вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"20" травня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1283/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Н.Церковної, при секретарі судового засідання І.Шилан, розглянувши матеріали справи за позовом заступника керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Березнівської міської ради до Фермерського господарства "АВМ-С" про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки та стягнення орендної плати в сумі 61 339,6 гривень.
за участю представників сторін:
від прокуратури - Ковальчук І.Л.
від відповідача - Тхорик І.І. (самовільно покинув зал судових засідань)
В грудні 2025 року заступник керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Березнівської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фермерського господарства "АВМ-С" про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки та стягнення орендної плати в сумі 61 339,6
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі розпорядження Березнівської районної державної адміністрації № 236 від 10.07.2009 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду», 26.10.2010 між Березнівською районною державною адміністрацією та селянсько - фермерським господарством «Відродження» (нова назва - ФГ «АВМ-С») укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду №35 загальною площею 17,4276 га для риборозведення із кадастровим номером 5620489800:04:001:0362, яка розташована за межами села Велика Купля в урочищі «За фермою» на території Березнівської міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області, строком на 49 років, який зареєстрований у Березнівському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за №041058700001 від 26.10.2010.
Прокурор зазначає, що ФГ «АВМ-С» (код ЄДРПОУ 31791965, попередня назва СФГ «Відродження») систематично порушує умови договору щодо сплати орендної плати, у зв'язку із чим, станом на 01.09.2025 наявна заборгованість у розмірі 32 173,35 грн., а із 2019 року орендар взагалі не подає податкову декларацію з плати за землю, не нараховує та не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5620482200:04:001:0369.
Відповідно до листа Березнівської міської ради від 16.06.2025, паспорт водного об'єкту, який розташований на орендованій ФГ «АВМ-С» (код ЄДРПОУ 31791965, попередня назва СФГ «Відродження») земельній ділянці водного фонду із кадастровим номером 5620482200:04:001:0369 не виготовлявся, відповідно договір оренди водного об'єкту із ФГ «АВМ-С» (код ЄДРПОУ 31791965, попередня назва СФГ «Відродження») не укладався.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
На підставі п.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.
Ухвалою суду від 05 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04 лютого 2026 року.
04 лютого 2026 року від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову та різних клопотань, пов'язаних з поданням зустрічного позову, витребування доказів та інше у відповідності до ГПК України.
04 лютого 2026 року від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.
04 лютого 2026 року від відповідача надійшла зустрічна позовна заява.
Ухвалою суду від 04 лютого 2026 року було оголошено перерву у судовому засіданні на 11 лютого 2026 року.
Ухвалою суду від 11 лютого 2026 року повернуто Фермерському господарству "АВМ-С" зустрічний позов від 04.02.2026 б/н (вх. №595/26 від 04.02.2026) без розгляду, у зв'язку з тим що подана позовна заява, як зустрічна, не є такою в розумінні статті 180 Господарського процесуального кодексу України, а відтак відсутні підстави для розгляду її спільно з первісним позовом у справі №918/1283/25.
В судовому засіданні 11 лютого 2026 року суд протокольною ухвалою відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки останнє не відповідає вимогам ст.81 ГПК України.
Ухвалою суду від 11.02.2026 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів з ініціативи суду до 08.04.2026 та відкладено розгляд справи на 18.03.2026 року.
Протокольною ухвалою від 18.03.2026 в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено, оскільки питання щодо суб'єктного складу сторін у даній справі, предмету та підстав позову досліджено при відкриті провадження у справі № 918/1283/25.
Ухвалою суду від 18.03.2026 закрито підготовче провадження у справі № 918/1283/25, призначено справу до судового розгляду по суті на 08.04.2026 року.
Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року розгляд справи відкладено на 29 квітня 2026 року
29 квітня 2026 року судове засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Н. Церковної на лікарняному. Ухвалою суду від 01 травня 2026 року розгляд справи призначено на 13 травня 2026 року. 13 травня 2026 року судове засідання не відбулось у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги на території Рівненської області. Ухвалою суду від 13 травня 2026 року розгляд справи відкладено на 20 травня 2026 року.
Представник відповідача (директор) 20 травня 2026 року перед початком розгляду справи по суті заявив, що прокурор в даній справі неправомірно звернувся з даним позовом, у позивача також відсутні будь які правові підстави на звернення із даними вимогами до відповідача. При цьому зазначив, щоб розгляд справи здійснювався на розсуд суду та самовільно залишив залу суду.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Заслухавши в судовому засіданні ппрокурора, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
На підставі розпорядження Березнівської районної державної адміністрації № 236 від 10.07.2009 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду», 26.10.2010 між Березнівською районною державною адміністрацією та селянсько - фермерським господарством «Відродження» (нова назва - ФГ «АВМ-С») укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду №35 загальною площею 17,4276 га для риборозведення із кадастровим номером 5620489800:04:001:0362, яка розташована за межами села Велика Купля в урочищі «За фермою» на території Березнівської міської територіальної громади Рівненського району Рівненської області, строком на 49 років, який зареєстрований у Березнівському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» за №041058700001 від 26.10.2010.
Відповідно до п. 2 договору оренди № 35 від 26.10.2010, на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна, земельна ділянка передається в оренду для риборозведення (п.15 договору оренди №35 від 26.10.2010).
Також, пунктом 9 вказаного договору передбачено, що за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату у грошовій формі у розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становить 5 677,65 грн. в рік, яка згідно п.11 договору оренди №35 від 26.10.2010 вноситься до 15 числа щомісячно в рівних частинах.
Обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни договору оренди чи продовження його дії. (п.10 договору оренди № 35 від 26.10.2010).
Також, пунктом 11 вказаного договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік.
Вказана земельна ділянка передана в оренду для риборозведення (п.15 договору оренди).
Разом з тим, відповідно до п. 41 договору оренди № 35 від 26.10.2010, за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідного до закону та цього договору.
Пунктом 38 вказаного договору визначено, що його дія припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.
Право оренди за ФГ «АВМ-С» зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.07.2024 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423 від 28.04.2021.
Разом з тим, відповідно до інформацій Березнівської міської ради від 16.06.2025 № 54/5-482вих-25 та від 04.06.2025 №655/02-01-29, Головного управління ДПС України у Рівненській області від 16.05.2025 № 3341/5/17-00-04-01-05, від 12.06.2025 №4014/5/17-00-04-04-06, від 07.08.2025 № 5294/5/17-00-04-04-06, від 18.12.2025 №8077/5/17-00-04-04-06 ФГ «АВМ-С» (код ЄДРПОУ 31791965, попередня назва СФГ «Відродження») систематично порушує умови договору щодо сплати орендної плати, у зв'язку із чим, станом на 01.09.2025 наявна заборгованість у розмірі 32 173,35 грн., а із 2019 року орендар взагалі не подає податкову декларацію з плати за землю, не нараховує та не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5620482200:04:001:0369.
Так, відповідно до листа Головного управління ДПС України у Рівненській області від 12.06.2025 № 4014/5/17-00-04-04-06, за даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС, протягом 2020-2025 років Фермерським господарством «АВМ-С (код ЄДРПОУ 31791965, попередня назва СФГ «Відродження») до Головного управління ДПС України у Рівненській області податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не подавалась.
Також, до ФГ «АВМ-С (код ЄДРПОУ 31791965, попередня назва СФГ «Відродження») за неподання податкової звітності з орендної плати за звітні (податкові) періоди 2020-2025 застосовано штрафні (фінансові) санкції, про що повідомлено керівника вказаного фермерського господарства (лист Березнівської міської ради від 18.12.2024 №вих-02-01-20/2181).
Згідно інтегрованої картки платника податків Фермерського господарства «АВМ-С (код ЄДРПОУ 31791965, попередня назва СФГ «Відродження»), за період із 01.01.2019 по 06.06.2025 за кодом платежу 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) сплачено 2500 грн. у періоді із 01.01.2019 по 31.12.2019 згідно платіжного доручення № 4 від 12.02.2019. За період із 2020-2025 Фермерським господарством «АВМ-С» орендна плата по Березнівській територіальній громаді не сплачувалась (лист Головного управління ДПС України у Рівненській області від 07.08.2025 №5294/5/17-00-04-04-06).
Також, згідно даних ІКС «Податковий Блок» та інтегрованої картки платника податків Фермерського господарства «АВМ-С (код ЄДРПОУ 31791965, попередня назва СФГ «Відродження») по коду бюджетної класифікації 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) обліковується податковий борг на суму 12 466,22 грн. ( пеня та штрафні санкції).
Відповідно до ст. 19 ГПК України, сторони вживають заходів для досудового врегулю вання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Відповідно до ст. 222 Господарського кодексу України, з метою врегулювання спору із ФГ «АВМ-С (код ЄДРПОУ 31791965) з приводу наявної заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки №35 від 26.10.2010, Березнівською міською радою 08.09.2025 скеровано письмову претензію за місцем реєстрації керівника ФГ «АВМ-С (код ЄДРПОУ 31791965) та 19.09.2025 скеровано письмову претензію за місцем реєстрації юридичної особи ФГ «АВМ-С (код ЄДРПОУ 31791965) із вимогою про погашення суми заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 61 339,60 гривень.
Однак, попри отримання обох претензій, відповіді від орендаря не отримано, кошти до органу місцевого самоврядування не надходили.
Відповідно до листа Березнівської міської ради від 16.06.2025, паспорт водного об'єкту, який розташований на орендованій ФГ «АВМ-С» (код ЄДРПОУ 31791965, попередня назва СФГ «Відродження») земельній ділянці водного фонду із кадастровим номером 5620482200:04:001:0369 не виготовлявся, відповідно договір оренди водного об'єкту із ФГ «АВМ-С» (код ЄДРПОУ 31791965, попередня назва СФГ «Відродження») не укладався.
Відповідно до інформації Північно-Західного міжрегіонального сектору Державного агентства водних ресурсів України, лист щодо видачі дозволу на спеціальне водокористування від ФГ «АВМ-С» (код ЄДРПОУ 31791965, попередня назва СФГ «Відродження») не надходив.
Крім того, відповідно до листа Північного міжрайонного управління водного господарства від 11.06.2025 №573, від керівника ФГ «АВМ-С» (код ЄДРПОУ 31791965, попередня назва СФГ «Відродження») заяв щодо виготовлення паспорта рибогосподарської технологічної водойми не надходили.
Крім того прокурором звернуто увагу на розбіжності щодо кадастрового номеру спірної земельної ділянки пов'язані із внесенням 01.01.2013 року змін в індексно- кадастрові карти, де відповідно відбулася заміна кадастрового номеру земельної ділянки з 5620489800:04:001:0362 на 5620482200:04:001:0369, що підтверджується листами державного кадастрового реєстратора Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 26.07.2024 №17-17-0.60.2-509-245-24 та Березнівської міської ради від 16.06.2025 №вих-02-01-29/655 та листом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 16.06.2025 №10-17-0.2-2877/2-25.
Також, внаслідок перейменування юридичної особи орендаря за договором оренди №35 від 26.10.2010 без зміни коду у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України із СФГ «Відродження» (код ЄДРПОУ 31791965) на Фермерське господарство «АВМ-С», (код ЄДРПОУ 31791965, орендарем земельної ділянки водного фонду із кадастровим номером 5620482200:04:001:0369), загальною площею 17,4276 га, яка розташована за межами с.Велика Купля в урочищі «За фермою» на території Березнівської територіальної громади ради Рівненського (колишнього Березнівського) району Рівненської області є Фермерське господарство «АВМ-С» (код ЄДРПОУ - 37791965), а відповідно і належним відповідачем у справі за вказаною позовною заявою. (п.40 договору оренди).
На переконання прокуратури, у зв'язку із систематичною несплатою орендної плати Фермерським господарством «АВМ-С» за користування земельною ділянкою комунальної власності, договір оренди земельної ділянки №35 від 26.10.2010 підлягає розірванню, земельна ділянка - поверненню Березнівській міській раді Рівненського району Рівненської області, а заборгованість зі сплати орендної плати підлягає стягненню на користь Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно із вимогами ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 даного Закону).
Згідно ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи ст.ст. 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт (абз. 5 ч.1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі").
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт (ч.2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі").
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Згідно із ст.96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до п.1.1 ст.1 - Податковий кодекс України (далі - ПК України ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.147 п.14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Статтею 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до ст.287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст.42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (ст. 286.5 ПК України).
Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених п.42.4 ст.42 ПК України) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 і 281.5 цієї статті; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Згідно із пп.14.1.147 п.14.1 ст.14, ст.ст.16, 285- 288 ПК України, ст.96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, з дня виникнення права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до п."д" ч.1ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Статтею 611 ЦК України регламентовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з вимогами ст.ст. 629, 651 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 зроблено висновок про те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.
Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила ст.3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад ст.3 ЦК України.
Відповідно істотність за абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин.
Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, а загальне правило ч. 2 ст. 651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.
Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 зробила висновок, що несплата орендної плати в розумінні п. "д" ч.1 ст.141 ЗК України охоплює випадки лише повної несплати орендної плати, у строки, визначені договором. Натомість часткова несплата (недоплата) орендної плати може бути підставою для розірвання договору оренди землі на підставі ч.2 ст.651 ЦК України, якщо таке порушення умов договору буде кваліфіковане як істотне.
Як вже зазначалось, в порушення вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі", вищенаведених вимог ЗК України та ПК України, Договору оренди землі від 26.10.2010 року, Фермерське господарство «АВМ-С» не виконувало обов'язки, передбачені зазначеним договором, а саме систематично не сплачувало орендну плату.
Платежі за землю надходять до бюджетів міських, селищних, сільських рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Кошти від плати за землю використовуються на цілі, що визначаються законодавством України. Водночас, ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди по утворенню та використанню фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень державного самоврядування, чим суттєво порушує інтереси держави.
В свою чергу, Фермерське господарство «АВМ-С» не сплачуючи орендної плати, створює перешкоди суб'єкту владних повноважень для реалізації програми соціально-економічного розвитку громади, оскільки плата за землю є одним з основних джерел доходу до місцевого бюджету. А відтак, вказане порушення орендарем умов договорів має бути кваліфіковане як істотне.
З огляду на наведене, наявні підстави для розірвання договору оренди землі від 26 жовтня 2010 року.
Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Пунктом 38 вказаного договору визначено, що його дія припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.
Таким чином, у зв'язку з розірванням договору оренди землі від 26 жовтня 2010 року, земельна ділянка із кадастровим номером 5620482200:04:001:0369, загальною площею 17,4276 га підлягає поверненню орендодавцю.
Як встановлено судом, згідно даних ІКС «Податковий Блок» та інтегрованої картки платника податків Фермерського господарства «АВМ-С (код ЄДРПОУ 31791965, попередня назва СФГ «Відродження») по коду бюджетної класифікації 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) обліковується податковий борг на суму 12 466,22 грн. ( пеня та штрафні санкції).
Статтею 286 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент укладення правочину) визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
У відповідності до приписів статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язанні своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відомості про підтвердження щодо зміни чи розірвання Договору оренди землі відсутні.
За змістом статті 13 Закону України Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування па певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 21 Закону України Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно зі статтею 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, суб'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
При цьому згідно з положеннями 288.4 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Неналежне внесення орендної плати орендарями за землю може спричинити завдання певних збитків у сфері фінансування суспільних верств населення.
Як встановлено судом розмір орендної плати позивачем визначений на підставі затвердженої нормативної грошової оцінки земельної ділянки та не перевищує розміру, передбаченого п. 288.5. ст.288 ПК України.
Відтак, позовні вимоги Заступника керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Березнівської міської ради до Фермерського господарства «АВМ-С» про стягнення заборгованість з орендної плати у розмірі 61 339,60 грн. судом визнаються обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.
Щодо участі прокурора.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 даного Закону, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді випадках, визначених цим Законом. Згідно з ч. 3 ст. 23 даного Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.99 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічно безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому сам відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України). Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду кожному випадку звернення прокурора з позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захист інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру»).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень) спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
З висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, слідує, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
За приписами ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.
Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, яка означає, що він (орган) знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закон України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому орган стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло і власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позов. Якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 справі № 912/2385/18.
Звертаючись з даним позовом Здолбунівська окружна прокуратура має на меті захистити інтереси держави у даних правовідносинах, враховуючи, що ФГ «АВМ-С» (попередня назва СФГ «Відродження»), протягом 5 років неналежним чином виконувало умови договору оренди щодо своєчасності та повноти сплати орендних платежів.
Інтереси держави України та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого «інтересів держави», про які зазначено в ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
Крім того, інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади можуть збігатись повністю, частково, або навіть взагалі не пересікатися.
Необхідність захисту інтересів держави прокурором у даній справі полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (у цьому випадку - територіальної громади) й орендаря, повернення землі у комунальну власність, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).
Як закріплено у ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ч.1 ст.3 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985 (ратифіковано Законом № 452/97-ВР від 15.07.1997, дата набрання чинності для України 01.01.1998), місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення. Це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи (ч. 2 вказаної статті).
Згідно з положеннями ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх нтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ст.145 Конституції України, права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Підпунктом 1 п. «б» ч. 1 ст. 33 даного Закону передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Відповідно до приписів ч.5 ст.16, ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно із ч.3, 5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб'єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, а також розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.
Отже, правовідносини, що стосуються земель територіальної громади, становлять суспільний інтерес, а їх безоплатне використання такому інтересу не відповідає.
Платежі за землю надходять до бюджетів міських, селищних, сільських рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Кошти від плати за землю використовуються на цілі, що визначаються законодавством України. Водночас, ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди по утворенню та використанню фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень державного самоврядування, чим суттєво порушує інтереси держави.
Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Виходячи з наведеного, у відповідності до положення п. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Березнівська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси Березнівської територіальної громади у межах повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Статтею 80 ЗК України закріплено, що суб'єктами права власності на землю, зокрема, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
У зв'язку з внесенням Законом України № 1423-ІХ від 28.04.2021 змін до Земельного кодексу України, відповідно до п.п. «а» п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування та земель природно- заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
Спірна земельна ділянка водного фонду та водний об'єкт розташовані на території Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області.
Таким чином, власником та розпорядником спірної земельної ділянки водного фонду та водного об'єкту, а також компетентним суб'єктом, який повинен здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, є саме Березнівська територіальна громада Рівненського району Рівненської області в особі Березнівської міської ради.
Пунктом 28 договору оренди земельної ділянки передбачено право орендодавця вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з цим договором; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму використання водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - дотримання зобов'язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального водокористування.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 вказаного закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі»).
Реалізуючи свої повноваження як власник та орендодавець спірної земельної ділянки, а також права, передбачені ЗК України та ЦК України, Законом України «Про місцеве самоврядування в України», Березнівською міською радою 16.06.2025, проведено обстеження земельної ділянки водного фонду, що перебуває в оренді ФГ «АВМ-С (код ЄДРПОУ 31791965, попередня назва СФГ «Відродження») за договором оренди земельної ділянки №35 від 26.06.2010, про що складено відповідний акт обстеження земельної ділянки.
Так, відповідно до акту огляду земельної ділянки із кадастровим номером 5620482200:04:001:0369 від 16.06.2025 встановлено, що ФГ «АВМ-С» (код ЄДРПОУ 31791965, попередня назва СФГ «Відродження») фактично господарську діяльність із риборозведення не здійснює, рівень води у ставках №1 та №2 низький, а у ставках №3 та №4 - вода відсутня, ставки зарослі очеретом, замулені, а гідротехнічні споруди (земляні дамби що з'єднують між собою чотири водні об'єкти) перебувають у занедбаному стані, що свідчить про не використання орендарем земельної ділянки за цільовим призначенням для риборозведення.
З огляду на викладене, у Березнівської міської ради Рівненського району, як власника та орендодавця спірної земельної ділянки водного фонду наявні повноваження щодо захисту інтересів держави в спірних правовідносинах, в тому числі шляхом здійснення обстеження земельної ділянки та водного об'єкта, встановлення стану дотримання відповідачем умов договорів оренди та положень чинного законодавства, а також звернення до суду з позовом про розірвання договорів оренди, повернення земельної ділянки, а також стягнення заборгованості зі сплати орендної плати. Однак, орган місцевого самоврядування обмежився лише скеруванням претензій щодо необхідності погашення заборгованості (листи від 26.05.2024, 08.09.2025 та 19.09.2025), питання щодо звернення із позовною заявою про розірвання спірного договору з підстав несвоєчасності та неповноти внесення орендної плати Березнівською міською радою не ініціювалось.
Разом з тим, Фермерське господарство «АВМ-С (код ЄДРПОУ 31791965, попередня назва СФГ «Відродження») не вносячи орендної плати, створює перешкоди суб'єкту владних повноважень для реалізації програми соціально-економічного розвитку громади, оскільки плата за землю є одним з основних джерел доходу до місцевого бюджету.
З урахуванням викладеного, Здолбунівською окружною прокуратурою 06.11.2025 за №54/5-536вих-25 скеровано лист Березнівській міській раді яким проінформовано про наявну заборгованість зі сплати орендних платежів за спірним договором оренди землі та зазначено, що вказані обставини можуть бути підставою для припинення права користування землею, згідно п. «д» ст. 141 ЗК України. Окрім того, вказано на необхідність надання до окружної прокуратури інформації про вжиті заходи щодо їх стягнення.
Листом від 13.11.2025 за №02-01-20/655 Березнівською міською радою проінформовано окружну прокуратуру, що міська рада не заперечує щодо пред'явлення до суду позовної заяви Здолбунівською окружною прокуратурою про розірвання договору оренди земельної ділянки №35 від 26.10.2010.
Проте, Березнівською міською радою не лише з 2020 року (з моменту допущення заборгованості), а й з моменту повідомлення її прокурором (лист від 06.11.2025) про наявність підстав для розірвання договору оренди, не вжито заходи до реального поновлення порушених інтересів держави, що підтверджує її бездіяльність як уповноваженого органу в інтересах якого прокурором подано позов до суду.
Слід зазначити, що сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 26.02.2019 у справі № 905/803/18 вказано, що «нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Згідно постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку визначається з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, єдиним ефективним засобом захисту інтересів держави є представництво прокурором її інтересів держави в суді шляхом подання відповідного позову.
Прокурором в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 26.12.2025 повідомлено Березнівську міську раду про намір прокурора звернутися до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки №35 від 26.10.2010, її повернення та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати.
Отже, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган надані йому повноваження не використав, а тому Здолбунівська окружна прокуратура вважала за необхідне захистити інтереси держави шляхом звернення до суду із позовною заявою.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
З урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, суд встановив, що прокурором дотримано вимогистатті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або госпорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Дана справа, яка пов'язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.
Невиконання відповідачем зобов'язання в укладеному з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасній оплаті оренди обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення основного боргу.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Згідно з п.3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, всі інші аргументи, доводи та міркування сторін не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
За результатами з'ясування обставин, на які прокуратура посилається як на підставу позовних вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом під часрозгляду справи, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Отже, договір оренди землі від 26 жовтня 2010 року підлягає припиненню шляхом розірвання на підставі ст. 32 Закону України "Про оренду землі", п."д" ч.1 ст. 141 ЗК України, ст. 651 ЦК України та, як наслідок, земельна ділянка з кадастровим номером 5620482200:04:001:0369 - поверненню територіальній громаді в особі Березнівської міської ради, та стягненню з Фермерського господарства «АВМ-С на користь Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області заборгованості з орендної плати у розмірі 61 339,60 гривень.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з правилами ч. 9 ст.129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 7267,20 який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2.Розірвати договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 5620482200:04:001:0369, укладений 26.10.2010 між Березнівською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством «АВМ-С (код ЄДРПОУ 31791965, попередня назва СФГ «Відродження», с. Замостище, вулиця Шевченка,24, Рівненський район Рівненської області, 34631) який зареєстрований у Березнівському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 041058700001 від 26.10.2010.
3.Зобов'язати Фермерське господарством «АВМ-С (код ЄДРПОУ 31791965, с. Замостище, вулиця Шевченка, 24, Рівненський район Рівненської області, 34631) повернути Березнівській міській раді Рівненського району Рівненської області (код ЄДРПОУ 04387823, вул. Київська, буд. 6, м. Березне Рівненський район, Рівненська область, 34600) земельну ділянку із кадастровим номером 5620482200:04:001:0369,загальною площею 17,4276 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2974998156204).
4.Стягнути із Фермерського господарства «АВМ-С (код ЄДРПОУ 31791965, с. Замостище, вулиця Шевченка, 24, Рівненський район Рівненської області, 34631) на користь Березнівської міської ради Рівненського району Рівненської області (код ЄДРПОУ 04387823, вул. Київська, буд. 6, м. Березне Рівненський район, Рівненська область, 34600, за реквізитами: одержувач ГУК у Рівнен.обл/ Березн.міс.тг/18010600,банк отримувача: Казначейство України (ел.алм.подат.), р/р UA798999980334119812000017493, найменування податку: «Орендна плата з юридичних осіб») заборгованість з орендної плати у розмірі 61 339,60 гривень.
5.Стягнути з Фермерського господарства «АВМ-С (код ЄДРПОУ 31791965, с. Замостище, вулиця Шевченка, 24, Рівненський район Рівненської області, 34631) на користь Рівненської обласної прокуратури (код ЄРДПОУ 02910077, вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, Рівненська область, 33028) 7267,20 грн - судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2026 року.
Суддя Н.Церковна