номер провадження справи 33/49/26
28.05.2026 Справа № 908/1254/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гермес Трейдінг» вих. без номеру від 25.05.2026 (вх. №11512/08-08/26 від 26.05.2026) про забезпечення позову у справі № 908/1254/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гермес Трейдінг» (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 41, офіс 5, ідентифікаційний код 42113176)
до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код 01056273)
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервус Харків» (61072, м.Харків, вул. 23 Серпня, буд. 20-А, ідентифікаційний код 41209548)
про визнання договору недійсним
До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гермес Трейдінг» з позовом до відповідачів: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервус Харків» про визнання недійсним договору поставки №260427-7 від 27.04.2026, укладеного відповідачами.
Позивач вважає, що оспорюваний договір укладений за результатами публічної закупівлі, яка була проведена з порушенням правил проведення торгів, передбачених законодавством, зокрема Законом України «Про публічні закупівлі», тому наявні підстави для визнання зазначеного договору недійсним на підставі ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.
Порушення своїх прав позивач вбачає у тому, що відповідачем-1 було безпідставно та формально відхилено тендерну пропозицію позивача, а також у тому, що закупівля була проведена з відступом від вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та принципів відкритості та прозорості, об'єктивного та неупередженого визначення переможця процедури спрощеної закупівлі, недискримінації учасників та рівного ставлення до них. Внаслідок цього позивач втратив реальну можливість на законних та конкурентних засадах брати участь у процедурі закупівлі та бути визначеним її переможцем.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.05.2026 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №908/1254/26, присвоєно номер провадження 33/49/26.
Разом із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить забезпечити позов шляхом заборонити відповідачам вчиняти певні дії, а саме: заборонити відповідачу-2 здійснювати постачання товарів за оспорюваним договором поставки №260427-7 від 27.04.2026, укладеним із відповідачем-1; заборонити відповідачу-1 здійснювати платежі за оспорюваним договором поставки № 260427-7 від 27.04.2026, укладеним із відповідачем-2.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.05.2026 заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Статтею 136 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 136 ГПК України підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач вказує, що в разі повного або часткового виконання оспорюваного договору відповідачами до моменту вирішення спору по суті, потреба замовника у відповідному товарі фактично буде задоволена, а отже - відпаде сам об'єкт закупівлі як юридично значимий інтерес у первісному вигляді. У такій ситуації навіть у разі задоволення позову та визнання договору недійсним реальне відновлення правового становища сторін, яке існувало до порушення, та поновлення порушених прав та інтересів позивача стає ускладненим або неможливим, оскільки товар уже може бути поставлений і використаний у виробничому процесі; замовник уже отримає економічний результат закупівлі; необхідність у проведенні повторної закупівлі може взагалі відпасти або мати інший предметний та часовий контекст (інша потреба, інші умови ринку тощо).
Саме тому, на думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони виконання договору створює ризик фактичної втрати ефективності судового захисту, оскільки спір перейде із площини відновлення порушеного права на участь у закупівлі у площину констатації порушення без практичного результату.
Суд зазначає, що предметом позову в даній справі є вимога про визнання недійсним договору поставки № 260427-7 від 27.04.2026, укладеного відповідачами. Тобто в разі задоволення позову судове рішення полягатиме у визнанні оспорюваного договору недійсним та не потребуватиме вчинення примусових дій щодо його виконання.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 216 ГПК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У п. 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2025 у справі № 916/4954/23 викладена правова позиція про те, що норма пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі» узгоджується із закріпленою статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцією правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду про визнання договору недійсним, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У п. 49 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2025 у справі № 916/4954/23 зазначено, що в разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Схожі за змістом висновки щодо застосування положень статей 204, 629 ЦК України, від яких об'єднана палата не вбачає підстав відступати, викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010, від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц. У зв'язку з цим об'єднана палата наголошує на тому, що вжиття судом заходів забезпечення позову у виді заборони відповідачам виконувати зобов'язання за оспорюваним правочином вочевидь створює непереборні перешкоди для реалізації прав сторін такого правочину та унеможливлює виконання ними своїх обов'язків, що не відповідає зазначеним вище правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, які (висновки) за змістом норм частини 4 статті 236 ГПК України та статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягають врахуванню судами при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
Згідно з висновком Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у п. 51 наведеної постанови, заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачам вчиняти дії з виконання укладеного між ними договору про закупівлю, визнання якого недійсним є предметом позову, мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину ще до ухвалення та набрання законної сили рішенням суду про визнання правочину недійсним та повністю припиняють виконання сторонами договору своїх зобов'язань за цим договором ще до ухвалення судом рішення по суті спору, ставлячи при цьому під сумнів правомірність вчинення оспорюваного правочину та спонукаючи сторони до невиконання умов договору, що свідчить про недотримання положень частини 11 статті 137 ГПК України.
Отже, доки договір не визнано недійсним у суді, він є чинним та обов'язковим для виконання сторонами. Заборона відповідачам виконувати оспорюваний договір фактично є застосуванням наслідків недійсності договору до того, як суд ухвалить рішення про визнання правочину недійсним.
Крім того, повернення сторін недійсного правочину в попередній стан (реституція) застосовується до сторін оспорюваного правочину, в даному випадку - до відповідачів. Позивач не є стороною оспорюваного правочину, тому реституція до нього не застосовуватиметься.
Заборона сторонам оспорюваного договору виконувати договірні зобов'язання: 1) не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами; 2) порушує збалансованість інтересів сторін такого договору; 3) є неспівмірним із негативними наслідками, що можуть настати в результаті вжиття судом такого заходу забезпечення позову; 4) спрямоване на втручання в господарську діяльність сторін оспорюваного договору; 5) фактично підмінює собою судове рішення у справі, яке має ухвалюватися за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
За таких обставин суд визнав заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову необґрунтованою та залишив її без задоволення.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Гермес Трейдінг» вих. без номеру від 25.05.2026 (вх. №11512/08-08/26 від 26.05.2026) про забезпечення позову у справі № 908/1254/26 залишити без задоволення.
Ухвала суду набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її підписання. Ухвалу підписано 28.05.2026.
Суддя М.В.Мірошниченко