вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" травня 2026 р. м. Київ Справа № 911/821/26
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРЛАДА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБАЗА №18"
про стягнення 14 991, 51 грн
Суддя В.М. Антонова
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРЛАДА" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБАЗА №18" (надалі - відповідач) про стягнення 14 991, 51 грн, з яких: 756, 86 грн пеня, 13 502, 20 грн штраф та 732, 45 грн 30% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором №4 на технічне обслуговування та ремонт автомобілів від 09.01.2026, в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.
2. Стислий виклад позицій відповідача
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
3. Процесуальні дії в справі
Позивач звернувся з позовною заявою до відповідача про стягнення 28 493, 71 грн, з яких: 13 502, 20 грн основний борг, 756, 86 грн пеня, 13 502, 20 грн штраф та 732, 45 грн 30% річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі, в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
05.05.2026 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій зазначено, що відповідачем сплачено суму основного боргу в сумі 13 502, 20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2786 від 24.04.2026, а тому просить стягнути з відповідача 14 991, 51 грн, з яких: 756, 86 грн пеня, 13 502, 20 грн штраф та 732, 45 грн 30% річних.
Так, відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши надану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч.5. ст.46, ст.170 Господарського процесуального кодексу України, тому приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 06.04.2026, яка отримана останнім 23.04.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням №R068081343199.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
09.01.2026 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір на технічне обслуговування та ремонт автомобілів №4 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується здійснювати комплекс робіт по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту (далі - роботи) автомобіля(ів), власником яких є замовник таабо щодо яких він має право володіння і користування, а замовник зобов'язується прийняти автомобіль після здійснення виконавцем робіт та оплатити виконані роботи у строки та на умовах, що вказані у цьому договорі. Перелік автомобілів замовника вказується у додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору, проте не є вичерпним.
Згідно із п.1.2. договору види робіт, строки їх виконання погоджуються сторонами та вказуються у конкретних заявках на виконання певного виду робіт. Сторони при досягненні згоди мають право змінювати умови виконання робіт за цим договором.
Пунктом 1.4. договору сторони погодили, що загальна вартість (сума) цього договору становить сукупність вapтocтi робіт, виконаних виконавцем за умовами цього договору, яка відображається в актах виконаних робіт.
У пункті 1.5. договору встановлено, що виконавець має право надавати й інші послуги замовнику, не передбачені п.1.1, включаючи наступні:
- доставка (перевезення) транспортних засобів замовника з місця вказаного замовником, на територію виконавця для проведення робіт за цим договором та повернення (доставка) транспортних засобів до місця, вказаного замовником після виконання робіт;
- надання замовнику транспортного засобу в тимчасове платне користування (оренду, прокат) на період знаходження транспортного засобу замовника у виконавця під час виконання робіт;
- доставка замовнику актів виконаних робіт, додатків, додаткових угод до договору та інших документів, пов'язаних з виконанням договору (кур'єрські послуги);
- збереження майна замовника.
Послуги, передбачені цим пунктом будуть надаватися замовнику виконавцем на підставі відповідних рахунків, додаткових угод до договору або окремих договорів, в яких будуть обумовлюватись порядок, строки, умови надання виконавцем зазначених послуг, їх вартість та порядок розрахунків із замовником.
Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість робіт в строки та на умовах, встановлених у ст.4 цього договору (п.2.2.1. договору).
Відповідно до п.3.8. договору після виконання робіт, виконавець надає замовнику акт виконаних робіт.
Згідно із п.4.2. договору оплата за виконані роботи проводиться замовником по факту виконання робіт, в строк, не пізніше 3-х робочих днів з дати підписання акта виконаних робіт.
Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що за прострочення оплати за цим договором, замовник сплачує, окрім відшкодування вартості фактично виконаних робіт, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення договору, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
У пункті 6.3. договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 30% відсотків. З дня закінчення строків сплати, передбачених розділом 4 договору, вважається, що виконавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу виконавець має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошима та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а замовник зобов'язаний оплатити його в строк не більше 5 (п'яти) календарних днів.
Відповідно 6.4. договору в випадку прострочення замовником оплати відповідного акта виконаних робіт згідно умов цього договору більш ніж на 10 (десять) календарних днів замовник зобов'язаний сплатити на користь виконавця штраф у розмірі суми заборгованості.
Даний договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2026, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п.9.1. договору).
Сторонами погоджено перелік автомобілів замовника: Fiat Ducato, державний номер НОМЕР_1 (додаток №1 до договору).
Позивачем виконано, а відповідачем прийнято робіт на загальну суму 13 502, 20 грн, що підтверджується актом виконаних робіт №W144253/121031042 від 12.01.2026, який підписаний з обох сторін без зауважень чи заперечень.
У свою чергу відповідачем повністю сплачено виконані роботи в сумі 13 502, 20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2786 від 24.04.2026.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання за договором, у частині своєчасної оплати виконаних робіт, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 756, 86 грн пені, 13 502, 20 грн 100% штрафу та 732, 45 грн 30% річних.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).
Стаття 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
На виконання умов договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято робіт на суму 13 502, 20 грн, що підтверджується актом виконаних робіт №W144253/121031042 від 12.01.2026.
Суд зазначає, що вказаний акт надання послуг підписаний з боку відповідача без зауважень та заперечень.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із п.4.2. договору оплата за виконані роботи проводиться замовником по факту виконання робіт, в строк, не пізніше 3-х робочих днів з дати підписання акта виконаних робіт.
Отже, строк оплати за вказаним вище актом настав 15.01.2026.
У свою чергу відповідачем повністю сплачено виконані роботи в сумі 13 502, 20 грн лише 24.04.2026, що підтверджується платіжною інструкцією №2786 від 24.04.2026.
Таким чином, відповідачем порушено погоджений в п.4.2. договору строк оплати робіт за актом виконаних робіт №W144253/121031042 від 12.01.2026.
За порушення строків оплати позивач просить суд стягнути з відповідача 30% річних нарахованих за період з 16.01.2026 по 22.03.2026 в розмірі 732, 45 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
У пункті 6.3. договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 30% відсотків.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних за період з 16.01.2026 по 22.03.2026 в розмірі 732, 45 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також за порушення строків оплати виконаних робіт позивач просить суд стягнути з відповідача 13 502, 20 грн 100% штрафу та 756, 86 грн пені за загальний період з 16.01.2026 по 22.03.2026.
За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що за прострочення оплати за цим договором, замовник сплачує, окрім відшкодування вартості фактично виконаних робіт, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення договору, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 756, 86 грн за період з 16.01.2026 по 22.03.2026, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не вірно визначено подвійно облікову ставку НБУ, так, у період з 30.01.2026 по 22.03.2026 облікова ставка НБУ складала 15%, а не як зазначено позивачем 15,5%.
Враховуючи зазначене, судом здійснено власний розрахунок пені, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, так, за розрахунком суду розмір пені за період з 16.01.2026 по 22.03.2026 складає 737,63 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі визначеній судом.
Також пунктом 6.4. договору сторони погодили, що у випадку прострочення замовником оплати відповідного акта виконаних робіт згідно умов цього договору більш ніж на 10 (десять) календарних днів замовник зобов'язаний сплатити на користь виконавця штраф у розмірі суми заборгованості.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 100% штрафу в сумі 13 502, 20 грн, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.
Законодавством України передбачено право суду на зменшення розміру неустойки, якщо вона значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 наголосила, що, аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд має право зменшити її розмір, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
У постанові від 19.01.2024 в справі № 911/2269/22 Верховний Суд зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини в кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки суд, застосовуючи дискрецію для розв'язання цього питання, щоразу виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватися з положеннями ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та які суд має досліджувати й оцінювати в порядку ст. ст. 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Індивідуальний характер підстав, якими в конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого він її зменшує, підводять до висновку про відсутність універсального максимального й мінімального розміру, на який неустойку може бути зменшено, а це водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Штрафні санкції у формі неустойки (штраф, пеня) слугують належним засобом захисту інтересів кредитора від неналежного виконання зобов'язань боржником. Однак, неустойка не може бути каральною санкцією для боржника, оскільки повинна мати тільки компенсаційний характер.
Дійсно, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, слід зауважити, що стягнення штрафних санкцій не може слугувати джерелом отримання прибутку, а спрямоване виключно на стимулювання іншої сторони належним чином виконувати свої зобов'язання за договором.
Судом враховано, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків пов'язаних з діями чи бездіяльністю відповідача, відповідачем погашено суму основного боргу та заявлена сума штрафу в розмірі 100% заборгованості має каральний характер, а не компенсаційний.
Беручи до уваги наведені вище обставини, суд вважає обґрунтованим зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу на 70%, задля уникнення невиправдано обтяжливого фінансового навантаження на відповідача.
У зв'язку з цим з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 4 050, 66 грн (13 502, 20 грн - 70%).
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 732, 45 грн 30% річних, 737,63 грн пені та 4 050, 66 грн штрафу.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Крім цього, суд звертає увагу, що зменшення розміру неустойки на підставі ч.3 ст.551 ЦК України не впливає на розподіл судових витрат, тому відповідач сплачує витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, незалежно від того, наскільки зменшено суму штрафу.
На підставі викладеного та керуючись ст.86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРЛАДА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБАЗА №18" про стягнення 14 991, 51 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО АВТОБАЗА №18" (08145, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Забір'я, вул. Васильківська, буд. 2, ідентифікаційний код 40370414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "УКРЛАДА" (04073, м Київ, просп. Степана Бандери, буд. 28, ідентифікаційний код 30979427) 732 (сімсот тридцять дві) грн 45 коп. 30% річних, 737 (сімсот тридцять сім) грн 63 коп. пені, 4 050 (чотири тисячі п'ятдесят) грн 66 коп. штрафу та 2 658 (дві тисячі шістсот п'ятдесят вісім) грн 99 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя В.М. Антонова