ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.05.2026Справа № 910/2907/26
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еріка» (49055, Дніпропетровська обл, м. Дніпро, вул. Незалежності, буд. 19-А; ідентифікаційний код: 31510526)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уапром» (02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 201-203, літ. 4Г; ідентифікаційний код: 36507036)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фізична особа-підприємець Ліньова Юлія Сергіївна
про стягнення 6700,00 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
17.03.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Еріка» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уапром» про стягнення 6700,00 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не повертає позивачу помилково сплачені грошові кошти у сумі 6700,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еріка» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 23.03.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 відкрито провадження у справі №910/2907/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фізичну особу-підприємця Ліньову Юлію Сергіївну.
13.04.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що за ідентифікатором особистого кабінету 4118656 послуги отримувались у повному обсязі.
15.04.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
20.04.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.
24.04.2026 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
28.04.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
29.04.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позивач долучив до позовної заяви копію рахунку №UA-9893616-0 на спецпропозицію «Prom мікс 1000 (2026)» від 24.09.2025 на суму 6700,00 грн; постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Уапром»; отримувач - Ліньова Ю.С.; назва послуги - надання доступу до програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу (платформи) Prom.ua для ID4118656 згідно з пакетом«Prom мікс 1000» терміном 1 рік.
Вказаний рахунок був повністю оплачений ФОП Ліньовою Ю.С., що підтверджується платіжною інструкцією №152 від 26.09.2025.
Крім того, відповідно до платіжної інструкції №487 від 25.09.2025, вказаний вище рахунок був також оплачений і Товариством з обмеженою відповідальністю «Еріка» (враховуючи чітке призначення платежу).
Листом вих. №30/01 від 30.01.2026 позивач звернувся до відповідача та просив повернути помилково перераховані грошові кошти у сумі 6700,00 грн, оскільки рахунок №UA-9893616-0 на спецпропозицію «Prom мікс 1000 (2026)» від 24.09.2025 на суму 6700,00 грн був виставлений платнику - ФОП Ліньовій Ю.С., а не Товариству з обмеженою відповідальністю «Еріка»; будь-яких правовідносин між позивачем та відповідачем не існує.
Втім, листом вих. №05/03/UA-2180 від 05.03.2026 відповідач відмовив у поверненні позивачу грошових коштів сумою 6700,00 грн, вказавши, що 25 вересня 2025 року на рахунок ТОВ «УАПРОМ» надійшла оплата згідно із рахунком № UA-9893616-0 від 24 вересня 2025 року від ТОВ «ЕРІКА» в оплату послуги доступу до програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу (електронного маркетплейсу) Prom.ua для ID 4118656, згідно пакету «Prom мікс 1 000 (13 місяців)» терміном 13 місяців, а також здійснено оплату гарантійного платежу. Виходячи з умов Оферти, саме ТОВ «ЕРІКА» акцептувало Оферту і, відповідно, стало замовником відповідних, визначених Офертою послуг. Зі свого боку Товариство сумлінно і відповідно до умов Оферти надавало Вам послуги з доступу до програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу (електронного маркетплейсу) prom.ua, а ТОВ «ЕРІКА» споживало такі послуги, про що свідчить, серед іншого, активність у Кабінеті компанії з ID 4118656.
Листом вих №11/03 від 1.03.2026 позивач зауважив, що кабінет з ID 4118656 належить ФОП Ліньовій Ю.С., а не позивачу.
Оскільки довготривале між сторонами листування не призвело до очікуваних позивачем результатів (повернення помилково сплачених коштів сумою 6700,00 грн), звертаючись з даним позовом до суджу, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уапром» грошові кошти у розмірі 6700,00 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує на те, що позивач акцептував оферту відповідача, оплативши рахунок №UA-9893616-0 на спецпропозицію «Prom мікс 1000 (2026)» від 24.09.2025 на суму 6700,00 грн. Крім того, послуги в кабінеті з ID 4118656 надавались у повному обсязі.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого ст. 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені Цивільного кодексу України відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.
Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Суд зазначає, що матеріали справи не місять укладеного між сторонами письмового договору у вигляді єдиного документу.
При цьому, судом враховано, що укладення договору може відбуватись у спрощений спосіб шляхом надсилання оферти продавцем та акцептування її покупцем.
Втім, така оферта повинна бути оформлена належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, в рахунку №UA-9893616-0 на спецпропозицію «Prom мікс 1000 (2026)» від 24.09.2025 на суму 6700,00 грн отримувачем послуг вказана ФОП Ліньова Ю.С., а також міститься ідентифікатор кабінету споживача послуг - ID 4118656.
У письмових поясненнях третя особа повідомила, що у вересні 2025 вона звернулась до відповідача з запитом на укладення Публічного договору, що розміщено на сайті http://prom.ua/ (далі за текстом - Публічний договір). Після надання нею правовстановлюючих документів та проведення верифікації відповідачем було направлено рахунок №UA-9893616-0 від 24.09.2025 року.
Помилково разом із іншими документами зазначений рахунок №UA-9893616-0 від 24.09.2025 року було передано до бухгалтерії позивача та оплачено позивачем.
Позивач повідомив про помилкову оплату рахунку № UA-9893616-0 від 24.09.2025.
Після оплати рахунку № UA-9893616-0 від 24.09.2025 року третя особа отримала доступ до кабінету з ID4118656.
При цьому, як вказує третя особа, доступ до кабінету з ID4118656 має лише третя особа, лише вона є користувачем кабінету з ID 4118656. Уся активність в кабінеті з ID 4118656, про яку відповідач зазначає, як нібито підтвердження надання послуг позивачу, здійснюється не позивачем, а третьою особою.
Послуги з надання доступу до програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу Prom.ua, згідно рахунку № UA-9893616-0 від 24.09.2025 року, у кабінеті з ID 4118656 надаються відповідачем третій особі, що підтверджується рахунками відповідача та підписаними Сторонами актами надання послуг (копії долучені до матеріалів справи).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Еріка» не є користувачем кабінету з ID 4118656, а також не було вказано як платник (чи отримувач послуг) в рахунку №UA-9893616-0 на спецпропозицію «Prom мікс 1000 (2026)» від 24.09.2025 на суму 6700,00 грн.
Оскільки оферта Товариства з обмеженою відповідальністю «Уапром» містила чітку інформацію - отримувача послуг (ФОП Ліньова Ю.С.) та ID 4118656, то відсутні підстави вважати, що сплата позивачем рахунку №UA-9893616-0 на спецпропозицію «Prom мікс 1000 (2026)» від 24.09.2025 на суму 6700,00 грн вказує на його акцептування позивачем; договірні відносини виникли між відповідачем та третьою особою, яка в свою чергу також оплатила вказаний рахунок та є споживачем послуг в кабінеті з ID 4118656.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еріка» та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уапром» помилково сплачені позивачем грошові кошти у сумі 6700,00 грн.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уапром» (02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 201-203, літ. 4Г; ідентифікаційний код: 36507036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еріка» (49055, Дніпропетровська обл, м. Дніпро, вул. Незалежності, буд. 19-А; ідентифікаційний код: 31510526) грошові кошти у сумі 6700 (шість тисяч сімсот) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак