номер провадження справи 4/40/26
28.05.2026 Справа № 908/767/26
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦМОНТАЖ», (68032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідача ОСОБА_1 ?ович, ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 134 988,20 грн.
26.03.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 0006910, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 26.03.2026, (вх. № 938/08-07/26 від 26.03.2026) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦМОНТАЖ», м. Запоріжжя про стягнення збитків, завданих внаслідок ДТП, в розмірі 134 988,20 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2026 справу № 908/767/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.03.2026, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/767/26 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/40/26, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 02.08.2026.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 0380097а5еа від 21.03.2025 внаслідок настання страхової події ДТП, що трапилася 21.05.2025, виплатило страхове відшкодування потерпілій особі ОСОБА_2 , а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та ст., ст. 993, 1187 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, яка є власником транспортного засобу з вини якого сталося ДТП. Позивач просить стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 134 988,20 грн.
Ухвалою суду від 31.03.2026 у справі № 908/767/26 відповідачу запропоновано у строк до 17.04.2026, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.
Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦМОНТАЖ» (ідентифікаційний номер 25215380) є: 68032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 31.03.2026 про відкриття провадження у справі №908/767/26, яка направлялася відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу, повернулася до суду без вручення адресату, з відміткою відділення поштового зв'язку: «Адресат відсутній».
За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1)день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
Також, ухвала суду від 31.03.2026 про відкриття провадження у справі № 908/767/26 направлялася відповідачу на відому суду адресу його електронної пошти та доставлена до електронної скриньки 31.03.2026.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/767/26.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 31.03.2026 у справі № 908/767/26 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 31.03.2026 у справі № 908/767/26 третій особі запропоновано подати до суду письмові пояснення по суті позову у строк до 17.04.2026 із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються такі пояснення.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 31.03.2026 про відкриття провадження у справі № 908/767/26, яка направлялася третій особі на зазначену в позовній заяві адресу, повернулася до суду без вручення адресату.
Третя особа правову позицію у спорі не висловила.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 30.04.2026 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 28.05.2026.
Розглянувши матеріали справи, суд
21.03.2025 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (Страховик, Позивач у справі) та ОСОБА_3 (далі - Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 0380097а5еа (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом Audi, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Строк дії Договору встановлено з 25.03.2025 по 24.03.2026. (п. 18 Договору).
21.05.2025 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Audi, державний номерний знак НОМЕР_1 , та транспортного засобу КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 ?овича. Внаслідок вищевказаноі? ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.
Відповідно до Постанови Дніпровського раи?онного суду м. Запоріжжя від 03.06.2025 року по справі № 334/4364/25 ОСОБА_1 ?овича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт № ARX4425585 від 04.06.2025 та визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 134 988,20 грн.
Позивачем здійснено виплату Страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 134 988,20 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 1140938 від 05.06.2025.
Власником транспортного засобу «КАМАЗ», д.р.н. « НОМЕР_2 » станом на дату ДТП є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦМОНТАЖ» (Відповідач), що підтверджується Відповіддю від НПУ та відповіддю від ГСЦ МВС.
Отже, відповідач як власник транспортного засобу та володілець джерела підвищеної небезпеки зобов'язаний відшкодувати шкоду у розмірі 134 988,20 грн.
На виконання вимог Закону Украі?ни «Про обов'язкове страхування цивільно- правовоі? відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 цивільно-правова відповідальність Відповідача на момент настання ДТП не була застрахована.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 134 988,20 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст., ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 ЦК України страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є заснованими на суброгації, тобто переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/449/17.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
При цьому до страховика переходить саме те право вимоги, яке мав потерпілий до особи, відповідальної за завдану шкоду, у межах фактично виплаченого страхового відшкодування.
Власником транспортного засобу «КАМАЗ», д.р.н. НОМЕР_2 станом на дату ДТП є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦМОНТАЖ» (Відповідач), що підтверджується Відповіддю від НПУ та відповіддю від ГСЦ МВС.
Матеріали справи не містять доказів передачі транспортного засобу «КАМАЗ», д.р.н. НОМЕР_2 у володіння чи користування іншій особі на момент ДТП, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що саме відповідач як власник та володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за завдану шкоду відповідно до ст. 1187 ЦК України
Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п., п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
При цьому обов'язок з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка володіє транспортним засобом на відповідній правовій підставі, якщо не доведено вибуття такого транспортного засобу з її володіння або передачі іншій особі на законних підставах.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП є належним доказом факту вчинення дорожньо-транспортної пригоди та вини водія у її скоєнні.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
В силу приписів ст., ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП не була застрахована, обов'язок з відшкодування завданої шкоди покладається безпосередньо на відповідача як особу, відповідальну за її заподіяння.
Станом на час вирішення справи відповідач доказів відшкодування позивачу 134 988,20 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суду не надав.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач свою правову позицію у справі не висловив.
На підставі викладеного, позов задовольняється повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст., ст. 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦМОНТАЖ», м. Запоріжжя задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦМОНТАЖ», (68032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 25215380) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 20474912) 134 988 (сто тридцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 20 коп. страхового відшкодування та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне судове рішення складено « 28» травня 2026 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.