 грн.
Видати накази стягувачу після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 28 травня 2026 року.
Суддя І.П. Шумський